Постанова

від 23.01.2023 по справі 541/1816/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/1816/19 Номер провадження 22-ц/814/25/23Головуючий у 1-й інстанції Вергун Н. В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Якименка Олександра Володимировича, представника ОСОБА_1 , на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2021 року (часухвалення судовогорішення тадата виготовленняповного текстурішення незазначені) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Господар», державного реєстратора Виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Голуб Марини Сергіївни про визнання протиправними та скасування рішень і записів, припинення речового права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, після зміни предмету позову, остаточно просив:

- визнати незаконнимта скасувати наказ ГУ ДГК у Полтавській області за номером 8411 СГ від 06 грудня 2018 року;

- скасувати запис у Поземельній книзі про реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5323288600:00:002:0390 та визнати припиненими усі речові права, їх обтяження, зареєстровані щодо цієї земельної ділянки, у тому числі і право оренди ТОВ «Господар»;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 3597-СГ від 23 травня 2019 року;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Голуб М.С. від 06 червня 2019 року № 47240744.

Заявлені вимоги мотивував тим, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року у справі № 816/2053/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ Держземагенства у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення ГУ Держземагенства у Полтавській області, викладеного у листі за №31-16-0.4-847/2-15 від 31 січня 2015 року, задоволено, вказане рішення визнано протиправним, у результаті чого його скасовано. Даний позов було подано у зв`язку з відмовою у задоволенні поданих ним клопотань від 10 липня 2014 року та пізніше, 12 грудня 2014 року, до ГУ Держземагенства у Полтавській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства на умовах оренди за межами населеного пункту на території Черевківської сільської ради Миргородського району.

Оскільки постановою суду скасовано рішення про відмову у задоволенні клопотання, вважає, що, починаючи з 23 листопада 2015 року, його клопотання від 12 грудня 2014 року мало б бути розглянуто ГУ Держземагенства у Полтавській області, чого не зроблено останнім, натомість 06 грудня 2018 року відповідачу ОСОБА_2 протиправно надано дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за недоведеністю. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі адвокат Якименко О.В., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою та обставина, що з моменту скасування рішення ГУ Держземагенства клопотання ОСОБА_1 є таким, що не розглянуто, і що з огляду на положення ч.3 ст.123 ЗКУ таке клопотання підлягало розгляду Держземагенством у встановленому законом порядку, незалежно від того чи зазначив суд про це у своєму рішенні чи ні. При цьому у позивача були відсутні підстави для повторного звернення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення однієї і тої земельної ділянки.

Також вказував, що у своєму рішенні суд першої інстанції наголошує, що позивач не замовив розробку проекту землеустрою з використанням правила «мовчазної згоди», однак залишив поза увагою постанову ВС у справі № 806/3095/17 від 10.07.2018 року, де висловлена позиція щодо «принципу мовчазної згоди», та що саме бездіяльність ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у вирішенні питання про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки призвело до того, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості отримати земельну ділянку в оренду.

Зазначав, що суд першої інстанції помилково вказував у своєму рішенні про те, що позивачем не доведено того факту, що земельна ділянка, яка належить відповідачу ОСОБА_2 входить до складу земельної ділянки, стосовно якої останнім була подана заява, так як при візуальному огляді та порівнянні відомостей публічної кадастрової карти та земельної ділянки, зображеної на викопіюванні, вбачається, що спірна земельна ділянка сформована за рахунок земельної ділянки, відображеної схематично у додатку до клопотання позивача, поданого до Держземагенства.

У відзиві ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Звертається увага, що позивач після ухвалення судових рішень у справі № 816/2053/15 не скористався своїм правом на виготовлення відповідної технічної документації, не вчинив жодних інших дій для отримання земельної ділянки у власність.

Стверджується, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області згідно закону не було зобов`язано із власної ініціативи вчиняти дії не користь позивача для забезпечення останньому можливості отримати у власність земельну ділянку.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26.03.2022 за клопотанням адвоката Якименка О.В., представника ОСОБА_1 , зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Якименка О.В., представника ОСОБА_1 , на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 12.10.2021 до розгляду Верховним Судом касаційних скарг у справах № 541/1799/19 і № 541/1809/19.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03.01.2023 відновлено провадження у справі № 541/1816/19. Справу призначено до слухання.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення та ухвалу суду першої інстанції без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 липня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагенства у Полтавській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 123,3 га, для ведення фермерського господарства на умовах оренди за межами населеного пункту на території Черевківської сільської ради Миргородського району.

Листом від 14 серпня 2014 року за № 31-16-0.4-5742/2-14 Головне управління Держземагенства у Полтавській області клопотання ОСОБА_1 від 10 липня 2014 року залишено без задоволення у зв`язку з тим, що наданий заявником графічний матеріал не дає можливості визначити межі земельної ділянки та відповідно її правовий статус (т.1 а.с.17).

12 грудня 2014 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Держземагенства у Полтавській області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з земель державної власності сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 119,3 га, з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області (т.1 а.с.21).

За наслідками розгляду зазначеного клопотання заступником начальника Головного управління Держземагенства у Полтавській області Шилом О.Г. прийнято рішення, викладене у листі від 31 січня 2015 року за №31-16-0.4-847/2-15, про залишення клопотання без задоволення (т.1 а.с.22).

Позивач не погодився із зазначеним рішенням та оскаржив його до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року у справі №816/2053/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ Держземагенства у Полтавській області задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення ГУ Держземагенства у Полтавській області, викладене у листі від 31 січня 2015 року за №31-16-0.4-847/2-15, про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; у частині вимог про зобов`язання надати наказ на ім`я ОСОБА_1 по розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтованою площею 119,3 га, з метою подальшої передачі в оренду для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населених пунктів Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, відмовлено (т.1 а.с.10-12, 15-16).

21.11.2018 року ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населеного пункту (т.1 а.с.33-34).

Наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 8411-СГ від 06.12.2018 року надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів (т.1 а.с.32-33, 100).

16.05.2019 року ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (т.1 а.с.36).

Наказом № 3597 від 23.05.2019 року ГУ Держгеокадастру у Полтавській області «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства розташованої за межами населених пунктів на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області та надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0000 га ріллі (кадастровий номер 5323288600:00:002:0390) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Черевківської сільської ради Миргородського району Полтавської області за межами населених пунктів ( т.1 а.с.37).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно від 06 червня 2019 року № 47240744 проведено державну реєстрацію права власності земельної ділянки за кадастровим номером 5323288600:00:002:0390 за ОСОБА_2

31 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області з запитом про надання йому копій наказів про надання дозволів на розробку документації із землеустрою від 06.12.2018 року, 23.05.2019 року, а також копій документів, на підставі яких ГУ Держгеокадастру у Полтавській області прийнято накази про надання дозволів на розробку документації із землеустрою у тому числі копії звернень громадян з копіями додатків до таких звернень, та інші документи (т.1 а.с.23-24).

Листом № ПІ-70/0-87/0/63-19 від 07.08.2019 року ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надано відповідь ОСОБА_1 щодо його звернення від 31.07.2019 року та направлено на адресу заявника частково запитані документи і роз`яснено підстави відмови у ненаданні інших документів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області при виданні наказів, які оспорює позивач, діяв в межах своєї компетенції.

Позивач не вчинив передбачених законом дій для отримання спірної земельної ділянки та не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, входила до складу земельної ділянки, щодо якоїостаннім була подана заява.

Також суд першої інстанції послався на те, що позивач не довів наявність порушення його прав з боку ТОВ «Господар» та державного реєстратора.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до ч.3 ст.263 ЦПК України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 23.11.2022 року по справі № 541/1809/19-ц за позовом ОСОБА_1 з тих же практично підстав, з аналогічними фактичними обставинами і предметом позову, викладені такі висновки.

Згідно з положеннями статті 14Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пунктом «б» частини першої статті 81ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частини першої статті 116Земельного кодексуУкраїни громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно із частиною другою, пункту «в» частини третьої, частини четвертої статті 116ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Пунктами «а» та «б» частини першої статті 121ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах.

У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначено статтею 123 ЗК України.

Частиною другою статті 123ЗК України передбачено, що особа, зацікавлена в одержані в користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно із частиною третьою статті 123ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах своїх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Не розгляд поданого особою клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах строку, встановленого статтею 123 ЗК України, може свідчити про протиправну бездіяльність уповноваженого на вирішення такого питання органу й, водночас, надає заявникові право на виготовлення відповідного проекту без отримання вказаного дозволу.

Використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов`язку розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.

Згідно висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 823/105/18, зацікавлена особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу протягом одного місяця від дня закінчення місячного строку з часу реєстрації клопотання у відповідному уповноваженому органі. Місячний строк, упродовж якого особа може реалізувати це право, є присічним. Відтак, нездійснення права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у цей строк призводить до припинення цього права.

Проте, у випадку, якщо така протиправна бездіяльність має місце, це насамперед призводить до порушення гарантованого Конституцією України права на землю особи, яка звернулась з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або в користування, оскільки створює перешкоди у реалізації зазначеного права для цієї особи.

Крім того, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу у подальшому точно визначити предмет оренди. Цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду у майбутньому.

Разом із цим, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Такі правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, провадження № 14-301цс18).

Відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків по відношенню одна до одної.

На переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.

ГУ Держземагенство у Полтавській області після ухвалення судового рішення у справі № 816/2053/15 не втратило повноважень на розгляд поданого позивачем клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 12 грудня 2014 року і управління було зобов`язано його розглянути з прийняттям відповідного рішення, як результат реалізації своєї виключної компетенції на одному з етапів вирішення питання про передачу земельної ділянки комунальної власності в оренду для ведення фермерського господарства.

У межах розгляду цієї справи судом першої інстанції встановлено, що позивач з власної ініціативи не замовив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, а також не скористався правом на оскарження бездіяльності ГУ Держгеокадастру у Полтавській області щодо нерозгляду у встановлений строк його заяви стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність.

Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка площею 2,0 га, яка належить ОСОБА_2 , сформована як об`єкт цивільних прав, їй присвоєно кадастровий номер 5323288600:00:002:0390 та визначено фактичні межі, а земельна ділянка площею 2 га, про яку йдеться в позовній заяві, фактично не визначена, не має меж і кадастрового номера, що унеможливлює її ідентифікацію на місцевості, а також точне визначення на картографічних матеріалах.

Суд першої інстанції, встановивши, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області під час видання оскаржуваних наказів діяло правомірно та у межах своєї компетенції, а також, ураховуючи відсутність належних та допустимих доказів, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, входила до складу земельної ділянки, щодо якої позивачем була подана заява, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції висновків щодо застосування норм матеріального й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі № 806/3095/17, від 03 квітня 2020 року у справі № 536/1942/16-а, від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц та від 30 листопада 2020 року у справі № 1140/2559/18, на які зроблено посилання в апеляційній скарзі, не є релевантними, оскільки у зазначених справах судами встановлені відмінні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, дав належну оцінку встановленим фактам, які підтверджені відповідними доказами, зробив правильні по суті висновки по заявленим вимогам і навів мотивовані оцінки аргументів сторін, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справу доказів.

В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст. 375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката Якименка Олександра Володимировича, представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 12 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 23 січня 2023 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М.Триголов