Постанова

від 17.01.2023 по справі 547/615/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 547/615/21 Номер провадження 22-ц/814/382/23Головуючий у 1-й інстанції Харченко В.Ф. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Абрамова П.С., Панченка О.О.,

при секретарі Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційноюскаргою ОСОБА_1 - законного представника неповнолітньої ОСОБА_2 на рішення Семенівського районногосуду Полтавськоїобласті від10червня 2022року (повнийтекст рішенняскладено 14червня 2022року) та на додаткове рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 06 липня 2022 року (повний текст судового рішення складено 06 липня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на частку нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на частку нерухомого майна, у якому прохала суд: встановити факт сумісного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з серпня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку: 1) житлового будинку літ. А-1, житловою площею 44,8 кв.м., загальною площею 66,6 кв.м., сараї-літній кухні літ. Б, прибудові літ. б, погріб літ. В, прибудові літ. Б.1, сараї літ. Д, вбиральні літ. Ж, колодязі 1/2 частини № 1, огорожі № 2,3, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 34774608, вартістю 20000,00 грн; 2) присадибної земельної ділянки, яка має площу 0,1406 га, кадастровий номер 5324555100:30:008:0049, вартістю 16000,00 грн; 3) нежитлової будівлі - складу № А-1, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1031,5 кв.м., вартістю 21695,00 грн, розташованій на земельній ділянці розміром 0,3990 га, кадастровий номер 5324581201:01:001:0439.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач із серпня 2010 року без реєстрації шлюбу проживала із ОСОБА_4 . Під час спільного проживання вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, що притаманні подружжю, купували побутове майно, брали участь у витратах на ремонт і утримання житла.

Під час спільного проживання та за спільні грошові кошти родини, в інтересах сім`ї були придбані: 02 березня 2012 року - вищевказаний житловий будинок і земельна ділянка; 29 жовтня 2013 року - нежитлова будівля складу. Згадані об`єкти нерухомого майна були зареєстровані на ім`я ОСОБА_4

22 січня 2016 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким будинок і присадибну земельну ділянку заповів позивачеві. Розпоряджень щодо свого іншого майна не залишив.

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Вказано, що наразі є спір між спадкоємцями (сторонами у справі) щодо обсягу успадкованого майна та боргів спадкодавця за аліментами на користь відповідача, що є пропорціями до одержаної ними частки у спадщині.

Позивач вважає, що усі вищевказані об`єкти нерухомого майна відповідно до приписів статті 74Сімейного кодексуУкраїни (далі СК України) є спільним сумісним майном позивача і померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , а тому за ОСОБА_3 має бути визнано право власності на 1/2 частку вищевказаного нерухомого майна.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 10 червня 2022 року позов задоволено частково.

Встановлено факт проживання жінки ОСОБА_3 та чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю, які не перебували у шлюбі між собою, у період із жовтня 2010 року по 16 грудня 2016 року, відмовивши у встановленні цього факту починаючи із серпня 2010 року.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку у: 1) житловому будинку літ. А-1, житловою площею 44,8 кв.м., загальною площею 66,6 кв.м., сараї-літній кухні літ. Б, прибудові літ. б, погрібі літ. В, прибудові літ. Б.1, сараї літ. Д, вбиральні літ. Ж, колодязі 1/2 частини № 1, огорожі № 2, 3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 34774608; інвентаризаційна оцінка 1/2 частки 39778,50 грн станом на 28 лютого 2012 року, вартість набуття у власність 1/2 частки 20000,00 грн станом на 02 березня 2012 року; 2) земельній ділянці площею 0,1406 га, кадастровий номер 5324555100:30:008:0049, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , експертна грошова оцінка 1/2 частки якої становить 10419,00 грн станом на 15 лютого 2012 року, нормативно-грошова оцінка 1/2 частки - 10822,23 грн станом на 24 січня 2012 року, вартість набуття у власність 1/2 частки - 8000,00 грн станом на 02 березня 2012 року.

У визнанні за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частку нежитлової будівлі - складу № А-1, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1031,5 кв.м., на земельній ділянці площею 0,3990 га, кадастровий номер 5324581201:01:001:0439, інвентаризаційна оцінка 1/2 частки якої становить 10847,50 грн станом на 22 жовтня 2013 року, вартість набуття у власність 1/2 частки - 12500,00 грн станом на 29 жовтня 2013 року відмовлено.

Додатковим рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 06 липня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1020,57 грн судових витрат зі сплати судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_2 454,00 грн судового збору в дохід держави.

Відмовлено у стягненні витрат на правничу допомогу адвокатів Павелко Р.С. і Аворник Л.В.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Із рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 10 червня 2022 року та додатковим рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 06 липня 2022 року не погодилася відповідач та оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі прохає скасувати рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 10 червня 2022 року та додаткове рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 06 липня 2022 року, ухваливши нове рішення, яким позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на частку нерухомого майна залишити без задоволення.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Особа, яка подала апеляційну скаргу вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначено, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження спільного проживання з ОСОБА_4 на час придбання спірного майна (02 березня 2012 року, 29 жовтня 2013 року), ведення спільного бюджету, господарства та побуту, а також спільної праці, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання спільною сумісною власністю спірного майна.

Також позивачем не було доведено, що між нею та ОСОБА_4 виникли відносини, притаманні подружжю, а спірне майно придбано за спільні кошти та спільними зусиллями.

Вказано, що скасування основного рішення тягне за собою і скасування додаткового рішення.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

Від представника ОСОБА_2 адвоката Аворник Л.В. до суду апеляційної інстанції надійшла заява, в якій остання прохала провести судове засідання, що призначене на 10:20 год. 17 січня 2023 року, без участі відповідача та її представника. Крім того, у даній заяві було наголошено на підтриманні вимог поданої стороною відповідача апеляційної скарги.

Представник ОСОБА_3 - адвокат Павелко Р.С. надіслав клопотання про відкладення апеляційного розгляду, яке призначено на 10:20 год. 17 січня 2023 року, що мотивовано перебуванням представника у відпустці.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Позиція суду щодо процесуальних питань

Щодо клопотання про відкладення розгляду справи

Частиною першою статті 182 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Окрім того, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними (частина перша статті 372 ЦПК України).

17 січня 2023 року на електронну адресу Полтавського апеляційного суду надійшло клопотання від представника ОСОБА_3 - адвоката Павелка Р.С. про відкладення апеляційного розгляду, яке призначено о 10:20 год. 17 січня 2023 року, що мотивовано перебуванням представника у відпустці з 10 січня 2023 року по 22 січня 2023 року, що підтверджується копією наказу від 09 січня 2023 року «Про надання короткочасної відпустки за сімейними обставинами керуючому бюро».

Аналізуючи вищевказане клопотання та матеріали справи, колегія суддів встановила, що стороні позивача було відомо про дату та час судового розгляду.

Водночас, колегія суддів зазначає, що на минуле судове засідання, яке мало відбутися о 10:40 год. 10 листопада 2022 року, представник позивача прохав провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_3 та її адвоката Павелка Р.С.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року по справі № 361/8331/18 зазначено, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Також у постанові Верховного Суду від 10 січня 2023 року по справі № 753/17628/19 зазначено, що перебування у відпустці представника позивача, завчасно повідомленого про дату та час судового засідання, не є підставою для відкладення судового засідання, оскільки позивач не був позбавлений можливості залучити до участі у справі іншого представника.

Враховуючи, що ОСОБА_3 та її представник адвокат Павелко Р.С. були повідомлені про час, дату та місце судового засідання, відсутність поважних підстав для відкладення розгляду справи та можливість розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Оскільки до суду з апеляційною скаргою звернулася відповідач, натомість від позивача не надходило будь-яких апеляційних скарг на судові рішення, які ухвалені місцевим судом при розгляді даної справи, то колегія суддів вважає за потрібне переглянути оскаржувані судові рішення лише в частині задоволених позовних вимог.

Встановлені обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження від 23 березня 2005 року серії НОМЕР_1 (т.1, а.с. 57, зворот).

Шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 було розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №185 від 05 травня 2005 року, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу від 09 квітня 2010 року серії НОМЕР_2 (т.1, а.с. 147).

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2005 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше Ѕ частини неоподатковуваного мінімуму щомісяця, розпочинаючи з 28 січня 2005 року і до повноліття дитини (т.1, а.с. 144).

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 26 серпня 2010 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , зареєстрований 19 серпня 1994 року в Палаці шлюбів м. Кременчука Полтавської області за актовим записом №1041 розірвано (т.1, а.с .166).

Згідно Свідоцтва про шлюб від 16 вересня 2011 року серії НОМЕР_3 , 16 вересня 2011 року ОСОБА_9 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб, у зв`язку з чим було змінено прізвище « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 » (т.1, а.с. 57).

За договором купівлі-продажу житлового будинку від 02 березня 2012 року, який посвідчено приватним нотаріусом Семенівського районного нотаріального округу Литвин М.І. та зареєстровано в реєстрі за №241, ОСОБА_4 придбав в особисту власність житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: житлового будинку літ. А-1, загальною площею 66,6 кв.м., житловою площею 44,8 кв.м., сараю-літньої кухні літ. Б, прибудови літ. б, погрібу літ. В, прибудови літ. б.1, сараю літ. Д, вбиральні літ. Ж, колодязя 1/2 частини № 1, огорожі № 2, 3. Інвентаризаційна оцінка будинку з надвірними будівлями становить 79557,00 грн. Продаж вчинено за 40000,00 грн. Покупець ствердив, що на момент підписання договору в зареєстрованому шлюбі або фактичних шлюбних стосунках не перебуває, купує за власні кошти подружжя, в свою особисту власність (т.1, а.с. 24-29).

За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 02 березня 2012 року, який посвідчено приватним нотаріусом Семенівського районного нотаріального округу Литвин М.І. та зареєстровано в реєстрі за №245, ОСОБА_4 придбав у власність земельну ділянку з кадастровим номером 5324555100:30:008:0049, площею 0,1406 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Експерта грошова оцінка земельної ділянки становить 20838,00 грн. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 21666,46 грн. Продаж вчинено за 16000,00 грн. Покупець ствердив, що на момент підписання договору в зареєстрованому шлюбі або фактичних шлюбних стосунках не перебуває, земельну ділянку купує за власні кошти у свою особисту власність (т.1, а.с. 30-31).

За договором купівлі-продажу нежитлової будівлі складу від 29 жовтня 2013 року, який посвідчено приватним нотаріусом Семенівського районного нотаріального округу Полтавської області Трембач Н.В. та зареєстровано в реєстрі за № 442, ОСОБА_4 придбав у власність нежитлову будівлю склад № А-1, розташовану по АДРЕСА_2 , загальною площею 1030,5 кв.м., на земельній ділянці розміром 0,3990 га, кадастровий номер 5324581201:01:001:0439. Вартість нежитлової будівлі становить 21695,00 грн. Продаж вчинено за 25000,00 грн. Покупець повідомив, що у шлюбі не перебуває і кошти, які витрачаються ним на купівлю складу, є його особистою власністю (т.1, а.с. 32- 33, 141-143).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 05 квітня 2017 року серії НОМЕР_4 (т.1, а.с. 8).

Згідно заповіту від 22 лютого 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Семенівського районного нотаріального округу Полтавської області Литвин М.І. та зареєстровано в реєстрі за №112, ОСОБА_4 заповів належний йому житловий будинок з надвірними будівлями та присадибною земельною ділянкою, на якій він розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 (т.1, а.с. 9).

Виконавчий комітет Семенівської селищної ради довідкою № 2980 від 07 травня 2017 року ствердив, що співмешканець ОСОБА_3 ОСОБА_4 до дня смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (т.1, а.с. 10).

Згідно квитанцій АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4 здійснював оплату за спожиті комунальні послуги за допомогою карток «Універсальна Голд» (№ НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 ), що належать ОСОБА_3 : за споживання природного газу - у серпні і грудні 2015 року, січні, травні і липні 2016 року; за електроенергію - у серпні, жовтні і грудні 2015 року, у січні, лютому, березні, липні і серпні 2016 року (т.1, а.с. 17-23).

ОСОБА_6 , згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 30 січня 2019 року, отримала свідоцтво на спадщину, що складається з нежитлової будівлі, складу АДРЕСА_2 загальною площею 1031,1 кв.м., що належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (т.1, а.с. 40).

Згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 14 березня 2019 року, укладеного між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_12 (покупець), продавець передав у власність покупцю, а покупець прийняв у власність нежитлову будівлю, склад АДРЕСА_2 загальною площею 1031,1 кв.м. За домовленістю сторін договору цей продаж вчинено за 49000,00 грн. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Семенівського районного нотаріального округу Полтавської області Литвин М.І. та зареєстровано в реєстрі за №190 (т.1, а.с. 170-171).

Згідно інформації Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 25 серпня 2021 року рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 листопада 2019 року по справі №334/6721/19 у ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було змінено прізвище з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 » та по-батькові з « ОСОБА_13 » на « ОСОБА_14 » (т.1, а.с. 46).

Позиція апеляційного суду

Щодо задоволення позовних вимог

Відповідно до статті 3СК Українисім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

За положеннями частин першої, другої статті 21СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Разом з тим згідно із статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно,набуте нимиза часспільного проживання,належить їмна правіспільної сумісноївласності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні статті 74СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Згідно з частиною четвертою статті 368ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15 майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Згідно частини першої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтями 1216, 1217ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за законом або за заповітом.

Відповідно до статей 1233, 1236, 1241ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті; малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08 грудня 2021 року в справі № 531/295/19

(провадження № 61-3071св21).

Враховуючи: подані позивачем до суду спільні фотокартки з померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , що підтверджує факт їх спільного відпочинку та дозвілля (т.1, а.с. 13-16); показання свідків, які були допитані місцевим судом під час розгляду даної справи, що підтвердили факт спільного проживання та ведення побуду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; здійснення оплати за спожиті комунальні послуги ОСОБА_4 з карткового рахунку, який належить позивачу, що в свою чергу свідчить про спільний побут та певний розподіл обов`язків (т.1, а.с. 17-23); складення заповіту ОСОБА_4 на користь позивача, яким на випадок своєї смерті заповів належний йому на праві власності будинок з надвірними будівлями і спорудами та земельну ділянку ОСОБА_3 , що свідчить про близькі відносини між спадкодавцем і спадкоємцем (т.1, а.с. 9); визнання органом місцевого самоврядування ОСОБА_4 «співмешканцем» ОСОБА_3 (т.1, а.с.10), то колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, що позивачем належними і достатніми доказами доведено факт її сумісного проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також суд першої інстанції, врахувавши розірвання шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 26 серпня 2010 року (рішення набрало законної сили 24 вересня 2010 року), а також норми статті 74 СК України, дійшов до правильного висновку щодо можливості встановлення факту спільного проживання саме з жовтня 2010 року.

Оскільки спірний будинок із земельною ділянкою було придбано ОСОБА_4 після жовтня 2010 року, то враховуючи встановлення факту спільного проживання спадкодавця з позивачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу та норми статті 70 СК України, відповідно до якої у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, то Семенівський районний суд Полтавської області обґрунтовано визнав за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку на дані спірні нерухомі об`єкти.

Щодо оскарження додаткового рішення суду

Колегія суддіввкотре наголошує,щосудапеляційної інстанціїпереглядає справуза наявнимив нійі додатковоподаними доказамита перевіряєзаконність іобґрунтованість рішеннясуду першоїінстанції вмежах доводівта вимогапеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Так, прохаючи у поданій апеляційній скарзі скасувати додаткове рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 06 липня 2022 року, ОСОБА_1 вказала, що скасування основного рішення тягне за собою і скасування додаткового рішення. Особа, яка подала апеляційну скаргу більше ніяких доводів щодо скасування додаткового судового рішення в поданій нею скарзі не навела.

Крім того, в частині четвертій статті 367 ЦПК України вказано, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки підчас аналізуоскаржуваного додатковогорішення колегієюсуддів невстановлено порушеннянорм процесуальногоправа,які єобов`язковою підставоюдля скасуваннярішення,або неправильнезастосування нормматеріального права,а такожвраховуючи доводиособи,яка подалаапеляційну скаргу,то колегіясуддів вважає,що додатковерішення Семенівського районного суду Полтавської області від 06 липня 2022 року слід залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази і з дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права, і ухвалив законні та обґрунтовані судові рішення.

Отже,апеляційну скаргуслід залишитибез задоволення,а рішенняСеменівського районногосуду Полтавськоїобласті від10червня 2022року тадодаткове рішенняСеменівського районногосуду Полтавськоїобласті від06липня 2022року -без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - законного представника неповнолітньої ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 10 червня 2022 року та додаткове рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 06 липня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 січня 2023 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді П.С. Абрамов

О.О. Панченко