Постанова

від 27.11.2023 по справі 547/615/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 547/615/21

провадження № 61-2266св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Аворник Лариса Вікторівна, на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 10 червня 2022 року, додаткове рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 06 липня 2022 року у складі судді Харченка В. Ф. та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 січня 2023 року у складі колегії суддів: Пікуля В. П., Абрамова П. С., Панченка О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на частку нерухомого майна, в якому просила:

- встановити факт її сумісного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період із серпня 2010 року до 16 грудня 2016 року;

- визнати за нею право власності на 1/2 частку:

1) житлового будинку літ. А-1, житловою площею 44,8 кв. м, загальною площею 66,6 кв. м, хліва-літньої кухні літ. Б, прибудови літ. б, погреба літ. В, прибудови літ. Б.1, хліва літ. Д, вбиральні літ. Ж, колодязя 1/2 частини № 1, огорожі № 2, 3, що розташовані по АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер майна 34774608, вартістю 20 000,00 грн;

2) присадибної земельної ділянки, площею 0,1406 га, кадастровий номер 5324555100:30:008:0049, вартістю 16 000,00 грн;

3) нежитлової будівлі-складу № А-1, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1031,5 кв. м, вартістю 21 695,00 грн, яка знаходиться на земельній ділянці площею 0,3990 га, кадастровий номер 5324581201:01:001:0439.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з серпня 2010 року проживала із ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу, разом вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, що притаманні подружжю, купували побутове майно, брали участь у витратах на ремонт і утримання житла.

Під час спільного проживання та за спільні грошові кошти в інтересах сім`ї придбали: 02 березня 2012 року - вищевказаний житловий будинок і земельну ділянка; 29 жовтня 2013 року - нежитлову будівлю-склад, які були зареєстровані на ім`я ОСОБА_3

22 січня 2016 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким будинок і присадибну земельну ділянку заповів їй. Розпоряджень щодо належного йому іншого майна не залишив.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер і після його смерті відрилась спадщина на спадкове майно, до якого входить й зазначена нерухомість.

Вважає, що вищевказані об`єкти нерухомого майна відповідно до приписів статті 74 СК України є спільним сумісним майном її та померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , тому вона має право на 1/2 його частку.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 10 червня 2022 року позов задоволено частково.

Встановлено факт проживання жінки ОСОБА_1 та чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю, які не перебували у шлюбі між собою, у період із жовтня 2010 року до 16 грудня 2016 року, відмовивши у встановленні цього факту, починаючи із серпня 2010 року.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку у житловому будинку літ. А-1, житловою площею 44,8 кв. м, загальною площею 66,6 кв. м, хліва-літньої кухні літ. Б, прибудови літ. б, погреба літ. В, прибудови літ. Б.1, хліва літ. Д, вбиральні літ. Ж, колодязя 1/2 частини № 1, огорожі № 2, 3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 34774608; інвентаризаційна оцінка 1/2 частки 39 778,50 грн станом на 28 лютого 2012 року, вартість набуття у власність 1/2 частки 20 000,00 грн станом на 02 березня 2012 року; земельної ділянки площею 0,1406 га, кадастровий номер 5324555100:30:008:0049, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , експертна грошова оцінка 1/2 частки якої становить 10 419,00 грн станом на 15 лютого 2012 року, нормативно-грошова оцінка 1/2 частки - 10 822,23 грн станом на 24 січня 2012 року, вартість набуття у власність 1/2 частки - 8 000,00 грн станом на 02 березня 2012 року.

У задоволенні вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку нежитлової будівлі-складу № А-1 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1031,5 кв. м, що знаходиться на земельній ділянці площею 0,3990 га, кадастровий номер 5324581201:01:001:0439, інвентаризаційна оцінка 1/2 частки якої становить 10 847,50 грн станом на 22 жовтня 2013 року, вартість набуття у власність 1/2 частки - 12 500,00 грн станом на 29 жовтня 2013 року - відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із доведеності позивачкою факту її сумісного проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 у період із жовтня 2010 року до дня смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановивши, що спірний будинок із земельною ділянкою придбано ОСОБА_3 після жовтня 2010 року та враховуючи норми статті 70 СК України, суд визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку зазначеного нерухомого майна.

Додатковим рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 06 липня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 020,57 грн судових витрат зі сплати судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_2 454,00 грн судового збору в дохід держави.

Відмовлено у стягненні витрат на правничу допомогу адвокатів Павелко Р. С. і Аворник Л. В.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача суд першої інстанції стягнув судовий збір пропорційно до розміру задоволеної судом позовної заяви майнового характеру.

Виходячи з того, що відповідачкою не дотримано вимоги частини дев`ятої статті 83 ЦПК України і не надано суду доказів направлення позивачеві копій доказів понесення витрат на правничу допомогу у сумі 4 000,00 грн, суд відмовив у стягненні цих витрат.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 17 січня 2023 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 - законного представника неповнолітньої ОСОБА_2 , рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 10 червня 2022 року та додаткове рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 06 липня 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з рішеннями суду першої інстанції як такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав їх законними та обґрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Аворник Л. В., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення в частині задоволених вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у позові.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Зміст касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження спільного проживання позивачки з ОСОБА_3 на час придбання спірного майна, а саме: 02 березня 2012 року, 29 жовтня 2013 року, ведення спільного бюджету, господарства та побуту, а також спільної праці, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання спільною сумісною власністю спірного майна, оскільки позивачка не довела, що між нею та ОСОБА_3 у цей період існували відносини, притаманні подружжю, а спірне майно придбано за спільні кошти та спільними зусиллями.

Показання свідків потребують критичної оцінки та не можуть бути покладені в основу судового рішення. Будь-яких письмових доказів проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на час придбання спірного майна немає.Письмові докази, на яких ґрунтували свої рішення суди обох інстанцій, жодним чином не стосуються періоду придбання ОСОБА_3 спірного майна та відносяться до більш пізніх періодів.

Доводи інших учасників справи

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Семенівського районного суду Полтавської області цивільну справу № 547/615/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності на частку нерухомого майна.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що за договором купівлі-продажу від 02 березня 2012 року ОСОБА_3 придбав в особисту власність житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: житлового будинку літ. А-1, загальною площею 66,6 кв. м, житловою площею 44,8 кв. м., хліва-літньої кухні літ. Б, прибудови літ. б, погребу літ. В, прибудови літ. б.1, хліва літ. Д, вбиральні літ. Ж, колодязя 1/2 частини № 1, огорожі № 2, 3.

За договором купівлі-продажу від 02 березня 2012 року ОСОБА_3 придбав у власність земельну ділянку з кадастровим номером 5324555100:30:008:0049, площею 0,1406 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

За договором купівлі-продажу від 29 жовтня 2013 року ОСОБА_3 придбав у власність нежитлову будівлю - склад № А-1, розташовану по АДРЕСА_2 , загальною площею 1030,5 кв. м, на земельній ділянці розміром 0,3990 га, кадастровий номер 5324581201:01:001:0439.

16 грудня 2016 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,помер. Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, до якого входить вказана нерухомість.

Згідно заповіту від 22 лютого 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Семенівського районного нотаріального округу Полтавської області Литвин М. І. та зареєстровано в реєстрі за № 112, ОСОБА_3 заповів ОСОБА_1 належний йому житловий будинок із надвірними будівлями по АДРЕСА_1 та присадибну земельну ділянку, на якій він розташований.

Спадкова справа на майно ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрита на підставі заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 . Крім ОСОБА_1 (спадкоємиці за заповітом на житловий будинок) спадкоємцем за законом І черги є дочка померлого ОСОБА_5

30 січня 2019 року приватний нотаріус Семенівського районного нотаріального округу Полтавської області Требач М. В. видала ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину, яка складається з нежитлової будівлі, складу № А1г, що знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 1031,1 кв. м, що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій є посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки або чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тлумачення статті 74 СК України свідчить, що нею регулюються тільки майнові права та обов`язки жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. При цьому на рівні статті 74 СК України передбачено загальне правило: майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності цих осіб, поширюються положення глави 8 СК України. У статті 74 СК України закріплено спеціальний прийом юридичної техніки для того, щоб уникнути повторення норм СК України. Це означає, що майно, набуте цими особами за час спільного проживання, належить жінці та чоловікові, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, на праві спільної сумісної власності. Тобто і для жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, передбачено презумпцію спільності права власності. Ця презумпція може бути спростована й жінка та (або) чоловік можуть оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на жінку та (або) чоловіка, який її спростовує. Жінка та (або) чоловік, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів (див. постанову Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 215/1191/17 (провадження № 61-9767св22)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)».

Вирішуючи вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки слід врахувати, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Згідно із частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 466/1403/20 (провадження № 61-10035св22) зазначено, що «для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України). З урахуванням зазначеного, Верховний Суд резюмує, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування. Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах: від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах».

У справі, що переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, установив, що наданими позивачкою доказами підтверджується факт її спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу в період із жовтня 2010 року до дня смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, вони були пов`язані спільним побутом, правами та обов`язками.

Встановивши факт проживання ОСОБА_6 . Та ОСОБА_7 однією сім`єю в період із жовтня 2010 року до 16 грудня 2016 року, суди зробили обґрунтований висновок, що майно, набуте ними за час спільного проживання, належало їм на праві спільної сумісної власності, у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання за позивачкою в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 права власності на спадкове майно, зокрема на частку у праві спільної власності на житловий будинок із прибудовами та земельну ділянку площею 0,1406 га, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Суди правильно застосували норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустили порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень в оскарженій частині, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постановах, що зазначені заявником в касаційній скарзі, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що касаційна скарга ОСОБА_2 не містить самостійних підстав оскарження додаткового рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 06 липня 2022 року, зазначене судове рішення оскаржується виключно з підстав його похідного характеру від рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 10 червня 2022 року, підстав для скасування якого не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в оскарженій частині - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Аворник Лариса Вікторівна, залишити без задоволення.

Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 10 червня 2022 року, додаткове рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 06 липня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 січня 2023 року в частині задоволених вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на спадкове майно, на частку у праві спільної власності на житловий будинок літ. А-1 з прибудовами та земельну ділянку площею 0,1406 га залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун