Постанова

від 25.01.2023 по справі 474/235/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

25.01.23

22-ц/812/63/23

Єдиний номер справи 474/235/21

Провадження 22-ц812/63/23 Головуючий по 1 інстанції Фасій В.В.

Головуючий і доповідач по 2 інстанції Колосовський С.Ю.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

25 січня 2023р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

Колосовський С.Ю., Локтіонова О.В., Ямкова О.О.

секретар судового засідання Ковальський Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2022р.

за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» про відшкодування збитків, трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання та моральної шкоди,

встановила:

У квітні2021р. ОСОБА_1 пред`явила позов до ПП «Виробничо-комерційнепідприємство «Каро»про відшкодування 28794,71 грн. збитків, 2851,86 грн. трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання та 250000 грн. компенсації за завдану моральну шкоду.

Позивачка зазначала, що є власником земельних ділянок відповідно площами 1,83 га, кадастровий номер 4822380800:03:000:0446 та 4,47 га, кадастровий номер 4822380800:03:000:0417, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Гуляницької сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

Земельні ділянки перебували у користуванні відповідача на підставі договорів оренди землі дія яких закінчилася у 2014р., та додаткових угод до них які були укладені у 2010р., які державну реєстрацію не пройшли.

17.11.2020р. задоволено її позов до відповідача про повернення названих земельних ділянок, яке було виконано останнім лише 26.03.2021р.

З 2016р. відповідач безпідставно та безоплатно користувався належними їй земельними ділянками.

Посилаючись на вказані обставини позивачка просила відшкодувати збитки за період 2016-2020 років, виходячи з мінімального розміру орендної плати на підставі Указу Президента України від 19.08.2008р. №725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)», три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за цей же період, а також моральну шкоду, у зв`язку із порушенням її прав як власника, неможливості продовження активного життя через необхідність відстоювати свої права в різних органах, хоча має на утриманні дитини-інваліда, яка потребує постійного догляду.

Рішенням Врадіївськогорайонного судуМиколаївської областівід 08вересня 2022р.позов задоволеночастково.Постановлено стягнутиз ПП «Виробничо-комерційнепідприємство «Каро»на користь ОСОБА_1 28794,71 грн. з яких: 11517,89 грн. - заборгованість по орендній платі за 2016-2017 роки, 17276,82 грн. неотриманий дохід від використання земельних ділянок за 2018-2020 роки.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на незаконність рішення суду просила його скасувати, а справу передати на новий розгляд.

В поданому відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить рішення суду залишити без змін, а розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок відповідно площами 1,83 га, кадастровий номер 4822380800:03:000:0446 та 4,47 га, кадастровий номер 4822380800:03:000:0417, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Гуляницької сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

01.09.2007р. ОСОБА_1 уклала з ПП «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» договори оренди землі, за умовами яких передала зазначені земельні ділянки на 7 років, а останній зобов`язався щорічно до 31 грудня поточного року сплачувати орендну плату в розмір 3% річних від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Дані договори зареєстровані Врадіївським реєстраційним відділом МРФ ДП Центр ДЗК, про що в реєстрі земель вчинено записи від 10.03.2010р. за № 041048900001 та № 041048900004.

Враховуючи те, що позивачка не отримала орендну плату за 2016-2017 роки, то її вимоги задоволені судом у відповідності з правилами, передбаченими ст.13,21,24 Закону «Про оренду землі», ст.ст.526,530,611,629 ЦК та умовами п.6 договорів оренди в заявленому у позові розмірі - 11517,89 грн. (34630,43 + 157334,30 = 191964,72 х 3% = 5758,94 х 2).

Разом з тим, суд безпідставно відмовив у задоволені вимог про стягнення 277,85 грн. на підставі ст.ст.612,625 ЦК трьох процентів річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а саме у зв`язку із несплатою орендної плати за 2016-2017 роки у строки визначені договорами оренди за період з 01 січня 2017р. по 10 серпня 2018р. дати направлення відповідачем грошових переказів на адресу позивачки.

Що ж стосується періоду після 10 серпня 2018р., то підстав для стягнення трьох процентів річних за порушення виконання грошового зобов`язання немає, у зв`язку із простроченням кредитора (ст.613 ЦК), так як відповідачка відмовилась отримувати грошові перекази по орендній платі за користування земельними ділянками за 2016-2017 роки.

Рішенням Врадіївського районного суду у справі №474/184/20 від 17.11.2020р. задоволено позов ОСОБА_1 до ПП «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» про усунення користування земельними ділянками відповідно площами 1,83 га, кадастровий номер 4822380800:03:000:0446 та 4,47 га, кадастровий номер 4822380800:03:000:0417, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Гуляницької сільської ради Врадіївського району Миколаївської області шляхом їх повернення законному власнику та заборони відповідачу по вчиненню будь-яких дій по використанню цих земельних ділянок.

З`ясувавши, що дане судове рішення було виконано ПП «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» лише під час проведення державним виконавцем виконавчих дій 26.03.2021р., а за період позадоговірного використання земельних ділянок, тобто після припинення дії договорів оренди, починаючи з 2018р. відповідач будь-якої плати не надавав позивачці, то суд правомірно на підставі ст.ст.1212,1214 ЦК стягнув на її користь 17276,82 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельними ділянками, що узгоджується із заявленою ціною позову.

В той же час, суд дійшов до помилкового висновку про неможливість застосування до кондикційних правовідносин положень ст.625 ЦК.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до ч.2ст.625 ЦКборжник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу Українирозміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5Цивільного кодексу України. У цій статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом статей524,533-535і625зазначеногоКодексугрошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Отже, зважаючи на вищенаведені факти у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно утримуваних коштів, що має місце у спірних правовідносинах і це також установив суд першої інстанції нараховуються три проценти річних від простроченої суми відповідно до положень ч.2ст.625 ЦК(постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018р. у справі № 910/10156/17).

Таким чином, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню 570,37 грн. три проценти річних за період з 01 січня 2018р. по 20 квітня 2021р.

Також не можна погодитись з висновком суду щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст.23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За правилами ч.3 ст.386 ЦК власник, права якого порушені, має право на відшкодування, в тому числі моральної шкоди.

Приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань, порушення прав позивачки як власника земельних ділянок, які після закінчення договірних відносин неправомірно використовувались відповідачем, факт заподіяння позивачці моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, які вона зазнала у зв`язку протиправною поведінкою відповідача, слід вважати доведеним.

Враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних страждань, ступеня вини завдавача шкоди, розмір грошової компенсації слід визначити в розмірі 7000 грн.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення процесуального права при вирішенні заяви про залишення позову без розгляду є безпідставними, тому що судом з цього питання була постановлена відповідна ухвала, яку позивачка разом з рішенням не оскаржувала.

До того ж вказану заяву було подано всупереч правил встановлених п.5 ч.1 ст.257 ЦПК - після початку розгляду справи по суті (ч.3 ст.217 ЦПК).

Також постановлялись судом ухвали за наслідками розгляду заяв про відвід та про відмову у прийнятті уточненої заяви, які також позивачка не оскаржувала. При цьому уточнену позовну заяву позивачкою подано після закінчення підготовчого судового засідання, що суперечить положенням п.2 ч.1 ст.49 ЦПК.

З огляду на вищенаведені мотиви рішення суду в частині відхилення позовних вимог про стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, відшкодування моральної шкоди, а також судових витрат в силу п.4 ч.1 ст.376 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про їх часткове задоволення.

Керуючись ст.ст.367,374,376,382 ЦПК, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2022р. в частині вимог про стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, відшкодування моральної шкоди, а також судових витрат скасувати і ухвалити нове рішення про їх часткове задоволення.

Стягнути з Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство «Каро» на користь ОСОБА_1 848,22 три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, 7000 грн. компенсації за завдану моральну шкоду та 847,83 грн. судових витрат у зв`язку з розглядом справи в судах першої і апеляційної інстанцій.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів лише у випадках, передбачених ст.389 ЦПК.

Повний текст постанови виготовлено 25 січня 2023р.

Головуючий: Судді: