Постанова

від 18.01.2023 по справі 910/17031/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2023 р. Справа№ 910/17031/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Ходаківської І.П.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: Кустова Т.В.

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: не з`явився

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2022, повний текст складено 02.08.2022

у справі 910/17031/21 ( суддя Карабань Я.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Укравтозапчастина"

до 1) Акціонерного товариства "ВТБ БАНК",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДІТ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП",

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕБТЕКС УКРАЇНА",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: 1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "САЛОН-МАГАЗИН "АЛЕКО"

про визнання недійними результатів електронних торгів та визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАВТОЗАПЧАСТИНА» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Акціонерного товариства «ВТБ БАНК» (надалі- відповідач-1), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДІТ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП» (надалі - відповідач-2), 3) Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕБТЕКС УКРАЇНА» (надалі - відповідач-3), у якому просить суд:

- визнати недійсними результати електронних торгів за лотом №#debtx_9005, які відбулися 04.06.2020 та оформлені протоколом електронних торгів від 05.06.2020 в частині визначення можливості продажу відповідачем-1 на користь відповідача-2 права вимоги за кредитним договором №54 від 31.05.2013, укладеним між відповідачем-1 та позивачем, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків;

- визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги №20-КБ від 17.07.2020, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, в частині відступлення права вимоги відповідачем-1 до позивача за кредитним договором №54 від 31.05.2013, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.55 Конституції України, ст.15, 16, 202, 203, 215, Цивільного кодексу України, мотивовані тим, що під час проведення електронних торгів були допущені суттєві порушення порядку їх проведення і порядку оформлення результатів, що має своїм наслідком визнання їх недійсними, а також визнання недійсним договору відступлення укладеного за результатами таких торгів. Вказує, що укладення оспорюваного договору відступлення прав вимоги породжує правові наслідки, щонайменше процесуального правонаступництва в справі №904/2404/18 та ставить позивача в положення правової невизначеності в питанні складу сторін кредитного договору №54 від 31.05.2013, чим порушує законний інтерес позивача, який полягає в прагненні до користування таким нематеріальним благом, як правова визначеність.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.07.2022 у справі № 910/17031/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд виходив з того, що права позивача, як боржника за кредитним договором унаслідок проведення оспорюваного аукціону непорушені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 05.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАВТОЗАПЧАСТИНА» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить позов задовольнити повністю, оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме:

- суд помилково зазначив про те, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про порушення його прав та законних інтересів в результаті проведення спірного аукціону (електронних торгів) та укладення на його виконання договору;

- суд не надав оцінки відповідності процедури торгів та дійсності спірного договору;

- суд не врахував, що за фактом проведення спірного електронного аукціону та укладення за його результатами договору про відступлення права вимоги відбулось порушення законного інтересу апелянта на правову визначеність в питанні суб`єктного складу сторін кредитного договору;

- суд безпідставно відмовив апелянту 21.06.2022 протокольною ухвалою у задоволенні клопотання про витребування доказів - примірників електронних торгів від 05.06.2020.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17031/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2022 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв`язку з тим, що не додано доказів судового збору у розмірі 6 810,00 грн. Роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

03.10.2020, через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази сплати судового збору - платіжне доручення №91768 від 29.09.2020 на суму 6 810,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2022 поновлено скаржнику пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 у справі №910/17031/21 та відкрито апеляційне провадження. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 21.11.2022. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 14.11.2022. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 14.11.2022. Явка учасників справи визнана необов`язковою.

21.11.2022 розгляд справи відкладено до 12.12.2022 через неявку позивача, відповідачів-2,3 та третьої особи-2.

12.12.2022 у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Попікової О.В. судове засідання перенесено на 18.01.2023.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023, у зв`язку з тим, що суддю Попікову О.В. 11.01.2023 обрано XIX позачерговим З`їздом суддів України членом ВРП, яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/17031/21.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів. Розгляд справи здійснено в раніше призначеному судовому засіданні 18.01.2023.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

18.11.2022 до суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, як тимчасового адміністратора Акціонерного товариства "ВТБ БАНК" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржене рішення залишити без змін.

21.11.2022 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДІТ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕБТЕКС УКРАЇНА" та Товариство з обмеженою відповідальністю "САЛОН-МАГАЗИН "АЛЕКО" не скористались своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду письмових відзивів на апеляційну скаргу на рішення суду, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Явка представників сторін.

В судове засідання від 18.01.2023 представник позивача, відповідача-3 та третьої особи-2 не з`явились. Про призначення розгляду справи на 18.01.2023 були повідомлені шляхом надсилання ухвали суду на електронну адресу вказану у матеріалах справи, докази чого містяться в матеріалах справи.

27.10.2022 позивачем подано клопотання про розгляд справи без його участі.

До визначеної дати проведення судового засідання - 18.01.2023 від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представника третьої особи, особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги (ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов`язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.

Межі та строк розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з такого.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

31.05.2013 між відповідачем-1, та позивачем (позичальник) укладено кредитний договір № 54 (надалі - кредитний договір), згідно з п. 1.1. якого банк на умовах договору зобов`язується надати позичальнику кредит у розмірі 98 000 000,00 гривень у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування, розмір якого встановлюється за графіком відповідно до таблиці 1 договору. Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит на умовах і у строки/терміни, визначені договором, але не пізніше 01.05.2015, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов`язання в повному обсязі на умовах і у строки/терміни, визначені договором. При цьому загальна заборгованість позичальника за цим договором та кредитним договором №19ВД від 23.05.2007, укладеним між відповідачем-1 та позивачем, у будь-який час не може перевищувати ліміт кредитування згідно таблиці 1 договору.

У забезпечення виконання позивачем кредитного договору між відповідачем-1 та позивачем було укладено іпотечний договір від 31.05.2013 за реєстровим номером 204, згідно з яким позивач передав в іпотеку відповідачу-1 належне позивачу на праві власності нерухоме майно, яким є: нежитлова будівля «корпус №5», загальною площею 28 558,2 кв. м, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Шевченка, буд 109/13 (сто дев`ять дріб тринадцять); комплекс нерухомості, загальною площею 4409,1 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Березань, вул. Недрянська, 25 (двадцять п`ять); комплекс (склад з/ч і матеріалів), загальною площею 1393,2 кв. м, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., м. Лубни, вул. Київська, 2 (два); земельна ділянка, на якій розташований комплекс (склад з/ч і матеріалів), площею 1,0987 га, кадастровий номер 5310700000:01:056:0006, що розташована за адресою: Полтавська область, м. Лубни, вул. Київська, 2 (два).

Крім того, в забезпечення виконання позивачем кредитного договору між відповідачем-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Салон-магазин "Алеко" (третя особа-2) були укладені такі договори:

- іпотечний договір від 31.05.2013 за реєстровим номером 200, за яким третя особа-2 передала в іпотеку відповідачу-1 належне третій особі-2 на праві власності нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Заводська, будинок 5 (п`ять); належна третій особі-2 на праві власності земельна ділянка, на якій знаходиться нерухоме майно, зазначене вище, площею 0,6286 га, кадастровий номер 2310100000:05:009:0124, що розташована за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 5 (п`ять);

- іпотечний договір від 12.06.2013 за реєстровим номером 247, за яким третя особа-2 передав в іпотеку відповідачу-1 належне третій особі-2 на праві власності нерухоме майно, яким є: вбудоване приміщення магазину, загальною площею 1026,9 кв. м, що знаходиться за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, вул. Київська, буд.49.

На підставі рішення правління Національного банку України від 18.12.2018 № 849-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «ВТБ Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2018 №3392 «Про початок процедури ліквідації АТ «ВТБ Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку, згідно з яким було запроваджено процедуру ліквідації у АТ «ВТБ Банк» строком на два роки з 19.12.2018 по 18.12.2020 включно, призначено уповноважену особу на ліквідацію банку.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про деякі питання здійснення ліквідації АТ «ВТБ Банк» від 17.11.2020 № 1957, продовжено повноваження ліквідатора АТ «ВТБ Банк» до моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому рішення вплине на права та обов`язки як на установу, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

04.06.2020 були проведені електронні торги (аукціон) по лоту №#debtx_9005, до складу якого входили активи, що обліковуються на балансі відповідача-1.

За результатами проведення електронних торгів по лоту №#debtx_9005 оголошено переможцем відповідача-2, що підтверджується протоколом електронних торгів від 05.06.2020.

За умовами проведення електронних торгів №#debtx_9005, які відображені в протоколі електронних торгів від 05.07.2020, переможець електронних торгів зобов`язується провести повний розрахунок та підписати договір купівлі-продажу/відступлення права вимоги придбаного активу протягом 20 робочих днів з дня наступного за днем формування протоколу електронних торгів, тобто в строк до 25.06.2020. Відповідно зазначеного протоколу, переможець повинен сплатити за активи АТ «ВТБ Банк» 42 336 279,71 грн.

02.07.2020 рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1253 прийнято рішення про продовження строку, передбаченого для укладання договору купівлі-продажу майна (активів), за результатами електронних торгів, проведених 04.06.2020 з продажу лота №#debtx_9005, згідно з протоколом електронних торгів від 05.06.2020 до 42 робочих днів з дати, наступної за днем формування протоколу електронних торгів за зазначеним лотом.

17.07.2020 між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено договір про відступлення права вимоги № 20-КБ відповідно до п.1.1. якого відповідач-1 в порядку та на умовах, визначених цим договором, відступив відповідачу-2 належні банку, а відповідач-2 набув права вимоги до позичальників, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, зазначених додатках № 1, №2, №3, №4, №5 та акту приймання - передачі до договору про відступлення прав вимоги № 20-КБ від 17.07.2020.

Згідно додатку №1, серед інших, до нового кредитора (відповідача-2) перейшли права вимоги за кредитним договором №54 від 31.05.2013 укладеним між відповідачем-1 та позивачем (пункт 30 додатку №1).

17.07.2020 між відповідачем-1 (первісний іпотекодержатель) та відповідачем-2 (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення права за договорами іпотеки відповідно до якого первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває права первісного іпотекодержателя згідно додатку №1 до договору про відступлення права за договорами іпотеки від 17.07.2020. Згідно додатку №1 (пункти 15-17 в додатку №1), серед інших, до нового іпотекодержателя перейшли права вимоги за іпотечними договорами посвідченими 31.05.2013 та 12.06.2013, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Несмашною О.С. за реєстровим №200, №204, №247 які забезпечують виконання зобов`язань за кредитним договором №54 від 31.05.2013 укладеним з позивачем.

Доказом оплати за договором про відступлення прав вимоги № 20-КБ від 17.07.2020 є платіжне доручення № 195 від 30.06.2020 на суму 42 336 279,71 грн та виписка по особовому рахунку. Вказана сума перерахована на виконання умов протоколу електронних торгів по лоту №#debtx_9005 від 05.06.2020.

Також відповідачем-1 та відповідачем-2 було підписано акт приймання - передачі документів до договору про відступлення прав вимоги від 17.07.2020.

Дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що такі є не доведеними та необґрунтованими.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, виходячи із наступного.

Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги про визнання недійсними результатів електронних торгів за лотом №#debtx_9005, які відбулися 04.06.2020 та оформлені протоколом електронних торгів від 05.06.2020 в частині визначення можливості продажу відповідачем-1 на користь відповідача-2 права вимоги за кредитним договором №54 від 31.05.2013, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків та визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги №20-КБ від 17.07.2020, укладеного за результатами вказаних електронних торгів.

Підставами позову є порушення проведення порядку електронних торгів та порушення прав та інтересів позивача.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

Ці норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

З огляду на положення ст.4 Господарського процесуального кодексу України і ст. 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову про визнання правочину недійсним можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі №904/10956/16).

Відсутність порушення спірним договором прав та інтересів позивача є самостійною підставою для відмови у позові, а тому немає необхідності в такому випадку надавати оцінку законності спірному договору (до такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в п. 7.17 постанови від 07.07.2020 у справі №910/10647/18, у п. 8.9 постанови від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17).

Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

За змістом ст.ст. 512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Дана норма кореспондується зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Положення ст. 162 Господарського процесуального кодексу України містять вимоги щодо необхідності зазначення у позовній заяві вимог щодо предмета спору та їх обґрунтування. При цьому позовна заява, зокрема, повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Зі змісту ч. 1 ст. 8 Конституції України випливає, що охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Конституційний Суд України в своєму рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 роз`яснив, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Згідно зі ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних/відкритих торгах (аукціоні), в тому числі проведених в електронній формі (на електронних майданчиках) під час здійснення ліквідаційної процедури банку, суд доходить висновку, що така реалізація майна (активів) банку, що ліквідується, є ускладненою формою оформлення договірних правовідносин із купівлі-продажу майна. Особливістю такого оформлення договірних правовідносин є попереднє визнання покупця, яким виступає переможець проведених за певною процедурою торгів (аукціону), що оформлюється відповідним протоколом, і потім подальше остаточне оформлення правовідносин відбувається шляхом укладення між банком, якій ліквідується, та переможцем торгів (аукціону) відповідного договору купівлі-продажу майна (активу) банку. Оскільки ж різновидом майна (активу) банку, що ліквідується, яке може продаватись на відкритих електронних торгах (аукціоні), є належне банку право вимоги, то останнє може виступати предметом означеного договору купівлі-продажу. Дотримання ж встановленої законом процедури призначення та проведення прилюдних/відкритих електронних торгах (аукціону), як їх передумови та підстави, є обов`язковою умовою правомірності самого правочину, укладеного за результатами таких торгів (аукціону). Крім того, сам правочин за своїм змістом та формою так само має відповідати вимогам чинного на момент його укладення законодавства. Відтак, правова природа продажу майна (активів) з публічних/відкритих електронних торгів (аукціону) дає підстави для можливості визнання недійсним як самих торгів (аукціону)/їх результату, так і укладеного за його наслідками договору за правилами недійсності правочинів, зокрема на підставі норм ст.ст.203, 215 ЦК України про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку призначення та проведення торгів (аукціону). Разом з тим, слід окремо відзначити, що оскільки підставою та метою звернення позивача до суду із позовом про визнання недійсними торгів (аукціону)/їх результату та укладеного за наслідками цих торгів (аукціону) договору є виключно необхідність захисту/відновлення саме порушених, невизнаних чи оспорюваних прав і законних інтересів позивача, то окрім доведення порушень норм закону при призначенні, проведенні, визначенні результатів торгів (аукціону) і при укладенні за їх наслідками договору, що суттєво вплинуло/могло вплинути на результати оспорюваних торгів (аукціону) та укладення за їх наслідками спірного договору, другою обов`язковою умовою для можливості задоволення означеного позову є доведення перед судом факту порушення, невизнання, оспорювання конкретних суб`єктивних прав та законних інтересів позивача оспорюваними ним торгами (аукціоном) та укладеним внаслідок їх договором. Доведення цих двох підстав для задоволення позову цивільним процесуальним законодавством покладається на позивача.

Близькі за змістом правові висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року по справі №6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року по справі №6-1749цс15, від 06 квітня 2016 року по справі №3-242гс16, від 13 квітня 2016 року по справі №6-2988цс15, від 29 червня 2016 року по справі №6-370цс16, від 29 червня 2016 року по справі № 6-547цс16, від 29 листопада 2017 року по справі №668/5633/14-ц, у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року по справі №461/2493/16-ц, від 19 травня 2020 року по справі №607/13888/16-ц, від 11 червня 2020 року по справі №310/8429/16-ц, від 17 червня 2020 року по справі №759/7197/15-ц, від 08 липня 2020 року по справі №214/5314/17, від 06 серпня 2020 року по справі №734/580/15-ц, від 24 вересня 2020 року по справі №372/3161/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року по справі №910/856/17, від 15 травня 2019 року по справі №678/301/12.

Згідно додатку №1 (пункти 15-17 в додатку №1), до нового іпотекодержателя перейшли права вимоги за іпотечними договорами. Актом приймання - передачі документів від 17.07.2020 підтверджується відступлення прав вимоги.

Колегія погоджується, що у даній справі позов про визнання недійсними результатів електронних торгів та договору відступлення, подала особа, яка не була ні учасником торгів, ні стороною спірного договору відступлення - заінтересована особа.

Відмовляючи у задоволенні позову в повному обсязі, суд в першу чергу керувався тією обставиною, що позивачем належним чином не доведено існування порушення, невизнання, оспорювання конкретних суб`єктивних прав та законних інтересів позивача оспорюваними ним торгами (аукціоном) та укладеним внаслідок їх договором, необхідних для задоволення даної категорії позовів.

А саме позивачем не мотивовано та не доведено порушення оспорюваними електронними торгами (аукціоном) та укладеним за їх результатами договором, конкретних суб`єктивних прав та інтересів позивача, не зазначено і не доведено, в чому саме полягало таке порушення, яке саме негативне значення і наслідки воно має для самого позивача та як вплинули на результати торгів (аукціону) тощо. В позовній заяві наведене лише загальне посилання позивача на порушення його прав без належної конкретики, а також посилання на те, що оспорюваний договір стосується його, оскільки він є боржником, право вимоги до якого відступлено за цим договором. Решта заявлених позивачем підстав для задоволення позову стосується саме порушення вимог законодавства при проведенні спірних торгів та укладенні спірного договору. Більш того, слід відзначити, що заміна кредитора у зобов`язанні, що має місце у спірних правовідносинах, сама по собі жодним чином не впливає на зміст самого зобов`язання, а відтак і на обсяг прав та обов`язків боржника, яким є позивач, а отже не може порушувати його права та інтереси.

За таких обставин, керуючись наведеною вище правовою позицією, колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що у задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності порушення оспорюваними торгами (аукціоном) і договором прав і законних інтересів позивача.

Суд першої інстанції вірно наголосив на тому, що обсяг прав та обов`язків позивача не змінився, оскільки після проведення торгів та укладення між відповідачем-1 та відповідачем-2 договорів відступлення прав вимоги, був змінений лише кредитор в існуючому зобов`язанні, а не розмір його зобов`язань.

Доводи скаржника про те, що суд не надав оцінки відповідності процедури торгів та дійсності спірного договору відхиляються судом.

Колегія також вважає необгрунтованими доводи скаржника у апеляційній скарзі про те, що суд безпідставно відхилив клопотання позивача про витребування доказів, оскільки такі спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Скаржник не довів, що підстави відхилення такого клопотання є необґрунтованими.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі №910/11282/20 про те, що позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Колегія відхиляє зазначені доводи, оскільки обставини у справі №910/11282/20 не є подібними з обставинами цієї справи. В межах даної справи інтерес позивача, який він зазначив, полягає у правовій визначеності, не підлягає захисту в межах цього провадження, оскільки він не є стороною угоди, яку він просить визнати недійсною, а його бажання перевірити законність процедури, яка передувала укладанню цієї угоди не є належною підставою для задоволення таких вимог та не свідчить про наявність порушеного права, яке підлягає захисту.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з наведеним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 у справі 910/17031/21 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови суду складено та підписано 23.01.2023.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді І.П. Ходаківська

О.О. Євсіков