Постанова

від 18.01.2023 по справі 44/258-б

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2023 р. Справа№ 44/258-б (910/14462/20)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Полякова Б.М.

Гарник Л.Л.

за участю секретаря судового засідання Кудько О.О.

представники учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засіданні від 18.01.2023 у судове засідання не з`явились

розглянувши матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2022

у справі №44/258-б (910/14462/20)

за позовом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майавтотранс"

про стягнення заборгованості у розмірі 305 768,26 грн.

в межах справи № 44/258-б

за заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 44/258-б за заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на стадії процедури санації, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.02.2013.

23.09.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майавтотранс" про стягнення 305 768,26 грн. заборгованості за договором оренди. Спір розглядався в межах справи № 44/258-б про банкрутство Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі №44/258-б (910/14462/20) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулась безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі №44/258-б (910/14462/20) скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майавтотранс" про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 305 768, 26 грн задовольнити, судові витрати покласти на відповідача.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2022 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Пантелієнко В.О., Гарник Л.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №44/258-б (910/14462/20) за позовом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майавтотранс" про стягнення заборгованості у розмірі 305 768,26 грн в межах справи № 44/258-б за заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про банкрутство, відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі №44/258-б (910/14462/20) до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №44/258-б (910/14462/20).

17.08.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №44/258-б (910/14462/20) в 1-му томі.

У зв`язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О. у відпустці, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2022, сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №44/258-б (910/14462/20) у наступному складі: головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Гарник Л.Л., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі №44/258-б (910/14462/20) залишено без руху, вказано, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржник має право усунути недоліки апеляційної скарги, а саме, подати до Північного апеляційного господарського докази доплати судового збору у встановленому порядку, розмірі (у сумі 2292, 78 грн).

31.08.2022 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків із доказами доплати судового збору у встановленому порядку, розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 поновлено Дочірньму підприємству "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі №44/258-б (910/14462/20), відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі №44/258-б (910/14462/20), розгляд апеляційної скарги призначено на 30.11.2022, запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 21.11.2022, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 28.11.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі №44/258-б (910/14462/20) до 07.12.2022.

06.12.2022 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про додаткове подання нових доказів. Позивач просить визнати поважними причини неподання доказів до суду першої інстанції та долучити до матеріалів справи: Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.05.2019 по 31.12.2019 на суму 194644,85 грн; Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 30.09.2018 по 30.06.2020 на суму 305768,26 грн; Заяву свідка виконуючого обов`язки начальника філії «Києво-Святошинське райДУ» ДП "Київське обласне дорожнє управління" - Тимбай А.М.

В обгрунтування поважності пропуску строку на подання доказів, а саме, Актів звірки позивач вказує, що розраховував, що акти звіряння наявні в матеріалах справи, оскільки відповідні докази зазначені як додатки до позовної заяви, Канцелярією суду не складався Акт про відсутність вказаних документів, у зв`язку з чим позивач не міг передбачити, що Акти звірки відсутні в матеріалах справи. Відсутність вказаних документів позивач встановив 30.11.2022 під час ознайомлення з матеріалами справи в суді апеляційної інстанції.

В обгрунтування долучення до матеріалів справи заяви свідка - виконуючого обов`язки начальника філії «Києво-Святошинське райДУ» ДП "Київське обласне дорожнє управління" - Тимбай А.М, позивач зазначає, що лише на підставі свідчень, які вказані у відповідній заяві можна встановити певні факти щодо доказування у даній справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі №44/258-б (910/14462/20) до 18.01.2023.

18.01.2023 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про надання детального розрахунку суми позову.

У судове засідання 18.01.2023 з`явився представник скаржника. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Cудом ставилось на обговорення питання щодо можливості здійснення розгляду апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з`явились в судове засідання, щодо чого представник скаржника не заперечував.

Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності учасників справи, що не прибули у судове засідання, з огляду на наступне.

За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.

В даному випадку апеляційна скарга може бути розглянута у судовому засіданні без участі сторін, які не з`явились у судове засідання, їх неявка не перешкоджає вирішенню апеляційної скарги у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні ставилось на обговорення клопотання скаржника про надання до матеріалів справи детального розрахунку суми позову, яке останній підтримав.

Дослідивши відповідне клопотання, заслухавши представника скаржника, колегія суддів вирішила прийняти та долучити до матеріалів відповідний розрахунок.

У судовому засідання ставилось на обговорення клопотання скаржника від 06.12.2022 про додаткове подання нових доказів, яке останній підтримав.

Колегія суддів заслухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне задовольнити вказане клопотання позивача частково, з огляду на наступне.

Як вбачається з позовної заяви, з-поміж додатків позивачем вказано Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.07.2020.

При цьому, відповідний документ в матеріалах справи відсутній. Акт про відсутність вказаного документу працівниками Канцелярії суду першої інстанції не складено.

Враховуючи, що суд першої інстанції прийняв позовну заяву до свого провадження, в якості додатку до якої вказано Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.07.2020, а в матеріалах справи відсутній Акт Канцелярії про відсутність в якості додатку до позовної заяви Акту звіряння взаємних розрахунків станом на 01.07.2020, колегія суддів вважає за можливе долучити до матеріалів справи Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 30.09.2018 по 30.06.2020 на суму 305768, 26 грн.

Водночас, у задоволенні решти клопотання: про поновлення строку на подання доказів та долучення до матеріалів справи в якості доказів - Акту звірки за період з 01.05.2019 по 31.12.2019 на суму 194644,85 грн та Заяви свідка виконуючого обов`язки начальника філії «Києво-Святошинське райДУ» ДП "Київське обласне дорожнє управління" - Тимбай А.М., колегією суддів відмовлено, з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції вважає Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.05.2019 по 31.12.2019 на суму 194644,85 грн новим доказом в розумінні ч.ч. 2, 3 ст. 269 ГПК України, що не був поданий до суду першої інстанції без поважних причин.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання до суду першої інстанції з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин.

За приписами частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є подання заявником належних доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Скаржник вказує, що Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.05.2019 по 31.12.2019 на суму 194644,85 грн зазначений в якості додатку до позовної заяви, Канцелярією суду не складався Акт про відсутність вказаного документу, у зв`язку з чим позивач не міг передбачити, що Акт звірки відсутній в матеріалах справи. Відсутність вказаного документу позивач встановив 30.11.2022 під час ознайомлення з матеріалами справи в суді апеляційної інстанції.

Судова колегія з вказаними доводами позивача не погоджується, оскільки вказаний Акт звірки не вказано в якості додатку до позовної заяви, у зв`язку з чим вказані доводи скаржника щодо підстав долучення до матеріалів справи Акту звірки за період з 01.05.2019 по 31.12.2019 на суму 194644,85 грн суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими та безпідставними.

Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

У постанові від 10.12.2019 по справі № 913/479/18 Верховний Суд вказав, що прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховано, що скаржник не зазначав у суді першої інстанції про намір подати відповідний доказ, а також про те, що відповідний доказ не може бути поданий з об`єктивних причин у відповідності до ч. 4 ст. 80 ГПК України у строки, встановлені нормами ГПК України чи судом.

З огляду на вищевказане, колегія суддів прийшла до висновку, що скаржник не довів поважних причин на обгрунтування неможливості подання відповідного доказу до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судова колегія вважає, що в даному випадку вчинення чи не вчинення відповідних процесуальних дій залежало виключно від волі скаржника, об`єктивних перешкод у вчиненні цих дій в суді не доведено. Причини, з яких відповідні докази не були подані суду першої інстанції до ухвалення оскаржуваного рішення, судова колегія визнає неповажними.

Враховуючи викладене, суд не бере до уваги цей доказ та відмовляє скаржнику у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання цього доказу у даній справі, відмовляє у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи у якості доказу - Акту звірки за період з 01.05.2019 по 31.12.2019 на суму 194644,85 грн.

Колегія суддів також вирішила відмовити скаржнику у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання доказу (заяви свідка) та у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів справи у якості доказу - Заяви свідка виконуючого обов`язки начальника філії «Києво-Святошинське райДУ» ДП "Київське обласне дорожнє управління" - Тимбай А.М., з огляду на наступне.

В силу ч.ч.1,4 ст.88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка; заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Докази позивачем подаються, як визначено ч.2 ст.80 ГПК України, разом з поданням позовної заяви.

При цьому, як встановлено ч.1 ст.89 ГПК України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Системний аналіз ст. 80, 269 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

Заява свідка від 03.12.2022 є доказом, якого взагалі не існувало на момент розгляду даної справи судом першої інстанції.

Така обставина (відсутність доказів як таких на момент розгляду спору судом першої інстанції) взагалі виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом нових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин їх неподання. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 у справі № 908/3359/19.

Заява свідка, яку апелянт бажає долучити до матеріалів справи не існувала на момент винесення оскаржуваного рішення, а тому не може розцінюватися як такий доказ, що спростовує та/або підтверджує обставини, які мають значення для вирішення справи в межах даного апеляційного провадження.

Представник скаржника просила суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове судове рішення, яяким позовні вимоги задовольнити та стягнути орендну плату з відповідача.

Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. Як стверджує апелянт, оскільки відповідачем прийнято за Актом приймання-передачі у строкове платне користування майно, у нього виник обов`язок зі сплати орендної плати за користування майном. Такий обов`язок, на переконання позивача, виник в силу закону - статтей 759, 765 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та не залежить від факту виставлення орендодавцем рахунку на оплату. Незважаючи на те, що в договорі оренди зазначено, що оплата здійснюється відповідно до наданих балансоутримувачем рахунків, за змістом статті 762 ЦК України та пункту 3.2 договору оренди така умова не змінює строк виконання грошового зобов`язання, яке має бути виконане не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним, а не з дати отримання рахунку. Скаржник вказує, що рахунок за своєю правовою природою не є первинним документом, а є документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер. Як стверджує апелянт, ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє орендаря від обов`язку сплатити орендну плату.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін, з огляду на наступне.

03.09.2018 між Дочірнім підприємством "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Майавтотранс" (орендар) укладено договір оренди окремого індивідуально визначеного майна № 106-15 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене майно - транспортний засіб автобус Мерседес Бенс 15RHD6320361324408, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2007 (далі - майно), що обліковується на балансі філії «Києво-Святошинське райДУ» ДП "Київське обласне дорожнє управління", залишкова балансова вартість якого станом на 31.08.2018 становить 1 801 329,20 грн (один мільйон вісімсот одна тисяча триста двадцять дев`ять) грн. 20 коп.

Згідно з п. 2.1. договору орендодавець зобов`язується передати майно орендарю протягом двох днів з дати підписання даного договору з обов`язковим оформленням Акту приймання-передачі вказаного майна.

Розділом 3 договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами та доповненнями), і становить базовий місяць розрахунку - серпень 2018 - 15 011,08 грн., крім того ПДВ - 3 002,22 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць. У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із Сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від Сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Зобов`язання Орендаря зі сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі не меншому, ніж орендна плата за перший (базовий) місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди. У разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість з орендної плати, якщо така виникла. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на особовий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа кожного місяця. Орендар звільняється від орендної плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що орендар зобов`язується своєчасно та в повному обсязі вносити на розрахунковий рахунок орендодавця орендну плату шляхом щомісячних перерахувань до 10 числа місяця, наступного за звітним коштів, відповідно до наданих орендодавцем рахунків.

Цей договір укладено строком на два роки та одинадцять місяців, який діє з моменту його підписання сторонами по 03.08.2021 (пункт 9.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - транспортний засіб автобус Мерседес Бенс 15RHD6320361324408, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2007, що обліковується на балансі філії «Києво-Святошинське райДУ», що підтверджується Актом приймання-передачі основних засобів від 03.09.2018.

22.09.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією від 20.07.2020 № 09/2688, відповідно до якої просив терміново сплатити заборгованість з орендної плати, яка станом на 20.07.2020 складає 305768,26 грн.

Як стверджує позивач, оскільки відповідач зобов`язання з орендної плати не виконав у повному обсязі, відповідне слугувало підставою для звернення до суду.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як визначено ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом першої інстанції у задоволенні позову відмовлено, зважаючи на те, що позивачем не надано суду доказів виставлення рахунків відповідачу про сплату орендної плати за даним договором.

В апеляційній скарзі відповідач з відповідним висновком суду не погодився, вказавши, що рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України, а тому не звільняє орендаря від обов`язку сплатити орендну плату. Скаржник зазначив, що аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/32579/15, від 22.05.2018 у справі № 923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18, від 29.04.2020 у справі № 915/641/19.

Проте, колегія суддів вважає, що до даних правовідносин нерелевантно застосовувати відповідні правові позиції, оскільки в даній справі розмір орендної плати складає не фіксовану суму, а у відповідності до умов договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 . Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць. У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування

Таким чином, позивач був зобов`язаний щомісячно корегувати розмір орендної плати та направляти відповідачу рахунки задля того, щоб відповідач у відповідності до п. 4.2 договору міг своєчасно та в повному обсязі вносити на розрахунковий рахунок орендодавця відповідну відкореговану орендну плату шляхом щомісячних перерахувань до 10 числа місяця, наступного за звітним коштів, відповідно до наданих орендодавцем рахунків.

Крім того, позовна заява не містила обгрунтованого розрахунку ціни позову, ні за перший неповний календарний місяць (немає подобового розрахунку орендної плати), ні відкорегованих розрахунків орендної плати за інші місяці за заявлений період.

Позивач вважає відповідно до позовної заяви, що таким розрахунком є претензія, яка надсилалась на адресу відповідача, але ця претензія не містить помісячного розрахунку, а лише містить інформацію про загальну суму заборгованості станом на 20.07.2020, у зв`язку з чим суд не може розцінювати відповідну претензію, як належний доказ, що підтверджує розрахунок ціни позову.

Детального розрахунку ціни позову позивач до суду першої інстанції не надавав, про намір подати відповідний розрахунок також суд не повідомляв.

У позовній заяві та у судових засіданнях у суді апеляційної інстанції, позивач стверджував що відповідач здійснював оплати, 305 768,26 грн - це залишок несплаченого боргу за заявлений період.

Водночас, доказів на підтвердження здійснених відповідачем оплат з орендної плати до позову не додав, у зв`язку з цим суд позбавлений можливості встановити дійсний розмір заборгованості у разі її наявності.

На думку позивача, розмір наявної заборгованості відповідача підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 30.09.2018 по 30.06.2020 на суму 305768,26 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертається до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 24.10.2018 у справі № 905/3062/17, в яких зазначено, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акта звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 30.09.2018 по 30.06.2020 на суму 305768,26 грн не містить підпису уповноваженої особи відповідача, відсутній відтиск печатки товариства, інформація, яка відображена у вказаному Акті не підтверджена жодними первинними документами, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що відповідний доказ не підтверджує наявність заборгованості суб`єкта господарювання - ТОВ «Майавтотранс» у заявленій сумі.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують обставин, встановлених судом першої інстанції за оскаржуваним судовим рішенням.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі №44/258-б (910/14462/20).

Інших доводів скаржника по суті заявлених вимог, які б спростували висновки суду, покладені в основу оскаржуваного судового рішення та впливали на його правильність в апеляційній скарзі не наведено.

У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення; оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст.ст 129, 269, 270, 271, 275, 276, 282, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2022 у справі №44/258-б (910/14462/20) залишити без змін.

Матеріали справи №44/258-б (910/14462/20) повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Північного апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.

Повний текст складено 24.01.2023.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді Б.М. Поляков

Л.Л. Гарник