Постанова

від 18.01.2023 по справі 910/21157/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2023 р. Справа№ 910/21157/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Пашкіної С.А.

за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С.

учасники справи:

від позивача: Козачук Ю.С.

від відповідача: не вийшов на зв`язок з технічних причин

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансматик"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 (повне рішення складено 03.10.2022)

у справі №910/21157/21 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансматик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-Холдинг Магнет"

про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансматик" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа-Холдинг Магнет" про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі №910/21157/21 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення обґрунтоване тим, що позивачем у позовній заяві не доведено завдання ТОВ "Трансматик" моральної шкоди внаслідок розміщення 19.12.2020 спірної інформації. Також судом зазначено, що у поданій позовній заяві позивачем кваліфіковано такі вимоги як компенсація на відновлення репутації позивача, проте чинне законодавство України не передбачає такого способу захисту порушеного права у даній категорії спорів.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансматик" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі №910/21157/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що 19.12.2020 на веб-сайті відповідача за посиланнямhttp://forum.autoua.net/showflat.php?Cat=0Number=12215436an=0page=1#Post12215436 було створено обговорення "Трансматик на окружной - развод при ремонте акпп!" та опубліковано інформацію, що своїм змістом негативно вплинула на ділову репутацію позивача, у зв`язку з чим позивач просить суд визнати таку інформацію недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації позивача, зобов`язати відповідача спростувати таку інформацію та стягнути з відповідача компенсацію на відновлення репутації у розмірі 150 000,00 грн.

Відповідачем було подано письмовий відзив на апелційну скаргу у якому він просив суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому відповідач стверджував про законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 21.12.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 розгляд справи відкладений на 18.01.2023.

Розпорядженням керівника апарату суду від 17.01.2023 № 09.1-08/250/23, було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/18317/21, у зв`язку з перебуванням судді Шапрана В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному з 16.01.2023.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2023 у справі №910/21157/21 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансматик визначено колегію суддів: головуючий суддя Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансматик до провадження у визначеному складі суддів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що 19.10.2020 на веб-сайті www.forum.autoua.net (посиланняttp://forum.autoua.net/showflat.php?Cat=0Number=12215436an=0page=1#Post12215436) було створено обговорення "Трансматик на окружной - развод при ремонте акпп!", де користувачем Notar19 було залишено коментар щодо діяльності підприємства позивача наступного змісту:

"Предупреждение всем автовладельцам, которые как и я столкнулись с поломкой акпп - ни в коем случае не заезжайте на СТО трансматик на ул. Пушкіна 71. Кидают по срокам работ и по деньгам - если не заплатите - не отдают машину.

Вот их сайт https://transmatik.kiev.ua/

На гугле о трансматике сплошные хвалебные отзывы - по видимому заказные, раз в год все плохие отзывы сносятся и появляются новые свежие и хорошие)

Сам развод состоит в следующем

1) станция находится на улице, которая закрыта воротами, воротами закрыт и сам трансматик - то есть если вы приехали забирать машину то будте готовы звонить владельцу, и гадать пустит он вас или нет, а звонить вы будете часто)

2) если вам называют цену - смело умножайте ее на 2 ( то есть 2 тысячи долларов за ремонт превратятся в четыре) при этом новая цена вам будет названа не перед или во время ремонта, а после) - в моем случае ремонт коробки на трансматике обошёлся в 3,5 тысячи долларов

3) а теперь главное - сроки. Машину мне делали 4 (четыре) месяца!!!! Хотя изначально обещали 2 недели (в Киеве другие станции капремонт коробки делают от 3 дней до недели в самых запущенных случаях). Вам будут лить в уши разную чушь, про то что новая почта никак не доставит запчасти, про то что у вас ещё что-то поломалось, про то что ваша машина уже на подъемнике и ей занимаются - не верьте

4) вишенка на тортик - если, вы оплатили конский счёт и прождали несколько месяцев - вас предупредят, что гарантию на работу дадут если вы приедете на замену масла в коробке и озвучат цену - 200 долларов) хотя на сайте заявляют о гарантии на работу

5) если же вы счёт не оплатили - то вам машину не отдадут- таких машин стоит несколько на площадке перед сервисом и вы будете долго и нудно судиться при этом директор трансматике будет ссылаться на то что вы не оплатили работы, а значит он имеет право удерживать авто до полной оплаты)

Поискав в интернете - понял что я не один такой и что схема развода на трансматике работает уже лет 10, так что будьте осторожны.".

Спір у даній справі виник у зв`язку із тим, що на думку позивача така інформація є негативною, недостовірною і наносить шкоду діловій репутації ТОВ "Трансматик", оскільки позивач має позитивну ділову репутацію та є переможцем Всеукраїнського рейтингу в категорії спеціалізовані СТО з ремонту АКПП.

Позивач наголошє, що оскільки відповідач є власником веб-ресурсу www.forum.autoua.net, саме він має спростувати таку інформацію шляхом розміщення на вказаному форумі повного тексту судового рішення у даній справі.

Також позивач вказує на існування підстав для стягнення з відповідача компенсації на відновлення репутації позивача у розмірі 150000,00 грн., необхідної для відновлення пошкодженої репутації ТОВ "Трансматик" методом розміщення рекламних публікацій на схожих ресурсах.

Відповідно до частини першої статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Частиною першою статті 94 Цивільного кодексу України установлено, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

За змістом статей 94, 277 Цивільного кодексу України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Частиною другою статті 34 Господарського кодексу України передбачено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

При вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації забезпечується баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто, доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто, позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто, такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто, або завдає шкоди особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачами, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Тобто для розгляду даної категорії справ судам необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, тобто такою, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Згідно з частинами першою та третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь установленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Відповідно до позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", власник вебсайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання вебсайту. За відсутності доказів іншого власником вебсайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до вебсайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Відповідно до частини одинадцятої статті 52-1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", власники вебсайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних вебсайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе: а) повне ім`я або найменування власника вебсайту та постачальника послуг хостингу; б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника вебсайту та постачальника послуг хостингу; в) контактну інформацію власника вебсайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв`язатися. Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на вебсайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника вебсайту, передбачену пунктом "в" цієї частини.

З матеріалів справи убачається, що обставини справи стосуються інформації, поширеної на веб-форумі "Autoua.net".

Веб-форум або просто Форум - інтернет-ресурс, популярний різновид спілкування в інтернеті. На форумі створюються теми для спілкування. Всі, кого цікавить певна інформація, можуть зручно й швидко переглянути її на форумі.

Кожен учасник форуму (користувач) має свій унікальний пароль та логін, якими він користується для доступу на сторінку форуму. При цьому учасник за своїм бажанням може або залишатися анонімним (використовувати будь-яке ім`я- "псевдонім" (nick name)), або брати участь в обговореннях під своїм справжнім ім`ям та прізвищем.

Крім користувачів, у форумі ще є модератор, який, як правило, задає теми дискусій і часто має адміністраторські права, тобто право видаляти недоречні (не по темі, з вживанням ненормативної лексики) повідомлення, закривати завершені дискусії та здійснювати інші подібні операції. Модератор також стежить за виконанням встановлених правил і дотриманням порядку спілкування на форумі. Адміністратор форуму - це власник форуму, тобто власник того веб-сайту, де фізично розміщено форум. Адміністратор має право здійснювати будь-які операції на форумі, в тому числі позбавляти порушників правил користування форумом права доступу на цей форум і т.д.

Форуми можуть бути присвячені певній темі.

Суть роботи форуму полягає в створенні користувачами (відвідувачами форуму) своїх тем з їх подальшим обговоренням, шляхом постинга розміщення повідомлень всередині цих тем. Окремо взята тема, по суті, являє собою тематичну гостьову книгу. Користувачі можуть коментувати заявлену тему, задавати питання по ній і отримувати відповіді, а також самі відповідати на запитання інших користувачів форуму і давати їм поради. Всередині теми також можуть влаштовуватися опитування (голосування), якщо це дозволяє рушій. Питання та відповіді зберігаються в базі даних форуму, і в подальшому можуть бути корисні як учасникам форуму, так і будь-яким користувачам мережі Інтернет, які можуть зайти на форум, знаючи адресу сайту, або отримавши його від пошукових систем при пошуку інформації.

На вказаному веб-ресурсі розміщено Угоду користувача, предметом якої є відносини відповідача як адміністратора сайту та користувачів.

Пунктом 3 розділу 3 Угоди користувача передбачено, що адміністратор не перевіряє та не має технічної та фактичної можливості перевіряти всю інформацію та/або матеріали, розміщені користувачем на сайті, на предмет їх відповідності вимогам законодавства України та положенням даної угоди, оскільки подібна перевірка зробить неможливим функціонування сайту. Проте, адміністрація сайту може це робити в будь-який час на власний розсуд у випадку виникнення відповідних сумнівів, зокрема в результаті скарг правовласників матеріалів та/або інформації, що розміщені на сайті.

Відповідно до п. 5 розділу 3 Угоди скориставшись сервісами сайту, користувач підтверджує свою згоду з тим, що він використовує сайт на свій страх і ризик "як є", оцінює та несе усі ризики, пов`язані з використанням розміщеної на сайті інформації та/або матеріалів, а адміністрація сайту, в тому числі його керівництво, співробітники та агенти, не несуть ніякої відповідальності за зміст розміщеної на сайті інформації та/або матеріалів, за будь-які збитки та втрати, що стали результатом використання розміщеної на сайті інформації та/або матеріалів.

Відтак, в силу специфіки інтернет-ресурсу у вигляді форуму та кількості інформації, що кожного дня широке коло користувачів розміщують на ньому, відповідач позбавлений можливості перевіряти опубліковану інформацію на предмет її достовірності та можливого порушення прав третіх осіб.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Отже, за своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

У п. 45 рішення Європейського суду з прав людини у справі "ТОВ "Інститут економічних реформ" проти України" від 02.06.2016 зазначено, що суд у своїй практиці розрізняє твердження щодо фактів та оціночні судження. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу довести правдивість оціночних суджень неможливо виконати і вона порушує свободу вираження поглядів як таку, що є фундаментальною частиною права, що охороняється статтею 10 Конвенції (рішення у справі "Лінгенс проти Австрії", п. 46). Однак навіть у разі, якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання може залежати від того, чи існує достатнє "фактологічне підґрунтя" для оспорюваного висловлювання, в іншому випадку воно буде надмірним (рішення у справі "Ліндон, Очаковський-Лоран та Жулі проти Франції", п. 55). Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення у справі "Бразільє проти Франції", заява № 71343/01, п. 37, від 11 квітня 2006 року), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення "Патурель проти Франції", заява № 54968/00, п. 37, від 22 грудня 2005 року).

Отже, чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, так як вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

Оціночні судження не підлягають спростуванню. Позивач має можливість захистити свої права через надане йому законодавством право на відповідь. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 359/8847/16-ц.

Колегія суддів вважає, що перелічені позивачем у позовній звяві висловлювання неможливо вважати твердженнями про вчинення саме позивачем конкретних діянь.

Також судова колегія відзначає, що позивач просить визнати недостовірною всю інформацію, яка знаходиться у розділі обговорення теми форуму "Трансматик на окружной - развод при ремонте акпп!", не конкретизуючи яка саме інформація, на його думку, завдає шкоди його діловій репутації. Разом із тим, з матеріалів справи убачається, що окрім користувача Notar19, який створив таке обговорення, в ньому брали участь і інші користувачі форуму шляхом вираження власних суджень щодо технічних ремонтних робіт та діяльності позивача.

Підставою для задоволення позову у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи є сукупність усіх обставин юридичного складу правопорушення, а саме: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

При цьому, при вирішенні спору про визнання недостовірною та спростування інформації підлягають застосуванню загальні приписи ст. ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору має бути установлено не лише наявність підстав визнання недостовірною та спростування інформації, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 910/1255/20.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддв вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено належними засобами доказування того факту, що відомості (дані), з приводу яких виник спір, є інформацією, що принижує репутацію позивача. Також позивачем не надено доказів того, що внаслідок викладеної інформації відбулося зниження ділової активності позивача у сфері його діяльності, не довів негативного впливу інформації, яка містилася в публікації, на його ділову репутацію.

При цьому згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені. У свою чергу, національна влада може втрутитися у процес реалізації норми статті 10 Конвенції, якщо, зокрема, це передбачено законом, направлено на захист репутації або інших прав осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.

Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 20 березня 2019 року у справі № 758/14324/15-ц).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки позивачем не доведено наявності юридичного складу правопорушення, вимоги позивача про визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію інформацію, яка опублікована на веб-сайті www.forum.autoua.net за посиланнямhttp://forum.autoua.net/showflat.php?Cat=0Number=12215436an=0page=1#Post12215436, є необґрунтованими, у зв`язку із чим у задоволенню позову слід відмовити.

Положеннями частин 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Отже, моральна шкода є втратою немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, натомість відшкодування моральної шкоди відбувається в майновій (грішми, іншим майном) або немайновій формах (публікація спростування недостовірної інформації, публікація рішення суду у засобах масової інформації, інші форми відновлення морального стану особи).

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діям заподіювача та вини останнього.

Позивачем не доведено суду належним та допустимими засобами доказування завдання ТОВ "Трансматик" моральної шкоди внаслідок розміщення спірної інформації.

Колегія суддів при цьому вдзначає, що позовні вимоги ТОВ "Трансматик" про стягнення ТОВ "Медіа-Холдинг Магнет" компенсації на відновлення репутації позивача у розмірі 150 000,00 грн. не є належним способом захисту порушених прав у даній категорії справ.

За таких обставин колегія суддів вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ "Медіа-Холдинг Магнет" компенсації на відновлення репутації позивача.

Щодо інших доводів сторін, викладених у заявах по суті справи, суд зазначає, що у п. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) "Пронін проти України" зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансматик", в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі №910/21157/21, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі №910/21157/21 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансматик" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі № 910/21157/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 у справі № 910/21157/21 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансматик".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.01.2023.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

С.А. Пашкіна