Рішення

від 19.01.2023 по справі 906/1124/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1124/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Шмойлова Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Чепура І.В., ордер АМ №1038037 від 01.11.2022;

від відповідача: Лук`янець Л.О., ордер АМ №1034595 від 23.12.2022;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Новоград-Волинський льонозавод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів"

про стягнення 790 000,00грн

Приватне акціонерне товариство "Новоград-Волинський льонозавод" звернулося з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" 790 000,00грн попередньої оплати за непоставлений товар.

Підставою позовних вимог зазначено невиконання умов договору №СА-01296 купівлі-продажу автомобіля від 17.02.2022, з посиланням на ст. 525, 612, 626, 629, 655, 693 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 05.12.2022 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначити судове засідання для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 10.01.2023 оголошено перерву до 19.01.2023 .

18.01.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання додаткових доказів до матеріалів справи та про поновлення строку для їх подання, в якому, зокрема, зазначено про наявність у відповідача перед позивачем боргу в розмірі 738 000,00грн та до якого додано докази часткового повернення попередньої оплати за непоставлений товар на загальну суму 32 000,00грн.

Представник позивача в судовому засіданні 19.01.2023 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Надав клопотання про долучення до матеріалів справи копій акту прийому-передачі послуг від 10.01.2023 і детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 19.01.2023.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.01.2023 не заперечував факт існування обов`язку ТОВ "Союз Автомотів" щодо повернення позивачу 738 000,00грн попередньої оплати за непоставлений товар. Водночас, у випадку задоволення позову, просить розстрочити виконання рішення суду згідно графіку, зазначеного в клопотанні про приєднання додаткових доказів до матеріалів справи та про поновлення строку для їх подання, поданому до суду 18.01.2023. Крім того, подав клопотання про долучення до матеріалів справи копії додаткової угоди №1 від 24.08.2022 до договору №СА-01296 купівлі-продажу автомобіля від 17.02.2022.

Розглянувши клопотання відповідача про приєднання додаткових доказів до матеріалів справи та про поновлення строку для їх подання, поданому до суду 18.01.2023, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ч.3 ст.80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

При цьому, згідно ч.8 ст.80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Так, відповідачем у зазначеному вище клопотанні вказано, що ним часткове повернення попередньої оплати позивачу здійснено 12.01.2023 (на суму 10 000,00грн) та 17.01.2023 (на суму 22 000,00грн), тому докази на підтвердження даного факту не могли бути подані у встановлений законом строк.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на викладене вище, суд вважає поважними причини пропуску відповідачем строку, встановленого для подання відповідних доказів, тому дійшов висновку про задоволення клопотання останнього щодо приєднання додаткових доказів до матеріалів справи та про поновлення строку для їх подання, поданого до суду 18.01.2023.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи.

17.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" (продавець, відповідач) та Приватним акціонерним товариством "Новоград-Волинський льонозавод" (покупець, позивач) укладено договір №СА-01296 купівлі-продажу автомобіля (далі - Договір) (а.с. 13-18).

За даним договором, згідно п.1.1, продавець зобов`язувався продати та передати, а покупець зобов`язувався купити та оплатити транспортний засіб (надалі - товар), а саме - новий автомобіль Peugeot NEW 2008, колір - сірий металік, 2022 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 .

Відповідно до п.2.1 Договору ціна товару на дату укладання даного договору становить 810 000,00грн.

За умовами п.2.2 Договору покупець зобов`язувався сплатити ціну товару в гривнях готівковими коштами в касу продавця або банківським переказом на поточний банківський рахунок продавця в наступному порядку:

- аванс, що на дату укладання даного договору становить 10% у розмірі 81 000,00грн, у день підписання цього договору;

- залишок ціни автомобіля 90%, що на дату укладання даного договору становить 90% у розмірі 729 000,00грн, покупець сплачує продавцю не пізніше 6 (шести) банківських днів з дати підписання договору.

Поставка товару, вказаного у п.1.1 даного договору, здійснюється на умовах франко-склад продавця. Місце передачі товару: 10001, м.Житомир, вул.Київська, 77 (п.3.1, 3.2 Договору).

За змістом п.3.3 Договору строк постачання (передачі) товару складає 42 (сорок два) робочих дні з дати сплати покупцем ціни товару (остаточного розрахунку) згідно п.2.1 цього договору.

Так, на виконання прийнятих договірних зобов`язань позивачем платіжним дорученням №75 17.02.2022 сплачено відповідачу 81 000,00грн та платіжним дорученням №81 22.02.2022 - 729 000,00грн (а.с. 23-24). Таким чином, позивачем належним чином виконано зобов`язання щодо своєчасного та повного розрахунку за Договором.

Враховуючи, той факт, що остаточний розрахунок покупцем проведено 22.02.2022, відповідач мав поставити товар до 22.04.2022. Проте, не зважаючи на прийняті на себе зобов`язання за договором №СА-01296 купівлі-продажу автомобіля від 17.02.2022, відповідач їх не виконав.

На звернення позивача до відповідача щодо виконання прийнятих на себе зобов`язань з поставки товару, останній своїм листом №715 від 16.05.2022 проінформував позивача, що в зв`язку зі збройною агресією РФ та веденням бойових дій в місті Житомирі, він не може вчасно виконати прийняті на себе обов`язки з поставки товару (а.с. 20).

16.08.2022 відповідач листом №860 поінформував позивача, що не має можливості виконати свої зобов`язання з постачання автомобіля та запропонував повернути сплачені кошти в сумі 810 000,00грн згідно запропонованого в листі графіку (а.с. 21).

24.08.2022 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №СА-01296 купівлі-продажу автомобіля від 17.02.2022 (далі - Додаткова угода №1) (а.с. 84), якою Договір доповнено, зокрема, п.6.7 та 6.8, за змістом яких у зв`язку з невиконанням продавцем умов п.3.3 Договору він зобов`язується повернути покупцю кошти в розмірі 810 000,00грн, сплачені останнім згідно п.2.2.1 і 2.2.2. Повернення зазначених грошових коштів здійснюється відповідно до визначеного графіка, починаючи з 02.09.2022 та закінчуючи 30.11.2022.

Проте, лише 09.11.2022 платіжним дорученням №9234 відповідач сплатив позивачу 20 000,00грн (а.с. 25). Решту суми попередньої оплати в розмірі 790 000,00грн відповідач станом на день звернення позивача з позовною заявою у даній справі не сплатив.

Водночас, варто зазначити, що відповідачем під час розгляду справи в суді сплачено на користь позивача 52 000,00грн боргу, про що свідчать копії платіжних інструкцій №360 від 06.01.2023 (на суму 20 000,00грн), №361 від 12.01.2023 (на суму 10 000,00грн), №404 від 17.01.2023 (на суму 22 000,00грн) (а.с. 61, 78, 79).

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №СА-01296 купівлі-продажу автомобіля від 17.02.2022.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.1 ст.693 ЦК України у випадку, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У свою чергу, ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ч.1 ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Із суті правовідносин, що виникли між сторонами, та з урахуванням обставин справи, зокрема, здійснення позивачем оплати товару в повному розмірі, суд зазначає, що фактично ним придбано товар на умовах передоплати, тому до правовідносин застосовуються положення ст.693 Цивільного кодексу України.

Приписами ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, у матеріалах справи міститься претензія позивача №21 від 14.09.2022, адресована відповідачеві, з вимогою повернути 810 000,00грн за непоставлений автомобіль (а.с. 22).

Крім того, як судом зазначалося вище, 24.08.2022 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №СА-01296 купівлі-продажу автомобіля від 17.02.2022 (далі - Додаткова угода №1), якою Договір доповнено, зокрема, п.6.7 та 6.8, за змістом яких у зв`язку з невиконанням продавцем умов п.3.3 Договору він зобов`язується повернути покупцю кошти в розмірі 810 000,00грн, сплачені останнім згідно п.2.2.1 і 2.2.2. Повернення зазначених грошових коштів здійснюється відповідно до визначеного графіка, починаючи з 02.09.2022 та закінчуючи 30.11.2022 (а.с. 84).

Проте, лише 09.11.2022 (до звернення позивача з відповідним позовом до суду) платіжним дорученням №9234 відповідач сплатив позивачу 20 000,00грн (а.с. 25). Решту суми попередньої оплати в розмірі 790 000,00грн (810 000,00грн - 20 000,00грн) відповідач станом на день звернення позивача з позовною заявою у даній справі не сплатив.

Водночас, варто зазначити, що відповідачем під час розгляду справи в суді сплачено на користь позивача 52 000,00грн боргу, про що свідчать копії платіжних інструкцій №360 від 06.01.2023 (на суму 20 000,00грн), №361 від 12.01.2023 (на суму 10 000,00грн), №404 від 17.01.2023 (на суму 22 000,00грн) (а.с. 61, 78, 79).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 52 000,00грн попередньої оплати за непоставлений товар за відсутністю предмета спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Згідно ч. 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.

Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову щодо стягнення з відповідача 738 000,00грн (790 000,00грн - 52 000,00грн) попередньої оплати за непоставлений товар.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду згідно графіку, зазначеного в клопотанні про приєднання додаткових доказів до матеріалів справи та про поновлення строку для їх подання, поданому до суду 18.01.2023, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

У відповідності до ч. 3, 4 ст.331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Також, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частиною 5 статті 331 ГПК України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Суд зазначає, що питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Так, в обґрунтування клопотання про розстрочення виконання судового рішення у даній справі відповідач посилається, зокрема, на наявність кількох судових справ зі значними загальними майновими вимогами до нього, що є наслідком запровадження воєнного стану в державі. Також, відповідач у відзиві на позовну заяву від 23.12.2022 вказує на укладену між сторонами Додаткову угоду №1, що, на його думку, свідчить про готовність позивача до розстрочення повернення коштів, але згідно іншого графіку (а.с. 40-43).

Водночас, як вбачається зі змісту додаткової угоди №1 до договору №СА-01296 купівлі-продажу автомобіля від 17.02.2022, якою Договір доповнено, зокрема, п.6.7 та 6.8, повернення грошових коштів попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 810 000,00грн здійснюється відповідно до визначеного графіка, починаючи з 02.09.2022 та закінчуючи 30.11.2022 (а.с. 84). Проте, як свідчать матеріали справи, за вказаний період відповідачем було внесено лише одну проплату на користь позивача, а саме - 09.11.2022 платіжним дорученням №9234 на суму 20 000,00грн (а.с. 25). Вказане, у свою чергу, ставить під сумнів реальність виконання відповідачем рішення суду в даній справі за умови його розстрочення згідно запропонованого останнім графіку.

Окрім того, у судовому засіданні представник позивача заперечив щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення, мотивуючи, зокрема, тим, що звертаючись до суду за захистом порушених прав, зважаючи на об`єктивні обставини в яких опинились і позивач, і відповідач, з розумінням ставлячись до надскладної ситуації внаслідок збройної агресії та воєнних дій, позивачем було прийнято рішення просити суд стягнути з відповідача лише суму основного боргу. Вважає що встановлення розстрочення виконання відповідачем грошових зобов`язань призведе до порушення балансу інтересів сторін господарських правовідносин.

При розгляді заяви суд враховує, що відповідно до статті 18 ГПК України, cудові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п.40 рішення ЄСПЛ від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення належать хвороба боржника або членів його сім`ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Разом з цим, відсутність грошових коштів не є виключною обставиною та має негативний вплив на фінансовий стан не лише заявника, а й стягувача у справі та здійснювану ним господарську діяльність.

Доказів на підтвердження припинення або призупинення діяльності під час здійснення військової агресії проти України, або доказів припинення чи зменшення оплат у такий період відповідачем до заяви не долучено.

У відповідності до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зазначає, що відповідач у порушення приписів ст.74 ГПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які є підставами для розстрочення виконання рішення суду.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення судом враховано, що звертаючись до суду за захистом порушених прав, зважаючи на об`єктивні обставини в яких опинились і позивач, і відповідач, у тому числі, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, позивачем заявлено до стягнення з відповідача лише суму боргу попередньої оплати за непоставлений товар.

Отже, у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони .

Зважаючи на задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що судовий збір слід покласти на відповідача.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6 000,00грн, суд зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в розмірі 6 000,00грн представником позивача подано копію договору (угоди) про надання правничої допомоги №01-11/22 від 01.11.2022 (а.с. 26-27); копію ордеру серії АМ №1038037 від 01.11.2022 на ім`я Чепури Ігора Володимировича (а.с. 29); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №000849 від 14.06.2017 (а.с. 28); копію акту прийому-передачі послуг від 10.01.2023 (а.с. 81); копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 19.01.2023 (а.с. 82); копію платіжного доручення №461 від 28.11.2022 на суму 6000,00грн (а.с. 30).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015, "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014), а також висновки, викладені у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої Європейського суду з прав людини вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08. 2019 у справі №915/237/18.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, враховуючи вищевикладене, а також характер та рівень складності даної справи, подані представником позивача докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, відсутність заперечень представника позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00грн.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 52 000,00грн попередньої оплати за непоставлений товар.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" (10001, м. Житомир, вул. Київська, буд. 77; ідентифікаційний код 38623994) на користь Приватного акціонерного товариства "Новоград-Волинський льонозавод" (11742, Житомирська область, Новоград-Волинський р-н, с. Наталівка, вул. Заводська, буд. 1; ідентифікаційний код 00306006 ):

- 738 000,00грн попередньої оплати за непоставлений товар;

- 11 850,00грн судового збору;

- 6 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.01.23

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1- у справу;

2 - ПрАТ "Новоград-Волинський льонозавод" на електронну пошту: agro.nvlv@gmail.com;

3 - представнику позивача на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1

4 - ТОВ "Союз Автомотів" на електронну пошту: soyuzavtomotiv@zhitomir.ua; olena.gratiy@peugeot.zhitomir.ua