Постанова

від 10.05.2023 по справі 906/1124/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року Справа № 906/1124/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Грязнов В.В. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: Чепура І.В.

відповідача: Лук`янець Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.01.2023 р. у справі №906/1124/22, ухвалене суддею Шніт А.В., повний текст рішення складено 24.01.2023 р.

за позовом Приватного акціонерного товариства "Новоград-Волинський льонозавод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів"

про стягнення 790 000,00 грн

Приватне акціонерне товариство "Новоград-Волинський льонозавод" звернулося з позовом до Господарського суду Житомирської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" 790 000,00грн попередньої оплати за непоставлений товар. Підставою позовних вимог зазначено невиконання умов договору №СА-01296 купівлі-продажу автомобіля від 17.02.2022, з посиланням на ст. 525, 612, 626, 629, 655, 693 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.01.2023р. у справі №906/1124/22 позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині стягнення 52 000,00 грн попередньої оплати за непоставлений товар. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" на користь Приватного акціонерного товариства "Новоград-Волинський льонозавод" 738 000,00грн попередньої оплати за непоставлений товар, 11 850,00грн судового збору, 6 000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" надіслав, апеляційну скаргу у якій просить рішення Господарського суду Житомирської області від 19 січня 2023 року у справі №906/1124/22, скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" (10001, м.Житомир, вул.Київська, буд.77; ідентифікаційний код 38623994) на користь Приватного акціонерного товариства "Новоград-Волинський льонозавод" (11742, Житомирська область, Новоград_Волинський р-н, с.Наталівка, вул. Заводська, буд.1; ідентифікаційний код 00306006): 738 000,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар; 650,00 грн. судового збору; 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким розстрочити стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" (10001, м. Житомир, вул. Київська, буд. 77; ідентифікаційний код 38623994) на користь Приватного акціонерного товариства "Новоград-Волинський льонозавод" (11742, Житомирська область, Новоград-Волинський р-н, с. Наталівка, вул. Заводська, буд. 1; ідентифікаційний код 00306006): 738 000,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар згідно умов, викладених в проекті мирової угоди від 09.01.2023. В решті рішення Господарського суду Житомирської області від 19 січня 2023 року у справі № 906/1124/22 залишити без змін.

Листом №906/1124/22/1081/23 від 17 лютого 2023 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.

03 березня 2023 року до апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" на рішення господарського суду Житомирської області від 19.01.2023 р. у справі №906/1124/22 - залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати оригінал платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату судового збору в розмірі 16 605 грн. та докази надсилання Приватному акціонерному товариству "Новоград-Волинський льонозавод" копії апеляційної скарги з додатками (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

05.04.2023 р. на адресу апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" надійшла заява про усунення недоліків, зокрема додано оригінал платіжної інструкції №206 від 30.03.2023 р. на суму 16 605,00 грн. та докази надсилання Приватному акціонерному товариству "Новоград-Волинський льонозавод" копії апеляційної скарги з додатками.

Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.01.2023 р. у справі №906/1124/22, розгляд справи призначено на 27.04.2023 р.

19.04.2023 р. на електронну адресу апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" надійшли письмові пояснення в яких сторона відповідача звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що Господарський суд Житомирської області при розгляді даної справи №906/1124/22 за позовом Приватного акціонерного товариства «Новоград-Волинський льонозавод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Автомотів» про стягнення коштів, не досліджував дані обставини, що повідомлялись відповідачем в суді, через які відповідач просив суд розстрочити повернення коштів позивачу та не надав їм належну оцінку.

27.04.2023 р. на електронну адресу апеляційного господарського суду від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю бути на судовому засіданні, за сімейними обставинами.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на "10" травня 2023 р. о 12:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2.

01.05.2023 на адресу апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Новоград-Волинський льонозавод" надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Автомотів» на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.01.2023 року у справі №906/1124/22 залишити без задоволення, а рішення без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Автомотів» на користь Приватного акціонерного товариства «Новоград-Волинський льонозавод» понесені судові витрати - по сплаті витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

03.05.2023 р. до апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 р. клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/1124/22 - задоволено.

09.05.2023 р. на адресу апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" надійшли пояснення по суті спору.

10.05.2023 р. адвокатом відповідача подано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, зокрема вказано на те, що після подання відзиву до суду ТОВ «Союз Автомотів» було здійснено сплату коштів позивачу в рахунок повернення боргу, що підтверджується копією платіжної інструкції від 09.05.2023 за №427 на суму 20 000,00 грн.. Просить визнати причини пропуску строку для подачу доказів поважними та поновити його та приєднати до матеріалів справи нові докази.

Дослідивши зазначене клопотання судова колегія встановила, що відповідач просить приєднати до матеріалів справи документи, які датовані після прийняття рішення судом першої інстанції у даній справі.

Відповідно до ст.113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до ст.80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Також, колегія суддів приймає до уваги те, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч.3 ст.269 ГПК України).

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст.269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Подані відповідачем додаткові докази, датовані після ухвалення судом першої інстанції рішення, фактично на дату винесення оспорюваного рішення не існували, в той час як за приписами ГПК Україна надання учасником судового процесу нових доказів у справі, які станом на дату винесення судового рішення не існували, не віднесено до підстав для скасування такого судового рішення.

Відтак, судовою колегія не приймаються документи, які подані представником відповідача, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції відхиляє клопотання, яке заявлене відповідачем про долучення доказів.

10.05.2023 р. представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, зокрема: копія акту прийому-передачі послуг від 27.04.2023 р., детальний опис робіт (наданих послуг).

У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів", 10.05.2023 р., підтримав доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті спору просить суд рішення Господарського суду Житомирської області від 19.01.2023 у справі №906/1124/22 скасувати та ухвалити нове, яким розстрочити стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" на користь Приватного акціонерного товариства "Новоград-Волинський льонозавод" 738 000,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар згідно умов, викладених в проекті мирової угоди від 09.01.2023. В решті рішення Господарського суду Житомирської області від 19 січня 2023 року у справі №906/1124/22 залишити без змін.

Представник Приватного акціонерного товариства "Новоград-Волинський льонозавод" у судовому заперечив доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті спору, вважає що рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.01.2023 р. позов задоволено частково. Суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 52 000,00грн попередньої оплати за непоставлений товар за відсутністю предмета спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, оскільки відповідачем під час розгляду справи в суді сплачено на користь позивача 52 000,00грн боргу, про що свідчать копії платіжних інструкцій №360 від 06.01.2023 (на суму 20 000,00грн), №361 від 12.01.2023 (на суму 10 000,00грн), №404 від 17.01.2023 (на суму 22 000,00грн). Також, суд першої інстанції враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову щодо стягнення з відповідача 738 000,00грн (790 000,00грн - 52 000,00грн) попередньої оплати за непоставлений товар.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення щодо них інших учасників справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" вважає оскаржуване рішення незаконним та необгрунтованим, унаслідок неповного встановлення судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права, з огляду на наступне.

ТОВ «Союз Автомотів» є Уповноваженим Дилером ТОВ «Пежо Сітроен Україна» (Постачальник) (що підтверджується Диллерським договором), то ж діяльність товариства напряму залежить від діяльності Постачальника-імпортера - Товариства з обмеженою відповідальністю «Пежо Сітроен Україна» ( далі - ТОВ «Пежо Сітроен Україна»).

Невиконання взятих ТОВ «Союз Автомотів» договором зобов`язань було зумовлено невиконанням перед товариством зобов`язань згідно з умовами Дилерського договору Постачальником - ТОВ «Пежо Сітроен Україна».

Листом ТПП України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Так, Експертним висновком ТПП від 16.11.2022 за №2454, виданим для ТОВ «Союз Автомотів» є передбачено, що для товариства мають місце та існують документально підтверджені об`єктивні обставини, які не дали можливості ТОВ «Союз Автомотів» вчасно виконати поставку транспортних засобів за певними договорами поставки (з іншими контрагентами).

Хоча ТОВ «Союз Автомотів» і прийняло пропозицію свого імпортера ТОВ «Пежо Сітроен Україна» про відстрочення термінів поставки автомобілів, однак позивача вона не влаштовує і останній вимагає повернення коштів, а не поставки товару.

В умовах реальних військових дій, зокрема на частині Житомирської області у період лютого - березня 2022 року, суб`єкти господарської діяльності (в тому числі відповідач) та звичайні громадяни зіштовхнулися з неможливістю виконання своїх договірних зобов`язань в силу різних підстав: припинення роботи підприємств та від`їзд громадян у зв`язку із загрозою життю та здоров`ю, нестачею працівників у зв`язку з їх мобілізацією, порушення логістичних ланцюжків у зв`язку із перекриттям доріг та авіасполучення з оборонною метою, відключенням мережі Інтернет тощо. Неврахування цих факторів судом першої інстанції з формальних підстав свідчить про неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення. Підсумовуючи, варто зазначити, що введення воєнного стану в Україні визнано ТПП форс-мажорною обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Також, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на ту обставину, що відповідач звертався до суду із клопотанням про розстрочення виконання рішення суду, оскільки в даних обставинах, у яких нині перебуває країна загалом та багато господарюючих суб`єктів, зокрема і відповідач, стягнення боргу однією сумою покладатиме на відповідача надмірний фінансовий тягар та може слугувати чинником припинення господарської діяльності.

По при це суд першої інстанції відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду, не зважаючи на те, що відповідач наголошував на тому, що у Господарському суді Житомирської області перебуває в провадженні декілька справ з майновими вимогами до ТОВ «Союз Автомотів» на загальну суму до 10 000 000,00 грн., що є фінансовою кабалою для такого невеликого підприємства, як ТОВ «Союз Автомотів».

При цьому судом першої інстанції не взято до уваги обставини, на які вказував відповідач, відносно скрутного фінансового становища та необхідності докладання максимальних зусиль до збереження господарської діяльності та намагання виконати взяті на себе зобов`язання перед кредиторами.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги Приватне акціонерне товариство "Новоград-Волинський льонозавод" вказує на те, на виконання прийнятих договірних зобов`язань позивачем платіжним дорученням № 75 було 17.02.2022 року сплачено відповідачу - 81 000,00 грн. та платіжним дорученням № 81 було 22 лютого 2022 року сплачено відповідачу - 729 000,00 грн. Таким чином позивачем було належним чином виконано зобов`язання щодо своєчасного та повного розрахунку за Договором.

Строк постачання (передачі) Товару, за п.3.3. Договору складав 42 (сорок два) робочих днів з дати сплати Покупцем ціни Товару (остаточного розрахунку) згідно п.2.1. цього Договору. Враховуючи, той факт, що остаточний розрахунок позивачем було проведено 22.02.2022 року, то відповідно відповідач мав поставити Товар до 22.04.2022 року. Але незважаючи на прийняті зобов`язання. відповідач свої зобов`язання не виконав.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що саме автомобіль який є предметом договору був вилучений у ТОВ «Пежо Сітроєн Україна» під час повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, а тому відповідач і не зміг виконати прийняті на себе зобов`язання за договором. Дане твердження апелянта не підтверджено жодним належним та допустимим доказом. На час укладання договору купівлі-продажу автомобіля, автомобіль Peugeot NEW 2008, колір - сірий металік., 2022 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 ще не був виготовлений і не був поставлений на територію України заводом виробником з Європейського союзу, а відповідно і не міг бути вилучений. Судом першої інстанції даний факт був досліджений і судом зроблені відповідні висновки.

Щодо твердження апелянта, на незаконність відмови від задоволення клопотання про розстрочення виконання рішення суду, позивач вказує на те, що в обґрунтування клопотання про розстрочення виконання судового рішення у даній справі відповідач посилається, зокрема, на наявність кількох судових справ зі значними загальними майновими вимогами до нього, що є наслідком запровадження воєнного стану в державі. Жодного належного та допустимого доказу того що відповідач не зможе виконати рішення суду відповідачем так і не було подано.

Відповідач з 22.02.2022 року користується грошовими коштами позивача. Не було надано до суду документів і про те що він отримані кошти за автомобіль сплатив офіційному імпортеру «Пежо» - ТОВ «Пежо Сітроєн Україна» для закупівлі автомобіля та виконання прийнятих на себе зобов`язань.

Між позивачем та відповідачем уже була укладена угода про повернення попередньої оплати, відповідно до якої згідно визначеного графіка відповідач мав повернути попередню оплату починаючи з 02.09.2022 року та закінчуючи 30.11.2022 роком, але прийнятих на себе зобов`язань він так і не виконав, як і не виконує них до сьогоднішнього дня.

Відтак, судом першої інстанції повно та всебічно були досліджені надані сторонами докази та досліджені всі обставини справи і відповідно було винесено законне рішення по справі.

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

17.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" (продавець, відповідач) та Приватним акціонерним товариством "Новоград-Волинський льонозавод" (покупець, позивач) укладено договір №СА-01296 купівлі-продажу автомобіля (далі - Договір) (а.с. 13-18).

За даним договором, згідно п.1.1., продавець зобов`язувався продати та передати, а покупець зобов`язувався купити та оплатити транспортний засіб (надалі - товар), а саме - новий автомобіль Peugeot NEW 2008, колір - сірий металік, 2022 року випуску, номер кузова - НОМЕР_1 .

Відповідно до п.2.1 Договору ціна товару на дату укладання даного договору становить 810 000,00грн.

За умовами п.2.2 Договору покупець зобов`язувався сплатити ціну товару в гривнях готівковими коштами в касу продавця або банківським переказом на поточний банківський рахунок продавця в наступному порядку:

- аванс, що на дату укладання даного договору становить 10% у розмірі 81 000,00грн, у день підписання цього договору;

- залишок ціни автомобіля 90%, що на дату укладання даного договору становить 90% у розмірі 729 000,00грн, покупець сплачує продавцю не пізніше 6 (шести) банківських днів з дати підписання договору.

Поставка товару, вказаного у п.1.1 даного договору, здійснюється на умовах франко-склад продавця. Місце передачі товару: 10001, м.Житомир, вул.Київська, 77 (п.3.1, 3.2 Договору).

За змістом п.3.3 Договору строк постачання (передачі) товару складає 42 (сорок два) робочих дні з дати сплати покупцем ціни товару (остаточного розрахунку) згідно п.2.1 цього договору.

Так, на виконання прийнятих договірних зобов`язань позивачем платіжним дорученням №75 17.02.2022 сплачено відповідачу 81 000,00грн та платіжним дорученням №81 22.02.2022 - 729 000,00грн (а.с. 23-24). Таким чином, позивачем належним чином виконано зобов`язання щодо своєчасного та повного розрахунку за Договором.

Враховуючи, той факт, що остаточний розрахунок покупцем проведено 22.02.2022, відповідач мав поставити товар до 22.04.2022. Проте, не зважаючи на прийняті на себе зобов`язання за договором №СА-01296 купівлі-продажу автомобіля від 17.02.2022, відповідач їх не виконав.

На звернення позивача до відповідача щодо виконання прийнятих на себе зобов`язань з поставки товару, останній своїм листом №715 від 16.05.2022 проінформував позивача, що в зв`язку зі збройною агресією РФ та веденням бойових дій в місті Житомирі, він не може вчасно виконати прийняті на себе обов`язки з поставки товару (а.с. 20).

16.08.2022 відповідач листом №860 поінформував позивача, що не має можливості виконати свої зобов`язання з постачання автомобіля та запропонував повернути сплачені кошти в сумі 810 000,00грн згідно запропонованого в листі графіку (а.с. 21).

24.08.2022 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №СА-01296 купівлі-продажу автомобіля від 17.02.2022 (далі - Додаткова угода №1) (а.с. 84), якою Договір доповнено, зокрема, п.6.7 та 6.8, за змістом яких у зв`язку з невиконанням продавцем умов п.3.3 Договору він зобов`язується повернути покупцю кошти в розмірі 810 000,00грн, сплачені останнім згідно п.2.2.1 і 2.2.2. Повернення зазначених грошових коштів здійснюється відповідно до визначеного графіка, починаючи з 02.09.2022 та закінчуючи 30.11.2022.

Також, у матеріалах справи міститься претензія позивача №21 від 14.09.2022, адресована відповідачеві, з вимогою повернути 810 000,00грн за непоставлений автомобіль (а.с. 22).

09.11.2022 платіжним дорученням №9234 відповідач сплатив позивачу 20 000,00грн (а.с. 25). Решту суми попередньої оплати в розмірі 790 000,00грн відповідач станом на день звернення позивача з позовною заявою у даній справі не сплатив.

Враховуючи вище викладене, Приватне акціонерне товариство "Новоград-Волинський льонозавод" звернулося з позовом до Господарського суду Житомирської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" 790 000,00грн попередньої оплати за непоставлений товар.

Водночас, відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції сплачено на користь позивача 52 000,00грн боргу, про що свідчать копії платіжних інструкцій №360 від 06.01.2023 (на суму 20 000,00грн), №361 від 12.01.2023 (на суму 10 000,00грн), №404 від 17.01.2023 (на суму 22 000,00грн) (а.с. 61, 78, 79).

4.Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.1 ст.693 ЦК України у випадку, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У свою чергу, ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ч.1 ст.664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Приписами ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судами встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №СА-01296 купівлі-продажу автомобіля від 17.02.2022..

Із суті правовідносин, що виникли між сторонами, та з урахуванням обставин справи, зокрема, здійснення позивачем оплати товару в повному розмірі, суди зазначають, що фактично ним придбано товар на умовах передоплати, тому до правовідносин застосовуються положення ст.693 Цивільного кодексу України.

Так, у матеріалах справи міститься претензія позивача №21 від 14.09.2022, адресована відповідачеві, з вимогою повернути 810 000,00грн за непоставлений автомобіль (а.с. 22).

Крім того, як зазначалося вище, 24.08.2022 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №СА-01296 купівлі-продажу автомобіля від 17.02.2022 (далі - Додаткова угода №1), якою Договір доповнено, зокрема, п.6.7 та 6.8, за змістом яких у зв`язку з невиконанням продавцем умов п.3.3 Договору він зобов`язується повернути покупцю кошти в розмірі 810 000,00грн, сплачені останнім згідно п.2.2.1 і 2.2.2. Повернення зазначених грошових коштів здійснюється відповідно до визначеного графіка, починаючи з 02.09.2022 та закінчуючи 30.11.2022 (а.с. 84).

Проте, лише 09.11.2022 (до звернення позивача з відповідним позовом до суду) платіжним дорученням №9234 відповідач сплатив позивачу 20 000,00грн (а.с. 25). Решту суми попередньої оплати в розмірі 790 000,00грн (810 000,00грн - 20 000,00грн) відповідач станом на день звернення позивача з позовною заявою у даній справі не сплатив.

Водночас, відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції сплачено на користь позивача 52 000,00грн боргу, про що свідчать копії платіжних інструкцій №360 від 06.01.2023 (на суму 20 000,00грн), №361 від 12.01.2023 (на суму 10 000,00грн), №404 від 17.01.2023 (на суму 22 000,00грн) (а.с. 61, 78, 79).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 52 000,00грн попередньої оплати за непоставлений товар за відсутністю предмета спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову щодо стягнення з відповідача 738 000,00грн (790 000,00грн - 52 000,00грн) попередньої оплати за непоставлений товар, з огляду на їх обґрунтованість та не спростування відповідачем.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив відповідачу у задоволенні клопотанні про розстрочення сплати судового збору, оскільки введення воєнного стану в Україні визнано ТПП форс-мажорною обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Крім того, у Господарському суді Житомирської області перебуває в провадженні декілька справ з майновими вимогами до ТОВ «Союз Автомотів» на загальну суму до 10 000 000,00 грн., що є фінансовою кабалою для такого невеликого підприємства, як ТОВ «Союз Автомотів».

Колегія суддів не може погодитись з такими доводами скаржника з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 3, 4 ст.331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Також, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частиною 5 статті 331 ГПК України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

Так, в апеляційній скарзі відповідач посилається як на підставу розстрочення, зокрема, на наявність кількох судових справ зі значними загальними майновими вимогами до нього, а також запровадження воєнного стану в державі.

При цьому, судом першої інстанції вірно було враховану ту, обставину, що зі змісту додаткової угоди №1 до договору №СА-01296 купівлі-продажу автомобіля від 17.02.2022, якою Договір доповнено, зокрема, п.6.7 та 6.8, повернення грошових коштів попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 810 000,00грн здійснюється відповідно до визначеного графіка, починаючи з 02.09.2022 та закінчуючи 30.11.2022. Проте, як свідчать матеріали справи, за вказаний період відповідачем було внесено лише одну проплату на користь позивача, а саме - 09.11.2022 платіжним дорученням №9234 на суму 20 000,00грн.

Враховуючи вказану обставину, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що даний факт, ставить під сумнів реальність виконання відповідачем рішення суду в даній справі за умови його розстрочення згідно запропонованого останнім графіку.

Разом з тим, колегія суддів акцентує увагу на те, що відсутність грошових коштів не є виключною обставиною та має негативний вплив на фінансовий стан не лише заявника, а й стягувача у справі та здійснювану ним господарську діяльність.

Водночас колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що воєнний стан на території України не означає, що апелянт не міг здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідачем не надано судам доказів того, що всі працівники (чи їх частина), керівник, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, стосовно того, відповідач у порушення приписів ст.74 ГПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які є підставами для розстрочення виконання рішення суду.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення судом першої інстанції вірно враховано, що звертаючись до суду за захистом порушених прав, зважаючи на об`єктивні обставини в яких опинились і позивач, і відповідач, у тому числі, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану, позивачем заявлено до стягнення з відповідача лише суму боргу попередньої оплати за непоставлений товар.

Відтак, вище вказаний довід відхиляється колегією суддів.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач в суді першої інстанції просив стягнути з відповідача 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в розмірі 6 000,00грн представником позивача подано копію договору (угоди) про надання правничої допомоги №01-11/22 від 01.11.2022 (а.с. 26-27); копію ордеру серії АМ №1038037 від 01.11.2022 на ім`я Чепури Ігора Володимировича (а.с. 29); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №000849 від 14.06.2017 (а.с. 28); копію акту прийому-передачі послуг від 10.01.2023 (а.с. 81); копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 19.01.2023 (а.с. 82); копію платіжного доручення №461 від 28.11.2022 на суму 6000,00грн (а.с. 30).

Проаналізувавши витрати за надану професійну правничу допомогу адвокатом позивача у суді першої інстанції, колегія суддів погоджується, що витрати в розмірі 6000 грн, є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, відтак правомірно задоволенні судом першої інстанції.

Таким чином, апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Щодо витрат Приватного акціонерного товариства "Новоград-Волинський льонозавод" на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, суд вказує таке.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною першою статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 ГПК України).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Водночас склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Колегія суддів зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу Приватним акціонерним товариством "Новоград-Волинський льонозавод" було вказано, що розмір понесених відповідачем судових витрат у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції становить 6 000 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

На підтвердження цих витрат до відзиву надало копію договору від 24.02.2023 №24-02/23 про надання правничої допомоги та платіжне доручення №101 від 06.03.2023 р., відповідно до якого Приватне акціонерне товариство "Новоград-Волинський льонозавод" перерахувало Чепуру Ігорю Володимировичу на суму 6000 грн. оплати згідно договору №24-02/23 про надання правничої допомоги від 24.02.2023 р., акт прийому-передачі послуг від 27.04.2023 р. на суму 6000 грн. та детальний опис робіт, виконаних адвокатом від 27.04.2023 р..

Сума яку позивач перерахував адвокату, відповідає вартості послуг, погоджених у пункті 4.1. договору про надання правничої допомоги.

Колегія суддів зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 за якими розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (аналогічний висновок міститься у пункті 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у пункті 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такий висновок Верховного Суду викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

З матеріалів справи вбачається, що клопотань про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі відповідач не заявляв.

Зважаючи на встановлене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених Приватним акціонерним товариством "Новоград-Волинський льонозавод", в розмірі 6 000 грн, який, на думку суду апеляційної інстанції, враховує поведінку сторін, є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, наданими адвокатом послуг в суді апеляційної інстанції, а також відповідає критеріям розумності, пропорційності та співмірності.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

У апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19.01.2023 р. у справі №906/1124/22 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Автомотів» (10001, м.Житомир, вул.Київська, будинок 77, код ЄДРПОУ 38623994) на користь Приватного акціонерного товариства «Новоград-Волинський льонозавод» (11742, Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н , с.Наталівка, вул.Заводська, буд.1, код ЄДРПОУ 00306006) 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Видачу наказу доручити Господарському суду Житомирської області.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Справу №906/1124/22 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "11" травня 2023 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Василишин А.Р.