Рішення

від 25.01.2023 по справі 910/11918/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.01.2023Справа № 910/11918/22Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664)

до Обслуговуючого кооперативу "Фритредер" (04108, м. Київ, проспект Правди, 12-В, код ЄДРПОУ 39656292)

про стягнення 70 142,10 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Фритредер» про стягнення заборгованості за договором № 17143/5-07-Т від 20.02.2017 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі в розмірі 70 142,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено процесуальні строки для подання пояснень по суті спору.

Обслуговуючий кооператив "Фритредер" у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», перейменованим на Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - постачальник або позивач) та Обслуговуючим кооперативом «Міжрегіональний торгівельно-будівельний кооператив «Фритредер», найменування якого змінено на Обслуговуючим кооперативом «Фритредер» (далі - абонент або відповідач) було укладено договір №17143/5-07-Т (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору ПАТ «АК «Київводоканал» зобов`язалося надавати ОК «Фритредер» послуги з постачання питної води та приймання стічних вод, а останній зобов`язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг на умовах договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (в подальшому - Правила користування). Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 за № 1879, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п. 2.1.1 договору облік поставленої води здійснюється за показами засобу обліку, зареєстрованого у постачальника. Зняття показників засобів обліку здійснюється, як правило, щомісячно представником ПрАТ «АК «Київводоканал» у присутності представником абонента (п. 2.1.2 договору).

У підп. 3.3.9. п. 3.3. вказаного договору відповідач взяв на себе зобов`язання забезпечувати наявність та цілісність лічильника (-ків) на водомірних вузлах, цілісність пломб на лічильниках, гідрантах, запірній арматурі та інших водопровідних і каналізаційних пристроях.

24.09.2018 відповідач звернувся до позивача з листом з проханням опломбувати лічильник води.

Згідно з п. 3.3.6 договору абонент зобов`язаний забезпечувати своєчасний та безперешкодний доступ представникам постачальника, зокрема, для обстеження водопровідних та каналізаційних мереж, приладів та пристроїв на них.

22 жовтня 2018 року представником позивача було проведено обстеження об`єкта за адресою: м. Київ, просп. Правди, 12В, у ході якого було виявлено, що на накидних гайках (фланцях) зірвана пломба.

За результатами обстеження було складено Акт обстеження водопостачання та водовідведення об`єкту від 22.10.2018 № 193737, який було підписано представниками сторін.

Позивачем на підставі п. 3.3. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ України 27.06.2008 №190 29.05.2019 було вручено представнику абонента попередження від 09.04.2019 № 3695/8/8/02-19 з вимогою здійснити плату в розмірі 70 142,10 грн із відповідним розрахунком від 01.04.2019 № 12/7/19 (копії додаються).

12.08.2022 на адресу відповідача було надіслано вимогу від 10.08.2022 №4102/12/8/02-22 про сплату заборгованості в розмірі 70 142,10 грн за порушення п.5.18 Правил користування. Докази надсилання містяться в матеріалах справи.

Оскільки у добровільному порядку позивач плату за безоблікове водокористування за спірний період не здійснив, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 70 142,10 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. п. 1.1., 2.1. Правил №190 вони визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України і є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги" .

Розділом 3 Правил №190 визначений порядок розрахунків за відпущену питну воду та приймання стічних вод, а саме, зокрема:

- розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку (п. 3.1 Правил №190);

- водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними (п. 3.2 Правил №190);

- у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу (п. 3.3 Правил №190);

- розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (3.4 Правил №190).

Пунктом 5.18 Правил №190 визначено, що споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з`єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника. У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.

Положеннями п. 5.22 Правил №190 передбачено, що у разі зняття показів засобів обліку представник виробника зобов`язаний перевіряти цілісність пломб на засобах обліку, гідрантах, запірній арматурі та інших водопровідних пристроях, що перебувають у віданні споживача, а також пересвідчитись у відсутності витоку води у мережі споживача.

Суд встановив факт порушення пломби № 18565067 на засобі обліку № 9614982, про що відповідач повідомив позивача листом 06.12.2016 року та підтверджено в акті № 148095 обстеження водопостачання та водовідведення об`єкту від 22.12.2016 року, який підписано представниками обох сторін та скріплено печаткою відповідача.

Судом встановлено, що 22 жовтня 2018 року представником позивача було проведено обстеження об`єкта за адресою: м. Київ, просп. Правди, 12В, у ході якого було виявлено, що на накидних гайках (фланцях) зірвана пломба.

За результатами обстеження було складено Акт обстеження водопостачання та водовідведення об`єкту від 22.10.2018 № 193737, який було підписано представниками сторін.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, за період з 23.08.2018 по 24.09.2018 ОК «Фритредер» було нараховано вартість наданих послуг згідно п. 3.3 та п. 3.4 Правил користування, розмір якої склав 70 142,10 грн (4 445 м3 * 13,15 грн).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Судом перевірено та визнано обґрунтованими наведені позивачем у позові обрахунки площі перерізу труби та об`єму води, спожитої відповідачем при безобліковому водокористуванні, та встановлено, що за період з 23.08.2018 по 24.09.2018 року позивачем було обґрунтовано нараховано відповідачу згідно п. 3.3 та п. 3.4 Правил № 190 вартість послуг водопостачання у сумі 70 142,10 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд встановив факт вручення позивачем відповідачу попередження №3695/8/8/0219 від 09.04.2019 року разом з розрахунком від 01.04.2019 року № 12/7/19, згідно якого плата за безоблікове водокористування за названий вище період становить 70 142,10 грн.

Оскільки термін оплати послуг водопостачання, спожитих безобліково, не встановлений, позивач обґрунтовано на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України звернувся до відповідача з названим попередженням про оплату розрахованого ним обсягу безоблікового водокористування.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону та іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно з ст. 610 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України під порушенням зобов`язання розуміється його невиконання чи неналежне виконання, тобто з недотриманням умов, визначених його змістом.

В матеріалах справи відсутні докази сплати названої заборгованості, в тому числі й станом на час розгляду справи в суді.

Аналізуючи зазначене, суд приходить до висновку про те, що відповідно до підп. 3.3.9. п. 3.3. Договору № 17143/5-07-Т на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі та п.5.18 Правил №190, саме на відповідачеві як споживачу послуг водопостачання, лежить обов`язок збереження та утримання в належному стані приладів обліку водопостачання, пломб і деталей пломбування, та встановлення факту несанкціонованого порушення цілісності пломби, за відсутності належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, порушення такого з вини третіх осіб, є підставою для настання відповідальності відповідача, передбаченої п.5.18 Правил №190 згідно п. п.3.3, 3,4 названих Правил.

При розгляді цього спору, суд також враховує, що відповідач самовільно до системи водогону не підключався та жодних доказів безоблікового споживання ним води позивачем не представлено, проте відповідальність передбачена п. п. 3.3., 3.4. Правил №190 настає за будь-які самовільні дії передбачені п. 5.18 Правил №190, в тому числі у випадку несанкціонованого порушення цілісності пломб, деталей пломбування, обов`язок щодо збереження яких покладений на відповідача.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 року у справі № 910/742/18.

Таким чином, приймаючи до уваги, що факт безоблікового водокористування в період з 23.08.2018 по 24.09.2018 року належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача вартості безобліково спожитого водопостачання у розмірі 70 142,10 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог не спростовано, контррозрахунку заявленої до стягнення з нього суми суду не надано.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість вимог позивача, відтак виходячи з предмету та підстав позову до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 50 244,01 грн плати за безоблікове водокористування.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Фритредер" (04108, м. Київ, проспект Правди, 12-В, код ЄДРПОУ 39656292) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 70 142 (сімдесят тисяч сто сорок дві) грн 10 коп. плати за безоблікове водокористування та витрат на сплату судового збору в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 25.01.2023

Суддя І.О. Андреїшина