Постанова

від 19.04.2023 по справі 910/11918/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2023 р. Справа№ 910/11918/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

Розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Фритредер" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі №910/11918/22 (суддя Андреїшина І.О., м. Київ)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Обслуговуючого кооперативу "Фритредер"

про стягнення 70 142,10 грн,

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі -позивач/ПрАТ АК "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Фритредер" (далі - відповідач/ОК "Фритредер") про стягнення заборгованості за договором №17143/5-07-Т від 20.02.2017 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі в розмірі 70 142,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами 20.02.2017 було укладено договір на водопостачання та прийом стічних вод через приєднанні мережі №17143/5- 07-Т. На підставі виявленого факту безоблікового використання води споживачем, ПрАТ АК "Київводоканал" здійснено розрахунок витрат води у відповідності до п. п. 3.3, 3.4 Правил № 190 (далі - Правил № 190), тобто за пропускною спроможністю труби вводу діаметром 32 мм при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 години за добу. Термін безоблікового водокористування визначено 30 діб. З урахуванням зазначених даних сума нарахувань за безоблікове використання води склала 70 142,10 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі №910/11918/22 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з ОК "Фритредер" на користь ПрАТ "АК"Київводоканал" 70 142,10 грн плати за безоблікове водокористування та витрат на сплату судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

Ухвалюючи рішення місцевий господарський суд виходив того, що факт безоблікового водокористування відповідачем у період з 23.08.2018 по 24.09.2018 року належним чином доведений, документально підтверджений.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, ОК "Фритредер" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 та постановити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів викладених в апеляційній скарзі, ОК "Фритредер" вказує на те, що оскільки рішення місцевого господарського суду було прийнято без належного повідомлення відповідача про розгляд справи, дату час і місце судового засідання, мало місце порушення норм процесуального права й права скаржника на справедливий суд.

Скаржник зазначає, що був позбавлений можливості сформувати позицію по справі, зокрема, подати заяву про застосування строків спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки, у зв`язку з чим звертається до апеляційного суду про перегляд вищезазначеного рішення та винесення нового рішення по справі із застосуванням строків спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (відповідна заяву про застосування строку позовної давності було додано до апеляційної скарги).

Заявник апеляційної скарги вказує, що отримавши вимогу 28.05.2019 відповідач направив лист у відповідь на попередження, де вказав на безпідставність нарахування 70 142,10 грн за період з 23.08.2018 по 24.09.2018 зауваживши, що 18.09.2018 при знятті показників представником ПрАТ «АК Київводоканал» пломби були цілі. Вказане підтверджується актом про зняття показань з приладу обліку № 7-629-67. Виходячи із наведеного, скаржник не погоджується із нарахуванням вартості послуг за період з 23.08.2018 по 24.09.2018 ОК «Фритредер» згідно п. 3.3 та п. 3.4 Правил користування, розмір яких склав 70 142,10 грн (4 445 м3 * 13,15 грн), де розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (3.4. Правил №190).

На думку, заявника апеляційної скарги наданий позивачем розрахунок є помилковим, оскільки 18.09.2018 представником ПрАТ «АК Київводоканал» в присутності представника абонента було складено акт щодо показників приладу обліку води в якому зазначено про цілісність пломб та відсутність будь-яких пошкоджень, тобто термін користування можливо встановити та він становить 5 днів відповідно до акта №7-629-67 від 18.09.2018.

Крім того, скаржником в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі №910/11918/22.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач до Північного апеляційного господарського суду подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності позивач зазначає, що відповідно до положень п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України які передбачають, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. З огляду на те, що постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» постановлені установити карантин на усій території України з 12.03.2020, то строки які мали б спливати 12.03.2020 та пізніше цієї дати автоматично вважаються подовженими щонайменше д закінчення дії карантину. Оскільки трирічний строк позовної давності розпочався у вересні 2018 року, відповідно його закінчення припадало на вересень 2021 року, тобто на період дії карантину, у зв`язку з чим такий строк позовної давності з огляду на положення п.12 Прикінцевих та перехідних положен Цивільного кодексу України є автоматично подовженими, на підставі чого строк позовної давності під час звернення до суду із позовом, що є предметом розгляду у справі №910/11918/22, позивачем не пропущено.

Стосовно доданих відповідач доказів, які не були надані до суду першої інстанції позивач зазначає, що відповідачем у порушення вимог ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу взагалі не вказано причин неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2022 апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Фритредер" у справі №910/11918/22 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Апеляційна скарга Обслуговуючого кооперативу "Фритредер" подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 у справі вирішено витребувати матеріали справи №910/11918/22, а розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху відкласти до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

06.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/11918/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 14.03.2023 задоволено клопотання ОБ "Фритредер" та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі №910/11918/22; відкрито апеляційне провадження у справі №910/11918/22; розгляд апеляційної скарги ОК "Фритредер" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі №910/11918/22 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі №910/11918/22 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (повідомлення із електронною копією ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 про відкриття провадження у справі, засвідченою електронно-цифровими підписами суддів, було надіслане судом на електронні адреси учасників справи, зазначені в матеріалах справи, що підтверджується роздруківкою електронного листування), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 процесуальних строків на подачу заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним господарським судом

Як убачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 20.02. 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», перейменованим на Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - постачальник) та Обслуговуючим кооперативом «Міжрегіональний торгівельно-будівельний кооператив «Фритредер», найменування якого змінено на Обслуговуючим кооперативом «Фритредер» (далі - абонент) було укладено договір №17143/5-07-Т (далі - Договір), від повно до п.1.1. якого ПАТ «АК «Київводоканал» зобов`язалося надавати ОК «Фритредер» послуги з постачання питної води та приймання стічних вод, а останній зобов`язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг на умовах договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (в подальшому - Правила користування). Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 12.10.2011 за № 1879, а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно із п. 2.1.1. Договору облік поставленої води здійснюється за показами засобу обліку, зареєстрованого у постачальника. Зняття показників засобів обліку здійснюється, як правило, щомісячно представником ПрАТ «АК «Київводоканал» у присутності представником абонента (п. 2.1.2. Договору).

У підп. 3.3.9. п. 3.3. вказаного Договору відповідач взяв на себе зобов`язання забезпечувати наявність та цілісність лічильника (-ків) на водомірних вузлах, цілісність пломб на лічильниках, гідрантах, запірній арматурі та інших водопровідних і каналізаційних пристроях.

За умовами п. 3.3.6. Договору абонент зобов`язаний забезпечувати своєчасний та безперешкодний доступ представникам постачальника, зокрема, для обстеження водопровідних та каналізаційних мереж, приладів та пристроїв на них.

Як вказує позивач у позовній заяві, 24.09.2018 відповідач звернувся до позивача з листом з проханням опломбувати лічильник води.

22.10.2018 представником позивача було проведено обстеження об`єкта за адресою: м. Київ, просп. Правди, 12В, у ході якого було виявлено, що на накидних гайках (фланцях) зірвана пломба.

За результатами обстеження було складено Акт обстеження водопостачання та водовідведення об`єкту від 22.10.2018 № 193737, який було підписано представниками сторін.

Позивачем на підставі п. 3.3. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ України 27.06.2008 №190 29.05.2019 було вручено представнику абонента попередження від 09.04.2019 № 3695/8/8/02-19 з вимогою здійснити плату в розмірі 70 142,10 грн із відповідним розрахунком від 01.04.2019 № 12/7/19 (копії додаються).

12.08.2022 на адресу відповідача було надіслано вимогу від 10.08.2022 №4102/12/8/02-22 про сплату заборгованості в розмірі 70 142,10 грн за порушення п.5.18 Правил користування. Докази надсилання містяться в матеріалах справи.

Оскільки у добровільному порядку позивач плату за безоблікове водокористування за спірний період не здійснив, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 70 142,10 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

За змістом ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; допускати у своє житло (інший об`єкт нерухомого майна) управителя, виконавців комунальних послуг або їхніх представників у порядку, визначеному законом і договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, для, у тому числі, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку; інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна).

Виконавець, відповідно до ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" має право, зокрема, доступу до житла, інших об`єктів нерухомого майна для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку, в порядку, визначеному законом і договорами про надання комунальних послуг.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" передбачає, що споживач питної води - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

Відповідно до ст. 22 наведеного Закону, споживачі питної води зобов`язані, зокрема: раціонально використовувати питну воду, не допускати її витоків із внутрішньобудинкових мереж та обладнання; вчасно повідомляти підприємства питного водопостачання про виявлені пошкодження на об`єктах централізованого питного водопостачання і водовідведення, які їм належать або якими вони користуються; утримувати в належному технічному і санітарному стані водопровідні мережі та обладнання; забезпечувати безперешкодний доступ відповідальних представників підприємств питного водопостачання до власних водопровідних мереж та обладнання для контролю за рівнем споживання питної води.

За змістом ч. 3 ст. 19 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або водовідведення встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України урегульовано Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила), затвердженими Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 N 190 (тут і надалі в редакції, яка діяла на момент проведення обстеження та розрахунку).

Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (пункт 1.1 Правил).

Відповідно до пункту 3.1 Правил, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Пункт 5.13. Правил передбачає, що споживач забезпечує захист приміщень, де розташовані вузли обліку, від ґрунтових, талих і дощових вод та інших шкідливих впливів, утримує зазначені приміщення в належному стані; не допускає доступу сторонніх осіб і забезпечує доступ представників виробника за службовими посвідченнями до засобів обліку, водопровідних пристроїв та обладнання.

Згідно з пунктом 5.18 Правил, споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з`єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування.

Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника.

У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.

Розділом 3 Правил №190 визначений порядок розрахунків за відпущену питну воду та приймання стічних вод, а саме, зокрема:

- розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку (п. 3.1 Правил №190);

- водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними (п. 3.2 Правил №190);

- у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу (п. 3.3 Правил №190);

- розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (3.4 Правил №190).

Положеннями п. 5.22 Правил №190 передбачено, що у разі зняття показів засобів обліку представник виробника зобов`язаний перевіряти цілісність пломб на засобах обліку, гідрантах, запірній арматурі та інших водопровідних пристроях, що перебувають у віданні споживача, а також пересвідчитись у відсутності витоку води у мережі споживача.

Місцевим господарським судом встановлено факт порушення пломби № 18565067 на засобі обліку № 9614982, про що відповідач повідомив позивача листом 06.12.2016 року та підтверджено в акті №148095 обстеження водопостачання та водовідведення об`єкту від 22.12.2016 року, який підписано представниками обох сторін та скріплено печаткою відповідача.

Матеріали справи свідчать, що 22.10. 2018 року представником позивача було проведено обстеження об`єкта за адресою: м. Київ, просп. Правди, 12В, у ході якого було виявлено, що на накидних гайках (фланцях) зірвана пломба.

За результатами обстеження було складено Акт обстеження водопостачання та водовідведення об`єкту від 22.10.2018 № 193737, який було підписано представниками сторін.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, за період з 23.08.2018 по 24.09.2018 ОК «Фритредер» було нараховано вартість наданих послуг згідно п. 3.3 та п. 3.4 Правил користування, розмір якої склав 70 142,10 грн (4 445 м3 * 13,15 грн).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як убачається із матеріалів справи, позивачем було вручено відповідачу попередження №3695/8/8/0219 від 09.04.2019 року разом з розрахунком від 01.04.2019 року № 12/7/19, згідно якого плата за безоблікове водокористування за названий вище період становить 70 142,10 грн.

Оскільки термін оплати послуг водопостачання, спожитих безобліково, не встановлений, позивач обґрунтовано на підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з названим попередженням про оплату розрахованого ним обсягу безоблікового водокористування.

Відповідно до статті 610 Цивільног кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як убачається із матеріалів справи відповідачем доказів оплати за безоблікове водокористування за у розмірі 70 142,10 грн не надано.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до підп. 3.3.9. п. 3.3. Договору №17143/5-07-Т на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі та п.5.18 Правил №190, саме на відповідачеві як споживачу послуг водопостачання, лежить обов`язок збереження та утримання в належному стані приладів обліку водопостачання, пломб і деталей пломбування, та встановлення факту несанкціонованого порушення цілісності пломби, за відсутності належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, порушення такого з вини третіх осіб, є підставою для настання відповідальності відповідача, передбаченої п.5.18 Правил №190 згідно п. п.3.3, 3,4 названих Правил.

Водночас, місцевий господарський суд правомірно врахував той факт, що відповідач самовільно до системи водогону не підключався та жодних доказів безоблікового споживання ним води позивачем не представлено, проте відповідальність передбачена п. п. 3.3., 3.4. Правил №190 настає за будь-які самовільні дії передбачені п. 5.18 Правил №190, в тому числі у випадку несанкціонованого порушення цілісності пломб, деталей пломбування, обов`язок щодо збереження яких покладений на відповідача.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 року у справі № 910/742/18.

Колегія суддів перевіривши розрахунок позивача вартості безоблікового водокористування у розмірі 70 142,10 грн, погоджується з судом першої інстанції, що він є арифметично правильним та відповідає вимогам Правил № 190 та підтверджений доказами, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 70 142,10 грн боргу за безоблікове використання води є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції не приймає аргументи скаржника про неналежне повідомлення останнього про розгляд справи та необхідність задоволення заяви про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, з огляду на такі доводи.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) господарського судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) господарського судочинства (подібні висновки наведені Верховним Судом у постановах від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 та від 02.06.2020 у справі №910/17792/17 тощо).

Розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (див. постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14, від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини п`ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

У ч. 2 ст. 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно із положеннями ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі - Правила).

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Виходячи зі змісту ст.ст. 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у низці постанов, а саме від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 07.09.2022 у справі №910/10569/21, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21 тощо.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20 тощо).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" - Nunes Dias - Portugal, від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції поштова кореспонденція направлялась ОК «Фритредер»: 04108, м. Київ, проспект Правди, 12В, яка вказана у позовній заяві, та яка є ідентичній адресі, зазначеній у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як адреса місцезнаходження відповідача.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості до Єдиного державного реєстру про юридичну особу, в тому числі щодо її місця знаходження, вносяться відповідно до інформації, наданої самою юридичною особою.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що ОК «Фритредер», подаючи апеляційну скаргу також вказувало адресу: 04108, м. Київ, проспект Правди, 12В, як таку, що є місцезнаходженням відповідача. Інших адрес власного місцезнаходження відповідач суду не надавав.

Отже, вказане дає підстави вважати, що така адреса відповідача є актуальною, а відтак саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, частини першої, пункту 10 частини другої статті 9 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження, які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції направляв ОК «Фритредер» ухвалу від 09.11.2022 про відкриття провадження у справі саме на адресу: 04108, м. Київ, проспект Правди, 12В. Поштове відправлення про направлення вказаної ухвали повернулись на адресу суду із відміткою «у зв`язку з закінченням терміну зберігання».

Суд апеляційної інстанції доходить висновку, що вказані обставини у сукупності свідчать про те, що суд першої інстанції належним чином повідомляв скаржника про розгляд справи за позовом банку, де він є відповідачем. Тобто судом першої інстанції в межах встановленого для розгляду справи строку вчинялись необхідні та достатні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

ЄСПЛ у відповідних рішеннях у справі "Осман проти Сполученого королівства" (Osman v. the United Kingdom від 28.10.1998, заява №23452/94) та у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland від 19.06.2001, заява №28249/95) роз`яснив, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладному руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У рішенні у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" (Uniуn Alimentaria Sanders S.A. v. Spain від 11.12.1987, заява №11681/85) ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Таким чином, судом першої інстанції належним чином повідомлялося відповідача про розгляд справи.

Так, статтею 256 Цивільного кодексу України закріплено поняття позовної давності як строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення ( ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Як вже зазначалось вище, скаржником заявлено про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин у поданій апеляційній скарзі.

За приписами ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Загальна позовна давність поширюється на всі вимоги, за винятком тих, для яких законом установлений інший (довший чи коротший) період часу для реалізації права на судовий захист (спеціальний строк).

Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 17.04.2018 у справі №200/11343/14-ц той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася у суді першої інстанції.

В той же час колегією суддів встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся судом першої інстанції про відкриття провадження у справі та призначення справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та не був позбавлений можливості подати відповідний відзив на позов та заяву про застосування строку позовної давності у разі отримання поштових відправлень у поштовому відділенні.

З огляду на вказане заява скаржника про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності не підлягає розгляду Північним апеляційним господарським судом.

Щодо поданих доказів колегія суддів апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне.

Як вже зазначалось вище, відповідач належним чином повідомлявся судом першої інстанції про відкриття провадження у справі та призначення справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та не був позбавлений можливості подати відповідний подати відповідний доказ (акт №7-629-67 про зняття показань з приладу обліку за вересень 2018 та лист вих. №19 від 28.05.2019).

Однак, текст апеляційної скарги ОК «Фритредер» не містить доводів/обґрунтувань щодо неможливості подання таких доказів до місцевого господарського суду.

Що стосується прийняття доказів у суді апеляційної інстанції, згідно з приписами ч. 3 ст. 269 ГПК докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до висновків Верховного Суду стосовно застосування норм частини третьої статті 269 ГПК України, викладених у постановах від 21.06.2018 у справі № 906/612/17, від 22.08.2018 у справі №910/19776/17, від 05.12.2018 у справі №910/7190/18, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити які докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.

Відтак, у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Отже, враховуючи ч. 3 ст. 269 ГПК України, ст. 80, п. ч. 3 ст. 165 ГПК України докази відповідач мав би надати суду, в строк подання відзиву на позовну заяву та/або, подаючи певний доказ, в акт №7-629-67 про зняття показань з приладу обліку за вересень 2018 та лист вих. №19 від 28.05.2019 повинен був повідомити суд та зазначити, що вказаний доказ, ним не могло бути подано в строк встановлений судом, причини цього, а також навести докази, пояснення, в чому полягала неможливість їх подання тощо.

Однак, як убачається із апеляційної скарги відповідача остання не містить обґрунтованості щодо не можливості подання актп №7-629-67 про зняття показань з приладу обліку за вересень 2018 та листа вих. №19 від 28.05.2019.

Водночас суд апеляційної інстанції звертає увагу й на те, що відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - відповідача). При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції, однак, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач не повідомляв суд про наявність доказів оплати та та/або про неможливість надання суду таких доказів.

Відповідач, надаючи суду апеляційної інстанції, докази акт №7-629-67 про зняття показань з приладу обліку за вересень 2018 та лист вих. №19 від 28.05.2019, за мотивами апеляційної скарги, не наводить причин, які об`єктивно не залежали від нього, чому він не зміг подати ці докази до суду першої інстанції, відповідного клопотання про доручення цих доказів суду апеляційної інстанції не заявляє.

Таким чином, відповідачем не доведено винятковості випадку неможливості надання суду першої інстанції акта №7-629-67 про зняття показань з приладу обліку за вересень 2018 та листа вих. №19 від 28.05.2019 які долучені до справи на стадії апеляційного розгляду, як не надано і доказів неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від скаржника.

На підставі викладеного, судом апеляційної інстанції не приймаються акт №7-629-67 про зняття показань з приладу обліку за вересень 2018 та лист вих. №19 від 28.05.2019.

Інші наведені доводи скаржника, викладені в поданій ним апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі №910/11918/22, та, відповідно, апеляційна скарга ОК "Фритредер" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Також, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 дія оскаржуваного рішення була зупинена в силу приписів ч. 5 ст. 262 ГПК України, і за наслідками апеляційного розгляду рішення залишено без змін, а тому дія рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі №910/11918/22 підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі №910/11918/22 покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 8, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Фритредер" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі №910/11918/22 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі №910/11918/22.

4. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова