Рішення

від 24.01.2023 по справі 910/9710/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.01.2023Справа № 910/9710/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ - Оіл Трейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одесатепло»

про стягнення 99 840,02 грн.

Суддя Борисенко І.І.

за участю представників сторін: без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення 99 840,02 грн. за Договором № 14ГС/135/20 від 15.10.2020 постачання природного газу, з яких: 78 128,57 грн. - основний борг, 9 127,06 грн. - пені, 1 740,22 грн. - 3 % річних, 10 844,17 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням відповідачем умов вказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2022 позовну заяву залишено без руху. Надано строк на виконання недоліків позовної заяви.

07.10.2022 від позивача надійшла заява про виконання вимог ухвали суду від 03.10.2022.

За таких обставин, Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників спору.

02.11.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти позову з підстав, викладених у такому відзиві. Вказував про відсутність підстав для сплати заявлених позивачем до стягнення коштів, з огляду на відсутність укладення додаткової угоди, у зв`язку з чим, просив суд закрити провадження за відсутністю предмету спору.

Позивач правом на подачу відповіді на відзив не скористався, при цьому судом взято до уваги надання відповідачем доказів направлення відзиву на адресу позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено наявні у справі докази, зокрема позовну заяву, відзив та додані до них докази.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

15.10.2020 між ТОВ «Газ - Оіл Трейд» (Позивач/Постачальник) та ТОВ «Одесатепло» (Відповідач/Споживач) було укладено Договір постачання природного газу за №14ГС/135-20.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Споживача, а Споживач - прийняти і сплатити на умовах цього Договору газу природного (надалі Газ).

Пунктом 1.4 Договору визначено, що загальна вартість газу, який Постачальник передає Споживачу, визначається загальною вартістю обсягу фактично переданого газу на підставі актів приймання - передачі газу, вказаних в п.3.3 Договору.

Згідно п. 2.5 розділу 2 Договору, оплата загальної вартості газу за кожен місяць постачання, проводиться на умовах, зазначених у Додаткових угодах до цього Договору на кожен газовий місяць з щодобовим розподілом споживання протягом газового місяця.

Як вказує позивач, згідно даних інформаційної платформи Оператора газотранспортної системи України в листопаді 2021 року Позивач поставив а Відповідач спожив 1456,00 куб. метрів природного газу, а саме подобово: 17.11.2021 року - 39,15 куб. метрів газу, 18.11.2021 року - 338,26 куб. метрів газу, 19.11.2021 року - 515,49 куб. метрів газу, 20.11.2021 року - 563,10 куб. метрів газу.

Крім того, за твердженнями позивача, для об`єктивного визначення обсягу споживання природного газу Відповідачем за спірний період (листопад 2021), Позивач 26.01.2022 року звернувся до Оператора газорозподільної системи - AT «Луганськгаз» із запитом щодо надання відомостей про обсяги споживання природного газу Відповідачем у листопаді 2021 року.

01.02.2022 Aакціонерне товариство «Луганськгаз» надало відповідь за № 01-02-47/193 на запит позивача щодо обсягів споживання природного газу, в якому AT «Луганськгаз» зазначило що: інформація щодо розподілених фактичних обсягів природного газу по об`єктах споживача за підсумками розрахункового періоду надано оператором AT «Луганськгаз» до інформаційної платформи оператора ГТС.

Як слідує з тексту позовної заяви, за результатом постачання обсягу природного газу Відповідачу в листопаді 2021 року, Позивач на виконання п. 4.1.3. та п. 4.3.6 договору, 09.12.2021 року направив на електронну пошту Відповідача наступні документи для ознайомлення та підписання: примірник акту приймання-передачі природного газу 2031 від 30.11.2021, примірник акту приймання-передачі природного газу 2031-Т від 30.11.2021 та додаток до акту; рахунок на оплату № 3188 від 30.11.2021.На підтвердження вказаних обставин, позивач надав суду скріншот з електронної пошти.

Далі, 30.12.2020 Позивач направив на поштову адресу Відповідача для підписання останнім наступні документи: підписані Позивачем два примірника акту приймання-передачі природного газу № 2031 від 30.11.2021; два примірника акту приймання- передачі природного газу № 2031-Т від 30.11.2021 та додаток до акту; рахунок на оплату № 3188 від 30.11.2021 на суму 78 128,58 грн. (з ПДВ) та два примірника додаткової угоди № 7 до договору постачання природного газу на період постачання - листопад 2021 року.

Як зазначає позивач, з огляду на не повернення відповідачем підписаних зі своєї сторони зазначених вище документів, він 01.02.2022 повторно надіслав на адресу Відповідача для підписання примірники актів приймання передачі природного газу за листопад 2021 року та рахунок на оплату природного газу.

Проте вказані документи відповідачем не підписані зі своєї сторони та не повернуті.

З метою досудового врегулювання спору позивач 22.12.2021 на адресу Відповідача надіслав вимогу № 21/12-513 про оплату боргу в сумі 78 128,58 грн.

Відповідач надіслав на адресу Позивача відповідь на вимогу № 23/12/21-01 від 23.12.2021, в якій Відповідач заперечив проти вимоги Позивача на тих підставах, що Відповідач не замовляв спожитий обсяг газу та не підписував додаткову угоду на спожитий в листопаді місяці 2021 року обсяг природного газу.

22.07.2022 року Позивачем на адресу Відповідача надіслана повторна вимога № 22/07-944 року про оплату боргу в сумі 78 128,58 гривень. Дана вимога залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача з даним позовом до Господарського суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд відзначає наступне

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (надалі також - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна (надалі також - ЦК України) особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як встановлено у ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статей 6, 626, 627 зазначеного Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 509 ЦК України і статті 173 Господарського кодексу України (надалі також - ГК України) в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частинами 1, 6 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Відповідно до п. 8.2 Договору, всі доповнення, зміни та додатки до цього Договору, а також щодо розірвання або припинення Договору, виконуються у вигляді Додаткових угод, які підписуються Сторонами і являються його невід`ємними частинами.

Суду доведено, що відповідач 15.11.2021 направив на електронну адресу позивача повідомлення за вих. № 15/11/21-01 про розірвання Договору постачання природного газу № 14ГС/135-20 від 15.10.2020.

Також, відповідач 18.11.2021 звернувся до платформи AT «Луганськгаз» про відкріплення з платформи всіх Z-кодів.

Відповідно до ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як вказує відповідач, а іншого матеріали справи не місять, позивач відповіді чи додаткової угоди про розірвання основного договору на повідомлення про розірвання договору не направив.

Отже, в силу п. 8.2. Договору постачання природного газу, такий є не розірваним. Доказів звернення до суду заінтересованої сторони, в даному випадку відповідача, матеріали справи не містять.

Разом з тим, суд приймає до уваги на таке.

Відповідно до п. 2.4. розділу 2 Договору, загальна сума договору складається із місячних сум вартості газу, зазначених у додаткових угодах, які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 2.5 розділу 2 Договору, оплата загальної вартості газу за кожен місяць постачання, проводиться на умовах, зазначених у Додаткових угодах до цього Договору на кожен газовий місяць з щодобовим розподілом споживання протягом газового місяця.

Доказів укладення та підписання додаткової угоди за розрахунковий період - листопад 2021 року сторонами, зокрема, позивачем не надано, а матеріали справи не містять.

Тобто, сторони не погоджували, шляхом укладення додаткової угоди, як того вимагає основний договір умов щодо вартості та оплати поставленого газу.

Отже, за встановлених обставин, з урахуванням норм чинного законодавства та погоджених сторонами умов договору, на переконання суду, наданий позивачем як доказ поставки відповідачу природного газу № 2031 від 30.11.2021 на суму 78 128, 58 грн. є не належним доказом на підтвердження обставин, на які посилається позивач.

Щодо наданої позивачем Додаткової угоди № 7 від 30.11.2021 (проекту) до договору постачання природного газу № 14/ГС/135-20 від 15.10.2020, згідно якої визначено вартість та обсяги поставленого відповідачу газу, суд зазначає, що така відповідачем, як стороною договору (споживачем) не підписана, отже, не може вважатися належним доказом, та свідчити про виконання умов основного договору, а саме п. 2.5 договору.

Доказів звернення позивача до суду, шляхом зобов`язання відповідача укласти додаткову угоду позивачем не надано, а матеріали справи не містять.

Також, матеріали справи свідчать про укладення між відповідачем та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» Договору № 8445-НТТ-20 від 16.11.2021 про постачання природного газу. Тобто, з 16.11.2021 у відповідача виникли господарські взаємовідносини з іншим постачальником природного газу. Також відповідачем надано акти приймання - передачі, на виконання вказаного договору, тобто, суд зауважує, що вказаний договір № 8445-НТТ-20 від 16.11.2021 з іншим постачальником реалізується щодо поставки відповідачу природного газу.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, щодо стягнення з відповідача 78 128,57 грн., з огляду на що суд відмовляє у їх задоволенні.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат.

Враховуючи відсутність підстав для сплати відповідачем 78 128, 57 грн. заявленого позивачем основного боргу, тож відповідно відповідач і не допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, що виключає можливість застосування відповідальності у вигляді пені, відсотків річних та інфляційних втрат.

Крім того, такі вимоги є похідними від першої, у задоволенні якої судом відмовлено, з огляду на що вказані вимоги також не підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи наведене, Позивач не довів перед судом наявність підстав для стягнення з Відповідача основного боргу в сумі 78 128,57 грн., а також правомірності стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3 % річних та штрафу, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно зі ст. 129 ГПК України у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ - Оіл Трейд» (01010, м. Київ. вул. Московська, 32/2, код ЄДРПОУ: 43832517) - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Борисенко