Рішення

від 12.01.2023 по справі 911/1416/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2023 р. Справа № 911/1416/22

За позовом Фізичної особи - підприємця Томчук Андрія Михайловича, АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Террафуд", 03037, місто Київ, вулиця Зеленогірська, будинок 8

в особі філії "Білоцерківський молочний комбінат" Товариства з обмеженою відповідальністю "Террафуд", 09172, Київська область, Білоцерківський район, село Томилівка, вулиця Узинська, будинок 2

про стягнення 369 900,46 грн за договором поставки № 48/- від 10.03.2021

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

суть спору:

Фізична особа - підприємець Томчук Андрій Михайлович звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Террафуд" в особі філії "Білоцерківський молочний комбінат" Товариства з обмеженою відповідальністю "Террафуд" про стягнення 369 900,46 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконані умови договору поставки № 48/- від 10.03.2021 в частині сплати коштів за поставлений позивачем товар, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 309 634,46 грн, що послугувало для нарахування пені в сумі 60 266,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.08.2022 позовну заяву було залишено без руху, оскільки останню подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.

01 вересня 2022 року від Фізичної особи - підприємця Томчук Андрія Михайловича надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (б/н від 31.08.2022).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.09.2022 позовну заяву ФОП Томчук А.М. прийнято до розгляду та відкрито провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 06.10.2022.

03 жовтня 2022 року від відповідача надійшли:

- заява про закриття провадження у справі б/н від 29.09.2022, обґрунтована тим, що відповідачем до моменту відкриття провадження у справі повністю погашено суму основної заборгованості у розмірі 309 634,46 грн за договором поставки № 48/- від 10.03.2021;

- відзив на позовну заяву вих. № 29/09/22 від 29.09.2022, в якому відповідач просить не застосовувати до нього заявлені позивачем штрафні санкції.

На електронну адресу суду 06.10.2022 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача, в якій позивач підтвердив викладені відповідачем у відзиви обставини щодо погашення останнім перед ФОП Томчук А.М. суми основної заборгованості у розмірі 309 634,46 грн. Водночас, позивач зауважив, що нарахована сума неустойки (пені) відповідачем не сплачена та підтримав заявлені вимоги про стягнення 60 266,00 грн пені.

Судові засідання неодноразово відкладались; суд зобов`язував позивача надати розрахунок пені з урахуванням положень частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України та частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, а відповідача - контррозрахунок пені.

Представники сторін в судові засідання не з`являлися, проте матеріали справи містять заяви про розгляд справи без участі їх представників.

12 січня 2023 року від позивача надійшов супровідний лист, яким направлено до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 10.11.2022, письмовий розрахунок пені за прострочення оплати по кожній видатковій накладній. Позивач також зауважив, що внаслідок проведення нового розрахунку пені сума пені збільшилась на 4 794,57 грн від наведеного первинного розрахунку, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню в остаточному розмірі 65 060,57 грн.

Суд зазначає, що збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві (пені) за своєю суттю є збільшенням розміру позовних вимог в частині пені.

Господарський процесуальний кодекс України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, передбачає, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 2 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України)

Суд також зазначає, що в пункті 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", визначено, що ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК.

Таким чином, суд розцінює прохання позивача про стягнення з відповідача суми пені кількісні показники якої збільшено після здійснення позивачем нового розрахунку, як заяву про збільшення позовних вимог, яку, в свою чергу суд залишає без розгляду, оскільки, відповідно до положень чинного господарського процесуального законодавства зазначена заява може бути подана позивачем до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 2 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України). Перше судове засідання у цій справі ухвалою суду від 06.09.2022 було призначено на 06.10.2022, тоді як заява подана позивачем 12.01.2023.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 118 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

В судовому засіданні 12.01.2023 судом ухвалено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

10 березня 2021 року між Фізичною особою - підприємцем Томчук Андрієм Михайловичем (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Террафуд", від імені якого діє Філія "Білоцерківський молочний комбінат" Товариства з обмеженою відповідальністю "Террафуд" (замовник) було укладено договір поставки № 48/-, в порядку та на умовах якого постачальник зобов`язався поставляти пакувальні матеріали (товар) відповідно до замовлень покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей товар (пункт 1.1 Договору).

Згідно з умовами пункту 1.2 Договору, умови поставки, загальна кількість товару, що є предметом поставки за договором, ціна, назва, асортимент на кожну окрему партію товару визначається у видаткових накладних, що є його невід`ємною частиною.

Виходячи з умов розділу 2 Договору "Сума договору та порядок розрахунків" сторони погодили, що загальна вартість договору визначається загальною вартістю поставлених партій товару відповідно до суми усіх рахунків фактур, видаткових накладних, що є невід`ємною частиною договору. Покупець зобов`язаний здійснити оплату партії товару на протязі 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту отримання товару, на підставі рахунку/договору шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника. Інші умови оплати можуть бути оговорені сторонами в Додатках до Договору.

Додатковою угодою № 1 від 28.04.2020 про зміни та доповнення до договору поставки № 48/- від 10.03.2021 сторонами змінено порядок оплати товару: покупець зобов`язаний здійснити оплату партії товару на протязі 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту отримання товару, на підставі виставленого рахунку шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 5.5 Договору датою поставки товару вважається дата передачі товару покупцю у відповідності з накладною.

Право власності на товари переходить до покупця в день підписання покупцем накладної, яка засвідчує момент прийняття товарів (пункт 5.6 Договору).

Відповідно до пункту 7.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати реалізованого товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу.

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного розрахунку між сторонами. Якщо за 10 календарних днів до закінчення строку дії договору ні одна із сторін не повідомить про його розірвання, договір залишається пролонгованим на кожний наступний календарний рік (пункт 9.1 Договору).

Матеріали справи не містять доказів розірвання договору, отже договір поставки № 48/- від 10.03.2021 є діючим.

На виконання умов договору у період з 05.11.2021 по 14.01.2022 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 036 142,57 грн, про що свідчать підписані між сторонами та скріплені печатками видаткові накладні: № 122110277 від 05.11.2021 (стретч-плівка технічна 23 мкм 300%) на суму 84 173,39 грн; № 122110363 від 10.11.2021 (стретч-плівка технічна 12 мкм) на суму 256 734,72 грн; № 122111026 від 06.12.2021 (стретч-плівка технічна 12 мкм) на суму 140 037,12 грн; № 122111022 від 06.12.2021 (стретч-плівка технічна 23 мкм 300%) на суму 73 956,54 грн; № 122111927 від 29.12.2021 (стретч-плівка технічна 12 мкм) на суму 237 595,68 грн; № 122200141 від 14.01.2022 (стретч-плівка технічна 12 мкм) на суму 158 397,12 грн; № 122200142 від 14.01.2022 (стретч-плівка технічна 23 мкм 300%) на суму 85 248,00 грн.

Позивач зазначає, що за поставлений товар відповідач розрахувався частково на загальну суму 726 508,11 грн, у зв`язку з чим заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача становить 309 634,46 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості, позивач також нарахував відповідачу неустойку (пеню) у розмірі 60 266,00 та звернувся з даним позовом до суду.

Проаналізувавши зміст укладеного сторонами правочину суд встановив, що між сторонами склались правові відносини з поставки товару, що регулюються параграфами 1 та 3 Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами статей 655, 692 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Слід також зазначити, що відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Так, в процесі розгляду справи відповідачем було долучено до матеріалів справи відзив, в якому останній зазначив, що товариством до моменту відкриття провадження у справі повністю було погашено основну заборгованість на суму 309 634,46 грн за договором поставки № 48/- від 10.03.2021 перед ФОП Томчук А.М., що підтверджується платіжними дорученнями, які долучено до відзиву: № 8404 від 10.08.2022 на суму 5 000,00 грн; № 8542 від 12.08.2022 на суму 15 000,00 грн; № 8617 від 15.08.2022 на суму 10 000,00 грн; № 8718 від 16.08.2022 на суму 30 000,00 грн; № 8785 від 17.08.2022 на суму 20 000,00 грн; № 8866 від 18.08.2022 на суму 30 000,00 грн; № 8938 від 19.08.2022 на суму 20 000,00 грн; № 9002 вiд 22.08.2022 на суму 5 000,00 грн; № 9082 від 23.08.2022 на суму 30 000,00 грн; № 9158 від 24.08.2022 на суму 10 000,00 грн; № 9261 від 26.08.2022 на суму 5 000,00 грн; № 9325 від 29.08.2022 на суму 30 000,00 грн; № 9389 від 30.08.2022 на суму 50 000,00 грн; № 9449 від 31.08.2022 на суму 25 000,00 грн; № 9498 від 01.09.2022 на суму 24 634,46 грн.

Разом із відзивом відповідачем подано заяву про закриття провадження у справі про стягнення заборгованості у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Позивач підтвердив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Террафуд" в особі філії "Білоцерківський молочний комбінат" Товариства з обмеженою відповідальністю "Террафуд" повністю погасило суму основної заборгованості у розмірі 309 634,46 грн.

Відповідно до пунку 2 частини другої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Відповідач у відзиві твердить, що сума основної заборгованості була ним сплачена до моменту відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява є поданою до відділення поштового зв`язку Укрпошти 11.08.2022 (згідно штемпеля Укрпошти).

З поданих відповідачем платіжних доручень судом встановлено, що лише частина заявленої позивачем суми заборгованості у розмірі 5000,00 грн була сплачена відповідачем до моменту звернення позивача з позовом до суду, а саме 10.08.2022, решта суми заборгованості сплачена відповідачем після відкриття провадження у справі.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 5000,00 грн підстави для закриття провадження відсутні, оскільки предмет спору в цій частині припинив існування до звернення позивача з позовом до суду. Відповідно в цій частині слід відмовити у позові.

Водночас, предмет спору в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 304 634,46 грн відсутній, оскільки, відповідачем сплачено заборгованість після відкриття провадження у справі, тому суд закриває провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 304 634,46 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Щодо заявленої позивачем до стягнення з відповідача неустойки (пені) у розмірі 60 266,00 грн, яку відповідач у відзиві на позов просив не застосовувати до нього, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, згідно із положеннями частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати реалізованого товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу.

Враховуючи, що відповідачем у встановлений договором строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконано, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), а тому він вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, наведеного позивачем у позовній заяві, та встановлено, що під час його виконання позивачем невірно визначено період обчислення пені, зокрема, початок періоду обчислення визначено невірно та не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється нарахування пені.

Суд зобов`язував позивача надати розрахунок пені з урахуванням положень частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України та частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, а відповідача - контррозрахунок пені.

Контрозрахунку відповідач не подав.

Позивач 12.01.2023 подав новий розрахунок пені, відповідно до якого сума пені становила 65 060,57 грн.

Перевіривши долучений 12.01.2023 розрахунок пені суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, однак період нарахування пені по останній видатковій накладній позивачем збільшено ніж було заявлено в позовній заяві.

Так, в позовній заяві загальний період нарахування пені визначений позивачем з 09.01.2022 по 10.08.2022, тоді як в розрахунку від 12.01.2023 період визначено з 11.01.2022 по 01.09.2022.

У зв`язку з чим суд, перевіривши розрахунок пені, виконаний позивачем від 12.01.2023, в межах кінцевого періоду, визначеного позивачем у позовній заяві, встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені становить 62 740,01 грн. Однак при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина друга статті 237 Господарського процесуального кодексу України), а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 60 266,00 грн підлягає задоволенню повністю в заявленому розмірі.

Стосовно прохання відповідача не застосовувати до нього штрафні санкції суд критично відноситься, оскільки відповідачем не доведено жодних підстав звільнення його від передбаченої договором відповідальності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині основної заборгованості в розмірі 5000,00 грн слід відмовити у зв`язку з відсутністю правових підстав у позивача на стягнення вказаної суми; в решті позовних вимог основної заборгованості - 304 634,46 грн провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України; до стягнення підлягає заявлена сума пені у розмірі 60 266,00 грн, нарахована за прострочення виконання зобов`язань.

Що стосується прохання позивача про здійснення остаточного розрахунку неустойки (пені), виходячи із фактичної суми заборгованості та загальної кількості днів прострочення Товариством з обмеженою відповідальністю "Террафуд" виконання зобов`язання, станом на день винесення судового рішення, то суд зазначає, що законодавством не передбачено обов`язку суду щодо проведення такого нарахування. Окрім того, суд розглядає заявлені позивачем позовні вимоги та не вправі виходити за їх межі.

Щодо розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, слід зазначити, що згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Частиною четвертою статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

До матеріалів позовної заяви позивачем долучено платіжне доручення № 12869 від 10.08.2022 про сплату судового збору до Державного бюджету України в розмірі 5 548,52 грн.

Таким чином, судовий збір у розмірі 75,00 грн покладається на позивача у зв`язку з відмовою в частині позовних вимог, судовий збір у розмірі 2481,00 грн, що становить один розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, покладається на відповідача, решта суми судового збору за відповідним клопотанням підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення 304 634,46 грн основного боргу.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Террафуд" (03037, місто Київ, вулиця Зеленогірська, будинок 8, код ЄДРПОУ 36867724) в особі філії "Білоцерківський молочний комбінат" Товариства з обмеженою відповідальністю "Террафуд" (09172, Київська область, Білоцерківський район, село Томилівка, вулиця Узинська, будинок 2, код ЄДРПОУ 43604308) на користь Фізичної особи - підприємця Томчук Андрія Михайловича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 60 266 (шістдесят тисяч двісті шістдесят шість) грн 00 коп. пені та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повний текст рішення складено та підписано: 23.01.2023