Рішення

від 23.01.2023 по справі 914/2826/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2023 Справа № 914/2826/22

За позовом:Самбірського міськрайонного центру зайнятості, Львівська обл., м.Самбірдо відповідача:Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області, Львівська обл., с. Ралівказа участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , с. Чуквапро:відшкодування шкоди Суддя Крупник Р.В. Секретар Шевчук О.О.Представники сторін:від позивача:не з`явилася;від відповідача:Бирка Н.І. представниця;від третьої особи:не з`явився.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Самбірського міськрайонного центру зайнятості (далі Позивач, Центр зайнятості) до Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області (далі Відповідач, Сільська рада) про відшкодування шкоди.

Ухвалою від 10.11.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 05.12.2022.

05.12.2022, у ході проведення судового засідання, у будівлі Господарського суду Львівської області зникла електроенергія, що унеможливило подальший розгляд справи.

У зв`язку із цим, суд ухвалою від 05.12.2022 призначив розгляд справи по суті на 23.12.2022.

В судовому засіданні 23.12.2022 суд залучив ОСОБА_1 до участі у справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та відклав судове засідання на 23.01.2023.

Представниця позивача в судове засідання 23.01.2023 не з`явилася, причин неявки не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представниця відповідача в судове засідання 23.01.2023 з`явилася, проти позовних вимог заперечила, просила відмовити в їх задоволенні повністю.

Представник третьої особи в судове засідання 23.01.2023 не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позов обґрунтовано тим, що 19.11.2011 ОСОБА_1 було звільнено із посади Чукв`янського сільського голови у зв`язку із закінченням строку повноважень. 27.11.2020 його зареєстровано у Самбірському міськрайонному центрі зайнятості з метою пошуку роботи, надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю з 27.11.2020 по 11.10.2021.

У подальшому, Самбірському міськрайонному центрі зайнятості стало відомо, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 у справі №380/11530/20 визнано протиправними дії Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області, які полягали у відмові в призначенні та виплаті допомоги ОСОБА_1 на період працевлаштування, стягнуто з Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», але не більше як за 6 місяців починаючи з 20.11.2020 року та закінчуючи 20.05.2021 в розмірі 491653,95 грн. Вказану суму грошових коштів було сплачено відповідачем, що вбачається із відповіді останнього від 29.09.2022 №1287.

У своєму позові позивач посилається на те, що у зв`язку із протиправною відмовою відповідача у призначенні та виплаті ОСОБА_1 на період працевлаштування допомоги, йому було завдано майнової шкоди у розмірі виплаченої допомоги по безробіттю за період з 27.11.2020 по 19.05.2021 в сумі 52344,47 грн. При цьому, в обґрунтування своїх вимог він посилається на положення ч. 4 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», підпункту 2 п. 1 Розділу 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затв. наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06.04.2020 №624, а також ч. 1 ст. 1173 ЦК України. Зважаючи на це, позивач просить стягнути із відповідача 52344,47 грн. в якості відшкодування за заподіяну шкоду.

Аргументи відповідача.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з таких підстав:

1). На думку відповідача, Ралівською сільською радою не було прийнято жодного неправомірного рішення та не порушено норми чинного трудового законодавства, оскільки повноваження Чукв`янського сільського голови Яніва В.В. припинилися відповідно до чинного законодавства України, а не з протиправних діянь сільської ради.

2). Самбірським міськрайонним центром зайнятості було порушено процедуру реєстрації у центрі зайнятості та порядку надання допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , оскільки відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата по безробіттю повинна була бути призначена 20.05.2021 а не 27.11.2020.

3). Ралівська сільська рада виступає неналежним відповідачем у справі, так як згідно ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з роботодавця утримуються лише сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про прийняття його на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю. На думку відповідача належним відповідачем у справі повинен бути ОСОБА_1 і центру зайнятості необхідно звернутися до нього про стягнення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

4). Оплата страхової виплати ОСОБА_1 , яку зробив позивач, не свідчить про завдання йому шкоди в розумінні цивільного законодавства, оскільки грошові кошти, виплачені позивачем в якості допомоги по безробіттю, не є його власними грошовими коштами, а є коштами, що сплачувалися до Фонду застрахованими особами в якості страхових внесків. А тому, вчинені оплати страхових відшкодувань позивачем на суму 52344,47 грн. застрахованій особі, не можуть бути оцінені судом як витрати, які позивач зробив або мусів зробити для відновлення свого порушеного права.

Аргументи третьої особи.

У поданих до суду письмових поясненнях ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Зазначає, що після закінчення його повноважень на посаді сільського голови, йому не було запропоновано іншої роботи зі сторони Ралівської сільської ради. 20.11.2020 він звернувся з листом до сільської ради про виплату допомоги на період працевлаштування, передбаченої ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Листом від 26.11.2020 сільська рада відмовила у призначенні виплати, а тому 27.11.2020 він звернувся до позивача про надання статусу безробітної особи та подав заяву про призначення виплати допомоги по безробіттю через відсутність роботи та заробітку або інших передбачених законодавством доходів. Як зазначає третя особа, виплата позивачем допомоги по безробіттю проводилася, коли ніяких компенсацій і виплат зі сторони сільської ради він не отримував.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

Згідно з рішенням Чукв`янської сільської ради Самбірського району Львівської області № 2 від 26.11.2010 ОСОБА_1 працював на посаді Чукв`янського сільського голови з 26.11.2010.

Рішенням Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області № 3 від 19.11.2020 ОСОБА_1 був звільнений із зазначеної посади у зв`язку з закінченням строку повноважень на підставі ч.1 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та пп. 4 п. 2 розд. ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад».

20.11.2020, у зв`язку з припинення повноважень Чукв`янського сільського голови і через неможливість працевлаштуватися на попередній роботі, ОСОБА_1 подав до Ралівської сільської ради заяву для нарахування та виплати середнього заробітку на період працевлаштування строком до шести місяців, як це передбачено ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

26.11.2020 року Ралівська сільська рада відмовила ОСОБА_1 в задоволенні заяви з тих підстав, що виплати, передбачені ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» неможливі.

Відмова сільської ради була мотивована тим, що оскільки ОСОБА_1 до обрання на посаду Чукв`янського сільського голови не перебував у трудових відносинах з підприємством, установою чи організацією незалежно від форми власності та виду діяльності, а самостійно забезпечував себе роботою, працював самозайнятою особою (займався підприємницькою діяльністю), що після припинення повноважень Чукв`янського сільського голови не перешкоджає йому відновити свою підприємницьку діяльність.

Зазначені вище обставини встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 у справі № 380/11530/20 за позовом ОСОБА_1 до Ралівської сільської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, яке набрало законної сили. Відтак, в силу вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України вказані обставини є преюдиційними при розгляді даної справи.

27.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до центру зайнятості із заявами про надання йому статусу безробітного, а також про призначення виплати допомоги по безробіттю.

Згідно наказу позивача від 27.11.2020 ОСОБА_1 було надано статус безробітного і призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 22 та ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-ІІІ (надалі Закон №1533-ІІІ).

Жодною із сторін не заперечується та обставина, що допомога по безробіттю ОСОБА_1 виплачувалася в період з 27.11.2020 по 11.10.2021.

13.07.2021 Львівським окружним адміністративним судом постановлено рішення у справі № 380/11530/20 за позовом ОСОБА_1 до Ралівської сільської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії згідно котрого визнано протиправними дії Ралівської сільської ради, які полягали у відмові в призначенні та виплаті допомоги ОСОБА_1 на період працевлаштування, у відповідності з ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», а також стягнуто з Ралівської сільської ради на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», але не більше як за 6 місяців починаючи з 20.11.2020 року та закінчуючи 20.05.2021 в розмірі 491653,95 (чотириста дев`яносто одну тисячу шістсот п`ятдесят три) гривні 95 копійок (без врахування податків та інших обов`язкових платежів).

Вказане рішення залишене без змін згідно ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2021 та постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.07.2022.

Жодною із сторін не заперечується і листом №1-26-06/2156 від 28.12.2021 Самбірського управління Державної казначейської служби України підтверджується та обставина, що сільська рада виконала рішення суду про виплату ОСОБА_1 491653,95 грн. в повному обсязі.

31.08.2022 ОСОБА_1 подав позивачу заяву (вх. №1579/22) в якій повідомив останнього про постановлені в його справі рішення судів.

20.10.2022 позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення йому коштів у сумі 52344,47 грн., котрі він виплатив ОСОБА_1 як допомога по безробіттю за період з 27.11.2020 по 20.05.2021.

У відповідь на вказану вимогу, відповідач направив лист №1432 від 25.10.2022 в якому зазначив, що згідно ч. 4 ст. 35 Закон №1533-ІІІ з роботодавця утримуються лише суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про прийняття його на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю. Крім цього, порадив позивачу звернутися до ОСОБА_1 з вимогою про повернення зайво виплачених йому коштів.

Вказане слугувало підставою для подання даного позову.

ОЦІНКА СУДУ.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи:

1) предметом даного позову є матеріально правова вимога центру зайнятості до сільської ради про стягнення 52344,47 грн. збитків;

2) підставами даного позову є обставини спричинення центру зайнятості майнової (матеріальної) шкоди у розмірі виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю за період з 27.11.2020 по 19.05.2021 в сумі 52344,47 грн., оскільки позивач не здійснював би допомоги по безробіттю за цей період у разі своєчасного призначення та виплати середньої заробітної плати на період працевлаштування ОСОБА_1

3) матеріально-правовими підставами позову є приписи ст. ст. 22, 1173 ЦК України.

Відтак, враховуючи предмет та підстави позову, а також доводи сторін, викладені ними в заявах по суті справи, суд зазначає таке.

За змістом ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу зареєстрованого безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема за віком, на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус зареєстрованого безробітного надається особі у день подання нею особистої заяви про надання статусу зареєстрованого безробітного до будь-якого обраного ними територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від наявності або відсутності у таких осіб задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування).

Відповідно ч. 1 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні мають право, зокрема, на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

Частиною першою статті 7 Закону №1533-ІІІ передбачено, що видами забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості (ч. 3 ст. 22 Закону №1533-ІІІ).

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 31 Закону №1533-ІІІ та ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» виплата допомоги по безробіттю відкладається на строк до шести місяців, протягом яких безробітному виплачується з відповідного місцевого бюджету середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді.

Як встановлено судом, рішенням Ралівської сільської ради № 3 від 19.11.2020 ОСОБА_1 був звільнений з посади сільського голови у зв`язку з закінченням строку повноважень на підставі ч.1 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та пп. 4 п. 2 розд. ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад.

27.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявами про надання йому статусу безробітного, а також про призначення виплати допомоги по безробіттю. До вказаних заяв було додано довідку Ралівської сільської ради №2316 від 27.11.2020 про те, що ОСОБА_1 не була призначено виплата середньої заробітної плати згідно ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Позивач виплачував ОСОБА_1 допомогу по безробіттю в період з 27.11.2020 по 11.10.2021.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 у справі № 380/11530/20 визнано протиправними дії Ралівської сільської ради, які полягали у відмові в призначенні та виплаті допомоги ОСОБА_1 на період працевлаштування, а також стягнуто з Ралівської сільської ради на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», але не більше як за 6 місяців починаючи з 20.11.2020 року та закінчуючи 20.05.2021 в розмірі 491653,95 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем було порушено процедуру реєстрації ОСОБА_1 у центрі зайнятості та порядку надання йому допомоги по безробіттю, оскільки виплата по безробіттю повинна була бути призначена 20.05.2021, а не 27.11.2020.

Так за змістом ч. 4 ст. 31 Закону №1533-ІІІ виплата позивачем допомоги по безробіттю могла бути відкладена до 20.05.2021 лише у випадку, якщо б на момент реєстрації ОСОБА_1 в центрі зайнятості, йому було призначено виплату середньої заробітної плати згідно ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Разом з тим, такої виплати йому призначено не було.

Водночас, суд не погоджується з твердженням позивача, що внаслідок незаконної відмови сільської ради у виплаті ОСОБА_1 середньої заробітної плати, позивачу були спричинені збитки, які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 1173 ЦК України.

Зокрема, статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

На думку суду покликання центру зайнятості на положення ст. 1173 ЦК України є необґрунтованим, оскільки до спірної ситуації положення цієї статті не застосовуються. Так, при прийнятті рішення про відмову ОСОБА_1 у виплаті коштів, передбачених ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», сільська рада діяла як роботодавець останнього, а не як орган місцевого самоврядування в межах повноважень передбачених ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». А тому, за ознаками використання праці та оформлення трудових відносин відповідач підпадає під визначення «роботодавця звільненого працівника», а не під визначення «органу місцевого самоврядування» в розумінні приписів ст. 1173 ЦК України.

З вказаних підстав, суд також відхиляє покликання центру зайнятості на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 13.02.2018 у справі №915/282/17, від 10.04.2018 у справі №927/455/17, від 20.04.2018 у справі №906/579/17, від 02.05.2018 у справі №923/575/17, від 03.05.2018 у справі №916/1601/17. Зокрема наведені справи, на відміну від справи, що розглядається, стосуються спорів між центрами зайнятості та органами пенсійного фонду, тобто органами державної влади, а тому застосування положень ст. 1173 ЦК України у цих справах є обґрунтованим.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли між центром зайнятості, який є органом Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та сільською радою як роботодавцем ОСОБА_1 , то до цих відносин підлягають застосуванню спеціальні норми законодавства, котрими є положення Закону №1533-ІІІ.

Зокрема, згідно ч. 1 ст. 34 Закону №1533-ІІІ фонд має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону №1533-ІІІ із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Таким чином, законодавцем передбачено тільки три правові підстави згідно з ч. 4 ст. 35 Закону №1533-ІІІ щодо виникнення обов`язку з відшкодування фонду соціального страхування понесених ним витрат на оплату працівнику по безробіттю чи наданих йому соціальних послуг (за судовим рішенням про поновлення працівника на роботі; незаконна виплата безробітному суми забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю). Вказані підстави не можуть тлумачитися розширено.

Крім цього, як зазначив КГС ВС в постанові від 05.10.2020 у справі №906/1043/19 аналіз наведеної статті дає підстави для висновку, що страховик має право на компенсацію з роботодавця виплачених страхових коштів у повному обсязі лише у випадку поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за судовим рішенням, яке набрало законної сили, оскільки право особи отримати допомогу по безробіттю за рахунок страхових коштів гарантується Законом №1533-ІІІ та його реалізація не залежить від дотримання роботодавцем вимог трудового законодавства в частині визначення дати його звільнення чи причини звільнення, і саме на страховика покладено забезпечення виплати страхових коштів безробітному.

Тобто обов`язок роботодавця відшкодувати фонду соціального страхування суму виплат по безробіттю та наданих соціальних послуг виникає за наслідком прийняття судового рішення про поновлення працівника на роботі і за відсутності відповідного юридичного факту, у роботодавця не виникає обов`язку відшкодовувати страховику у повному обсязі понесені ним витрати з виплати допомоги по безробіттю працівнику (вказаної позиції притримується КГС ВС в постановах від 05.10.2020 у справі №906/1043/19 та від 06.07.2018 у справі №921/220/17-г/16).

Як вбачається з рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 у справі № 380/11530/20, вказаним рішенням не було поновлено ОСОБА_1 на посаді сільського голови.

За таких умов, у сільської ради відсутній обов`язок згідно ст. 35 Закону №1533-ІІІ відшкодовувати центру зайнятості понесені ним витрати з виплати допомоги по безробіттю за період з 27.11.2020 по 20.05.2021.

Крім цього, при вирішенні справи, суд бере до уваги правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зроблений ним при розгляді справи обставини котрої є подібними обставинам даної справи (постанова №906/1043/19 від 05.10.2020) про те, що зобов`язання щодо повернення допомоги по безробіттю, яка була безпідставно отримана належить до кондикційних зобов`язань, а не до деліктних.

Так, для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Однак, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Зокрема, згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним його отриманням чи збереженням і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

При цьому обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

З огляду на викладене, суд зазначає, що сільська рада не є особою, яка набула майно позивача, а також не вважається особою, яка зберегла його у себе без достатньої на це правової підстави.

Зокрема, матеріалами справи підтверджується та обставина, що кошти позивача набув ОСОБА_1 а не відповідач. На момент набуття цих коштів правові підстави для цього існували (звільнення з посади та відсутність призначених виплат, передбачених ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад»). Однак, з моменту набрання законної сили рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 у справі № 380/11530/20 правові підстави відпали, оскільки внаслідок встановлення судом обов`язку для сільської ради здійснити передбачені законодавством виплати за період з 27.11.2020 по 20.05.2021, ОСОБА_1 втратив право на призначення допомоги по безробіттю у цей період, адже згідно приписів ч. 4 ст. 31 Закону №1533-ІІІ вказана допомога могла бути призначена після 20.05.2021.

Проте, беручи до уваги ту обставину, що при визначенні суми коштів, які підлягають стягненню з сільської ради на користь ОСОБА_1 за спірний період (491653,95 грн.), адміністративним судом не було враховано кошти, котрі останній отримав від центру занятості, то відповідач не вважається таким, що зберіг у себе кошти за рахунок позивача. При цьому, суд також бере до уваги те, що кошти в розмірі 491653,95 грн. відповідач повністю виплатив третій особі.

Підсумовуючи все викладене вище, позовні вимоги центру зайнятості до сільської ради задоволенню не підлягають.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на Самбірський міськрайонний центр зайнятості.

Керуючись ст. 4, 74, 76-80, 123, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Покласти судовий збір за подання позовної заяви на Самбірський міськрайонний центр зайнятості.

3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2023.

Суддя Крупник Р.В.