Рішення

від 25.01.2023 по справі 916/2618/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2023 р. Справа № 916/2618/22Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В. розглянувши заяву Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у справі

за позовом: Акціонерного товариства „ДТЕК Одеські електромережі (65031, м. Одеса, вул. М. Боровського, 28Б; код ЄДРПОУ 00131713),

до: СПОРТИВНО-КОНЦЕРТНОГО КОМПЛЕКСУ ОДЕСЬКИЙ ПАЛАЦ СПОРТУ (65058, м. Одеса, пр-т. Шевченка, буд. 31; код ЄДРПОУ 03564312),

про стягнення 211315,16 грн.

Розгляд заяви здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство ДТЕК Одеські електромережі звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до СПОРТИВНО-КОНЦЕРТНОГО КОМПЛЕКСУ ОДЕСЬКИЙ ПАЛАЦ СПОРТУ, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за недовраховану електричну енергію в розмірі 211315,16 грн. Судові витрати по сплаті судового збору стягнути з відповідача.

Крім того, позивач в позовній заяві відповідно до вимог ст. 162 ГПК України зазначив, що орієнтовний розмір його витрат на правничу допомогу становить 30000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.01.2023 позов задоволено повністю, стягнуто з СПОРТИВНО-КОНЦЕРТНОГО КОМПЛЕКСУ ОДЕСЬКИЙ ПАЛАЦ СПОРТУ на користь Акціонерного товариства „ДТЕК Одеські електромережі заборгованість за недовраховану електричну енергію в розмірі 211315,16 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3169,73 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

16 січня 2022 року, тобто в п`ятиденний строк з дня ухвалення рішення, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України, позивач подав до суду заяву про стягнення з відповідача 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. До заяви додано докази надсилання заяви з додатками відповідачу.

Згідно з ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи слідує, що представником позивача є адвокат Лапчева Наталія Вікторівна.

На підтвердження повноважень адвоката надано копію довіреності від 30.03.2022 № 99/2022, (т.1, а.с. 55), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (т.1, а.с. 56).

Адвокат Лапчева Н.В. є працівником Адвокатського об`єднання „Перший радник на підставі наказу № 2-к від 03.01.2020.

Матеріалами справи підтверджується, що 25.09.2020 між позивачем і Адвокатським бюро "Перший радник" в особі керівника Геза А.В. укладено договір № 137-ОЕМ про надання правової допомоги (т.1, а.с. 45-48).

Строк дії договору - до 31.12.2021 (п. 5.1. Договору № 137-ОЕМ).

Додатковою угодою від 01.07.2021 № 9 до договору № 137 - ОЕМ про надання правової допомоги, сторони дійшли згоди про викладення договору в новій редакції.

Відповідно до п. 1.1 договору, адвокатське бюро зобов`язується надати правову допомогу позивачу за окремими письмовими або усним дорученням.

Зміст, обсяг, вартість послуг, номер судової справи, в межах якої надається правова допомога, та судова інстанція відображаються сторонами в акті наданих послуг (п. 1.3. Договору № 137-ОЕМ).

Відповідно до п. 4.3 Договору, вартість послуг у кожній справі може визначатись погодинно або у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 4.6. Договору, оплата наданих послуг та компенсація витрат здійснюється позивачем за фактом їх надання (понесення) на підставі погоджених та підписаних сторонами актів наданих послуг впродовж 15 календарних днів, з моменту вступу рішення суду по справі, в межах якої надавалась правова допомога, в законну силу.

Додатковою угодою 1 № 2224-ООЕ/12 від 30.12.2021 (т.1, а.с. 51) до договору № 137-ОЕМ про надання правової допомоги, сторони продовжили строк договору - до 30.12.2022.

Відповідно до частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 916/3904/19.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

З доказів наявних в матеріалах справи вбачається, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу із розглядом справи в господарському суді, надано підписаний 10.01.2023 між позивачем і Адвокатським бюро „Перший радник акт надання послуг № 4 за договором про надання правової допомоги № 137-ОЕМ від 25.09.2020 на суму 30000,00 грн, в якому зазначено наступні послуги адвоката:

- вивчення нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, аналіз судової практики з подібних спорів 10 год., вартістю 10000,00 грн,

- розробка загальної стратегії дій щодо захисту інтересів клієнта, підготовка та систематизація доказової бази - 10 год., вартістю 10000,00 грн,

- підготовка та подання процесуальних та інших документів правового характеру (позовна заява, відповідь на відзив) 10 год., вартістю 10000,00 грн

Як вже зазначалось, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, в частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

На думку суду, за обставин даної справи, вивчення нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, аналіз судової практики з подібних спорів та розробка загальної стратегії дій щодо захисту інтересів клієнта, підготовка та систематизація доказової бази охоплюється одночасно з послугою зі здійсненням підготовки та подання позовної заяви та відзиву на позовну заяву. Згідно з актом надання послуг № 4 від 10.01.2023, вартість вказаних послуг складає 10000,00 грн (10 години).

Матеріалами справи підтверджується, що позовна заява підписана адвокатом Лапчевою Н.В.

З огляду на викладене, суд вважає, що дана справа не є складною, ціна позову становить 211315,15 грн, а відтак, при вивченні документів та складенні позовної заяви у цій справі, сумнівною є необхідність витрачення для вказаних дій 30 годин робочого часу. Застосувавши критерії розумності і реальності адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт і ціною позову та вирішив, що позивачем документально підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в цьому випадку на суму 10000,00 грн.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено в повному обсязі, то витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн - покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Заяву Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

2. Стягнути з СПОРТИВНО-КОНЦЕРТНОГО КОМПЛЕКСУ ОДЕСЬКИЙ ПАЛАЦ СПОРТУ (65058, м. Одеса, пр-т. Шевченка, буд. 31; код ЄДРПОУ 03564312) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Одеські електромережі" (код 00131713, вул. М.Боровського, 28-Б, м. Одеса, Одеська область, 65031) 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні іншої частини вимог заяви - відмовити.

4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Додаткове рішення складено та підписано 25 січня 2023 року.

Суддя Нікітенко С.В.