Постанова

від 24.01.2023 по справі 182/6864/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/359/23 Справа № 182/6864/20 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач- Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант»,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні,відповіднодо ч.2ст.247ЦПК Українибез фіксаціїсудового засіданняза допомогоюзвукозаписувального технічногозасобу,без участіучасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Луньова Сергія Миколайовича на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2022 року, ухваленого суддею Кобеляцькою-Шаховал І.О. в м.Нікополі Дніпропетровської області, (відомості про дату складення повного тексту судового рішення відсутні),

ВСТАНОВИВ

У грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант» про розірвання договору оренди землі.

В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником земельної ділянки, площею 3,02 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222981000:04:003:0285, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області.

Право власності зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі, на підставі державного акта від 18 квітня 2014 року.

У 2011 року між нею та ТОВ «Атлант» було укладено Договір оренди землі, який був зареєстрований 21 березня 2012 року у Державному реєстрі земель.

Відповідно до п.1 Типового договору оренди землі (форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року №220, в редакції станом на момент укладення та його державної реєстрації) Орендодавець (власник) надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку визначеної площі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Пунктом п.5 Договору закріплюється нормативно-грошова оцінка земельної ділянки.

Також пунктами 9, 10 та 13 Договору визначаються істотні умови щодо визначення розміру, його обчислення з урахуванням індексу інфляції та порядок перегляду.

Крім того, Договором визначаються строки внесення орендної плати.

Під час укладення Договору оренди землі за наявною оперативною інформацією у п.5 Договору Відповідачем було зазначено нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, станом на рік його укладення у розмірі 35 014,40 грн.

Окрім цього,в обґрунтуваннясвоїх вимог посилається наст.15ЗУ «Прооренду землі»,якою передбачено,що істотнимиумовами договоруоренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Посилаючись на п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, вказує, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

При цьому,згідно п.1Указу ПрезидентаУкраїни від02лютого 2002року №92/2002«Про додатковізаходи щодосоціального захистуселян-власниківземельних ділянокта земельнихчасток (паїв)»(іззмінами внесенимиУказом ПрезидентаУкраїни №725/2008від 19.08.2008), запроваджено платуза орендуземельних діляноку розмірі3%визначеної,відповідно дозаконодавства,нормативно-грошовоїоцінки земельноїділянки.

Зазначає, що за наявною оперативною інформацією, відповідачем, відповідно до п.п.11-12 Договору оренди землі, визначено, що орендна плата за землю вноситься у строк - не пізніше 01 листопада кожного звітного року.

Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформлюється відповідними актами.

Виходячи з положень ст.289 Податкового кодексу України, Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру для всіх власників земельних ділянок та землекористувачів за період 2011-2020 років було двічі застосовано збільшення нормативно - грошової оцінки земельних ділянок, зазначеної у договорі (а саме: за 2014 рік було проведено індексацію із застосуванням коефіцієнту - 1,249, та за 2015 рік - в 2016 році було проведено індексацію із застосуванням коефіцієнту - 1,2), відповідно до розміру орендної плати 3 % від вказаної оцінки за період з 2011 рік по 2020 роки, розмір орендної плати повинен був складати, відповідно до пунктів 5 та 9 Договору.

Окрім того, згідно даних Державної служби статистики України, індекс інфляції (споживчих цін) за період 2011-2020 років змінювався, а саме: за 2011 рік становив - 14,6 %, за 2012 - 99,8 %, за 2013 - 100,5 %, за 2014 - 124,9 %, за 2015 - 143,3 %, за 2016 рік - 112,4 %, за 2017 рік - 113,7 %, за 2018 рік - 109,8 %, за 2019 - 104,1 %, за 2020 рік -104,5 %.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про оренду землі», визначено що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Також,за наявноюоперативною інформацією,відповідач підчас укладанняДоговору,у пункті10визначив,що обчисленнярозміру орендноїплати заземлю здійснюєтьсяз урахуванням індексів інфляції.

Сторона позивачавважає,що відповідач зобов`язаний був самостійно збільшити розмір орендної плати з урахуванням зазначених індексів інфляції, що підлягає виплаті за договором оренди землі, так само, самостійно, на підставі приписів, визначених в Указі Президента України, Податковому кодексі України і постанові Кабінету Міністрів України, та умов укладеного Договору оренди землі (пункти 5,9 та 10) в частині коригування розміру орендної плати за землю, з урахуванням індексів інфляції, і для цього погодження сторін для внесення змін до договору чи окрема заява про це Орендодавця договором не передбачено.

Також позивач зазначає, що відповідач під часу укладення Договору оренди землі визначив певний порядок розрахунків щодо розміру орендної плати за землю, але у подальшому не виконував свого обов`язку визначеного договором щодо забезпечення сплати.

Позивач вважає, що в даному випадку, склалися такі обставини, які свідчать про те, що відповідач порушив свої зобов`язання щодо повного розрахунку з урахуванням наведених розмірів орендної пати з моменту його укладення та своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою за 2011-2020 роки та, відповідно, нехтував його обов`язками, закріпленими у п.5,9,10,11 Договору оренди землі, який є його істотними умовами.

Тому, враховуючи вищевикладені обставини, позивач просила суд розірвати укладений договір оренди землі за 2011 рік, який зареєстрований 21 березня 2012 року у Державному реєстрі земель, та припинити ТОВ «Атлант» право користування земельною ділянкою, належною ОСОБА_1 .

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2022 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні її позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант» про розірвання договору оренди землі.

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Луньов С.М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, ухваленого з порушенням норм процесуального та матеріального права, ставить питання про його скасування з ухваленням нового судового рішення про повне задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та здійснити на користь позивача розподіл судових витрат за розгляд справи в судах першої і апеляційної інстанцій, які підтверджені наявними у справі доказами.

При цьому сторона позивача не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розмір орендної плати визначений у Договорі у фіксованій грошовій сумі (1050,43 грн.), посилаючись на п.9 спірного договору оренди, вказує, що розмір орендної плати визначено у відсотках до нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та складає три відсотки, що на час укладення договору оренди (15.07.2011). Представник позивача звертає увагу на п.2 Додаткової угоди від 18.06.2019 до договору оренди землі, яким п.9 Договору оренди було викладено в наступній редакції: «Орендна плата нараховується у грошовій формі у розмірі 3 (три) % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки». У зв`язку з викладеним, сторона позивача вважає, що встановлені оскаржуваним рішенням обставини, що розмір орендної плати встановлено у фіксованій грошовій сумі в розмірі 1050,43 грн. не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими. Наголошує на тому, що розмір орендної плати за землю за спірним договором землі та додатковій угоді визначено не у фіксованій грошовій сумі, а саме у відсотках до нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Також представник позивача зазначає, що у випадку збільшення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, укладення між сторонами додаткових угод не передбачено спірним договором оренди землі, саме орендар зобов`язаний самостійно за наявності відомостей про нормативно-грошову оцінку землі перераховувати розмір орендної плати, що відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №732/1709/16-ц, який не було враховано судом першої інстанції під час ухвалення рішення.

Сторона позивача наголошує на тому, що докази на які посилається у рішенні суд першої інстанції, а саме: оригінал довідки про отримання ОСОБА_1 орендної плати за земельний пай в ТОВ «Атлант» без дати та номеру (а.с.31, т.1); копія відомості на видачу орендної плати за земельний пай 2017 року без номера та дати (а.с.33, т.1); копія відомості на видачу орендної плати за земельний пай 2018 року без номера та дати (а.с.34, т.1); копія відомості на видачу орендної плати за земельний пай 2019 року без номера та дати (а.с.32, т.1) не надсилались стороною відповідача ні на адресу позивача, ні на адресу представника позивача та не вручались їм на руки чи в будь-який інший спосіб, окрім того, ці докази не відображені у відзиві ТОВ «Атлант», заяв або клопотань про долучення таких доказів до справи не подавалось, тому суд першої інстанції не мав права брати до уваги зазначені докази, оскільки вони одержані з порушенням порядку встановленого законом.

Представник позивача вказує, що оскільки сторона позивача не отримувала зазначені вище докази, тому не мала можливості вчасно під час судового розгляду справи в суді першої інстанції заявити клопотання про призначення судової-економічної експертизи, тому сторона позивача після ухвалення судового рішення та ознайомлення з матеріалами справи, звернулася до судово-економічного експерта для проведення судово-економічної експертизи, копія висновку експерта від 04.07.2022 №28.06.2022 додана до апеляційної скарги.

У висновку експерта від 04.07.2022 №28.06.2022 зроблено висновки про те, що за договором оренди землі від 15.07.2011 за користування земельною ділянкою позивача за 2017 рік розмір орендної плати за землю становить не менше 2773,04 грн., за 2018 рік не менше 3152,95 грн. та за 2019 рік не менше - 3461,94 грн., оскільки відповідно до Указу Президента України від 02.02.2002 №92/2002 та з урахуванням приписів абз.3 ст.21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998, розмір орендної плати за землю, з урахуванням індексів інфляції не може бути меншим ніж 3% від нормативно-грошової оцінки землі та підлягає обчисленню з урахуванням коефіцієнтів інфляції.

Також, представник позивача зазначає, що у відомостях з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за ОСОБА_1 відсутні дані щодо нарахування та виплати доходу ТОВ «Атлант» за ознакою «106» - орендна плата за земельний пай за 2018 рік.

Сторона позивача вважає помилковим висновок місцевого суду про відсутність достовірних обставин та фактів щодо несвоєчасної та не в повному обсязі виплати орендної плати за землю та вказує, що надані позивачем докази свідчать про систематичне невиконання відповідачем узгоджених сторонами істотних умов договору оренди землі від 15.07.2011 та додаткової угоди до нього від 18.06.2019 щодо виплати орендної плати за землю в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки та з урахуванням індексів інфляції. Зазначає, що за 2017 рік позивачем недоотримані 73,04 грн. (2773,04 2700), за 2018 рік 3152,95 грн. та за 2019 рік -696,94 грн. (3461,94-2765,00), а отже в зв`язку з порушенням розміру оплати, строку сплати орендної плати, не перегляді розміру орендної плати, позивач була позбавлена можливості отримання матеріальних благ, на які вона справедливо розраховувала при укладені договору оренди землі, що є підставою для розірвання укладеного спірного договору.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони позивача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, та матеріаламисправи, підтверджено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, прощею 3,09 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222981000:04:003:0285, що розташована на території Дмитрівської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області. Право власності зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі на підставі державного акта від 18 квітня 2014 року (а.с.8-11).

15 липня 2011 року ТОВ «Атлант» уклало договір оренди з ОСОБА_2 (а.с.40-43).

При цьому, 18 червня 2019 року між ТОВ «Атлант» та ОСОБА_1 , яка є власником земельної ділянки, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 15 липня 2011 року (а.с.44).

У відповідності до п.8 договору оренди, а також додаткової угоди, строк дії договору встановлено 10 років, тобто - до 21 березня 2029 року.

Пунктом 38 Договору сторони передбачили, що дія цього договору припиняється шляхом розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимоги однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 39 Договору передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

У пункті 5 Договору оренди землі визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 35 014 грн. 40 коп.

Пункт 9 Договору містить посилання на те, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розміром 3 % від нормативної грошової оцінки в сумі 1 050 грн. 43 коп. та в договорі сторонами визначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється за урахуванням індексів інфляції (п.10).

З довідок, відомостей бухгалтерського обліку, ТОВ „Атлант встановлено, що ОСОБА_1 було сплачено орендну плату в 2017 році 2 700 грн. 00 коп., в 2018 році 2 765 грн. 00 коп., 2019 року 2 765 грн. 00 коп.

У відомостях з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДПС України про суми виплачених доходів містяться відмітки про отримання ОСОБА_1 орендної плати (а.с.18).

Суд першоїінстанції,ухвалюючи рішенняпро відмову ОСОБА_1 в задоволенніїї позовнихвимог вповному обсязіна підставідосліджених доказівнаданих сторонамипо справі,виходив знедоведеності позивачемзаявлених позовнихвимоги щодо систематичної несплати відповідачем орендної плати, та про сплату орендної плати не в повному обсязі.

При цьому, суд дійшов до висновку, що розмір орендної плати за умовами п.9, 10 договору оренди від 15 липня 2011 року, має обраховуватись з урахуванням індексу інфляції, а доводи представника позивача, щодо нарахування орендної плати за спірний період із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель, місцевий суд визнав безпідставними, пославшись на те, що між сторонами не укладено додаткову угоду до договору оренди щодо перерахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі, оскільки зміна нормативної грошової оцінки землі внаслідок індексації є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати, шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками. Зазначене не тягне автоматичної зміни умов договорів щодо розміру орендної плати.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не може погодитись з доводами сторони позивача викладеним в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції,якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

У п.5, Договору оренди земельної ділянки від 15.07.2011 який є діючим, передбачено, що станом на 2011 рік грошова оцінка відповідної земельної ділянки складала 35014,40 грн., а орендна плата за користування земельною ділянкою, відповідно до п.9 Договору складала 1050,43 грн., що відповідає 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (з розрахунку: 35014,40*3/100=1050,43), тобто сторони при укладені Договору оренди земельної ділянки дійшли домовленості про те, що розмір орендної плати за користування земельною ділянкою становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до п.2 Додаткової угоди від 18 червня 2019 року до договору оренди землі від 15 липня 2011 року пункти 5,8 та 9 Договору оренди були змінені (викладені у новій редакції.

Так, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, відповідно до Додаткової угоди становить 92158,80 грн. та п.9 Договору оренди землі визначено, що орендна плата нараховується у грошовій формі у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно, 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, згідно Додаткової угоди від 18 червня 2019 року, орендна плата складає 2764,76 грн. (92158,80*3/100=2764,76).

У п.66 Постанови ВС від 16 березня 2020 року по справі №922/1658/19, колегія суддів судової плати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного суду дійшла висновку, що у контексті спірних земельних правовідносин положення ст.21 Закону України „Про оренду землі необхідно застосовувати у такий спосіб: Нормами статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, однак індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати. Водночас, з урахуванням положеньстатті 21 Закону України «Про оренду землі» та принципу свободи договору, сторони договору оренди землі можуть передбачити саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі. Проте у такому разі, зважаючи на природу індексації, одночасна подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

За умовами п.10 спірного Договору оренди землі, розмір орендної плати, має обраховуватись з урахуванням індексу інфляції, а не з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, такої умови Договір оренди землі, як і Додаткова угода не містять.

Суд першої інстанціїзвертав увагупредставника позивача,що посправі №732/1709/16-ц,на якупосилався останній,умовами договоріворенди землів п.10сторонами булопередбачено,що обчисленнярозміру орендноїплати заземельні ділянкиприватної власностіздійснюється зурахуванням індексації,тобто індексаціїнормативно грошовоїоцінки землі,яка не є тотожною індексації орендної плати, оскільки у даній справі спірним Договором та Додатковою угодою визначено обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції.

За загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди.

У даній справіобов`язкова індексаціянормативно грошовоїоцінки невизначена ніу Договоріоренди землівід 15липня 2011року,ні уДодатковій угодівід 18червня 2019року,тому індексуєтьсялише оренднаплата,що встановленоп.10Договору оренди.При цьому,у Додатковійугоді від18.06.2019не буловнесено зміндо п.10Договору оренди,щодо обчисленнярозміру орендноїплати зурахуванням самеіндексації нормативногрошової оцінкиземлі,що підтвердженоп.3Додаткової угоди,де зазначено,що іншіумови Договоруоренди землівід 15липня 2011року,які незгадані вданій Угоді,залишаються незміннимиі сторонипідтверджують поним своїзобов`язання (а.с.44).

Статтею 654 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства, які регулюють відносини, пов`язані з орендою землі, зокрема, положень ЦК України, дає підстави зробити висновок, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Отже, згідно зі ст.ст. 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі», основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 (провадження №12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11.10.2017 у справі №6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: «у пункті «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України (далі ЗК України) визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Підстави для припинення договору шляхом його розірвання визначені в п.38 Договору, а саме дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Крім того визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п.39 Договору). Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є лише випадки визначені законом.

Встановивши, що орендна плата позивачу виплачувалася ТОВ «Атлант» за 2017-2019 року у розмірі 3 % нормативно грошової оцінки земельної ділянкиз урахуванням індексів інфляції, відповідно до умов пункту 10 спірного Договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не було доведено її позовних вимог, що є її процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12,81 ЦПК України і підстав для розірвання вказаного договору оренди землі немає.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач допустив систематичну несплату орендної плати, є безпідставними, оскільки за умовами договору, укладеному між сторонами, не передбачено внесення орендної плати із урахуванням індексації нормативно грошової оцінки, за встановленими обставинами орендна плата вносилась відповідачем відповідно до умов договору та Додаткової угоди із урахуванням індексів інфляції, тому посилання сторони позивача про сплату відповідачем орендної плати не у повному обсязі (без урахування індексації нормативно грошової оцінки), є необґрунтованим.

Доводи сторони позивача про те, що позивач взагалі не отримала орендну плату за 2018 рік, колегія суддів не бере до уваги.

Частиною 3 статті 12ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження виплати ОСОБА_1 орендної плати за земельний пай у 2018 році, відповідачем до відзиву на позов додано копію відомості про видачу орендної плати в сумі 2765 грн., де під прізвищем позивача стоїть підпис про отримання грошових коштів (а.с.34).

Доказів тому, що ОСОБА_1 не отримала орендну плату за земельний пай за 2018 рік суду не надано, зокрема матеріали справи не містять будь-яких відомостей про те, що не отримавши орендну плату за земельний пай позивач зверталася до відповідача із заявою про виплату орендної плати або за роз`ясненнями причин несплати орендної плати за 2018 рік тощо.

Доводи сторони позивача, що суд першої інстанції не мав права брати до уваги докази надані відповідачем до відзиву на позов, оскільки вони одержані з порушенням порядку встановленого законом, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Матеріалами справи встановлено, що 04.02.2021 на адресу суду від ТОВ «Атлант» надійшов відзив на позов ОСОБА_1 , при цьому до відзиву відповідачем було додано наступні докази: оригінал довідки про отримання ОСОБА_1 орендної плати за земельний пай в ТОВ «Атлант» без дати та номеру (а.с.31); копія відомості на видачу орендної плати за земельний пай 2019 року без номера та дати (а.с.32); копія відомості на видачу орендної плати за земельний пай 2017 року без номера та дати (а.с.33); копія відомості на видачу орендної плати за земельний пай 2018 року без номера та дати (а.с.34); Довідка (інформація) про визначення нормативно грошової оцінки земельної ділянки від 17.01.2018 0-4-0.171-63/180-18 (а.с.35).

Журналом судового засідання від 24.03.2021 підтверджено, що сторона позивача отримала поштою відзив на позов, але, як зазначив в судовому засіданні представник ОСОБА_3 без додатків до нього (а.с.47-48).

З відповіді представника ОСОБА_3 на відзив ТОВ «Атлант» видно, що останній вказував суду про неотримання стороною позивача разом із відзивом на позов перелічених вище доказів та вказував на невідповідність цих доказів критеріям належності та допустимості і просив суд їх не враховувати під час розгляду справи (а.с.53-56). При цьому, у відповіді на відзив представник позивача надав оцінку доказам сторони відповідача, що свідчить про обізнаність ОСОБА_3 щодо змісту долучених до відзиву документів. Окрім того, представник позивача, будучи обізнаним про наявність долучених до відзиву доказів мав можливість ознайомитись з матеріалами справи та зробити з них витяги чи одержати копії необхідних документів.

Доводи представник позивача про те, що оскільки сторона позивача не отримувала долучені до відзиву докази, тому не мала можливості вчасно під час судового розгляду справи в суді першої інстанції заявити клопотання про призначення судової-економічної експертизи та з цими доказами ознайомилась вже після ухвалення судового рішення, колегія суддів відхиляє з наведених вище підстав, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Так, матеріали справи містять заяви адвоката Луньова С.М. від 23.02.2022 (а.с.80), від 04.04.2022 (а.с.83) про ознайомлення з матеріалами справи, окрім того у справі є клопотання представника позивача від 13.09.2021 про відкладення судового розгляду справи для укладення між сторонами мирової угоди (а.с.76), також у справі наявна заява сторони позивача про ухвалення заочного рішення, де зокрема зазначено, що під час судового розгляду справи було вислухано позицію сторін і є підстави для закінчення судового розгляду справи на підставі наявних у справі доказів (а.с.85), що повністю спростовує позицію представника позивача про те, що з додатками до відзиву на позов останній ознайомився після ухвалення оскаржуваного судового рішення і тому не мав можливості своєчасно подати суду клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч.3 ст.367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.

Колегія суддів вважає, що наданий стороною позивача до апеляційної скарги висновок експерта від 04.07.2022 №28.06.2022, який скаржникпросив взятидо увагипід часапеляційного переглядусправи задлявстановлення об`єктивної істини та об`єктивного вирішення справи, не був досліджений судом першої інстанції під час судового розгляду, хоча представник позивача в суді першої інстанції мав можливість заявити клопотання про призначення та проведення судово-економічної експертизи, однак цим правом не скористався, експертиза проведена вже після ухвалення оскаржуваного судового рішення, у зв`язку із чим, виходячи з положень ч.8 ст.83 ЦПК України, зазначений висновок експерта не підлягає прийняттю та дослідженню апеляційним судом.

Інші доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до невірного розуміння скаржником вимог законодавства та власного тлумачення норм процесуального права. Такі доводи оцінені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою у зв`язку з чим підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін із підстав, передбачених 375 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката ЛуньоваСергія Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Нікопольськогоміськрайонного судуДніпропетровської областівід 11травня 2022року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24 січня 2023 року.

Головуючий:

Судді: