Рішення

від 14.06.2022 по справі 465/590/20

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 465/590/20 Провадження № 2/450/940/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2022 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Данилів Є.О.

при секретарі Ориняк Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2

про (предмет позову): стягнути солідарно з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк»: заборгованість за кредитним договором № LVD4LON06744 від 14.01.2016 року у розмірі 664485,34 грн. станом на 10.12.2019, яка складається з наступного: 191987,77 грн. - заборгованість за тілом кредита; 439903,03 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; а також штрафи відповідно до договору: 1000,00 грн. штраф (фіксована частина); 31594,54 грн. штраф (процента складова), судові витрати у розмірі 9967, 28 грн.;

підстава позову (позиція позивача):АТ КБ «Приватбанк» звернувся до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовною заявою про стягнення солідарно заборгованості у розмірі 664485,34 грн. за кредитним договором № LVD4LON06744 від 14.01.2016 року. Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 14.01.2016 р. уклали кредитний договір № LVD4LON06744. Згідно даного договору банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 213732,85 грн на термін до 10.01.2017 р., а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в строки та порядку, встановлених кредитним договором. Відповідно до договору погашення заборгованості повинна була здійснюватись шляхом щомісячної оплати, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інші витрати. У випадку порушення зобов`язань за кредитним договором, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором. Відповідач ОСОБА_1 не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості у встановленому договором порядку та строки, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 10.12.2019 р. складає191987,77 грн. - заборгованість за тілом кредита; 439903,03 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; а також штрафи відповідно до договору: 1000,00 грн. штраф (фіксована частина); 31594,54 грн. штраф (процента складова). В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № LVD4LON06744 від 14.01.2016 р. було укладено договір поруки між АТ КБ «Приватбанк» та поручителем ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 . Відповідно до ст.610, 554 ЦК України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники. Викладені обставини підтверджуються наданими доказами: розрахунком заборгованості, копією кредитного договору, копією договору поруки, копіями паспортів відповідачів. У зв`язку з наявністю невиконаних зобов`язань по поверненню платежів за кредитом просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 664485,34 грн. та витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак при подачі позовної заяви, подав клопотання в якому просить розгляд справи проводити у його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує, просить такі задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак скерував на адресу суду письмові пояснення в яких зазначив, що відповідно до доданого до позовної заяви Розрахунку заборгованості за договором LVD4LON06744 від 14.01.2016 р. станом на 10.12.2019 р. обрахунок як тіла кредиту так і загальної суми пені та штрафів вважаю обґрунтованими, такими, що не підтверджені як обрахунком так і викладом вимог заявлених в позовній заяві. Вважає заявлену суму боргу пені надмірною, такою, яка в рази перевищує заявлену Позивачем суму богу по тілу кредиту. Метою заявлення пені, яка в рази перевищує заявлену Позивачем суму боргу тіла кредиту до стягнення є бажання Позивача до надмірного збагачення.

Разом з тим, при розгляді справи просить суд врахувати ту обставину, що ОСОБА_1 так ОСОБА_2 є подружжям, та мають фінансову скруту спричиненим тяжким захворюванням (онкологією) ОСОБА_2 , що підтверджується актом взаєморозрахунків між ТОВ «Медікс-рей Інтернешнл груп», ЄДРПОУ 32109302, та ОСОБА_2 період з 17.08.2016 року по 05.08.2020 року, згідно якого надано лікування для збереження життя та дотримання здоров`я дружині. Вважаю, що наявність у кредитора (Позивача) можливості стягувати із Відповідача надмірні грошові ми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для Відповідача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, а порушила зобов`язання, вважаю, що Суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, майновий стан сторін мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Відповідач ОСОБА_1 просить зменшити розмір пені (та штрафів), яка підлягатиме до стягнення на 99 % із врахуванням майнового стану.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, не повідомила суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали позовної заяви, а також долучені письмові докази, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 14.01.2016 р. року АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № LVD4LON06744. Відповідно до п.1.1 даного договору банк зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 213732, 87 грн. у тому числі 76060,82 грн. на реструктуризацію заборгованості за умовами та правилами надання банківських послуг № 22421653 укладеними між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Альпі Львів» у розмірі 126 509, 53 грн. на реструктуризацію заборгованості за умовами та правилами надання банківських послуг код ЄДРПОУ 22421653 укладеними між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Альпі Львів» у розмірі 34 гривень для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяження рухомого майна шляхом перерахування за реквізитами у розмірі 11128.52 гривень на сплату судових витрат передбачених п.п. 2.2.13, 2.3.12, 6.8 цього договору, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит, платежі, в порядку, на умовах та в строки, визначених цим договором у наступному розмірі: 32 % - розмір фіксованих процентів за користування кредитом; пеня в розмірі 0,178 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Відповідно до кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше 10.01.2017 р. Сторони кредитного договору погодили, що позичальник зобов`язується до 31 числа кожного місяця починаючи з наступного після укладення цього договору місяця, здійснювати повернення кредиту та сплачувати нараховані кредитором відсотки за користування кредитом, ануїтетними платежами в розмірі, зазначеному відповідно до Графіку погашення Кредиту, шляхом зарахування на рахунок, відкритий у кредитора. (п.2.3 кредитного договору). У п. 2.3.3 в кредитного договору передбачено право банку вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в частині або в цілому, сплати відсотків за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов`язань за цим договором або за іпотечним договором.

29.10.2014 р. між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № LVD4LON06400/DP1. Відповідно до п.1.2 даного договору поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання боржником ОСОБА_1 усіх його зобов`язань за кредитним договором № LVD4LON06744 від 14.01.2016 р. та додатковими угодами до нього, як існуючими на момент укладення договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому.

Відповідно до п.2.1.1 договору поруки у разі невиконання боржником своїх зобов`язань за договором про іпотечний кредит протягом 5 робочих днів з дня невиконання банк має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя. Ці вимоги є обов`язковими для виконання протягом 5 робочих днів з моменту отримання поручителем від кредитора письмового повідомлення про невиконання боржником зобов`язань за договором про іпотечний кредит.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № LVD4LON06744 від 14.01.2016 р., укладеного між Приватбанком та ОСОБА_1 станом на 10.12.2019 р. загальна заборгованість відповідача за невиконання умов договору складає: 667484, 77 грн., яка складається з наступного: 574 599, 32 грн. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 92 885, 45 грн.заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Як вбачається з долученого представником позивача ОСОБА_3 розрахунку заборгованості виданого АТ КБ «Приватбанк» 04.01.2021 року, відповідачем ОСОБА_1 у період з 14.07.2021 року по 01.10.2022 року, було внесено кошти на погашення заборгованості за кредитним договором № LVD4LON06744 від 14.01.2016 року, в розмірі: 31.03.2016 року - 10616,58 грн.; 31.03.2016 року 11075,59 грн.; 21.06.2016 року 21101,85 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно дост. 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідно до частини першої статі 625Цивільного кодексуУкраїни визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до ст.530ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно дост. 541 ЦК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно зістаттею 546 Цивільного кодексу Українивиконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою.

Відповідно дост. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ч. 2ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Аналізуючи норми чинного законодавства та договору поруки, суд зазначає, що суть солідарного обов`язку полягає в тому, що кредитор має право вимагати виконання зобов`язання як від боржника, так від поручителя.

Враховуючи, що порука є особливим забезпечувальним зобов`язанням, поручитель несе відповідальність як за основним (кредитним договором) та і за забезпечувальним (договір поруки) зобов`язаннями. При цьому строки виконання зобов`язання визначені основним кредитним договором, а тому факт порушення таких строків є підставою для виконання зобов`язань поручителем.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачеві можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, встановлених договором.

В порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, визначених договором, у встановлений договором строк не сплатив заборгованості та передбачених договором платежів в повному обсязі, в результаті цього утворилась заборгованість.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, в розрізі даного спору убачається, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним кредитним договором № LVD4LON06744 від 14.01.2016 р., сторонами в письмовому вигляді погоджено розмір відсотків, та у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного Договору, у позивача як кредитора за спірними зобов`язаннями, виникло право вимоги стягнути з заборгованість по кредиту, та відсоткам за користування кредитом.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 439903,03 грн., штрафу (фіксована частина) - 1000,00 грн. та штрафу (процента складова) - 31594,54 грн., то у відповідності до ч. 2 ст. 616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо його зменшення.

У справі про захист прав споживачів кредитних послуг держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-XII умови угоди є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону).

Розмір заборгованості та штрафних санкцій (розмір неустойки), їх співмірність, обставини, які дають суду право застосувати або не застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України, є фактичними обставинами справи, встановлення яких судом є обов`язковою умовою при розгляді справи та ухваленні судового рішення у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 4 вересня 2014 року (справа № 6-100цс14), ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Як роз`яснено в п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за тілом кредита становить 191987,77 грн., та 439903,03 грн. нараховано пені за прострочення зобов`язання, що в сукупності з врахуванням інших штрафних санкцій значно перевищує розмір збитків, понесених позивачем внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором і очевидно є надмірним тягарем для відповідача.

Пеня у даному зобов`язанні нарахована таким чином, що її сума перевищує суму заборгованості за кредитом, що є очевидним порушенням принципу добросовісності, та є, на думку суду, необґрунтовано суворою цивільною санкцією.

Відповідно до частини третьої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Враховуючи положення ст. ст. 3, 509, 551, 627 ЦК України, засади справедливості, добросовісності та розумності, що повністю узгоджується з правовою позицією Вищого спеціалізованого суду України, яка викладена в ухвалі від 13.09.2017 року у справі № 727/6829/15-ц, а також враховуючи майновий стан відповідача ОСОБА_1 , його соціальний статус, а також тяжке захворювання (онкологією) відповідача ОСОБА_2 , суд, користуючись правом, наданим йому відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України вважає за можливе зменшити розмір пені і штрафів з врахуванням суми прощення (анулювання) частини заборгованості, у відповідності до ст. 551 ЦК України.

Суд враховує також і те, що позивач тривалий час не використовував своє право на стягнення заборгованості в судовому порядку, що і стало причиною нарахування непомірно великої суми неустойки.

Разом зтим,враховуючи,що фактичноотримані тавикористані позичальникомкошти вдобровільному порядкуАТ КБ«ПРИВАТБАНК» неповернуті,а такожвимоги ч.2ст.530ЦК Україниза змістомякої,якщо строк(термін)виконання боржникомобов`язкувизначений моментомпред`явленнявимоги,кредитор маєправо вимагатийого виконанняв будь-якийчас,суд дійшоввисновку прочасткове задоволенняпозовних вимог,а самез відповідачівна користьпозивача підлягаєстягненню заборгованістьза кредитнимдоговором №LVD4LON06744від 14.01.2016року у розмірі 191987,77 грн. заборгованість за тілом кредиту, а в іншій частині позову необхідно відмовити.

Суд не вбачає законних підстав для стягнення неустойки, зокрема щодо нарахованого розміру штрафів, оскільки не вбачається за можливе одночасне стягнення штрафу та пені, керуючись правовою позицією Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року, відповідно до якої за положеннями статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, та відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір відповідно до Закону України "Про судовий збір". Відповідно до ч.1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.247,259,263,265,268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», - задоволити частково.

Стягнути солідарноз ОСОБА_1 (датанародження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 (датанародження: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користьАТ КБ«ПриватБанк» заборгованість у розмірі 191987,77 грн. за кредитним договором № LVD4LON06744 від 14.01.2016 року.

У стягненні з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № LVD4LON06744 від 14.01.2016 року, яка складається з: 439903,03 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; а також штрафи відповідно до договору: 1000,00 грн. штраф (фіксована частина); 31594,54 грн. штраф (процента складова), - відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» на користь АТ КБ «ПриватБанк» витрати зі сплати судового збору по 1439,77 гривень (одна тисяча чотириста тридцять дев`ять гривень 77 копійок) з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 22.06.2022 року.

Учасники справи:

Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 «Д»; ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 .

СуддяЄ. О. Данилів