Постанова

від 04.10.2023 по справі 465/590/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/590/20 Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.

Провадження № 22-ц/811/584/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

секретаря: Суди В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою АТ КБ «Приватбанк» на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 червня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовною заявою про стягнення солідарно заборгованості у розмірі 664485,34 грн. за кредитним договором № LVD4LON06744 від 14.01.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог покликалися на те, що АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 14.01.2016 р. уклали кредитний договір № LVD4LON06744. Згідно даного договору банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 213732,85 грн на термін до 10.01.2017 р., а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в строки та порядку, встановлених кредитним договором.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором. Відповідач ОСОБА_1 не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості у встановленому договором порядку та строки, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 10.12.2019 р. складає 191987,77 грн. - заборгованість за тілом кредита; 439903,03 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; а також штрафи відповідно до договору: 1000,00 грн. -штраф (фіксована частина); 31594,54 грн. - штраф (процента складова).

В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № LVD4LON06744 від 14.01.2016 р. було укладено договір поруки між АТ КБ «Приватбанк» та поручителем ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 . Відповідно до ст.610, 554 ЦК України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники. У зв`язку з наявністю невиконаних зобов`язань по поверненню платежів за кредитом просили стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 664485,34 грн. та витрати зі сплати судового збору.

Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 червня 2022 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», - задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 191987,77 грн. за кредитним договором № LVD4LON06744 від 14.01.2016 року.

У стягненні з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № LVD4LON06744 від 14.01.2016 року, яка складається з: 439903,03 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; а також штрафи відповідно до договору: 1000,00 грн. - штраф (фіксована частина); 31594,54 грн. - штраф (процента складова), - відмовлено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» на користь АТ КБ «ПриватБанк» витрати зі сплати судового збору по 1 439,77 гривень (одна тисяча чотириста тридцять дев`ять гривень 77 копійок) з кожного.

Рішення в апеляційному порядку оскаржило АТ КБ «ПриватБанк».

В апеляційній скарзі покликаються на те, що судом не взято до уваги те, що порука є особливим забезпечувальним зобов`язанням, поручитель несе відповідальність як за основним (кредитним договором) так і за забезпечувальними (договір поруки) зобов`язаннями. При цьому строки виконання зобов?язання визначені основним кредитним договором, а тому факт порушення таких строків є підставою для виконання зобов`язань поручителем. Банк свої зобов?язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачеві можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, встановлених договором.

Вважають, що суд першої інстанції вийшов за межі закону, оскільки законом встановлено можливість зменшення суми пені, а не «спрощення» у повному обсязі, «анулювання». Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов?язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим. виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов?язання. незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов?язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов?язання, загайне добровітьне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Просять рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позову, та постановити нове судове рішення яким позов задовольнити.

Сторони в судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили суд.

Вирішуючи питання про слухання справи в прядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, розгляд даної справи здійснений 02.10.2023 року в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, у відсутність учасників справи, оскільки учасники справи повідомлені про час і місце судового засідання належним чином, про що вказано вище. Повний текст судового рішення складений 04.10.2023 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

В апеляційній скарзі представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вказаних позовних вимог, в іншій частині рішення суду просить залишити без змін.

Отже, рішення суду в частині задоволення вимоги банку про стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 191987,77 грн., сторонами не оскаржується, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний суд переглядає справу лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення 439903,03 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; а також штрафів відповідно до договору: 1000,00 грн. штраф (фіксована частина); 31594,54 грн. штраф (процента складова), суд першої інстанції виходив з того, що пеня у даному зобов`язанні нарахована таким чином, що її сума перевищує суму заборгованості за кредитом, що є очевидним порушенням принципу добросовісності, та є, на думку суду, необґрунтовано суворою цивільною санкцією.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.1046 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Матеріалами справи та судом встановлено, що 14.01.2016 р. року АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № LVD4LON06744. Відповідно до п.1.1 даного договору банк зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 213 732, 87 грн. у тому числі 76 060,82 грн. на реструктуризацію заборгованості за умовами та правилами надання банківських послуг № 22421653 укладеними між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Альпі - Львів» у розмірі 126 509, 53 грн. на реструктуризацію заборгованості за умовами та правилами надання банківських послуг код ЄДРПОУ 22421653 укладеними між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Альпі - Львів» у розмірі 34 гривень для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяження рухомого майна шляхом перерахування за реквізитами у розмірі 11 128.52 гривень на сплату судових витрат передбачених п.п. 2.2.13, 2.3.12, 6.8 цього договору, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит, платежі, в порядку, на умовах та в строки, визначених цим договором у наступному розмірі: 32 % - розмір фіксованих процентів за користування кредитом; пеня в розмірі 0,178 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Відповідно до кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше 10.01.2017 р. Сторони кредитного договору погодили, що позичальник зобов`язується до 31 числа кожного місяця починаючи з наступного після укладення цього договору місяця, здійснювати повернення кредиту та сплачувати нараховані кредитором відсотки за користування кредитом, ануїтетними платежами в розмірі, зазначеному відповідно до Графіку погашення Кредиту, шляхом зарахування на рахунок, відкритий у кредитора. (п.2.3 кредитного договору). У п. 2.3.3 в кредитного договору передбачено право банку вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту в частині або в цілому, сплати відсотків за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов`язань за цим договором або за іпотечним договором.

29 жовтня 2014 р. між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № LVD4LON06400/DP1. Відповідно до п.1.2 даного договору поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання боржником ОСОБА_1 усіх його зобов`язань за кредитним договором № LVD4LON06744 від 14.01.2016 р. та додатковими угодами до нього, як існуючими на момент укладення договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому.

Відповідно до п.2.1.1 договору поруки у разі невиконання боржником своїх зобов`язань за договором про іпотечний кредит протягом 5 робочих днів з дня невиконання банк має право пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя. Ці вимоги є обов`язковими для виконання протягом 5 робочих днів з моменту отримання поручителем від кредитора письмового повідомлення про невиконання боржником зобов`язань за договором про іпотечний кредит.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № LVD4LON06744 від 14.01.2016 р., укладеного між Приватбанком та ОСОБА_1 станом на 10.12.2019 р. загальна заборгованість відповідача за невиконання умов договору складає: 667484, 77 грн., яка складається з наступного: 574 599, 32 грн. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 92 885, 45 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Як вбачається з долученого представником позивача - Єрмоловим Є.М. розрахунку заборгованості виданого АТ КБ «Приватбанк» 04.01.2021 року, відповідачем ОСОБА_1 у період з 14.07.2021 року по 01.10.2022 року, було внесено кошти на погашення заборгованості за кредитним договором № LVD4LON06744 від 14.01.2016 року, в розмірі: 31.03.2016 року - 10616,58 грн.; 31.03.2016 року - 11075,59 грн.; 21.06.2016 року - 21101,85 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до п. 6.1 Кредитного договору № LVD4LON06400/DP1 укладеного між сторонами у випадку порушення обов`язку зі сплати процентів за користування кредитом, термінів повернення кредитних коштів, позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки за кожний день прострочки зобов`язання.

Згідно п. 6.2. договору у випадку порушення позичальником будь - якого із зобов`язань, передбачених п.п. 2.2.7, 2.2.8, 2.2.11; 4,9 цього договору Позичальник сплачує банку за кожний випадок порушення штрафу у розмірі 2% від суми отриманого кредиту.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідача своїх зобов`язань за кредитним договором, сума неустойки згідно розрахунку сторони позивача станом на 10.12.2019 року склала 439903,03 грн., 1000 грн. - штраф (фіксована частина), 31594, 54 грн. штраф (процентна складова).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається, як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 2 ЦК України щодо завдання та основних засад цивільного судочинства, а саме обов`язку суду забезпечити справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов?язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником, причини неналежного виконання або невиконання зобов?язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов?язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов?язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в порушення ч. 3 ст. 551 ЦК України безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, а не розглянув можливість зменшення суми пені.

Пред`являючи позов, в якому банк просить стягнути з позичальника пеню у розмірі 439903,03 грн., 1000 грн. - штраф (фіксована частина), 31594, 54 грн. штраф (процентна складова), які передбачені умовами кредитного договору, апеляційний суд враховує, що стягнення неустойки у заявленому розмірі, який 2,5 рази перевищує суму кредиту, не може вважатися таким, що відповідає загальним засадам цивільного судочинства (стаття 3 ЦК України), а тому колегія суддів, з урахуванням меж апеляційного перегляду та встановлених судом обставин, вважає за можливе стягнути з відповідачів пеню в розмірі 191987,77 грн. за кредитним договором, тобто суму, що рівна заборгованості за кредитом. Стягнення пені в такому розмірі виконує мету неустойки, як цивільно-правової відповідальності.

Пунктами першим та другим частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами частини 2 статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені - скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи часткове задоволення вимог апеляційної скарги, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 4316,26 грн.

Відповідно до частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 04 жовтня 2023 року.

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 376, ст.ст. 381, 382, 384, 389 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» - задовольнити частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 червня 2022 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені - скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» пеню у розмірі 191987,77 грн. за кредитним договором № LVD4LON06744 від 14.01.2016 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь АТ КБ «ПриватБанк» 4316,26 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 04.10.2023 року

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.