Рішення

від 24.01.2023 по справі 140/16149/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року ЛуцькСправа № 140/16149/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Столярчук А.В.,

за участю представника відповідача Новосада О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (далі відповідач, Відділ ПВР) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання закінчити виконавче провадження №66002103 про стягнення з позивача виконавчого збору у сумі 26608643,26 грн на підставі постанови про стягнення виконавчого збору №41714298 від 25.06.2021, керуючись приписами частини 8 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», а також зняти арешт з майна (коштів) боржника, виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші заходи, вжиті виконавцем, провести інші необхідні дії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що у Відділі ПВР перебуває ВП №66002103, відкрите 07.07.2021 за постановою державного виконавця від 25.06.2021 ВП №41714298 про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 26608643,26 грн за примусове виконання рішення по справі №161/6436/13-ц.

При цьому виконавчий лист від 28.11.2013 №161/6436/13-ц, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області, стягувачем AT «Укрексімбанк» було повторно пред`явлено до виконання як виконавчий документ.

15.07.2021 приватним виконавцем Таранком Д.В. у ВП №66106084 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом від 28.11.2013 №161/6436/13-ц.

Також у ВП №66106084 винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, але не більше суми, що еквівалентно 3320049,5 доларів США та 114,70 грн.

Позивач вказує, що на даний час відбувається одночасне стягнення з нього виконавчого збору та основної винагороди, що призводить до подвійного стягнення за одним і тим самим виконавчим документом, а тому звернувся до відповідача із заявою, в якій просив закінчити виконавче провадження №66002103 про стягнення з нього виконавчого збору в сумі 26608643,26 грн на підставі ч.8 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», а також зняти арешт з майна (коштів) боржника, виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші заходи, вжиті виконавцем, провести інші необхідні дії. Проте на вказану заяву відповіді не отримав.

Позивач наголошує на недопустимості одночасного стягнення виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця при виконанні одного й того ж виконавчого документа

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 (а.с.17) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами, визначеними Розділом 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

У відзиві на позовну заяву Відділ ПВР проти позову ОСОБА_1 заперечив та зазначив, що 06.07.2021 до відділу надійшла постанова від 25.06.2021 №41714298 про стягнення з позивача 26608643,26 грн виконавчого збору. Дана постанова відповідала усім вимогам виконавчого документа, а тому державним виконавцем 07.07.2021 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження, на жодну з яких позивач не посилається.

Оскільки у державного виконавця відсутні підстави для закриття виконавчого провадження, тому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (а.с.23-24).

Ухвалою суду від 21.01.2022 провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №320/6215/19 у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка Івана Павловича про визнання протиправною і скасування постанови (а.с.44-45).

18.01.2023 провадження у справі поновлено та призначено справу до судового розгляду на 12:00 24.01.2023 (а.с.55).

В судове засідання позивач не з`явився, при цьому представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовних вимог ОСОБА_1 не визнав з підстав, наведених у відзиві, просив в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що Луцький міськрайонний суд Волинської області 12.07.2013 прийняв рішення у справі №161/6436/13-ц, яким в рахунок погашення наявної перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» заборгованості за Кредитним договором №151208К53 від 08.10.2008 року та Кредитним договором №151208К54 від 08.10.2008 року, укладеними в рамках Генеральної угоди №151208N4 від 08.10.2008 року, а також за Кредитним договором №151208К31 від 13.06.2008 року в розмірі 33203495,09 дол. США (що складає 265395536,25 грн за офіційним обмінним курсом НБУ станом на 26.03.2013 року) та 689749,37 грн, звернув стягнення на рухоме майно, що є предметом застави за Договором застави №151209Z175 від 15.12.2009 року, а саме:

Назва емітента: ВАТ «Вознесенський сиркомбінат» Код ЄДРПОУ 00446598 Вид цінних паперів: Прості іменні акції Код ISINUA1400671004 Кількість Цінних паперів, що передаються в заставу, шт.: 558495 (П`ятсот п`ятдесят вісім тисяч чотириста дев`яносто п`ять штук) Номінальна вартість, грн.: 0,05 (Нуль гривень 5 копійок) Номінальна вартість Цінних паперів, які передаються в заставу, грн.: 27924,75 (Двадцять сім тисяч дев`ятсот двадцять чотири гривні 75 коп.) Заставна вартість Цінних паперів, які передаються в заставу, грн.: 1812374,00 (Один мільйон вісімсот дванадцять тисяч триста сімдесят чотири гривні 00 коп.) Частка у статутному фонді емітента 19,090 %, що належать ОСОБА_2 відповідно до виписки про залишки на рахунку в цінних паперах ОСОБА_2 № НОМЕР_1 від 10.12.2009 року,

Назва емітента: ВАТ «Вознесенський сиркомбінат» Код ЄДРПОУ 00446598 Вид цінних паперів: Прості іменні акції Код ISINUA1400671004 Кількість Цінних паперів, що передаються в заставу, шт.:558396 (П`ятсот п`ятдесят вісім тисяч триста дев`яносто шість штук) Номінальна вартість, грн.:0,05 (Нуль гривень 5 копійок) Номінальна вартість Цінних паперів, які передаються в заставу, грн.:27919,80 (Двадцять сім тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять гривень 80 коп.) Заставна вартість Цінних паперів, які передаються в заставу, грн.: 1812053,00 (Один мільйон вісімсот дванадцять тисяч п`ятдесят три гривні 00 коп.) Частка у статутному фонді емітента 19,087 %, що належать ОСОБА_1 відповідно до виписки про залишки на рахунку в цінних паперах ОСОБА_1 № НОМЕР_2 від 10.12.2009 року,

Назва емітента: ВАТ «Вознесенський сиркомбінат» Код ЄДРПОУ 00446598 Вид цінних паперів: Прості іменні акції Код ISINUA1400671004 Кількість Цінних паперів, що передаються в заставу, шт.: 1116800 (Один мільйон сто шістнадцять тисяч вісімсот штук) Номінальна вартість, грн.: 0,05 (Нуль гривень 5 копійок) Номінальна вартість Цінних паперів, які передаються в заставу, грн.: 55840,00 (П`ятдесят п`ять тисяч вісімсот сорок гривень 00 коп.) Заставна вартість Цінних паперів, які передаються в заставу, грн.: 3624132,00 (Три мільйони шістсот двадцять чотири тисячі сто тридцять дві гривні 00 коп.) Частка у статутному фонді емітента 38,174 %, що належать ОСОБА_3 відповідно до виписки про залишки на рахунку в цінних паперах ОСОБА_3 №005624 від 10.12.2009 року, з визначенням способу реалізації предметів застави шляхом продажу на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеної в ході виконавчого провадження суб`єктом оціночної діяльності відповідно до чинного законодавства України; стягнув з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства «Укрексімбанк» судовий збір в розмірі 3441,00 гривень по 1147,00 (одній тисячі сто сорок сім) грн. з кожного.

На виконання вказаного рішення суду Луцьким міськрайонним судом Волинської області 28.11.2013 видано стягувачу виконавчий лист, який пред`явлено до виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Т.Ю. 28.01.2014 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №41714298 за виконавчим листом від 28.11.2013 №161/6436/13-ц (а.с.53).

25.06.2021 державним виконавцем керуючись п.1 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі заяви заступника директора Департаменту реструктуризації та стягнення АТ «Укрексімбанк» А.О.Саковця про повернення виконавчого документу, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с.28).

В той же день державний виконавець у межах ВП №41714298 виніс постанову про стягнення з боржника, а саме ОСОБА_1 , виконавчого збору в розмірі 26608643,26 грн (а.с.26-27). Вказана постанова 25.06.2021 була надіслана для виконання до Відділу ПВР (а.с.29).

07.07.2021 головним державним виконавцем Відділу ПВР Новосадом О.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66002103 за виконавчим документом постановою про стягнення з позивача виконавчого збору ВП №41714298 від 25.06.2021 (а.с.31).

Крім того, 07.07.2021 державним виконавцем в межах ВП №66002103 винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (а.с.33), про арешт майна боржника (а.с.35).

Разом з тим, 15.07.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Таранком Д.В. відкрито виконавче провадження №66106084 з виконання виконавчого листа, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області 28.11.2013 №161/6436/13-ц, у якому стягувачем є АТ «Державний-експортно-імпортний банк України», боржником ОСОБА_1 (а.с.6-8).

15.07.2021 приватним виконавцем Таранком Д.В. при примусовому виконанні виконавчого листа від 28.11.2013 у справі №161/6436/13-ц винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди ВП №66106084, пунктом 1 якої вирішено стягнути з ОСОБА_1 основну винагороду приватного виконавця у сумі 3320349,5 дол США та 114,70 грн.

21.12.2021 позивач звернувся до Відділу ПВР із заявою, у якій просив закінчити виконавче провадження №66002103 з виконання постанови про стягнення з нього виконавчого збору, а також зняти арешт з майна (коштів), скасувати інші заходи, вжиті виконавцем, на підставі ч.8 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідь на вказану заяву позивач не отримав.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не закриття виконавчого провадження №66002103 протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина перша статті 5 цього Закону передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно із частиною першою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною восьмою статті 27 цього Закону встановлено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Статтею 45 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Згідно з приписами частин першої - п`ятої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 2 червня 2016 року №1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з частиною сьомою статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

На виконання приписів статті 31 цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року №643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі також - «Порядок №643»).

Пунктом 19 цього Порядку визначено, що приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що за одним і тим же виконавчим документом здійснюється стягнення з позивача як виконавчого збору, так і основної винагороди приватного виконавця.

Суд зазначає, що основна винагорода приватного виконавця і виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, хоча й виступають формами винагороди виконавців, проте не є однаковими поняттями. Згідно з приписами статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» спільним для цих форм винагороди є лише порядок стягнення.

Водночас стосовно розв`язання питання подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа, Верховний Суд у постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19 звернув увагу на таке.

Закону України «Про виконавче провадження» містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення з боржників виконавчого збору і основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Так, з одного боку, Закон не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржників у випадку подальшого пред`явлення стягувачами виконавчого документа до виконання приватним виконавцям.

Натомість з іншого боку, норми законодавства, що стосуються умов і підстав стягнення винагороди приватними виконавцями, не містять приписів, які б обмежували їхні права на отримання винагороди за вчинення виконавчих дій у разі, коли виконавчий лист попередньо перебував на виконанні в державного виконавця.

Вирішення цієї проблеми зачіпає конвенційні та конституційні права особи, її інтереси, а також стосується забезпечення верховенства права під час здійснення виконавчого провадження.

Так, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду і завершальною стадією судового провадження. Виконавче провадження, серед іншого, здійснюється з дотриманням такої засади як справедливість.

Стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення тягне за собою додаткові витрати. Ця обставина може розглядатися як накладання непропорційного і надмірного тягара на боржника, що зачіпає його право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України і статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод.

Своєю чергою, ця ситуація здатна підважити засади виконавчого провадження й атакувати такі стрижневі елементи верховенства права як правова визначеність і поважання людських прав.

Іншим аспектом цієї проблеми є балансування прав та інтересів учасників виконавчого провадження.

Так, указана проблема за колом осіб, головним чином, стосується прав та інтересів державних виконавців, приватних виконавців і боржників. Однак з-поміж інших учасників виконавчого провадження саме боржники перебувають у найбільш уразливому становищі, позаяк у зв`язку з неповнотою законодавчого регулювання зобов`язані платити двічі за виконання одного й того ж виконавчого документа.

Зрештою проблематика, яка зумовлена неповнотою законодавства, стосується й аспекту дієвого юридичного захисту індивідуальних людських прав від їх порушення суб`єктами владних повноважень та питання ефективного способу захисту, який повинен забезпечити поновлення порушеного права й бути адекватним наявним обставинам.

Така невизначеність законодавчого регулювання окреслених правовідносин має наслідком потребу застосування аналогії закону (права).

У цьому контексті насамперед Верховний Суд зауважив, що означене питання (про справедливість подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа) полягає у тому, що несправедливим є не стягнення виконавчого збору чи основної винагороди як таких, а саме їхнє стягнення одночасно. Тобто у ракурсі поставленого питання справедливим є стягнення лише однієї з указаних сум.

Розв`язуючи це питання, Верховний Суд зазначив, що виконавче законодавство не ставить право приватного виконавця на отримання основної винагороди у залежність від тієї обставини, що на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби перебуває постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Це право залежить від того, чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.

На противагу цьому, виконавче законодавство містить норму, у якій обумовлений випадок, коли виконавчий збір не стягується або припиняється стягуватися у зв`язку із участю приватного виконавця у процедурі виконання того ж самого виконавчого документа.

Так, частиною восьмою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що «під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає».

На відміну від решти положень виконавчого законодавства, тільки ця норма Закону України «Про виконавче провадження» регулює подібні суспільні правовідносини.

Так, вона містить правило стосовно неможливості подальшого стягнення виконавчого збору, якщо надалі виконавчий документ буде виконувати не державний, а приватний виконавець.

Логічний і цільовий способи уяснення частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» свідчать, що у вказаному випадку її приписи мають імперативний характер і встановлюють пряму заборону стягувати (перший абзац) або продовжувати стягнення виконавчого збору (другий абзац).

Указана норма спрямована на те, щоб не допустити одночасного стягнення з боржника виконавчого збору і основної винагород. Ця норма покликана уникнути подвійної плати боржником зазначених коштів. Тож її застосування дозволяє розв`язати спір стосовно справедливості подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа.

За правилами частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

На основі цього, Верховний Суд вказав, що з метою ефективного захисту прав й інтересів осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень до подібних правовідносин слід застосувати за аналогією закону частину восьму статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», зробивши наступний висновок: у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред`явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується.

У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається.

У такому випадку належний та ефективний спосіб захисту здатний відновити й захистити права боржника, полягає у закінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.

Правовою основою для закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору у подібному випадку слід розглядати як загальні підстави, перелік яких наведений у частині першій статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», так і частину восьму статті 27 цього Закону, яка у таких обставинах має характер спеціальної підстави для закінчення виконавчого провадження.

Зрештою, враховуючи положення частини восьмої статті 27, частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», до способів судового захисту у подібних ситуаціях можна віднести, серед іншого, визнання дій, бездіяльності протиправними; зобов`язання закінчити виконавче провадження зі стягнення виконавчого збору. Способи такого роду не суперечать закону, є адекватними обставинам і здатні забезпечити ефективний захист права боржника на припинення стягнення з нього виконавчого збору.

Таким чином, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19, суд вважає, що оскільки приватним виконавцем Таранком Д.В. відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Луцьким міськрайонним судом Волинської області 28.11.2013 №161/6436/13-ц, та стягнуто з ОСОБА_1 основну винагороду у визначеному законом розмірі, тому підстави для подальшого стягнення з позивача суми виконавчого збору, який стягнутий в межах виконання цього ж виконавчого документа, відсутні.

Отже, відповідач повинен був закінчити виконавче провадження №66002103 на підставі частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», проте безпідставно цього не зробив, з огляду на що з метою належного та ефективного захисту прав ОСОБА_1 позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не закінчення виконавчого провадження №66002103, зобов`язання закінчити вказане виконавче провадження на підставі частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Саме на такий спосіб захисту порушених прав позивача, як належний та ефективний, вказав Верховний Суд у постанові від 21.07.2022 у справі №320/6215/19.

При цьому факт закінчення виконавчого провадження в силу вимог частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для зняття арешту, накладеного на майно (кошти) боржника, виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, скасування інших вжитих виконавцем заходів щодо виконання рішення, а також проведення інших необхідних дій у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 908,00 грн, сплачений відповідно до квитанції від 22.12.2021 (а.с.5).

Керуючись статтями 243-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) щодо не закінчення виконавчого провадження №66002103.

Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) закінчити виконавче провадження №66002103 на підставі частини восьмої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (43001, м.Луцьк, вул.Володимирська, 1, код ЄДРПОУ 43317547).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій