Рішення

від 24.01.2023 по справі 320/7153/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2023 року справа №320/7153/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Кудінової О.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області про визнання протиправною та скасування постанови.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі позивач або ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області (далі відповідач), у якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову начальника Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області №З-2911/1/2911/3-вих від 29.11.2019 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не має відношення до будівництва об`єкта містобудування, що був предметом перевірки, а лише використовував його у свої діяльності, а тому не є суб`єктом містобудування, що виключає можливість притягнення його до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Одночасно з цим позивач вказує на відсутність безпосередньо складу правопорушення, оскільки об`єкт нерухомого майна пройшов державну реєстрацію прав на нього, тоді як положення пункту 4 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачають, що під час проведення реєстраційних дій державний реєстратор обов`язково використовує відомості, зокрема, Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Відтак, на переконання позивача, наявність зареєстрованого права власності на об`єкт нежитлової нерухомості виключає підстави стверджувати, що даний об`єкт експлуатується без введення його в експлуатацію, тобто з порушенням частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». З огляду на викладене, на думку позивача висновки, викладені в акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 15.11.2019 в наведеній частині є необґрунтованими, що вказує на протиправність прийнятої на підставі таких висновків постанови.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №320/7153/19 за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 04.02.2020.

28.01.2020 від представника Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 . Вказав, що під час проведення позапланової перевірки виконання суб`єктом містобудівної діяльності ФОП ОСОБА_1 вимог містобудівного законодавства посадовими особами державного архітектурно-будівельного контролю встановлено порушення вимог частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за яке передбачена відповідальність абзацом 2 пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність у вчиненні правопорушення у сфері містобудівної діяльності». У зв`язку з цим відповідач вважає, що оскаржувана постанова прийнята органом державного нагляду (контролю) в сфері містобудування з урахуванням вимог чинного законодавства, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Також від представника відповідача 03.02.2020 до суду надійшла заява про розгляд справи №320/7153/19 без участі представника відповідача.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 підготовче судове засідання відкладено на 27.02.2020.

07.02.2020 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій позивач звертає увагу суду на те, що особами, які можуть притягнуті до відповідальності за статтею 2 Закону України «Про відповідальність у вчиненні правопорушення у сфері містобудівної діяльності» є лише суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів, або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно. При цьому, вказувала, що є орендарем приміщення і жодного разу не виступала ні замовником, ні підрядником будівництва та не наділялась відповідними повноваженнями орендодавцем під час укладання договору від 18.07.2019 № 24.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів., відкладено підготовче засідання у справі на 24.03.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12.05.2020. Також вказаною ухвалою суду зупинено провадження в адміністративній справі №320/7153/19 у зв`язку з оголошенням на території України карантину до 12.05.2020.

Судові засідання 12.05.2020 та 23.06.2020 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді Кушнової А.О. у відпустці.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 поновлено провадження в адміністративній справі №320/7153/19; призначено підготовче засідання на 16.07.2020.

В судовому засіданні 16.07.2020 представник позивача заявив клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи клопотання учасників справи, суд протокольною ухвалою від 16.07.2020 вирішив здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Управлінням інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил фізичною особою-підприємцем на об`єкті «Об`єкт реконструкції нежитлового приміщення під кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 », за результатом якої складено акт від 15.11.2019 №Т-1511/2 (далі - акт перевірки).

Результатами акту перевірки зафіксовано, що відповідно до договору суборенди об`єкта нерухомості від 18.07.2019 №24 нежитлові приміщення загальною площею 76,9 кв.м. (приміщення №120, площею 46,6 кв.м., приміщення №126, площею 12,1 кв.м., що розташовані на першому поверсі будівлі заводоуправління (літера В-1) за адресою: АДРЕСА_1 перебувають у користуванні фізичної особи-підприємці ОСОБА_1 .

Так, контролюючим органом, під час перевірки виявлені наступні порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 :

- статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466: ФОП ОСОБА_1 на землях загального користування (без документу, що надає право власності чи користування земельною ділянкою до нежитлового приміщення загальною площею 76,9 кв по АДРЕСА_1 виконала будівництво прибудови, розміром в плані 9,6х4,0 м. Будівельні роботи виконані без документу, що надає право на їх виконання;

- статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» : будівництво прибудови, розміром в плані 9,6х4,0 м до нежитлового приміщення загальною площею 76,9 кв по АДРЕСА_1 виконано без затвердженої у встановленому порядку проектної документації;

- пункту 4.8 ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва»: будівництво прибудови, розміром в плані 9,6х4,0 м до нежитлового приміщення загальною площею 76,9 кв по АДРЕСА_1 виконано без оформлення виконавчої документації актів про закриття прихованих робіт, журналів робіт, виконавчих схем тощо;

- пункту 5.3.3 ДБН А.3.1.5:2016 «Організація будівельного виробництва»: будівництво прибудови, розміром в плані 9,6х4,0 м до нежитлового приміщення загальною площею 76,9 кв по АДРЕСА_1 виконано без розробки проекту виконання робіт (ПВР);

- статті 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» та пункту 2 Порядку здійснення авторського нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 №903, ДСТУ-Н Б А.2.2-11:2014 «Настанова щодо проведення авторського нагляду за будівництвом»: ФОП ОСОБА_1 під час перевірки не надано документів, що підтверджують забезпечення ведення авторського нагляду на об`єкті будівництва прибудови, розміром в плані 9,6х4,0 м до нежитлового приміщення загальною площею 76,9 кв по АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_1 не забезпечила здійснення авторського нагляду під час будівництва прибудови, розміром в плані 9,6х4,0 м до нежитлового приміщення загальною площею 76,9 кв по АДРЕСА_1 ;

- статті 6 Закону України «Про архітектурну діяльність» та пункту 2 Порядку здійснення авторського нагляду під час будівництва об`єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 №903: ФОП ОСОБА_1 під час перевірки не надала документів, що підтверджують забезпечення ведення технічного нагляду на об`єкті будівництва прибудови, розміром в плані 9,6х4,0 м до нежитлового приміщення загальною площею 76,9 кв по АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_1 не забезпечила здійснення технічного нагляду під час будівництва прибудови, розміром в плані 9,6х4,0 м до нежитлового приміщення загальною площею 76,9 кв по АДРЕСА_1 ;

- частини 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів».

За результатом позапланової перевірки відповідачем винесено припис від 15.11.2019 №С-1511/2 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким зобов`язано позивача усунути встановлені в ході перевірки порушення у встановлений термін (а.с.129-132).

Крім того, відповідачем складено протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.11.2019 №Л-З-1511/2, №Л-З-1511/3, №Л-З-1511/4, №Л-З-1511/5, №Л-З-1511/6, №Л-З-1511/7, №Л-З-1511/8 (а.с.112-128).

За результатом розгляду протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 15.11.2019 № Л-З-1511/8 відповідачем прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 29.11.2019 №З-2911/1/2911/3-вих, якою за порушення вимог ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та накладено штраф в сумі 72 252,00 грн. (а.с.133-134).

Позивач, вважаючи протиправною постанову про накладення штрафу, звернувся до суду з вказаним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (далі - Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію (частина четверта статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю №553 від 23.05.2011 (далі - Порядок №553), який згідно з пунктом 1, визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов`язаної з будівництвом об`єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

Відповідно до пункту 2 Порядку №553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням, зокрема, вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.

Відповідно до пункту 5 зазначеного Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Пунктом 7 Порядку № 553 визначено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю. Підставами для проведення позапланової перевірки є зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з положеннями підпункту 2 пункту 11 Порядку № 553, посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом.

Як зазначалось вище, за результатами позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №З-2911/1/2911/3-вих від 29.11.2019, згідно з якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 2 пункту 4 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Підставою для прийняття оскаржуваної постанови слугували висновки відповідача щодо протиправної експлуатації позивачем нежитлового приміщення під кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » по АДРЕСА_1 без його прийняття в експлуатацію.

Так, відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Частиною другою названої норми закріплено, що виконувати будівельні роботи, підключати об`єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що належать до I-III категорій складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

За змістом частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

У частині першій статті 1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» визначено, що правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб`єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вчинення суб`єктами містобудування правопорушень у сфері містобудівної діяльності тягне за собою відповідальність, передбачену цим та іншими законами України.

Згідно з абзацом 2 пункту 4 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (у редакції на час спірних правовідносин) суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення як експлуатація або використання об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації чи в акті готовності об`єкта до експлуатації, вчинені щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), - у розмірі тридцяти шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

На підставі аналізу наведеної правової норми суд вважає за необхідне наголосити, що спеціальним суб`єктом правопорушень у сфері містобудівної діяльності, відповідальність за які передбачено частиною другою статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» виступають суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Таким чином набуття фізичною або юридичною особою статусу замовника будівництва має місце за одночасного виконання таких умов: 1) перебування у власності або користуванні у такої особи земельної ділянки, на якій плануються або здійснюються будівельні роботи; 2) саме цей користувач або власник земельної ділянки має намір на здійснення будівельних робіт, про що свідчить подання у встановленому порядку відповідної заяви.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.2.2018 у справі № 464/2858/17, від 17.04.2018 у справі № 804/1845/16.

З матеріалів справи установлено, що 18.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фокус Інвест» (орендар) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (суборендар) укладено договір суборенди об`єкта нерухомості №24 (а.с.29-39), відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування окремо визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 76,9 кв. м, а саме: приміщення № 120, площею 46,6 кв. м, приміщення № 126, площею 12,1 кв. м, приміщення № 128, площею 18,2 кв. м, що розташовані на першому поверсі будівлі управління (літера В-1) за адресою: АДРЕСА_1 (далі об`єкт суборенди).

Для визначення меж об`єкту суборенди, сторони можуть додавати план розміщення нежитлового приміщення з позначенням на ньому контурів об`єкту суборенди, що є невід`ємною частиною даного договору у разі підписання його сторонами.

Пунктом 1.2 даного договору обумовлено, що об`єкт суборенди використовується cуборендарем для розміщення кафе (цільове призначення).

Згідно з пунктом 1.3 даного договору право користування об`єктом суборенди належить орендарю на підставі договору оренди об`єкта нерухомості, укладеного між орендодавцем та орендарем.

Відповідно до пункту 2.1 договору орендар передає суборендарю об`єкт суборенди за актом приймання-передачі. В акті приймання-передачі сторони зазначають склад об`єкту суборенди, його стан на момент передачі у користування та інше.

Пунктом 4.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з 01 серпня 2019 року та діє до 31 січня 2020 року (включно).

В матеріалах справи наявна копія акта приймання-передачі до договору суборенди об`єкта нерухомості №24 від 18.07.2019, за яким на виконання умов договору №24 від 18.07.2019 орендар передав, а суборендар прийняв 01.08.2019 в строкове платне користування окремо визначене нерухоме майно нежитлові приміщення загальною площею 76,9 кв.м., а саме: приміщення № 120 площею 46,6 кв.м., приміщення № 126, площею 12,1 кв.м, приміщення №128, площею 18,2 кв.м., що розташовані на першому поверсі будівлі задовоуправління(літера В-1) за адресою: АДРЕСА_1 (об`єкт суборенди) (а.с.40).

Позивач, заперечуючи проти правомірності прийнятої постанови про накладення штрафу, посилався на те, що ним будь-яких будівельних робіт з приводу реконструкції нежитлового приміщення під кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 проводилось.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем при здійсненні заходів державного архітектурно-будівельного контролю не встановлено, коли саме було здійснено будівництво зазначеної прибудови (реконструкції нежитлового приміщення під кафе), чи є позивач замовником вказаного будівництва (реконструкції), та чи вчинено правопорушення саме позивачем.

Сам лише факт наявності у позивача права користування нежитловим приміщенням, з урахуванням існування договору суборенди об`єкта нерухомості від 18.07.2019 № 24, не свідчить про те, що ФОП ОСОБА_1 є замовником будівництва, та у зв`язку із порушенням вимог містобудівного законодавства в частині експлуатації закінченого будівництвом об`єкта після прийняття його в експлуатацію, має нести відповідальність, установлену Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Будь-яких доказів здійснення позивачем нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єкта чи споруди відповідачем не надано.

Таким чином, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є замовником об`єкта реконструкції нежитлового приміщення під кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як наданими позивачем доказами навпаки спростовується той факт, що позивач є замовником будівництва.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що притягнення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідальності за порушення абзацу 2 пункту 4 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» як замовника будівництва є протиправним.

З приводу доводів позивача про те, що наявність зареєстрованого права власності на вказаний об`єкт нежитлової нерухомості виключає підстави стверджувати, що даний об`єкт експлуатується без введення його в експлуатацію, суд зазначає наступне.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №159250992 від 12.03.2019, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Набокою О.В. зареєстровано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Феймос ЛТД» (код ЄДРПОУ 42739347) на заводоуправління, об`єкт житлової нерухомості загальною площею 1877,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 173).

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції станом на час проведення реєстраційної дії) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Отже, як вбачається зі змісту пункту 4 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов`язково повинен використовувати відомості Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

При цьому суд зазначає, що вказана обставина не може бути самостійним та беззаперечним свідченням (доказом) прийняття зазначеного вище об`єкта нерухомого майна в експлуатацію, проте наявність таких обставин в сукупності свідчить на користь висновку про те, що притягнення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідальності за абзацом 2 пункту 4 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» є безпідставним.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови начальника Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області №З-2911/1/2911/3-вих від 29.11.2019 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 72 252,00 грн. підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано до суду доказів того, що позивач є замовником об`єкта реконструкціїнежитлового приміщення під кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та був суб`єктом містобудування, а відтак не надано до суду належних доказів, які б підтверджували наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з приписами частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI, за подання суб`єктом владних повноважень або юридичною особою до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII установлено, що з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921 гривень.

Предметом позову є визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу у розмірі 72 252,00 грн. Вказані вимоги мають очевидний майновий характер, оскільки впливають на склад майна позивача.

Таким чином, під час звернення до суду з даним адміністративним позовом позивачеві належало сплатити судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Під час звернення до суду з даним позовом позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 1940,00 грн., що підтверджується квитанцією про оплату від 14.12.2019 №ФН 300029234.

Таким чином, переплата судового збору складає 19,00 грн.

Ураховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області у розмірі 1921,00 грн.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», питання про повернення з Державного бюджету України судового збору, сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом, вирішується за клопотанням особи, що його сплатила.

Беручи до уваги відсутність такого клопотання у матеріалах справи на день ухвалення рішення судом, питання про повернення позивачеві надміру сплаченої суми судового збору у розмірі 19,00 грн. під час розподілу судових витрат у рішенні не вирішується. При цьому позивач може звернутися до суду із окремим клопотанням про повернення надмірно сплаченої суми судового збору у розмірі 19,00 грн.

Суд відмічає, що доказів понесення позивачем інших витрат матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову начальника Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області №З-2911/1/2911/3-вих від 29.11.2019 про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 72 252,00 грн.

3. Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1921,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління інспекції та контролю Броварської міської ради Київської області (ідентифікаційний код 42587198).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повній текст судового рішення складено 24.01.2023.

Суддя Кушнова А.О.