Постанова

від 16.01.2023 по справі 520/19634/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2023 р.Справа № 520/19634/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Кролівець П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларімар Плюс" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2021, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 08.12.21 року по справі № 520/19634/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларімар Плюс"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАРІМАР ПЛЮС" (далі за текстом також позивач, ТОВ "ЛАРІМАР ПЛЮС") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі та текстом також відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.09.2021 за № 0180111815, форми «Р», прийнятого на підставі Акта про результати камеральної перевірки від 29.07.2021 за № 13064/20-40-18-15-05, яким визначено ТОВ «ЛАРІМАР ПЛЮС» податкове зобов`язання у розмірі 31 483 137,00 грн, з яких 25 186510,00 грн - податок на додану вартість та 6 296 627,00 грн - штрафні санкції;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.09.2021 за № 0180231815, форми «ПС», прийнятого на підставі Акта про результати камеральної перевірки від 29.07.2021 за № 13064/20-40-18-15-05, яким визначено ТОВ «ЛАРІМАР ПЛЮС» штраф у розмірі 1020 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ "ЛАРІМАР ПЛЮС" оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає на неврахування судом першої інстанції того, що з огляду на абз. п. 201.10 ст. 201 ПК України виявлення під час камеральної перевірки розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг, а вже потім, у разі виявлення порушень, нарахування податкових зобов`язань та винесення податкового повідомлення-рішення. Звертає увагу на незаконність проведення камеральної перевірки без дотримання порядку її проведення, що нівелює її наслідки.

За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Звертає увагу, що твердження позивача, наведені в апеляційній скарзі, є хибними та спростовуються положеннями чинного законодавства України. Уважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 КАС України.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАРІМАР ПЛЮС" пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації суб`єкта господарювання, набуло правового статусу юридичної особи приватного права, обліковується в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом ЄДРПОУ 44136855; адреса місцезнаходження: 61052, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 68, літера А-2, кабінет 210.

29.07.2021 ГУ ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку повноти декларування податку на додану вартість згідно з податковою звітністю з ПДВ за березень 2021 року, квітень 2021 року, травень 2021 року ТОВ «ЛАРІМАР ПЛЮС».

Результати проведеної перевірки оформлені актом № 13064/20-40-18-15-05/44136855 (далі за текстом Акт перевірки) (а.с. 21-25).

Висновками Акта перевірки контролюючим органом за даними камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2021 (вх. від 29.06.2021 № 9172502309) з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2021 від 19.05.2020 (вх. від 30.06.2021 № 9175145570, від 20.07.2021 № 9198802020), встановлені порушення ТОВ «ЛАРІМАР ПЛЮС» пункту 198.6 ст. 198, статті 200 Кодексу, внаслідок чого занижено р. 18 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету» на суму ПДВ 25186510,0 грн. та про несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за звітний період березень 2021 (від 29.06.2021 № 9172502343), квітень 2021 (від 29.06.2021 № 9172494450), травень 2021 (від 29.06.2021 № 9172502343), чим порушено вимоги пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 ПК України.

Такі висновки сформовано контролюючим органом з огляду на те, що позивачем включено до податкового кредиту травня 2021 року податкові накладні, зареєстровані з порушенням терміну реєстрації у червні - липні 2021 щодо контрагента ФГ «Родючий колос» на суму 8 826 604,95 грн, та контрагента ФГ «Широкі простори» на суму 11 758 959,03 грн; податковий кредит травня 2021 року сформовано на підставі податкових накладних, які взагалі не зареєстровані в ЄРПН від ТОВ «Торговий будинок Велвена» на суму 1 212 596 грн, від ПП «Орлан Дніпро» на суму 2 058 215,26 гривень.

Вказані порушення призвели до факту заниження грошового зобов`язання з ПДВ за рахунок включення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних контрагентів-постачальників за календарною датою їх виписування попри те, що подія реєстрації згаданих податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних припала на наступні податкові періоди та порушення п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 200.2 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у вигляді заниження грошового зобов`язання з ПДВ на 25 186 510 грн.

На підставі висновків Акта перевірки ГУ ДПС У Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0180111815 від 03.09.2021, форми «Р», якими збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 31 483 137,00 грн, з яких: 25 186 510,00 грн. - податок на додану вартість та 6 296 627,00 грн - штрафні санкції;

- № 0180231815 від 03.09.2021, форми «ПС», яким нараховано штрафні санкції за недотримання термінів надання податкової звітності з ПДВ за березень, квітень, травень 2021 року у розмірі 1020 грн.

10.09.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАРІМАР ПЛЮС» отримало засобами поштового зв`язку Укрпошта податкові повідомлення-рішення № 0180111815 від 03.09.2021, форми «Р» та № 0180231815 від 03.09.2021, форми «ПС» (надалі - ППР).

Вважаючи свої права порушеними, посилаючись на ту обставину, що контролюючий орган неправомірно провів камеральну перевірку, що нівелює її наслідки, позивач звернувся з позовом до суду у цій справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах факт порушення права позивача у сфері публічних правовідносин у галузі податкової справи не знайшов свого підтвердження у ході розгляду справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи та виходить з такого.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об`єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг відповідно до приписів п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положення абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України прямо кореспондують приписам абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, де вказано, що податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже підставою для збільшення податкового кредиту з податку на додану вартість є виключно виписана продавцем/постачальником податкова накладна, котра зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових.

У силу спеціального правила абз. 5 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Таким чином у випадку реєстрації продавцем/постачальником власних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних поза межами установленого законом терміну датою виникнення права покупця на податковий кредит з ПДВ є саме календарна дата фактичної реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а не календарна дата виписування/складання податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно із п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі, якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Окрім того, за правилами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом установлено, що у спірних правовідносинах позивач сформував показники податкового кредиту з ПДВ звітного податкового періоду за лютий 2021 року на підставі податкових накладних контрагентів-постачальників зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних у березні 2021 року поза межами строків, визначених ст. 201 Податкового кодексу України, або взагалі незареєстрованих, у зв`язку з чим контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0180111815 від 03.09.2021.

У силу приписів абз. 5 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податкові накладні ФГ «Родючий колос», ФГ «Широкі простори» легітимно могли бути використані для формування показників податкового кредиту з ПДВ покупця за звітний податковий період червня, липня 2021 року.

Відносно податкового кредиту травня 2021 року, сформованого на підставі податкових накладних ТОВ «Торговий будинок Велвена» на суму 1 212 596 грн, ПП «Орлан Дніпро» на суму 2 058 215,26 грн, ТОВ "Смартвіжн" на суму 1 235 505,98 грн, колегія суддів зазначає про відсутність правової підстави для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за травень 2021 року, оскільки відсутній факт реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом травня-вересня 2021 року такого обсягу податкових зобов`язань з ПДВ.

Факт та строки затримки реєстрації податкових накладних, нереєстрації податкових накладних контрагентами позивача не є спірним між сторонами.

Також судом установлено, що позивачем несвоєчасно подано податкову звітність з податку на додану вартість за звітний період - березень 2021 року (від 29.06.2021 за № 9172502343), квітень 2021 року (від 29.06.2021 за № 9172494450), травень 2021 року (від 29.06.2021 за № 9172502343), у зв`язку з чим контролюючим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 03.09.2021 за № 0180231815.

Доводів стосовно відсутності в Акті перевірки належних та достатніх доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем не наведено, а твердження щодо протиправності спірних податкових повідомлень-рішень ґрунтуються виключно на незаконності проведення камеральної перевірки.

З цього приводу колегія суддів заначає, що пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За визначенням підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Таким чином, захід податкового контролю з питання дотримання приватною особою податкової дисципліни у випадку формування показників податкового кредиту з податку на додану вартість конкретного звітного податкового періоду за рахунок податкових накладних, незареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних до настання першої календарної дати такого звітного податкового періоду може бути проведений контролюючим органом у формі камеральної перевірки, оскільки у ході названого контролю підлягають використанню виключно податкова декларація суб`єкта господарювання з податку на додану вартість та відомості Єдиного реєстру податкових накладних.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Відповідно до п. 86.2. ст. 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2.5 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 за N 165, проводиться камеральна перевірка, за наслідками якої складається (формується) у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - Акт про результати камеральної перевірки. Зразки форм актів про результати камеральної перевірки наведено у додатку 2 до Методичних рекомендацій.

За приписами п. 86.8. ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Окрім того, слід зауважити, що приписами п. 50.2. ст. 50 Податкового кодексу України встановлено обмеження щодо подачі уточнення показників поданої звітності лише у разі проведення документальної планової або позапланової перевірки.

Тому у випадках отримання Акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації.

Отже після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен установити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Такі висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 12 березня 2020 року у справі № 805/2408/16-а.

З аналізу наведених норм убачається, що камеральна перевірка є способом здійснення податкового контролю, який проводиться в приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Колегія суддів зазначає, що камеральна перевірка є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування, відображення всіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків, а також за своєчасністю сплати узгоджених сум грошових зобов`язань. Водночас об`єктом камеральної перевірки є виключно дані, які знаходяться в розпорядженні податкового органу, будь-які інші дані не можуть бути предметом дослідження податковим органом. Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника податкового органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника податків та його присутності.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем відповідно до вимог статті 75 Податкового кодексу України проведена в приміщені контролюючого органу камеральна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАРІМАР ПЛЮС» з питань повноти декларування податку на додану вартість згідно з податковою звітністю з ПДВ за березень 2021 року, квітень 2021 року, травень 2021 року, результати якої оформлені Актом перевірки.

Така перевірка проводилася виключно на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість за березень, квітень, травень 2021 року та уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2021 року ТОВ «ЛАРІМАР ПЛЮС», а також даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (Єдиному реєстрі податкових накладних, ІС «Податковий блок», ІС «Архів електронної звітності») (а.с. 21, 22, зворот).

Як убачається із змісту Акта перевірки, податковим органом установлено, що позивач сформував показники податкового кредиту з ПДВ звітного податкового періоду лютий 2021 року на підставі податкових накладних зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних поза межами строків, визначених ст. 201 Податкового кодексу України та незареєстрованих, тобто здійснено перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, що відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України є предметом саме камеральної перевірки.

Таким чином, оскільки в даному випадку під час проведення камеральної перевірки у відповідача не виникло необхідності в проведенні перевірки будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, у контролюючого органу не виникло підстав для проведення документальної перевірки позивача.

З системного аналізу приписів п. 201.10 ст. 201 ПК України вбачається, що виявлення під час камеральної перевірки розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця (в даному випадку контрагентів підприємства позивача) і лише у відповідних випадках документальна перевірка призначається у покупця товарів/послуг, в проведенні якої, як зазначалося вище, стосовно позивача не виникло підстав. вбачається, документальної позапланової виїзної перевірки платника податків не виникло.З системного аналізу приписів п. 201.10 ст. 201 ПК України вбачається, що виявлення під час камеральної перевірки розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавцявиявлення під час камеральної перевірки розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця (в даному випадку у контрагентів підприємства позивача) і лише у відповідних випадках документальна перевірка призначається у покупця товарів/послуг, в проведенні якої, як зазначалося вище, стосовно позивача не виникло підстав. , і лише у відповідних випадках документальна перевірка проводиться у покупця товарів/послуг (в даному випадку у контрагентів підприємства позивача).

З огляду на викладене, посилання позивача на те, що відповідачем порушено порядок проведення камеральної перевірки, що обумовлює її протиправність, є необґрунтованим.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що в силу спеціального правила ст. ст. 42 і 45 Податкового кодексу України платник податків уважається обізнаним з усіма письмовими документами платника податків у разі направлення таких документів на податкову адресу платника поштовим відправленням із повідомленням про вручення.

У спірних правовідносинах контролюючим органом дотримана ця вимога закону, у той час як платник податків без достатніх поза розумним сумнівом пояснень та без існування вагомих причин не забезпечив створення умов для власної обізнаності із перебігом подій у зносинах із контролюючим органом, хоча не міг не усвідомлювати об`єктивної потреби у цьому.

Колегією суддів ураховуються висновки Верховного Суду, сформовані у постанові від 20.10.2020 у справі № 140/30/20, де зазначено, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Як убачається з матеріалів справи, подія порушення податкового законодавства виявлена контролюючим органом 29.07.2021, що зафіксовано відповідним Актом перевірки.

Акт був надісланий за правильною податковою адресою ТОВ "ЛАРІМАР ПЛЮС", зазначеною у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Проте позивач Акт перевірки не отримав і такий був повернутий контролюючому органу установою поштового зв`язку із приміткою «за закінченням терміну зберігання».

З огляду на ці обставини позивача слід визнати належно сповіщеним про подію складання контролюючим органом Акта перевірки, що унеможливлює порушення контролюючим органом у права позивача на подачу заперечень до Акта у порядку ст. 86 Податкового кодексу України.

Факту подання позивачем до контролюючого органу заперечень та додаткових документів під час судового розгляду не встановлено.

Ураховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Харківській області, оскільки податковий орган як суб`єкт владних повноважень діяв в межах повноважень та у спосіб що визначені Конституцією та законами України.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, колегія суддів відхиляє, як такі, що носять характер особистих припущень позивача та в ході апеляційного розгляду справи не знайшли свого підтвердження.

Помилкове посилання суду першої інстанції стосовно ненаправлення контролюючим органом Акта перевірки на адресу ТОВ "Ларімар Плюс", які не зазначалися позивачем в якості доводів в обгрунтування позовних вимог, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що дослідження вказаної обставини обгрунтовано здійснено судом першої інстанції з огляду на необхідніть перевірки дотримання податковим органом приписів п. 86.8. ст. 86 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ларімар Плюс" залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2021 по справі № 520/19634/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`яноваСудді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 24.01.2023 року