Ухвала

від 24.01.2023 по справі 823/1856/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 823/1856/16

УХВАЛА

24 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Єгорової Н.М.

Собківа Я.М.

При секретарі: Шепель О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження питання про витребування доказів у справі за апеляційною скаргою Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Агро-Шанс" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Агро-Шанс" до Смілянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Агро-Шанс" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Смілянської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаської області (далі - відповідач, Інспекція), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 червня 2016 року № 0007561700 та № 0007551700.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час проведеної Інспекцією перевірки не було взято до уваги, що частина земельних ділянок Підприємством не використовується, а право оренди на них зареєстровано за іншими юридичними особами, в зв`язку з чим сплачувати податок з доходів фізичних осіб із земель, які не орендуються Підприємством, позивач не зобов`язаний. Крім цього, Підприємство посилалося на те, що перевіряючими не було здійснено перевірку всіх первинних документів і декларацій, що призвело до встановлення хибних висновків про порушення Підприємством норм податкового законодавства в частині сплати податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати та із оренди земельних часток (паїв).

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24 січня 2017 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в ході розгляду справи було з`ясовано, що перевірка позивача була проведена на підставі документів, які були надані останнім та які були пов`язані з обчисленням та сплатою податку з доходів фізичних осіб, що підтвердили своїми підписами директор та головний бухгалтер Підприємства, що свідчить про те, що порушення норм податкового законодавства були встановлені перевіряючими саме на підставі наданих Підприємством документів.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Інспекції від 13 червня 2016 року № 0007551700 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 510 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Інспекції від 13 червня 2016 року № 0007561700 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням у розмірі 125935,85 грн. та в частині збільшення суми грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 31483,97 грн. У скасованій частині ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції від 13 червня 2016 року № 0007551700 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 510 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції від 13 червня 2016 року № 0007561700 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням у розмірі 125935,85 грн. та в частині збільшення суми грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 31483,97 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що в акті перевірки відсутні відомості про те, у чому саме полягало подання позивачем не в повному обсязі розрахунків за формою № 1-ДФ, яких саме розрахунків (номер, дата, період тощо) це стосується, яких даних у цих розрахунках не було зазначено позивачем тощо; норми податкового законодавства не передбачають права податкового органу збільшувати (донараховувати) суму грошових зобов`язань платників у зв`язку з виявленням обставин невчасної сплати ними податку, оскільки у цьому випадку норми Податкового кодексу України передбачають інші заходи реагування контролюючих органів на виявлені факти нарахованої, однак не сплаченої суми податків, які у відповідності до статті 54 Податкового кодексу України є узгодженими, з огляду на що збільшення позивачу грошового зобов`язання у розмірі 125935,85 грн. та нарахування у зв`язку із цим на підставі абзацу 1 пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України штрафу у розмірі 31483,97 грн. є необґрунтованим.

Постановою Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року скасовано в частині задоволених позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0008561700 від 13 червня 2016 року щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 31483,97 грн., а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року залишено без змін.

Рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що суд апеляційної інстанції не встановив, за яке саме порушення прострочення сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб чи неперерахування податку з доходів фізичних осіб, контролюючий орган застосував до Підприємства штрафні (фінансові) санкції (штраф) та, відповідно, не встановив склад порушення, за який Підприємство було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та його розмір, тоді як зазначені обставини входять до предмету доказування та підлягають обов`язковому встановленню судом.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року прийнято справу до провадження та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24 січня 2023 року.

Сторони до суду не з`явилися, фіксація судового процесу не здійснювалася на підставі ч. 4 статті 229 КАС України.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року замінено відповідача - Смілянську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаської області (код ЄДРПОУ 39620821) його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у Черкаській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44131663).

Відповідно до ч. 2 статті 309 КАС України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов`язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022 та від 12 серпня 2022 року № 573 строк дії воєнного стану в Україні було продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Враховуючи те, що розгляд апеляційної скарги здійснюється в умовах воєнного стану, що суттєво обмежує можливість вирішення справи у строк, встановлений статтею 309 КАС України, те, що судом здійснено заміну відповідача, а також те, що в ході підготовки до розгляду справи встановлено необхідність отримання пояснень від податкового органу, колегія суддів з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу в умовах діючого воєнного стану, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Смілянської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області була проведена документальна планова виїзна перевірка СПОП «Агро-Шанс» з питань правильності обчислення, повноти і своєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 30 травня 2016 року № 412/23-04-13-02/36036974, відповідно до висновків якого за позивачем встановлено порушення:

- п.п.163.1.2. п.163.1 ст.163, п.п.164.1.2 п.164.1 ст.164, п.п.168.1.1, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.2.а ст.171 та п.п.176.2.а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України (далі - ПК) в результаті чого занижено ПДФО з доходів інших ніж заробітна плата (орендна плата за земельні частки (паї)) в сумі 125 935,85 грн;

- п.п.163.1.2 п.163.1 ст.163, п.п.164.1.2 п.164.1. ст.164, п.п.168.1.1, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.1.1 п.171.2.а ст.171 та п.п.176.2.а п.176.2 ст.176 ПК в результаті чого встановлено несвоєчасне перерахування ПДФО із заробітної плати в сумі 5 030,00 грн та з ПДФО з доходів інших ніж заробітна плата (орендна плата за земельні частки (паї)) в сумі 73 953,95грн;

- п.п.176.2.б п.176.2 ст.176 ПК та розділ 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1020, а саме: подання не в повному обсязі, по формі 1-ДФ виплачених доходів самозайнятим особам за ознакою доходу « 157» та фізичним особа від надання майна в оренду за ознакою доходу « 106» за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 13 червня 2016 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0007561700, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з ПДФО та пені на загальну суму 198 781,14 грн, у тому числі за основним платежем 125 935,85 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 49 972,45 грн та пені 22 872,84 грн.

- № 0007551700, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 767,58 грн, пеня 109,24 грн.

У постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року колегією суддів було встановлено, що відповідачем на підставі аналізу податкової звітності позивача (розрахунків форми 1 ДФ) та відомостей інформаційних ресурсів ДФС було зроблено висновок про невчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати за період з 01 березня 2014 року по 31 грудня 2015 року у сумі 5030,30 грн. На підставі вказаного порушення відповідачем 13 червня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007551700, яким на позивача накладено штраф у розмірі 1 257 грн та нараховано пеню в сумі 109 грн.

Також відповідачем було зроблено висновок про невчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб із орендної плати за 2014-2015 роки у сумі 73 953,95 грн. На підставі вказаного порушення, відповідачем 13 червня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007561700, яким на позивача накладено штраф у розмірі 18 488,48 грн та нараховано пеню в сумі 22 872,84 грн.

Крім того, у ході перевірки відповідачем також було встановлено порушення п.п.176.2.б п.176.2 ст.176 ПК та розділ 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24 грудня 2010 року № 1020, а саме: подання не в повному обсязі, по формі 1-ДФ виплачених доходів самозайнятим особам за ознакою доходу « 157» та фізичним особам від надання майна в оренду за ознакою доходу « 106» за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року.

З огляду на це відповідач на підставі п. 119.2 статті 119 ПК наклав на позивача штраф у розмірі 510 гривень.

Щодо нарахування позивачу податкового зобов`язання у розмірі 125 935,85 грн та 31 483,97 грн штрафу у податковому повідомленні-рішенні № 0007561700, то приймаючи податкове повідомлення-рішення у цій частині, відповідач посилався на те, що за 2014-2015 роки за позивачем рахується недоплачений податок у розмірі 125 935,85 грн. Тобто, на думку відповідача, несплата позивачем податку є підставою для донарахування йому такого податку.

Суд зазначив, що у даному випадку, відповідач, виявивши, що позивачем не було сплачено нарахованого податку на суму 125 935,85 грн, донарахував позивачу зазначену суму, тобто фактично подвоїв суму грошових зобов`язань. Норми податкового законодавства не передбачають права податкового органу збільшувати (донараховувати) суму грошових зобов`язань платників у зв`язку з виявленням обставин невчасної сплати ними податку. У цьому випадку норми ПК передбачають інші заходи реагування контролюючих органів на виявлені факти нарахованої, однак не сплаченої суми податків, які у відповідності до ст. 54 ПК є узгодженими. У зв`язку з цим колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що збільшення позивачу грошового зобов`язання у розмірі 125 935,85 грн та нарахування у зв`язку із цим на підставі абз. 1 п. 127.1 ст. 127 ПК штрафу у розмірі 31 483,97 грн є необґрунтованим.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року визначено, що відповідно до абзацу 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на платника податку накладається штраф у розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення статті 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на платника податку накладається штраф у розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення статті 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 цього Кодексу.

Статтею 127 Податкового кодексу України встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

За висновком касаційного суду, суд апеляційної інстанції інстанцій не надав належної правової оцінки тому, що неперерахування податковим агентом податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати є порушенням, відповідальність за яке встановлена у статті 127 ПК України.

Як зазначено в акті перевірки, перевіркою встановлено, що: сума нарахованого податку з доходів фізичних осіб з оренди земельних часток (паїв) за 2014 рік з урахуванням здійснених Підприємством сплат у 2014 та 2015 роках станом на 30.05.2016 року становить 47392,55 грн.; сума нарахованого податку з доходів фізичних осіб з оренди земельних часток (паїв) за 2015 рік становить 78543,30 грн., а всього - 125935,85 грн. Крім того, в акті перевірки також зазначено, що несвоєчасно перерахований податок на доходи фізичних осіб з оренди земельних часток (паїв) за 2013 - 2014 роки становить 73983,95 грн.

В свою чергу, як слідує з податкового повідомлення-рішення № 0007561700, сума донарахованих позивачу податкових зобов`язань становить 125935,85 грн., а сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) - 49972,45 грн., що не відповідає розміру 25% (у разі нарахування таких санкцій на суму 125935,85 грн.) на підставі абзацу 1 пункту 127.1 статті 127 ПК України. При цьому, розрахунку визначених грошових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) вказане податкове повідомлення-рішення не містить. Не містять такого розрахунку і матеріали справи. Надані Інспекцією пояснення та докази дублюють зміст викладених у акті перевірки обставин та не містять розрахунку визначених грошових зобов`язань та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу).

З огляду на викладене, суд не встановив, за яке саме порушення прострочення сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб чи неперерахування податку з доходів фізичних осіб, контролюючий орган застосував до Підприємства штрафні (фінансові) санкції (штраф) та, відповідно, не встановив склад порушення, за який Підприємство було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та його розмір, тоді як зазначені обставини входять до предмету доказування та підлягають обов`язковому встановленню судом.

Згідно ч. 4 статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом (ч. 3 статті 77 Кодексу).

За ч.2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ч. 3 статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зобов`язання відповідача надати пояснення щодо того, яке саме порушення прострочення сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб чи неперерахування податку з доходів фізичних осіб, контролюючий орган застосував до Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Агро-Шанс" штрафні (фінансові) санкції (штраф) та що становить склад порушення, за який позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та їх розмір, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18 жовтня 2022 року.

Керуючись ст. ст. 9, 77, 80, 223, 256, 321, 328 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України подати до суду пояснення з підтверджуючими їх доказами щодо того, яке саме порушення прострочення сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб чи неперерахування податку з доходів фізичних осіб, контролюючий орган застосував до Сільськогосподарського приватно-орендного підприємства "Агро-Шанс" штрафні (фінансові) санкції (штраф) та що становить склад порушення, за який позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та їх розмір, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18 жовтня 2022 року.

Продовжити строк розгляду даної справи на строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Н.М. Єгорова

Я.М. Собків