Постанова

від 25.01.2023 по справі 320/4173/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/4173/21 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Федотова І.В.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «Внучка» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Внучка» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.12.2020 №8197/0901, яким застосовано до Фермерського господарства «Внучка» суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 500000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Інвестнафтопродукт ПК» було виправлено відповідну помилку та надано товарно-транспортну накладну від 02.09.2020 №09-02/№01 із зазначенням адреси пункту розвантаження: Київська обл., Згурівський р-н., с.Володимирське, вул.Володимирська, буд.8А, тому відсутні порушення норм податкового законодавства з боку позивача.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що відкоригована товарно-транспортна накладна є неналежним доказом, оскільки коригування відбулося після проведення фактичної перевірки та встановлення порушення. Крім того, товарно-транспортну накладну було відкореговано через три місяці з моменту складання. Також вказує на відсутність коригування акцизної накладної, зміст якої підтверджує порушення позивачем норм податкового законодавства.

Крім того, ГУ ДПС у Київській області заявлено клопотання, в якому заявник просив здійснити заміну сторони у справі на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893.

Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Статтею 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» (далі - Постанова № 893) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком., зокрема ГУ ДПС у Київській області.

Пунктом 2 Постанови № 893 установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Відповідно до пункту 3 Постанови № 893 права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Відповідно до статті 21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 (зі змінами), Державна податкова служба України видала наказ від 30.09.2020 № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» (далі - Наказ № 529), яким наказала утворити як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, а Департаменту правової роботи - подати державному реєстратору документи для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідної інформації про утворення територіальних органів Державної податкової служби як її відокремлених підрозділів.

Відповідно до Наказу Державної податкової служби України від 24.12.2020 року №755 розпочато з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови № 893.

Отже, з 01.01.2021 року відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво, оскільки саме норми адміністративного права врегулювали умови та порядок передання адміністративної компетенції від ліквідованого Головного управління ДПС у Київській області як юридичної особи публічного права до Головного управління ДПС у Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44096797).

Ураховуючи викладене, наявні правові підстави для заміни відповідача в порядку процесуального правонаступництва, а саме: з ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) на ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Також до суду апеляційної інстанції було подано клопотання про здійснення розгляду справи у судовому засіданні.

У свою чергу, колегія суддів наголошує на тому, що визначені у частині першій статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) умови є самостійними та не залежними один він одного для цілей застосування судом апеляційної інстанції письмової процедури розгляду спору. Тобто, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) є безпосередньою підставою для можливості застосування письмового провадження незалежно від наявності чи відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Відповідно до частини другої статті 311 КАС якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Водночас, з огляду на положення частин першої та четвертої статті 308 КАС, у суду відсутні підстави вважати необхідним розгляд справи здійснювати у судовому засіданні. Відповідних обставин судом апеляційної інстанції встановлено не було. Наявні в матеріалах справи та зібрані судом першої інстанції докази дають змогу у повній мірі встановити необхідні обставини справи та правильно вирішити спір.

Тому, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів не вбачає підстав для призначення її розгляду у судовому засіданні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що Фермерське господарство «Внучка» зареєстровано як юридична особа 23.08.2005, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Головним управлінням ДПС у Київській області видано позивачу ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 10100414202000336 від 26.02.2020. Термін дії ліцензії з 26.02.2020 до 26.02.2025.

У вказаній ліцензії зазначено адресу місця зберігання: Київська обл., Згурівський р-н., с.Володимирське, вул.Володимирська, буд.8. Загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального - 5000 літрів (а.с.30).

У період з 30.11.2020 по 04.12.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області було проведено фактичну перевірку Фермерського господарства «Внучка» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС, за результатами якої складено акт №3641/10-36-09-0/33354179 від 07.12.2020 (а.с.117-121).

У вказаному акті зазначено, що перевірка була проведена за адресою: Київська обл., Згурівський р-н., с.Володимирське, вул.Володимирська, буд.8.

Контролюючий орган зазначив, що в ході проведення перевірки було встановлено, що відповідно до документів, наданих до перевірки (договір поставки нафтопродуктів №09-01/2 від 01.09.2020, видаткової накладної №0902-1 від 02.09.2020, товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів №01-02/401 від 02.09.2020) ТОВ «Інвестнафтопродукт ПК» на адресу ФГ «Внучка» реалізоване паливо дизельне в кількості 4690,00 літрів (3869,00 кг), пункт розвантаження: Київська обл., смт.Згурівка, вул.Кірова,6.

У ФГ «Внучка» за вказаною адресою відсутня ліцензія на право зберігання пального.

Відповідач дійшов висновку, що позивач у вересні 2020 року за адресою: Київська обл., смт.Згурівка, вул.Кірова, 6 здійснювалось зберігання пального за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального за даною адресою, чим порушено вимоги ч.1 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

У вказаному акті зазначено, що до акта додаються: запит про надання документів; копії документів про придбання пального.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області було складено податкове повідомлення-рішення від 28.12.2020 №8197/0901, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500000,00 грн (а.с.47-48).

Не погоджуюсь з правомірністю прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, позивач до Державної податкової інспекції України скаргу (а.с.50).

За результатами розгляду вказаної скарги Державною податковою інспекцією України було прийнято рішення від 16.03.2021 №5978/6/99-00-06-03-02-06, яким податкове повідомлення-рішення від 28.12.2020 №8197/0901 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (а.с.52-54).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач не надав доказів цілеспрямованих винних дій Фермерського господарства «Внучка» в інкримінованому йому податковому порушенні.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України врегульовані Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР)

Згідно з частиною першою статті 15 Закону №481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Частиною першою статті 17 Закону №481/95-ВР визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абзацу 8 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення фактичної перевірки контролюючим органом встановлено, що ФГ «Внучка» було здійснено зберігання пального за адресою: Київська обл., смт.Згурівка, вул.Кірова, 6, за відсутності діючої ліцензії на право зберігання пального за даною адресою.

01.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестнафтопродукт ПК» (Постачальник) та Фермерським господарством «Внучка» (Покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №09-01/2, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у встановлені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, визначених у договорі, нафтопродукти (бензин автомобільний, дизельне паливо).

Згідно з пунктами 1.2-1.3 договору загальна кількість товару по даному договору складає кількість товару по всім поставкам, здійсненим протягом дії договору. Одиниця виміру товару - літри.

Відповідно до пункту 3.4 договору при передачі товару покупцю постачальник зобов`язаний видати товарно-транспортну накладну, на вимогу покупця сертифікат відповідності та/або паспорт якості заводу-виробника.

Уповноважений представник покупця зобов`язаний при передачі товару підписати надані йому постачальником (перевізником постачальника) товарно-транспортні накладні.

Пунктом 9.1 договору визначено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання покупцем та постачальником і діє впродовж 1 року з дати його підписання, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх проведення (а.с.31-35).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Інвестнафтопродукт ПК» було поставлено ФГ «Внучка» товар (паливо дизельне ДТ-Л-К5, сорт С, 4690,00 літри) на загальну суму 82562,76 грн (у т.ч. ПДВ - 13760,46 грн), про що між сторонами було складено та підписано видаткову накладну №0902-1 від 02.09.2021 (а.с.37).

Поставка товару здійснювалась на підставі товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) №09-02/№01 від 02.09.2020, згідно з якою пункт розвантаження: Київська обл., Згурівський р-н., смт.Згурівка, вул.Кірова, 6 (а.с.38).

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначив, що висновки контролюючого органу є протиправними, оскільки його контрагентом, ТОВ «Інвестнафтопродукт ПК» помилково було вказано у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 02.09.2020 №09-02/0 неправильну адресу розвантаження нафтопродуктів.

Так, замість адреси: «Київська обл.,Згурівський р-н., с.Володимирське, вул.Володимирська, 8» було вказано адресу «Київська обл., Згурівський р-н., смт.Згурівка, вул.Кірова, 6».

З матеріалів справи вбачається, що 07.12.2020 позивач направив на електронну адресу ТОВ «Інвестнафтопродукт ПК» лист, у якому повідомив, що ГУ ДПС у Київській області було проведено фактичну перевірку, в ході якої позивачем було виявлено помилку у товарно-транспортній накладній №3565 від 30.09.2020, в якій вказано в якості адреси пункту розвантаження юридичну адресу ФГ «Внучка», а саме: Київська обл., Згурівський р-н., смт.Згурівка, вул.Кірова, 6А, у той час як фактично відвантаження пального було здійснено за адресою, яка вказана у ліцензії: Київська обл., Згурівський р-н., с.Володимирське, вул.Володимирська, 8.

У вказаному листі позивач просив контрагента провести коригування акцизної накладної (а.с.40).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестнафтопродукт ПК» листом від 08.12.2020 вих.№08-12/1 повідомило позивачу, що згідно товарно-транспортної накладної №09-02/№01 від 02.09.2020 було помилково зазначено адресу місця поставки.

Товариство повідомило, що ним за заявою ФГ «Внучка» внесено зміни до товарно-транспортної накладної №09-02/№01 від 02.09.2020, в якій було зазначено правильну адресу пункту відвантаження: Київська обл., Згурівський р-н., с.Володимирське, вул.Володимирська, 8, у відповідності до ліцензії позивача на право зберігання пального (а.с.41).

Так, ТОВ «Інвестнафпродукт ПК» було направлено позивачу товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (надти) №09-02/№01 від 02.09.2020, в якій зазначено адресу пункту розвантаження: Київська обл., Згурівський р-н., с.Володимирське, вул.Володимирська, 8 (а.с.39).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Інвестнафпродукт ПК» було виправлено у відповідній товарно-транспортній накладній адресу пункту розвантаження нафтопродуктів, яка відповідає адресі, що вказана у ліцензії позивача на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №1011004142020000336 від 26.02.2020.

Дані обставини були викладені позивачем у скарзі на спірне податкове повідомлення-рішення, адресованій Державній податковій службі України, проте, контролюючий орган, приймаючи рішення від 16.03.2021 №5978/6/99-00-06-02-06, безпідставно залишив їх поза увагою.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки контролюючого органу щодо здійснення позивачем зберігання пального за відсутності ліцензії на зберігання пального за адресою : Київська обл., Згурівський р-н., смт.Згурівка, вул.Кірова, 6А, є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б підтверджували висновки фактичної перевірки щодо порушення позивачем вимог ч.1 ст.15 Закону №481/95-ВР, не надав.

При цьому, оскільки позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу за податкове правопорушення у вигляді зберігання палива без ліцензії за помилковою адресою, то відповідачем мало бути виявлено та доведено наявність в діях Фермерського господарства «Внучка» складу відповідного правопорушення.

Відповідно до статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до абзацу 2 пункту 111.3 ст. 111 ПК України притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, що передбачає встановлення контролюючими органами вини особи, не передбачає презумпції наявності вини фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної особи у випадках притягнення фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної особи до юридичної відповідальності інших видів та не звільняє від обов`язку її доведення в порядку, передбаченому законом.

Разом із тим, факт помилки в заповненні адреси місця доставки палива письмово визнав та виправив постачальник позивача - ТОВ «Інвестнафтопродукт ПК».

Натомість, відповідач не надав доказів цілеспрямованих винних дій Фермерського господарства «Внучка» в інкримінованому йому податковому порушенні.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 28.12.2020 №8197/0901 є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апелянта, що коригування товарно-транспортної накладної відбулося після проведення фактичної перевірки та встановлення порушення, а також через три місяці з моменту її складання жодним чином не спростовують відсутність порушень позивачем норм податкового законодавства.

Також непроведення відповідного коригування акцизної накладної не спростовує факту відвантаження та зберігання пального за вірною адресою, за якою у позивача наявна відповідна ліцензія. Доказів протилежного відповідачем надано не було.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини третьої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 134 КАС витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС).

Склад та обсяг судових витрат визначено у частині третій статті 134 КАС, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя статті 134 КАС).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано: договір про надання правової допомоги № б/н від 06.04.2021, укладений позивачем з адвокатом Костенко О.М.; розрахунок суми витрат на професійну (правничу) допомогу від 20.02.2022; акт приймання-передачі наданих послуг від 20.02.2022; рахунок-фактура №4 від 20.02.2022

Згідно вказаних документів позивачем понесені такі витрати на правову допомогу:

- Зустрічі з клієнтом, ознайомлення з наданими матеріалами (ліцензією на право зберігання пального, податковим повідомленням-рішенням, актом про результати фактичної перевірки, рішенням про результати розгляду скарги, рахунком на оплату №0902-1 від 02.09.2021, товарно-транспортною накладною №09-02/№01 від 02.09.2020, скаргою (заявою) на податкове повідомлення-рішення, договором поставки нафтопродуктів №09-01/2 - 2 год, 2000 грн;

- Складення, засвідчення та подання процесуальних документів: складення та подання позову з додатками до суду (42 арк.); посвідчення та подання примірника позову з додатками для відповідача (42 арк.) - 6 год, 12000 грн;

- Складення, засвідчення та подання процесуальних документів: складення та подання відзиву з додатками (14 арк.); посвідчення та відправка відзиву з додатками відповідачу (14 арк.) - 4 год, 8000 грн;

На підставі вказаних документів, позивачем заявлено до відшкодування 22000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанції.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).

Водночас, якщо суд, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним, має право не розподіляти витрати на професійну правничу допомогу повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відтак, враховуючи правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, суд апеляційної інстанції при визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу бере до уваги дійсність, необхідність та розумність юридичних послуг, вартість яких заявлено позивачем до відшкодування, виходячи з конкретних обставин справи, а також докази, надані позивачем на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

На переконання колегії суддів безпідставним є включення до складу розміру витрат на професійну правничу допомогу часу витраченого на зустріч з клієнтом, ознайомлення з наданими ним матеріалами, оскільки наведене не стосується надання правової допомоги у суді.

Відтак, розподілу підлягають витрати, понесені у зв`язку із складанням позову та відзиву на апеляційну скаргу.

У зв`язку із викладеним, колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованими витратами на надання послуги з підготовки позовної заяви та відзиву на апеляційну скаргу є 20000 грн.

Заперечень щодо співмірності витрат відповідач не надав, а тому колегія суддів наведене питання не вирішує.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а, код ЄДРПОУ 44096797) на користь Фермерського господарства «Внучка» (07601, Київська обл., Броварський р-н, смт Згурівка, вул. Українська, 3, кв.2, код ЄДРПОУ 33354179) 20 000 (двадцять тисяч) грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої та апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя І.В. Федотов

Суддя А.Ю. Коротких