Постанова

від 25.01.2023 по справі 320/16685/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/16685/21 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Федотова І.В.,

Коротких А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Виконавчого комітету Бориспільської міської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Бориспільської міської ради Київської області, Виконавчого комітету Бориспільської міської ради, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Бориспільської міської ради щодо ненадання в повному обсязі інформації та копії документів безкоштовно по запиту №29/10-8 від 29.10.2021 позивача;

- зобов`язати Бориспільську міську раду надати безкоштовно повну інформацію та копії документів по запиту позивача до Бориспільської міської ради №29/10-8 від 29.10.2021 протягом 5 робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як розпорядник публічної інформації, протиправно не надав у повному обсязі інформацію, яку вимагав позивач згідно з його інформаційним запитом. Посилаючись на положення Законів України «Про доступ до публічної інформації», позивач заявляє про порушення відповідачем норм чинного законодавства, прав та законних інтересів позивача.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Бориспільської міської ради щодо ненадання в повному обсязі інформації та копії документів безкоштовно по запиту позивача від 29.10.2021 №29/10-8. Зобов`язано Виконавчий комітет Бориспільської міської ради надати позивачу безкоштовно повну інформацію та копії документів на його запит від 29.10.2021 №29/10-8 протягом 5 робочих днів з дня набрання рішенням законної сили. В позові до Бориспільської міської ради відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що Бориспільська міська рада не є розпорядником зазначеної у запиті позивач інформації.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивачем на офіційну електронну пошту Бориспільської міської ради був направлений запит про отримання публічної інформації від 29.10.2021 №29/10-8, у якому просив відповідача:

- надати копію рішення Бориспільської міської ради про встановлення ставок земельного податку з 01.01.2019 по момент отримання даного запиту;

- надати відомості про фактично сплачену суму коштів в якості земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:05:001:0358 в період з 2019 по 2021 роки.

Відповідь на цей запит позивач просив направити на вказану у запиті електронну адресу.

У відповідь на цей запит Виконавчий комітет Бориспільської міської ради направив на електронну адресу позивача лист від 08.11.2021 №12-33-4443, в якому повідомив про направлення позивачеві копій запитуваних документів, а саме: рішення Бориспільської міської ради Київської області від 26.06.2018 №3281-43-УІІ «Про встановлення ставок на пільг зі сплати місцевих податків та зборів на 2019 рік» на 12 сторінках.

При цьому Виконавчий комітет Бориспільської міської ради звернув увагу позивача на те, що для задоволення його запиту передбачається виготовлення копій обсягом більше як 10 сторінок (40 сторінок). Відповідно до пункту 2 статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більше як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту якщо особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіювання або друком. У зв`язку з цим Виконавчим комітетом було направлено рахунок для сплати фактичних витрат, пов`язаних з копіюванням та друком.

Щодо інформації, яку позивач просив надати в пункті 2 запиту було повідомлено, що органом, який контролює справляння надходжень до бюджету за земельний податок є Державна податкова служба, а тому для отримання відомостей про фактично сплачену суму коштів в якості земельного податку запропоновано звернутися до Бориспільської ДПІ ГУ ДПС у Київській області.

Не погоджуючись з правомірністю надання відповідачем відповіді, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що запит на публічну інформацію був адресований Бориспільській міській раді, відповідь на цей запит була надана Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради, що свідчить про виконання відповідачем положень частини першої статті 22 Закону №2939-VI щодо направлення запиту належному розпоряднику. Водночас в частині надання відповіді на питання запиту щодо інформації про суму сплаченого земельного податку вказана норма відповідачем дотримана не була, оскільки запит не був направлений до належного розпорядника (Бориспільська ДПІ ГУ ДПС у Київській області) з одночасним інформуванням позивача про це, що свідчить про непослідовність дій відповідача та порушення ним положень частини першої статті 22 Закону №2939-VI.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Частиною першою статті 14 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Частинами першою та другою статті 19 Закону № 2939-VI передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 Закону № 2939-VI).

Частиною третьою статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі. У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Частинами першою та другою статті 23 Закону №2939-VI передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

В даному випадку, позивачем на офіційну електронну пошту Бориспільської міської ради був направлений запит про отримання публічної інформації №29/10-8 від 29.10.2021, у якому позивач просив відповідача: надати копію рішення Бориспільської міської ради про встановлення ставок земельного податку з 01.01.2019 по момент отримання даного запиту; надати відомості про фактично сплачену суму коштів в якості земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 3210500000:05:001:0358 в період з 2019 по 2021 роки.

Відповідь на запит була надана листом від 08.11.2021 №12-33-4443 Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради.

Тобто фактично Бориспільською міською радою було перенаправлено запит до Виконавчого комітету Бориспільської міської ради.

Надаючи оцінку діям відповідача в частині надання неповної інформації на запит та зобов`язання позивача оплатити витрати, пов`язані з копіюванням та друком, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону №2939-VI розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк у межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

Згідно з приміткою до постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011 року № 740 «Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за виготовлення однієї сторінки встановлюється на дату копіювання або друку документів.

Вказані правові норми регулюють питання відшкодування витрат саме на копіювання та друк (що передбачає виготовлення паперових копій документів) та не передбачають обмеження права на отримання інформації в електронному вигляді, зокрема не передбачають встановлення плати за сканування копій документів.

Крім того, аналіз частини другої статті 34 Конституції України та частини другої статті 7 Закону України «Про інформацію» свідчить, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме паперову чи електронну.

Відповідно до матеріалів справи позивач просив надіслати запитувані документи в електронному вигляді на його електронну пошту, проте зазначеного відповідач при наданні відповіді не врахував та протиправно посилався на необхідність здійснення оплати витрат на копіювання та друк запитуваних документів, що передбачає виготовлення паперових копій документів.

Разом із тим, згідно з твердженнями відповідача, інформація, яку запитує позивач, вже створена у паперовому вигляді та може бути надана в електронному вигляді позивачу за умови, якщо останній здійснить оплату за виготовлення електронних копій запитуваних документів. Тобто фактично відповідачем не надано безкоштовно відповідну інформацію з підстав відсутності її створення саме Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради, а також з підстав її відсутності в електронному вигляді.

Надання вже існуючої інформації в електронному вигляді не є створенням нової інформації, оскільки в цьому випадку йдеться про переведення вже існуючої у відповідача інформації в електронний вигляд, тобто надання інформації, яка вже існує та розпорядником якої є відповідач.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 лютого 2022 року.

Крім того, Верховний Суд вже неодноразово висловлював позицію, що у разі якщо переведення в електронну форму (сканування) не є технічно неможливим та не покладає на розпорядника надмірний тягар, враховуючи ресурсні можливості, вимога щодо надання копії документів у сканованій формі повинна бути задоволена (пункти 30-31 постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року в справі № 818/1043/17 та пункти 28-30 постанови Верховного Суду від 31 січня 2019 року в справі № 820/4258/17).

Таким чином, відповідачем не було доведено, що надсилання в електронному вигляді копій запитуваних документів на електронну пошту позивача є технічно неможливим або покладає на Виконавчий комітет Бориспільської міської ради надмірний тягар, а тому відповідач був зобов`язаний задовольнити запит позивача та надати копії запитуваних позивачем документів в електронному (сканованому) вигляді безкоштовно у повному обсязі.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, в частині надання відповіді на питання запиту щодо інформації про суму сплаченого земельного податку відповідачем не було дотримано норм частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки запит не був направлений до належного розпорядника (Бориспільської ДПІ ГУ ДПС у Київській області) з одночасним інформуванням позивача про це.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради було допущено протиправну бездіяльність, оскільки запит позивача повинен бути направлений до належного розпорядника інформації, а саме Бориспільської ДПІ ГУ ДПС у Київській області, з одночасним інформуванням позивача про це.

Проте таких дій Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради вчинено не було, що свідчить про непослідовність дій відповідача та порушення ним положень статті 22 Закону №2939-VI.

Окрім цього, судом першої інстанції також невірно зобов`язано Виконавчий комітет Бориспільської міської ради надати позивачу повну інформацію та копії документів на його запит №29/10-8 від 29.10.2021 протягом 5 робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 22 Закону №2939-VI Виконавчий комітет повинен був направити запит позивача до Бориспільської ДПІ ГУ ДПС у Київській області, оскільки запитувана позивачем інформація у нього відсутня.

Колегія суддів зазначає, що в частині надання відповіді на питання запиту щодо інформації про суму сплаченого земельного податку, саме Бориспільська ДПІ ГУ ДПС у Київській області володіє зазначеною інформацією, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до зазначеної статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування, законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

За приписами п. 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

З вказаних норм вбачається, що до місцевих зборів належить плата за землю, а адміністрування такого збору здійснюється податковим органом.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, зазначивши у резолютивній частині про визнання протиправною бездіяльності Виконавчого комітету Бориспільської міської ради щодо ненадання в повному обсязі інформації та копії документів по запиту позивача №29/10-8 від 29.10.2021.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з метою захисту прав позивача, необхідно визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Бориспільської міської ради щодо не направлення запиту позивача №29/10-8 від 29.10.2021 до належного розпорядника (Бориспільської ДПІ ГУ ДПС у Київській області) з одночасним інформуванням про це позивача, відповідно до положень статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI та зобов`язати Виконавчий комітет Бориспільської міської ради направити запит позивача до належного розпорядника з одночасним інформуванням про це позивача.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню в частині, а позов частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Бориспільської міської ради - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2022 року скасувати в частині позовних вимог щодо розгляду п. 2 запиту ОСОБА_1 на отримання публічної інформації від 29.10.2021 та ухвали в цій частині нове судове рішення.

Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Бориспільської міської ради щодо не направлення запиту ОСОБА_1 №29/10-8 від 29.10.2021 для розгляду п. 2 даного запиту до належного розпорядника інформації - Бориспільської ДПІ ГУ ДПС у Київській області з одночасним інформуванням ОСОБА_1 про це, відповідно до положень статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI.

Зобов`язати Виконавчий комітет Бориспільської міської ради направити запит ОСОБА_1 №29/10-8 від 29.10.2021 для розгляду п. 2 даного запиту до належного розпорядника - Бориспільської ДПІ ГУ ДПС у Київській області з одночасним інформуванням ОСОБА_1 про це, відповідно до положень статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя І.В. Федотов

Суддя А.Ю. Коротких