Постанова

від 24.01.2023 по справі 817/1994/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року

м. Київ

справа № 817/1994/16

касаційне провадження № К/9901/42096/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівному ГУ ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.03.2017 (суддя Гломб Ю.О.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 ( головуючий суддя - Шевчук С.М., судді - Бучик А.Ю., Майор Г.І.) у справі за позовом Кооперативного підприємства "Рівненське гуртово-роздрібне об`єднання" ОСС до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Кооперативне підприємство "Рівненське гуртово-роздрібне об`єднання" ОСС (далі - КП "Рівненське ГРО" ОСС, позивач, Підприємство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівному ГУ ДФС у Рівненській області (далі - ДПІ у м.Рівному, Інспекція, скаржник, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.08.2016 №0001781204 та №0001791204.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки №159 від 26.06.2016 «Про своєчасність сплати узгодженої суми податкового зобов`язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності», оскільки вважає такі висновки акту перевірки, на підставі якого прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, такими, що не ґрунтуються на достовірних, об`єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству. На думку позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають критеріям правомірності, установленим в статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнятті з порушенням встановленої законом процедури, необґрунтовані, без врахування фактичних обставин справи, а тому порушують права та законні інтереси платника податків.

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 15.03.2017 адміністративний позов задовольнив повністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відображені в акті перевірки від 26.07.2016 №159 відомості не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки податковим органом порушено установлену законом процедуру проведення документальної перевірки позивача.

Також суд першої інстанції вказав, що суми податкового зобов`язання по орендній платі за земельні ділянки, сплачені позивачем згідно з виписками по рахунку, відповідають сумам визначеним у податковій декларації, що свідчить про недостовірність доводів контролюючого органу.

Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.06.2017 постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.03.2017 залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та вказав, що відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив належними й допустимими доказами правомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Інспекція області подала до Вищого адміністративного суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.03.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 та відмовити в задоволенні позову.

В касаційній скарзі скаржник зазначив, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 75, 78, 126 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), та статті159 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) стосовно законності та обґрунтованості судового рішення.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначив, що постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 15.03.2017 та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 прийняті у відповідності до норм матеріального та процесуального права, оскільки податковий орган порушив установлену законом процедуру проведення документальної перевірки, діяв поза межами правового поля, а тому відображені в акті перевірки відомості не можуть братися до уваги відповідно до положень частини третьої статті 70 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01.08.2017 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд ухвалою від 23.01.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 24.01.2023.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.

Суди попередніх інстанцій встановили такі обставини.

Інспекцією на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України була проведена перевірку КП "Рівненське ГРО" ОСС щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов`язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, результати якої оформлені актом від 26.07.2016 №159, за висновками якого податковим органом встановлено, що в порушення вимог пункту 287.3 статті 287 ПК України КП "Рівненське ГРО" ОСС затримано сплату узгодженої суми грошового зобов`язання нарахованого згідно із звітною податковою декларацією з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік від 19.02.2016 №9020242902, а саме:

- на 31 день по терміну сплати 30.03.2016, фактично сплачено 30.05.2016 на суму 13149,28грн.;

- на 30 днів по терміну сплати 30.04.2016, фактично сплачено 30.05.2016 на суму 67275,54грн.;

- на 60 днів по терміну сплати 30.04.2016, фактично сплачено 29.06.2016 на суму 22693,60грн.;

- на 30 днів по терміну сплати 30.05.2016, фактично сплачено 29.06.2016 на суму 60411,81грн.

Згідно з розрахунком штрафної санкції до акта перевірки податковим органом застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 10% за порушення строку сплати грошового зобов`язання:

- на 30 днів (по терміну сплати 30.04.2016) в сумі 67275,54грн.;

- на 30 днів (по терміну сплати 30.05.2016) в сумі 60411,81грн.

На підставі акту перевірки від 26.07.2016 №159 та вказаного розрахунку штрафної санкції Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 10.08.2016 №0001781204, яким зобов`язала КП "Рівненське ГРО" ОСС сплатити штраф в сумі 127687,35 грн.

Згідно з розрахунком штрафної санкції до акта перевірки податковим органом застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 20% за порушення строку сплати грошового зобов`язання:

- на 61 день (по терміну сплати 30.03.2016) в сумі 13149,28грн.;

- на 60 днів (по терміну сплати 30.04.2016) в сумі 22693,60грн.

На підставі акту перевірки від 26.07.2016 №159 та вказаного розрахунку штрафної санкції Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 10.08.2016 №0001791204, яким зобов`язала КП "Рівненське ГРО" ОСС сплатити штраф в сумі 35842,88грн.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У підпункті 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка ка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Аналіз зазначених правових норм свідчить, що камеральна перевірка є одним із видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, та є способом здійснення податкового контролю, що проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника податкового органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника податків та його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності арифметичних та/або методологічних помилок або інших відомостей, які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей камеральною перевіркою не охоплюється.

Своєчасність сплати податків може бути перевірена контролюючим органом під час здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у контролюючого органу відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати платником податків податкових зобов`язань.

Посилання скаржника на те, що ним була проведена саме документальна невиїзна перевірка, відхиляються Верховним Судом як безпідставні, оскільки Інспекція під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій не надала будь-яких належних та допустимих доказів існування обставин, передбачених пунктами 79.1, 79.2 статті 79 ПК України, які визначають особливості проведення документальної невиїзної перевірки. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про порушення податковим органом установленої законом процедури проведення документальної перевірки позивача, а також про те, що відомості, відображені в акті перевірки від 26.07.2016 №159, в силу вимог частини третьої статті 70 КАС України, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки одержані контролюючим органом поза межами правового поля.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди повно й правильно встановили обставини справи, не допустили неправильного застосування норм матеріального права, чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах обох інстанцій, і з урахуванням яких як суд першої, так і апеляційної інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Доводи заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, натомість, такі зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв`язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15.03.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова