Ухвала

від 23.01.2023 по справі 204/669/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/669/23

Провадження № 1-кс/204/322/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

ІМенеМ УкрАїНи

23 січня 2023 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України у Дніпропетровської області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, подане в рамках кримінального провадження №22022040000000229 від 16.09.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.110-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року до суду надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України у Дніпропетровської області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, подане в рамках кримінального провадження №22022040000000229 від 16.09.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.110-2 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що щогромадяни України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та інші особи діючи за попередньою змовою групою осіб, на базі суб`єкту підприємницької діяльності розташованого на території Дніпропетровської області та його відокремленого підрозділу розташованого на тимчасово окупованій території Херсонської області, організували функціонування низки протиправних фінансових механізмів по незаконному переведенню безготівкових грошових коштів суб`єктам господарської діяльності розташованих на окупованих територіях Херсонської області, частина яких, перераховується на підтримку окупаційної влади Херсонської області, тобто на фінансування дій вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Досудовим розслідуванням встановлено, що до вищевказаної протиправної діяльності причетний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, уродженець Дніпропетровської області, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , який, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , продовжує вчиняти дану протиправну діяльність, направлену на фінансування дій вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. Встановлено, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 організували на базі млинового комплексу ТОВ «Херсонмлин» (код ЄДРПОУ 41373421, адреса: м. Дніпро, вул. Чернишевського, буд.35, кв.1 ) та його відокремленого підрозділу «Млин» ТОВ «Херсонмлин» (код ЄДРПОУ 41654488, адреса: Херсонська область, Олешківський район, м. Олешки, вул. Промислова, буд. 1) функціонування низки протиправних фінансових механізмів по незаконному переведенню безготівких грошових коштів суб`єктам господарської діяльності розташованих на окупованих територіях Херсонської області (нібито придбання пшениці, паливно-мастильних матеріалів тощо), частина яких, перераховується на підтримку тимчасово окупованої влади Херсонської області. В подальшому, значну частину готової продукції пшеничного борошна першого та вищого сортів посадові особи ТОВ «Херсонмлин» реалізують за готівку суб`єктам підприємницької діяльності АР Крим та рф. Відповідно до матеріалів виконаного доручення слідчого (вх. 55/8-3820 від 23.12.2022), ОСОБА_6 з початку 2022 року причетний до організації функціонування низки протиправних фінансових механізмів по незаконному переведенню безготівкових грошових коштів у готівку, з метою виведення капіталів підприємств легального сектору економіки України в тіньовий обіг та наданні фінансової допомоги рф. Протиправний фінансовий механізм полягає в тому, що службові особи ТОВ «ХЕРСОНМЛИН» та його філії «МЛИН» ТОВ «ХЕРСОНМЛИН», здебільшого, придбають необхідну складову борошна зерна пшениці 2 та 3 класу у невстановлених фізичних осіб-підприємців за готівкові кошти, що дозволяє не відображати вказані взаєморозрахунки у податковій звітності. Відповідно, значну частину готової продукції пшеничного борошна першого та вищого сортів службові особи ТОВ «ХЕРСОНМЛИН» реалізують за готівку суб`єктам підприємницької діяльності (далі СПД) на тимчасово окупованих територіях Херсонської та Запорізької областей, а також АР Крим. У подальшому кошти, які акумулюються у ОСОБА_5 від продажу борошна за готівку, спрямовуються на фінансову допомогу окупаційної адміністрації рф та злочинної діяльності незаконних збройних формувань підконтрольних державі-агресору, при цьому документообіг між бухгалтерами (у т.ч. які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України) здійснюється ОСОБА_6 ОСОБА_8 . Також, встановлено, що основна частина коштів, яка раніше передавалась підлеглими ОСОБА_5 безпосередньо ОСОБА_9 (підозрюваний у наданні допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, в умовах воєнного стану за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України) для проведення підривної діяльності проти України, у зв`язку зі смертю останнього, на даний час передається шляхом переказу «криптовалютних активів» першому заступнику т.зв. «адміністрації Херсонської області» ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно з відповіддю на доручення слідчого (вх.55/8-3820від 23.12.2022) встановлено, що громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у протиправній діяльності використовує свій особистий автомобіль «ALFA ROMEO GIULIA», державний номерний знак НОМЕР_1 .Згідно з листом з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області (філія ГСЦ МВС) (вх. №55/8-3917 від 29.12.2022) автомобіль марки «ALFA ROMEO GIULIA», білого кольору, vin-код: НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , об`ємом двигуна 2891 см. куб., зареєстрований 25.07.2019за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

18.01.2023 у ході проведення обшуку автомобілю «ALFAROMEOGIULIA»,державний номернийзнак НОМЕР_1 даний автомобіль було вилучено та доставлено до УСБУ у Дніпропетровській області.У цей же день вказаний автомобіль було оглянуто та визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

При цьому з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, виникла необхідність у накладенні арешту на автомобіль марки «ALFA ROMEO GIULIA», білого кольору, vin-код: НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , об`ємом двигуна 2891 см. куб, у зв`язку з чим, слідчий звернувся до суду із зазначеним клопотанням.

В судове засідання слідчий не з`явився, надавши на адресу суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, в якій клопотання підтримав, просив задовольнити в повному обсязі, посилаючись на підстави, які в ньому зазначені.

У зв`язку з неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів не здійснювалося, що відповідає положенням ч.4 ст.107 КПК України.

Згідно з ч.2 ст.172 КПК клопотання слідчого, прокурора про арешт майна може розглядатися без повідомлення власника майна, його представника чи законного представника, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

З урахуваннямзазначеного,слідчий суддяробить висновок,про можливістьрозглянути клопотанняу судовомузасіданні безвиклику власникамайна,для уникненняв подальшомуунеможливлення виконаннязавдань кримінальногопровадження.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали клопотання, приходжу до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно підлягає можливій конфіскації. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п.3 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

За змістом ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченомупунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Встановлено, що слідчим відділом Управління СБ України у Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022040000000229 від 16.09.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.110-2 КК України.

Дослідження наданих слідчим документів у сукупності, враховуючи викладену у клопотанні фабулу кримінального провадження, дають підстави стверджувати, щопідозра про ймовірне вчинення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110-2 КК України, є обґрунтованою тією мірою, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що останній міг вчинити кримінальне правопорушення та обумовити подальше досудове розслідування.

Висновки органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

При цьому, слідчий суддя керується тим, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

ОСОБА_6 вчинив тяжкийзлочин,за вчиненняякого відповіднодо ч.3ст.110-2КК Українипередбачено покаранняу виді позбавлення волі на строк від шести до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Тобто, у випадку визнання винуватим ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, тому на переконання слідчого судді, слідчий в клопотанні довів необхідність арешту майна підозрюваногоз метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що вказані критерії є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії (Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (серед інших, James та інші проти Сполученого Королівства (Рішення від 21 лютого 1986 року, заява № 8793/79, параграф 50).

Накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.

Також слідчим суддею не встановлено негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, який в цьому випадку є найбільш дієвим та виправдовує ступінь втручання у права підозрюваного.

Вирішуючи питання щодо способу арешту майна, який підлягає застосуванню, визначеним у клопотанні слідчим, слідчий суддя враховує конкретні обставини провадження, а також пропорційність втручання в права та інтереси власника майна.

Згідно ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно (ч.5 ст.173 КПК України).

Слідчий суддя вважає доведеним існування достатніх підстав вважати, що не накладення арешту на майно може призвести до їх можливого пошкодження, псування, знищення, передачі, відчуження на користь третіх осіб або настання інших наслідків, у зв`язку з чим не буде досягнута дієвість даного кримінального провадження.

Тому, враховуючи доведеність слідчим наявності ризиків, передбачених абзацом другим ч.1 ст.170 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що заборона відчуження майном виправдає у цьому випадку ступінь втручання у право власності ОСОБА_6 та є достатнім для забезпечення конфіскації як виду покарання.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає доведеним, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки сприятиме досягненню мети щодо всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, та таке втручання у право на власність є пропорційним, оскільки, завдяки цьому заходу забезпечення кримінального провадження може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням, тому клопотання підлягає задоволенню.

У випадку, якщо в подальшому наявність зв`язку між арештованим майном та розслідуваними кримінальними правопорушеннями у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст.28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, власник майна не позбавлений права ініціювати в порядку ст.174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст. ст. ст.110,170-173,309,372,376 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України у Дніпропетровської області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна, подане в рамках кримінального провадження №22022040000000229 від 16.09.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.110-2 КК України задовольнити.

Накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: автомобіль марки «ALFA ROMEO GIULIA», білого кольору, vin-код: НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , об`ємом двигуна 2891 см. куб., зареєстрований 25.07.2019за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1