Рішення

від 26.01.2023 по справі 707/2757/22

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/2757/22

2/707/94/23

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

26 січня 2023 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді - Миколаєнко Т.А.,

за участі: секретаря судового засідання - Проценко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та залишення місця проживання дитини з батьком, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 у якій, з урахуванням позовної заяви у новій редакції від 26 грудня 2022 року /а.с. 36-37/ та заяви про усунення недоліків і зміну предмету позову від 26 грудня 2022 року /а.с. 30/, просить суд:

- розірвати шлюб між ним та відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрований 14 січня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м. Києва, актовий запис № 31;

- залишити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 ;

- судові витрати залишити за позивачем.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14 січня 2006 року сторони по справі зареєстрували шлюб, від якого мають двох дітей: неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя подружжя не склалося у зв`язку з різними поглядами на сім`ю та конфліктами на побутовому рівні. 01 березня 2022 року відповідач звільнилася з роботи, залишила сім`ю та переїхала до міста Черкаси. З того часу позивач та відповідач проживають окремо, шлюбно-сімейні відносини між подружжям припинені. Спільне господарство сторони не ведуть. Подальше сумісне життя і збереження сім`ї є неможливим. Спору щодо поділу майна подружжя та визначення місця проживання дітей немає. Малолітній син сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з позивачем і позивач вважає необхідними залишити його проживати разом з ним і надалі, оскільки ним створені всі умови, необхідні для розвитку дитини. До того ж, син тягнеться до спілкування більше з батьком.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 09 грудня 2022 року позовна заява була залишена без руху, з наданням позивачу часу для усунення недоліків /а.с. 24-27/.

Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Миколаєнко Т.А. від 29 грудня 2022 року відкрито провадження у справі; вирішено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін 26 січня 2023 року; запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву, а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову /а.с. 39-41/.

Одночасно сторонам було роз`яснено, що відповідно до частини п`ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, та зазначено строки подання такого клопотання.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду справи.

Зокрема, відповідача було повідомлено про вказаний позов шляхом направлення копії позовної заяви разом з додатками та ухвалою суду про відкриття провадження за місцем її реєстрації, які отримані відповідачем особисто 12 січня 2023 року.

19 січня 2023 року від відповідача ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку до суду надійшла письмова заява про визнання позову /а.с. 45/.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від будь-якої зі сторін до суду не надійшло, а відтак, відповідно до вимог частини п`ятої статті 279 ЦПК України, суд вважає можливим розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з позовної заяви та підтверджується наявними у справі доказами, шлюб між сторонами зареєстровано 14 січня 2006 року, що засвідчується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 14 січня 2006 року /а.с. 32/.

Від даного шлюбу у подружжя народилося двоє дітей: донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копіями Свідоцтв про народження дітей серії НОМЕР_2 від 25 травня 2006 року та серії НОМЕР_3 від 15 січня 2010 року, відповідно /а.с. 8,9/.

Спільне подружнє життя сторін не склалося. Позивач та відповідач проживають окремо, шлюбні відносини між ними фактично припинені. Подальше сумісне життя і збереження сім`ї є неможливим. Спору щодо поділу майна подружжя та визначення місця проживання дітей немає.

З копії довідки № 1913 від 04 листопада 2022 року, виданої адміністратором відділу Центру надання адміністративних послуг апарату Виконавчого комітету Тальнівської міської ради, вбачається, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним, згідно будинкової книги, зареєстрований син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 10/.

З копії характеристики, виданої директором Тальнівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 Солошенко Т.В., встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у Тальнівській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 з першого класу. Навчається в міру своїх можливостей з середнім і достатнім рівнем навчання. Міг би навчатися краще. Любить читати художню літературу, слухати музику, має наочне образне мислення, добрий загальний розвиток. Батьки приділяють належну увагу вихованню сина. Дитина тягнеться до спілкування більше з батьком. Батько постійно відвідує батьківські збори, возить дитину до школи, цікавиться навчанням. Арсен має багато друзів, з товаришами підтримує дружні стосунки. Відповідальний, виконує доручення вчителя /а.с. 11/.

Із витягу з реєстру територіальної громади № 2022/000965559 від 02 листопада 2022 року слідує, що донька сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за місцем реєстрації відповідача за адресою: АДРЕСА_2 /а.с. 12/.

Відповідно до копії Свідоцва про право на спадщину за законом від 28 вересня 2018 року, виданого державним нотаріусом Тальнівської державної нотаріальної контори Косміним О.В. /а.с. 13/, позивач у справі ОСОБА_1 успадкував після смерті ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0912 га, кадастровий номер 7124010100:03:002:0012, розташовану на території Тальнівської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , що належала останній на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ЧР -14-01-113 від 17.08.2000 /а.с. 13, 14, 15/.

Згідно з копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля марки «Kia Magentis», д.н.з НОМЕР_5 /а.с. 16/.

Із копії дубліката трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 встановлено, що 01 березня 2022 року останню звільнено з роботи із займаної посади вчитель-логопед відділення денного догляду і реабілітації дітей та осіб з інвалідністю за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України) на підставі наказу № 4-ІІ від 01 березня 2022 року /а.с. 17/.

Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 23 грудня 2022 року, затвердженого начальником відділу служби у справах дітей Тальнівської міської ради Кравчук Н.В., підписаного членами комісії: начальником відділу служби у справах дітей Тальнівської міської ради Кравчук Н.В. та головним спеціалістом служби у справах дітей Тальнівської міської ради Солов`яновою В.В., комісією проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Житло розміщене на першому поверсі одноповерхового будинку, складається з трьох кімнат, коридору, кухні та ванної. Умови проживання задовільні, у будинку зроблено ремонт, є всі необхідні меблі та побутова техніка. Для виховання і розвитку дитини створено такі умови: є окрема кімната з усіма необхідними меблями для навчання та оргтехнікою для занять. За даною адресою проживають і мають постійне місце реєстрації ОСОБА_1 - батько, та ОСОБА_3 . У сина з батьком дружні стосунки. Проведено бесіду із малолітнім ОСОБА_6 та встановлено, що дитини хоче і надалі проживати зі своїм батьком ОСОБА_1 /а.с. 35/.

При цьому суд бере до уваги позицію відповідача, яка в межах розгляду даної справи визнала позов у повному обсязі, не оспорює факт припинення сімейно-шлюбних відносин між подружжям та не заперечує проти того, щоб малолітній син сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишився проживати разом з батьком.

Відповідно до положень статті 51 Конституції України та статті 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки й чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Статтею 55 СК України встановлено, що дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

За приписами частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Частиною другою статті 114 СК України визначено, що у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 5 «Рівноправність подружжя» Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

У пункті 126 рішення у справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв`язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розірвання шлюбу є виваженим та свідомим, причини, з яких він наполягає на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, сімейні стосунки подружжя є формальними, поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони наміру не мають, отже, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стало неможливим та суперечить їхнім інтересам.

Крім того, суд наголошує, що він не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин. Вільність та рівність цих стосунків, а також можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, а тому вважає необхідним позов задовольнити, а шлюб розірвати.

Щодо вимоги позивача про залишення малолітньої дитини сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати з батьком ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Частиною другою статті 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

За змістом частини першої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

У постановах від 15 січня 2020 року в справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) та від 22 грудня 2021 року в справі № 339/143/20 (провадження № 61-6809св21) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

Матеріали справи доказів про наявність між сторонами спору щодо того, з ким із батьків буде проживати їхній малолітній син, не містять.

Судом установлено, що за спільною згодою сторін та самої дитини малолітній син подружжя ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком ОСОБА_1 .

Проживання дитини разом з батьком не позбавляє матір права приймати участь у його вихованні та розвитку.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на вік малолітньої дитини, а також ту обставину, що фактів, ознак чи наявність випадків, які б давали підстави вважати, що залишення сина проживати разом з батьком становить небезпеку для його життя, здоров`я і морального виховання, судом не встановлено, беручи до уваги приписи Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, норми міжнародних актів, що регулюють питання захисту прав і свобод дітей, а також положення національного законодавства, суд вважає необхідним залишити малолітнього сина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживати разом з батьком ОСОБА_1 , оскільки це відповідає найкращим інтересам дитини.

Слід наголосити, що під час розгляду даної справи судом не вирішується питання про визначення місця проживання дитини, а лише розглядається вимога про залишення проживання малолітньої дитини разом із батьком.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12 червня 2009 року зазначено, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Таким чином, визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому може бути прийняте судом.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, у позовній заяві позивач просить суд залишити судові витрати за ним.

Відтак, ухвалюючи рішення, витрати по сплаті судового збору суд залишає за позивачем.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 3-5, 7-13, 17, 19, 43, 49, 76-81, 89, 133, 141, 206, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та залишення місця проживання дитини з батьком - задовольнити повністю.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 14 січня 2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції м. Києва, актовий запис № 31, - розірвати.

Малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити проживати разом з батьком - ОСОБА_1 .

Судові витрати у справі залишити за позивачем - ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог частини другої статті 115 Сімейного кодексу України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставляння відмітки в актовому записі про шлюб.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення в електронній формі сторони можуть за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_8 .

Суддя: Т. А. Миколаєнко