Рішення

від 27.12.2022 по справі 131/1187/21

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/1187/21

провадження № 2/136/497/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2022 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Шпортун С.В.,

за участю секретаря судового засідання Белінської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів та звільнення від заборгованості по сплаті аліментів,

за участі

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_5 ,

представника відповідача ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач-1), ОСОБА_3 (далі відповідач 2), ОСОБА_4 (далі відповідач - 3), підставність якого обґрунтовує тим, що за судовими рішеннями він, ОСОБА_1 , несе аліментні зобов`язання, а саме:

- за рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.04.2016 у справі № 712/3537/16-ц з нього на користь батька ОСОБА_2 присуджено до стягнення аліменти на його утримання у розмірі 1/4 частки всіх видів його доходу (заробітку), але не менше 30 % прожиткового мінімуму щомісячно, починаючи стягнення з 28.03.2016 і до його смерті.

- за рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 23.09.2016 у справі № 131/785/16-ц з нього на користь ОСОБА_7 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2/9 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 26.04.2016 щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

- за рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 07.08.2020 у справі № 135/716/20 з нього на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на її утримання під час вагітності в розмірі 1/5 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви до суду, а саме з 16.06.2020. Аліменти присуджені дружині під час вагітності продовжує сплачувати після народження дитини без додаткового рішення суду до досягнення дитиною трьохрічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2

- за судовим наказом від 28.01.2021 у справі № 135/40/21, виданим Ладижинським міським судом Вінницької області з нього на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі ј частки всіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 14.01.2021 щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

Загальний розмір аліментів, які присуджено до стягнення із позивача на користь усіх відповідачів складає 92,22 % (1/4 + 2/9 + 1/5 + 1/4 = 83/90 = 92,22 %).

Усі вищевказані судові рішення звернуто стягувачами до виконання.

Приймаючи до уваги те, що сукупний розмір аліментів є занадто великий та ставить позивача у скрутне матеріальне становище та фактично унеможливлює його існування, оскільки на проживання йому залишатися лише 7,78 % заробітку (доходу), що суперечить нормам чинного законодавства та принципам справедливості і рівноправності, ставить позивача в кабальні умови та явно порушує законні права та інтереси позивача, наведене стало підставою звернення до суду із даним позовом, в якому він просив суд:

- змінити розмір аліментів утримуваних із нього, ОСОБА_1 , за вказаними вище судовими рішеннями в частині стягнення аліментів на утримання його батька ОСОБА_2 та дружини ОСОБА_3 в сторону зменшення до 1/12 частки його заробітку (доходу) щомісячно на кожного, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та відповідно до дня смерті батька та досягнення неповнолітньою дитиною ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- змінити розмір аліментів утримуваних із нього, ОСОБА_1 , за судовими рішеннями на утримання його неповнолітніх дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в сторону зменшення до 1/6 частки його заробітку (доходу) щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття;

- звільнити його, ОСОБА_1 , від сплати заборгованості за аліментам, яка станом на 01.08.2021 становить 276 880, 63 грн. у сукупності за усіма судовими рішеннями.

08.02.2022 представником позивача адвокатом Мазур О.В., було подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої, окрім вимог про зменшення розміру аліментів, про які він просив у первісному позові, просив суд звільнити позивача від сплати нарахованої заборгованості по аліментах, яка станом на 01.02.2022 становить 363 987,91 грн. (триста шістдесят три тисячі дев`ятсот вісімдесят сім гривень 91 копійка) за усіма виконавчими документами виданими за судовими рішеннями, а саме:

- заборгованості по аліментам на користь батька ОСОБА_2 у розмірі 67 396,08 грн.;

- заборгованості по аліментам на користь ОСОБА_10 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - 187 077,48 грн.;

- заборгованості по аліментам на користь ОСОБА_3 на її утримання до досягнення донькою ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) трирічного віку 65 258,51 грн.;

- заборгованості по аліментам на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) - 44 255,84 грн..

Відповідач-1 ОСОБА_2 не скористався своїм правом на подачу відзиву у визначений судом строк.

Відповідач-2 - ОСОБА_3 , через свого представника адвоката Бегейма М.О. надіслала на адресу Іллінецького районного суду Вінницької області відзив, відповідно до якого позов не визнала, просила в його задоволенні відмовити у повному обсязі, аргументуючи свою позицію у заяві по суті. Утім у подальшому Відповідач -2 до Липовецького районного суду надала заяву відповідно до якої, не заперечувала проти позовних вимог про зміну розміру аліментів стягуваних на її користь на її утримання та на утримання їх спільної із позивачем дитини у розмірі запропонованому позивачем у позові та звільнення від сплати заборгованості позивача по аліментах за судовими рішеннями присудженими на її користь.

У визначений судом строк відповідач - 3 ОСОБА_4 , через свого представника адвоката Бодачевську М.В. надіслала на адресу Іллінецького районного суду відзив, відповідно до якого позов не визнала, просила суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Відповідно до відзиву позиція сторони відповідача 3 аргументована тим, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які свідчили про погіршення його матеріального та сімейного становища, а навпаки його матеріальний стан згідно з довідкою, яку додано до позову тільки покращується, з огляду на розмір нарахованої заробітної плати. Крім цього, позивач набув у власність рухоме та нерухоме майно. Наразі позивач проживає у службовій квартирі із дружиною ОСОБА_3 та їх спільною дитиною ОСОБА_9 , відтак кошти залишаються у сім`ї, а наявність судових рішень про стягнення аліментів на користь батька та нинішньої дружини та їх спільної дитини є нічим іншим як створення штучної ситуації для зменшення розміру аліментів присуджених до стягнення на користь їх спільної із відповідачем 3 дитини. Позивач отримує стабільний дохід, оскільки офіційно працевлаштований, розмір відрахувань не перевищує 50% його доходу відповідно до наданих довідок, а відтак зміна розміру усіх стягуваних із позивача аліментів до Ѕ розміру отримуваного ним доходу, що становить тих же 50% не є тим ефективним способом захисту. Крім цього, є недоведеними позивачем належними та допустимими доказами обставини щодо погіршення його стану здоров`я та пов`язаних із цим витрат. У відзиві відповідач-3 звернула увагу, що з 12.07.2021 зареєстрована як безробітна, таким чином її матеріальне становище змінилось у сторону погіршення. Також вказала, що відсутні правові підстави для звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментах нарахованих за судовим рішенням, яким на утримання їх спільної дитини присуджено аліменти, оскільки позивачем не доведено наявність тяжкої хвороби чи інших обставин, за наявності яких законодавець пов`язує можливість звільнення від заборгованості по аліментах.

Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Мазур О.В. направив відповідь на відзиви, у межах визначеного судом строку, відповідно до якого просив суд позов задовольнити у повному обсязі, мотивуючи тим, що на даний час у житті позивача відбулися зміни в матеріальному та сімейному стані у порівнянні із обставинами, що були наявні під час присудження із Позивача аліментів на користь відповідача-3 ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_8 за рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 23.09.2016, які є істотними для зміни розміру аліментів, а саме їх зменшення. Зокрема, рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 07.08.2020 по справі № 135/716/20 з нього, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на її утримання під час вагітності у розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, судовим наказом від 28.01.2021 по справі № 135/40/21, виданим Ладижинським міським судом Вінницької області з позивача на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 всіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 14.01.2021 щомісячно і до досягнення дитиною повноліття. У зв`язку із викладеним позивач зобов`язаний утримувати двох малолітніх дітей, дружину, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, та непрацездатного батька (згідно рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.04.2016 по справі № 712/3537/16-ц). Вказане свідчить про суттєві зміни сімейного і матеріального стану позивача в порівнянні із датою постановлення рішення про стягнення аліментів на утримання їх спільної доньки із відповідачем-3, пов`язане із необхідністю додаткового утримання трьох осіб. Загальний розмір аліментів становить 92,22 % натомість йому на проживання залишається лише 7,78 % його доходу, а після усіх відрахувань заборгованість щоразу лише збільшується на половину несплачених аліментів, яка станом на 01.11.2021 складає 314 640,26 гривень, що є істотною обставиною. Що ж до наявного у позивача на праві власності нерухомого майна, то його загальна вартість становить 77 312 гривень, тоді як на користь відповідача приблизно в той же час було перераховано аліментів на суму - 78 470,09 гривень (14968,53 грн. за квітень + 6 492,27 грн. за травень + 6492,27 грн. за червень + 50 517,02 грн. за липень 2018). Що ж до зареєстрованих за позивачем транспортних засобів, а саме автомобільний причіп АМС 500 Старконь та автомобіль Ford Sierra, 1987 року випуску, то вартість такого майна є незначною, оскільки причіп придбавався в серпні 2019 за ціною 11 500 гривень, натомість відповідач у липні 2019 року отримала аліменти у розмірі 69 937,58 грн. Таким чином, наявне у Позивача на праві власності рухоме і нерухоме майно фактично має незначну матеріальну цінність, в порівнянні із розміром перерахованих відповідачу 3 аліментів за цей період. При цьому, нарахована Позивачу заборгованість зі сплати аліментів відповідно до усіх рішень судів становить 92,22 % заробітку (доходу) позивача, що є більшою, ніж встановлене законодавством обмеження в 50 % доходів боржника, та є такою, що має істотне значення, в розумінні статті 197 СК України і є підставою для звільнення від заборгованості. Крім цього, наявність у Позивача відповідних хвороб у своїй сукупності також дає право звільнити його від сплати заборгованості по аліментах.

Ухвалою Іллінецького районного суду від 22.10.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи вирішено проводити в спрощеному позовному провадженні без повідомлення виклику сторін.

Ухвалою Іллінецького районного суду від 12.11.2021 задоволено заяву позивача про відвід головуючого судді Балтака Д.О., а матеріали справи передано до канцелярії для визначення іншого складу суду.

Відповідно до розпорядження голови Іллінецького районного суду Балтака Д. матеріали цивільної справи було вирішено передати за підсудністю до Липовецького районного суду Вінницької області.

Ухвалою Липовецького районного суду від 01.12.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду цим судом та залишено без руху, у зв`язку із неповною сплатою судового збору при пред`явленні позову та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 28.01.2022 вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче судове засідання з повідомленням (викликом) сторін. За клопотанням позивача витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «ДАР» інформацію про розмір нарахованої та виплаченої заробітної плати ОСОБА_4 за період з 2020 по 2021 роки в розрізі кожного місяця.

Ухвалою суду від 05.04.2022 прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 07.06.2022 прийнято до розгляду додаткові докази подані позивачем, а саме: виписку з історії хвороби від 17.12.2021; результати медичного дослідження медичного закладу «Центр здоров`я»; перелік призначених ліків та фіскальні чеки. Крім цього, вказаною ухвалою суду було закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 15.08.2022, 25.10.2022, 08.12.2022 задоволено заяву представника відповідача-3 Бодачевської М. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позові та відповіді на відзив, з урахуванням збільшених позовних вимог, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач 1 ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність (Том 2 а.с.59), відповідно до якої позовні вимоги визнав, згоден на зменшення розміру аліментів стягуваних на його користь до заявленого позивачем у заявах по суті розміру та звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментах відносно нього.

Відповідач-2 - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність (Том 2 а.с.62), відповідно до якої, не заперечувала проти позовних вимог про зміну розміру аліментів стягуваних на її користь як на її утримання так і на утримання дитини та звільнення від сплати заборгованості по аліментах на її користь.

Відповідач-3 ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду справи.

Представник відповідача-3 ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення вимог по відношенню до її довірительки, просила суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві, що був поданий до Іллінецького районного суду та долучений до матеріалів справи, який повністю підтримала.

Приймаючи до уваги те, що відповідач-1, відповідач-2 та її представник скористались своїм правом на розгляд справи у їх відсутність, відповідач-3 була належним чином повідомлена, заяв про відкладення розгляду справи вказані особи не надала, суд не вбачає правових підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить судове засідання за їх відсутності.

Суд, вислухавши пояснення позивача та представників сторін, які з`явились, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраним у справі доказами, встановив наступне.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.04.2016 у справі №712/3537/16-ц з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на його утримання в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу (заробітку) громадян, але не менше 30 % прожиткового мінімуму щомісячно, починаючи стягнення з 28.03.2016 і до його смерті (Том 1 а.с.16).

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 23.09.2016 у справі №131/785/16-ц з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_11 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2/9 частини всіх видів його заробітку доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 26.04.2016 щомісячно і до досягнення дитиною повноліття (Том 1 а.с.17,18).

Обставини щодо зміни прізвища відповідача-3 ОСОБА_11 на « ОСОБА_4 » підтверджуються паспортними документами (Том 1 а.с.56) та визнавались сторонами спору, відтак доказуванню не підлягають.

Також судом встановлено, що за рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 07.08.2020 у справі №135/716/20 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на її утримання під час вагітності в розмірі 1/5 частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з дня подання позовної заяви до суду, а саме з 16.06.2020. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду (Том 1 а.с.19-21).

Відповідно до судового наказу виданого Ладижинським міським судом 28.01.2021 у справі № 135/40/21, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 всіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 14.01.2021 щомісячно і до досягнення дитиною повноліття (Том 1 а.с.22).

Вищевказані судові рішення набрали законної сили та були звернуті стягувачами до виконання.

Відповідно до розрахунків заборгованостей зі сплати аліментів складених Ладижинським відділом державної виконавчої служби ГР ВО ЦЗ МУМЮ (м. Хмельницький) боржник ОСОБА_1 станом на 01.02.2022 має заборгованість :

- по ВП №52772267 (Том 2 а.с.9), в сумі 187 077,48 грн.;

- по ВП №64372478 (Том 2 а.с.10), в сумі 44 124,19 грн.;

-по ВП №63048804 (Том 2 а.с.11) в сумі 65 097,90 грн.

Відповідно до довідки виданої МХП Вінницька Птахофабрика філія «Птахокомплекс» ТОВ «Вінницька птахофабрика» (Том 1 а.с.215) ОСОБА_1 працює на посаді начальника дільниці в Філії «Птахокомплекс» ТОВ «Вінницька птахофабрика» з 01.02.2012, його дохід за період лютого 2021 по січень 2022 становив 612 116,77 грн, з яких проводились утримання аліментів:

- згідно з виконавчим документом №2/712/1163/16 від 27.04.2016 виданого Соснівським районним судом м. Черкаси на користь ОСОБА_2 у розмірі 66790,91 грн;

- згідно з виконавчим документом №131/185/16-ц від 12.10.2016 виданого Ладижинським міським судом на користь ОСОБА_4 в сумі 59397,09 грн;

- згідно з виконавчим документом №135/716/20 від 10.09.2020 виданим Ладижинським міським судом на користь ОСОБА_3 в сумі 53482, 05 грн;

- згідно з виконавчим документом №135/40/21 виданим 03.02.2021 Ладижинським міським судом на користь ОСОБА_3 66790,91 грн.

Станом на 01.02.2022 заборгованість по аліментах становить:

- за виконавчим документом №2/712/1163/16 від 27.04.2016 становить 67 396,08 грн;

- за виконавчим документом №131/185/16-ц від 12.10.2016 становить 187 077,48 грн.;

- за виконавчим документом №135/716/20 від 10.09.2020 в сумі 65 258, 51 грн.;

- за виконавчим документом №135/40/21 виданим 03.02.2021 в сумі 44 255, 84 грн.

Відповідно до довідки виданої Відокремленим підрозділом «Біогаз Ладижин» ТОВ «Вінницька Птахофабрика», ОСОБА_1 працює на посаді головного інженера його дохід за період з вересня 2022 по грудень 2022 року становить 208 947, 70 грн. нарахованої заробітної плати, з якої до виплати 168202, 89 грн. та з неї утримано за усіма виконавчими документами 84101, 44 грн.

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить суд змінити розмір аліментів присуджених із нього на користь відповідачів у сторону зменшення, у зв`язку із погіршенням його матеріального стану та стану здоров`я, а також просив суд звільнити його від заборгованості по сплаті аліментів на користь усіх відповідачів на підтвердження вказаних обставин, окрім судових рішень, за якими присуджено аліменти, про що судом зазначено вище позивачем було надано наступні докази.

Відповідно до свідоцтва про шлюб (а.с.15), 25.09.2019 ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_12 .

Відповідно до довідок виданих Філією «Птахокомплекс» ТОВ Вінницька «Птахофабрика» (а.с.23, 24), ОСОБА_1 постійно працює на посаді начальника дільниці Філії отримував заробітну плату за період з січня 2017 по квітень 2021 у розмірі 2706478,44 грн., за період з серпня 2020 по липень 2021 у розмірі 602281,24 грн., з якої проводяться відрахування аліментів за виконавчими провадженнями №2/712/1163/16 від 27.04.2016; №131/185/16-ц від 12.10.2016; №135/716/20 від 10.09.2020; №135/40/21 від 03.02.2021.

Відповідно до довідки виданої Відокремленим підрозділом «Біогаз Ладижин» ТОВ «Вінницька Птахофабрика», ОСОБА_1 працює на посаді головного інженера з вересня 2022 по даний час.

Як слідує із довідки Першої Черкаської міської лікарні (Том 1 а.с.27) ОСОБА_1 знаходився на лікуванні в урологічному відділенні КНП «ПЧМЛ» ЧМР з 20.07.2017 по 28.07.2017.

Згідно з довідкою №344 КПК Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги (Том 1 а.с.28), в червні 2021 ОСОБА_1 перебував на диспансерному обліку, де поставлено діагноз: сечокам`яна хвороба, кіста правої нирки, хронічний менецистит, остирохондроз хребта розповсюджений.

Відповідно до виписки з історії хвороби №2464 (Том 2 а.с.19) виданої КП Ладижинська міська лікарня, встановлено, що з 10.12.2021 по 17.12.20221 було госпіталізовано ОСОБА_1 з діагнозом синдром хребтової артерії, остеохондроз шийного відділу хребта, інші уточнені ураження центральної нервової системи.

Із доказів наданих стороною відповідача 3 судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Том 1 а.с.92-96) ОСОБА_1 має у власності наступне майно:

- земельну ділянку площею 0,07 га, для ведення особистого селянського господарства, в АДРЕСА_1 , яку набув у власність 30.05.2018;

- земельну ділянку площею 0,25 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано 30.05.2018;

- житловий будинок загальною площею 56,3 кв.м., в АДРЕСА_1 , право власності набуто 30.05.2018;

- житловий будинок загальною площею 91,7 кв.м., право власності ОСОБА_1 на 1/4 частку зареєстровано в АДРЕСА_2 , 27.07.2013.

На підтвердження належності об`єктів нерухомості у вигляді цілого житлового будинку за АДРЕСА_1 та земельних ділянок із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та особистого селянського господарства за вказаною адресою свідчать договори купівлі-продажу (Том 1 а.с.144-147).

Згідно інформації наданої Територіальним сервісним центром МВС №0542 (Том 1 а.с.90) ОСОБА_1 є власником транспортного засобу АМС 500 Старконь 2018 року випуску, дата реєстрації 17.08.2019 та Ford Sierra 1987 року випуску, дата реєстрації 27.10.2015 року.

Відповідно до довідки №39 від 24.03.2021 (Том 1 а.с.97) видана МХП Вінницька птахофабрика, встановлено, що ОСОБА_1 разом зі своєю дружиною та дітьми проживає в службовій квартирі Філії «Комунальний комплекс» ТОВ «Вінницька птахофабрика» за адресою АДРЕСА_3 .

Вирішуючи даний спір судом встановлено, що правовідносини, що виникли між сторонами цього спору врегульовані Сімейним кодексом України.

Так, приписами ч.3 ст.80 СК України, передбачено, що розмір аліментів, визначений судом на утримання одного із подружжя за рішенням суду може бути згодом змінений за рішенням суду запозовною заявоюплатника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками на утримання неповнолітньої дитини також може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У разі пред`явлення до особи, яка вже сплачує аліменти, позову про стягнення їх на дитину (дітей) від іншої матері або утримання на інших осіб суд має вчинити передбаченіч. 3 ст. 36 ЦПКдії щодо залучення одержувача аліментів до участі у справі.

З аналізу вказаних правових норм слідує, що особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів як на дитину так і на дружину з якою проживає дитина до досягнення нею трьох років у тих випадках, коли погіршилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

Варто зазначити, що в ч. 1ст. 202 СК Українипередбачено обов`язок повнолітніх дітей утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Водночас приписами Глави 17 Сімейного кодексу України, не передбачено зміни розміру аліментів визначених за рішенням суду на утримання непрацездатних батьків.

У той же час питання щодо звільнення від сплати аліментів законодавцем врегульоване у Главі 15 Сімейного кодексу України щодо обов`язку матері та батька утримувати дитину та його виконання, де у ст.197 СК України, зазначено, що за позовом платника аліментів суд може повністю чи частково звільнити від сплати заборгованості по аліментах, якщо вони виникла, у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

З аналізу ст.197 СК України слідує, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості можливе лише за його позовом і лише тоді коли заборгованість виникла, у зв`язку із тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення (перебування платника у Збройних Силах України, тяжким матеріальним становищем). Дана норма не встановлює конкретного вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Питання чи мають обставини, на які посилається платник аліментів істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

Верховний Суд у постановах від 18.01.2018 у справі №706/136/16 від 25.06.2018, у справі №753/26672/16-ц від 27.02.2019, у справі №307/1186/17, дійшов висновку, що платник аліментів може бути звільнений від сплати заборгованості по аліментах якщо доведе наявність тяжкої хвороби чи інших обставин, що мають істотне значення. У такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов`язок суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні даних спорів слід виходити з інтересів дитини (дітей), оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дітей з метою забезпечення достатнього матеріального рівня їх життя.

Водночас приписами Глави 9 СК України не передбачено звільнення від заборгованості платника аліментів на утримання дружини, як і Главою 17 СК України, не передбачено звільнення від сплати платників аліментів на утримання непрацездатних батьків, отож при вирішенні цих вимог суд виходить з наступного.

У частині першій статті 10 СК України зазначено, що якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).

При вирішенні справи по аналогії закону чи аналогії права обов`язковим є дотримання таких умов: аналогія допустима лише у випадку повної чи часткової відсутності правових норм; суспільні відносини, до яких застосовується аналогія, повинні знаходитися у сфері правового регулювання; повинна бути схожість між обставинами справи і наявною нормою за суттєвими юридичними ознаками; пошук норми, що регулює аналогічний випадок, повинен здійснюватися спочатку в актах тієї ж галузі права, у випадку відсутності - в іншій галузі права і у законодавстві в цілому; винесене у процесі використання аналогії правове рішення не повинно суперечити нормам закону, його меті; обов`язково повинно бути мотивоване пояснення причин застосування рішення по аналогії до конкретного випадку.

З огляду на встановлення відсутності правових норм, що регулюють вирішення спору в частині зміни розміру присуджених аліментів на утримання непрацездатного батька та звільнення від заборгованості по аліментах присуджених до стягнення на дружину з якою проживає дитина до трьох років та непрацездатних батьків, схожість між обставинами справи і наявними нормами СК України за суттєвими юридичними ознаками, що регулює аналогічний випадок, суд вважає, що наявні правові підстави для застосування аналогії закону при вирішенні вимог в цій частині, тому застосовує вимоги ст.192, 197 СК України.

Вирішуючи питаннящодо змінирозміру аліментів,що стягуютьсяіз позивачана користьвідповідача-1за рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.04.2016 у справі №712/3537/16-ц в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу (заробітку) громадян, але не менше 30 % прожиткового мінімуму щомісячно, починаючи стягнення з 28.03.2016 і до його смерті, суд приймає до уваги, що ОСОБА_2 позов визнав, не заперечував щодо зменшення стягуваних на його користь аліментів до розміру вказаного у позові та не заперечував щодо звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментах на його користь, надавши до суду заяву відповідного змісту.

Крім цього, відповідач-2 в ході розгляду справи до Липовецького районного суду Вінницької області надала клопотання, відповідно до якого визнала позовні вимоги пред`явлені позивачем до неї, не заперечувала щодо зменшення розміру аліментів, які стягуються на її користь на її утримання за рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 07.08.2020 у справі №135/716/20 та їх спільної із позивачем неповнолітньої дитини за судовим наказом Ладижинського міського суду 28.01.2021 у справі № 135/40/21, до розміру запропонованого позивачем, не заперечувала щодо звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами на її користь за вказаними судовими рішеннями.

Відповідно дост. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.49,206 ЦПК України, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. Відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Приймаючи до уваги те, що визнання відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позову в частині присуджених на їх користь аліментів за судовими рішеннями та звільнення від заборгованості по аліментах позивача, які присуджені на їх користь не суперечить закону, не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приймає визнання цими відповідачами позову та вважає за можливе в цій частині позов задовольнити, змінивши розмір аліментів утримуваних із ОСОБА_1 , за вказаними вище судовими рішеннями на утримання його батька ОСОБА_2 та дружини ОСОБА_3 в сторону зменшення до 1/12 частки його заробітку (доходу) щомісячно на кожного, починаючи з дня набрання рішенням у даній справі законної сили та відповідно до дня смерті батька та до досягнення неповнолітньою дитиною ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За наведених мотивів, суд вважає за доцільне задовольнити вимоги позивача в частині звільнення його від заборгованості по аліментам на користь батька ОСОБА_2 у розмірі 67 396,08 грн. та на користь ОСОБА_3 на її утримання до досягнення донькою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку 65 258,51 грн., оскільки заборгованість допущена позивачем по аліментах безпосередньо на користь саме цих осіб.

Вирішуючи позовні вимоги в частині зміни розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей та звільнення від сплати заборгованості по аліментах присуджених на їх утримання, суд виходить з наступного.

За положеннями частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року N 31111/04 у справі "Хант проти України" зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі "Олсон проти Швеції" (N 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

За змістом частини другої статті 51 Конституції України батькизобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8Закону України"Проохорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтями 150, 180 Сімейного кодексу Українибатьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Відповідно до положеньстатті 181 СК Україниспособи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Отже, вказані норми передбачають, що одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується із конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у сімейному законодавстві.

Важливим є й те, що ст.179 СК Україниврегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той з батьків або інших законних представників, на ім`я кого вони виплачуються, мають використовуватися виключно за цільовим призначенням. Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.

Упостанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі N 6-143цс13зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду на утримання дитини, не вважається незмінним. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Як зазначалосьсудом вище, розмір аліментів визначений на дитину за рішенням суду може бути змінений з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та за наявності правових підстав. При цьому, право застосування норми закону належить саме суду.

Згідно з частиною другою статті 197Сімейного Кодексу Україниза позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 81ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Вирішуючи спір в частині зміни розміру аліментів присуджених із позивача на користь неповнолітніх дітей суд виходить з такого.

Так, судом встановлено, що мати спільної із позивачем неповнолітньої дитини ОСОБА_4 має у власності земельну ділянку кадастровий номер 0521284300:01:000:0608, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка набута нею 26.07.2019 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданого приватним нотаріусом Іллінецького районного нотаріального округу (а,с.29 Том 1).

Відповідно до довідок виданих Агрофірмою «Дар» (а.с.220 221 Том 1), ОСОБА_4 працювала на посаді бухгалтера та отримувала заробітну плату за період з травня по грудень 2020 року виплачено у розмірі 46261, 50 грн., за період з січня по червень 2021 у розмірі 46806, 83 грн.

Згідно з довідкою Ілінецької районної філії Вінницького обласного центру зайнятості від 05.11.2021 (а.с. 112 Том 1) ОСОБА_4 зареєстрована як безробітна.

Доказів матеріального чи сімейного стану відповідача-2 ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

Докази щодо матеріального та сімейного стану позивача, що надані сторонами цього спору судом наведено вище.

Як було встановлено із зібраних у справі доказів, з часу ухвалення судового рішення про присудження аліментів із позивача на користь відповідача-3 на утримання їх спільної дитини, перший набув у власність рухоме та нерухоме майно, що свідчить про його фінансову спроможність, незважаючи, що розмір такого майна є незначний, як вказує позивач.

Факт наявності у позивача хвороб, у зв`язку із чим він проходив обстеження та відповідно лікування в певні проміжки часу після ухвалення судового рішення на користь відповідача-3, в підтвердження чого надав до суду докази, можуть свідчити про погіршення його стану здоров`я, утім за відсутності доказів щодо погіршення майнового стану платника аліментів, у зв`язку із цим втрату працездатності, не можуть бути підставою для зміни розміру вже присуджених аліментів за судовими рішеннями.

Укладення позивачем нового шлюбу, в якому народилась ще одна дитина, після ухвалення рішення суду про присудження аліментів на користь відповідача-3, суд вважає, що також не є підставою для зміни розміру аліментів у сторону зменшення, на що було звернуто увагу Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі№ 715/2073/20від 28.05.2021, де зазначено, що факт народження ще однієї дитини не змінює сімейний стан та сам по собі не свідчить про погіршення матеріального стану. Відповідно до судового наказу розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні двох дітей, без доведення погіршення його майнового становища,не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №760/9783/18-ц, від 16.09.2020 у справі№ 565/2071/19.

Суд відхиляє доводи позивача щодо покращення матеріального становища відповідача-3 ОСОБА_4 , оскільки успадкована нею земельна ділянка не може свідчити на користь вказаної обставини у співставленні відсутності у останньої постійної роботи та доходу. При цьому, проживання дитини із матір`ю та відповідно більший тягар витрат на дитину в такому випадку презюмується.

Також суд вважає неспроможними доводи позивача та його представника щодо покращення стану відповідача-3 у спосіб отримання присуджених із нього аліментів на утримання дитини, розмір яких є чималим по відношенню до прожиткового мінімуму на дитину, оскільки вони не є способом доходу відповідача-3, а є власністю дитини та мають використовуватися виключно за цільовим призначенням.

Доказів щодо зміни матеріального та сімейного стану в сторону погіршення з часу видачі судового наказу про присудження аліментів із позивача на користь відповідача-2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_13 , сторонами суду не надано.

Аргументи позивача в частині погіршення його матеріального стану як наявність заборгованості за аліментами, що є непосильним тягарем для нього та порушує право на мирне володіння майном, суд вважає неспроможними, оскільки як було встановлено судом із довідок наданих позивачем та витребуваних судом з місця роботи позивача розмір відрахувань із його заробітку (доходу) не перевищує 50% отримуваного ним доходу, вказаний розмір, виходячи із довідок про заробітну плату, є достатнім для його прожиття та несення обов`язкових витрат та значно перевищує прожитковий мінімум на працездатну особу, що визначений законодавцем.

При цьому, відповідно до частини третьої статті 70 Закону України "Про виконавче провадження"загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Утім, суд звертає увагу, що це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Як було встановлено позивач має зобов`язання щодо сплати аліментів на неповнолітніх дітей за кількома виконавчими документами, отож законодавець допускає, що у таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати може сягати 70 відсотків від його заробітку.

Надаючи оцінку зібраним у справі доказам, судом враховано, що з часу ухвалення першого судового рішення про присудження аліментів із позивача на користь непрацездатного батька ОСОБА_2 , позивачеві було достовірно відомо про наявність такого судового рішення та розміру присуджених із нього аліментів, як і кожного наступного судового рішення та розміру аліментів, за якими він несе на даний час аліментні зобов`язання, оскільки він приймав участь у розгляді цивільних справ, (окрім виданого судового наказу про присудження аліментів на утримання дочки ОСОБА_13 ), отож по пред`явленню до нього кожного нового позову про стягнення аліментів мав реальну можливість ініціювати залучення нових одержувачів аліментів до участі у справі з метою визначення частки аліментів, з урахуванням інтересів усіх одержувачів та його, який не ставив би його у становище, що є наслідком утвореної заборгованості, утім позивач при присудженні аліментів на утримання відповідача-2 не заперечував щодо визначеного судом розміру аліментів з урахуванням встановлених обставин, а питання про зменшення розміру аліментів визначених за судовим наказом не ініціював.

Натомість заборгованістьза усімавиконавчими документаминакопичувалась,про щопозивачеві булодостовірно відомо,оскільки ізйого заробітноїплати проводилисьвідрахування,жодних дієвихзаходів щодоініціювання позовупро зменшеннярозміру стягуванихз ньогоаліментів,у зв`язкуз утриманнямбатька,а вподальшому дитини(дітей)чи дружиниу іншомушлюбі аж до подачі позову, що є предметом цього судового розгляду.

Як було встановлено ухвалою Ладижинського міського суду від 18.06.2021 ініційований позов ОСОБА_1 до цих же відповідачів про зменшення розміру аліментів за усіма судовими рішеннями та звільнення його від сплати заборгованості було залишено без розгляду за неявки позивача та його представника.

Отож з часу постановлення першого судового рішення до часу звернення до суду із цим позовом пройшло п`ять років та кожного наступного судового рішення значний проміжок часу, отож суд дійшов висновку, що позивач свідомо допускав заборгованість за судовими рішеннями.

При цьому, суд враховує, що аліменти є саме власністю дитини, а досягнення дитиною повноліття, не припиняє стягнення заборгованості за аліментами, що утворилась, і водночас, не являється підставою для звільнення платника аліментів від обов`язку її погашення, що спростовує доводи позивача та його представника в частині істотної обставини, що є підставою для звільнення від заборгованості по аліментах.

З огляду на викладене та мотиви наведені судом у контексті приведених правових норм регулювання предмета даного спору, суд дійшов висновку, що позов в частині зміни розміру аліментів так і звільнення від заборгованості по аліментах, які присуджені із нього на користь відповідача-2 та відповідача-3 на утримання їх спільних неповнолітніх дітей не підлягають до задоволення, відтак в цій частині позову суд відмовляє у позові.

Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до Глави 8 ЦПК України.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору, суд керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з огляду на те, що позов задоволено частково, тому суд дійшов висновку, що з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, витрати понесені зі сплати судового збору в частині відповідача-3 суд відносить на рахунок позивача.

Вирішуючи питання про стягнення витрати на професійну правничу допомогу, суд керується ст. 137 ЦПК України.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу не було надано належних та допустимих доказів.

Водночас відповідачем-3 надано до відзиву Договір №б/н від 01.11.2021 укладений між адвокатом Бодачевською М.В. та ОСОБА_4 (а.с.115-117), відповідно до якого сторони узгодили розмір витрат на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 10000 грн. В підтвердження сплати таких витрат до відзиву відповідач-3 надала квитанцію про сплату в розмірі 10000 грн (а.с.118), розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу (а.с.119), відповідно до якого ОСОБА_4 адвокату Бодачевській М.В. фактично сплачено 10000 грн.; Акт прийому передачі виконаних робіт від 14.11.2021 (а.с.120).

Вирішуючи порушені відповідачем вимоги щодо розподілу судових витрат у цій частині, суд враховує приписами ч.5ст.137 ЦПК України, відповідно до якихвизначено право сторони на подачу клопотання про зменшення судових витрат у разі недотримання вимог ч.4ст.137 ЦПК України.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 р.: «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони».

Судом встановлено, що позивачем та його представником не ініціювалось клопотання про зменшення розміру судових витрат на правову допомогу, що понесені відповідачем-3.

Разом з цим, оцінюючи надані відповідачем-3 докази в підтвердження судових витрат на правову допомогу, суд вважає, що вони є належними та допустимими, відтак наявні правові підстави для присудження із позивача на користь відповідача 3 документально підтверджених та понесених останньою судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 23, 7680, 141, 258259, 263265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів та звільнення від заборгованості по сплаті аліментів, - задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, які стягуються за рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.04.2016 у цивільній справі № 712/3537/16-ц, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно, - на 1/12 частку всіх видівйого заробітку(доходу), починаючи стягнення у новому розмірі з дня набрання рішенням законної сили і до дня його смерті.

Змінити розмір аліментів, які стягуються за рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 07.08.2020 у цивільній справі № 135/716/20, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на її утримання, у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу) щомісячно, - на 1/12 частку всіх видівйого заробітку(доходу), починаючи стягнення в новому розмірі з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , віку трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам, які стягуються за рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27.04.2016 у справі № 712/3537/16-ц на користь ОСОБА_2 , яка станом на 01.02.2022 становить 67396 (шістдесят сім тисяч триста дев`яносто шість) гривень 08 коп.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам, які стягуються за рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 07.08.2020 у справі №135/716/20, на користь ОСОБА_3 на її утримання до досягнення донькою ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку, яка станом на 01.02.2022 становить 65258 (шістдесят п`ят тисяч двісті п`ятдесят вісім) гривень 51 коп.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1581 (однієї тисячі п`ятсот вісімдесят одну) гривню 96 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1560 (однієї тисячі п`ятсот шістдесят) гривень 58 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 06.01.2023.

Позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 );

Відповідач - ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_2 );

Відповідач - ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 );

Відповідач - ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП - НОМЕР_4 ).

Суддя Світлана ШПОРТУН