Постанова

від 06.12.2022 по справі 910/20660/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2022 р. м.Київ Справа№ 910/20660/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 06.12.2022

від позивача: Іваницька О.В.;

від відповідача: Пащенко М.В.;

від третьої особи: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОНІТІ"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 13.05.2022 (повний текст складено та підписано 23.05.2022)

у справі № 910/20660/21 (суддя -Картавцева Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОНІТІ"

до Антимонопольного комітету України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аєпей"

про визнання недійсним рішення та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іоніті" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач, Комітет), у якому просить суд: визнати недійсним рішення Антимонопольного комітету України, викладене у формі листа від 06.10.2021 №128-26.13/07-14424 про відмову у розгляді справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" про ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції б/н від 30.08.2020 (вх. №8-01/325-АМк від 02.09.2020) та зобов`язати Антимонопольний комітет України розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Іоніті" про ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції б/н від 30.08.2020 (вх. №8-01/325-АМк від 02.09.2020).

Позивач в обгрунтування позову вказував, що у рішенні Комітету, яке оформлено листом від 06.10.2021 №128-26.13/07-14424 (далі - Рішення) відсутні вичерпні, ґрунтовні та повно розкриті мотиви його ухвалення, та що Комітет надав лише формальну відповідь, не досліджуючи обставини викладені в заяві.

Короткий зміст заперечень відповідача проти позову

Відповідач у задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що відносини між ТОВ "Іоніті", власником зарядних пристроїв для електромобілів, та ТОВ "Аєпей", суб`єктом господарювання, що надає послуги доступу до програмного забезпечення "AE Charging Point", не були врегульовані жодним договором та не були товарно-грошовими, оскільки сворення профілю та внесення до нього власних пристроїв було безоплатним, а отже ТОВ "Аєпей" не зобов`язано надавати (продовжувати надавати) доступ до програмного забезпечення зарядного пристрою для електромобілів. Крім того Комітет зазначає, що інформація та матеріали, які були отримані під час розгляду Заяви, не містили ознак порушення Закону України "Про захист економічної конкуренції", з огляду на що відповідно до п.20 Правил розгляду заяв і справ Комітет відмовив у розгляді Заяви. Поряд з цим, обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки, позовна вимога, яка спрямована на те, щоб примусити суб`єкт владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту є недопустимою, що в свою чергу є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні такої вимоги

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.05.2022 у справі № 910/20660/21 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОНІТІ" до Антимонопольного комітету України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Аєпей" про визнання недійсним рішення та зобов`язання вчинити дії - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог мотивовано тим, що:

- при прийнятті оскаржуваного рішення, яке оформлено листом № 128-26.13/07-14424 від 06.10.2021, Комітет діяв у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом; висновки, викладені у рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими;

- позивачем не надано доказів, які б спростовували висновки Комітету, викладені у спірному Рішенні, зокрема, щодо відсутності між позивачем та третьою особою договірних та товарно-грошових відносин, а саме доказів перерахування позивачем коштів за користування програмним забезпеченням на виконання умов відповідного договору;

- суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов ТОВ "Іоніті" до Комітету про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії задоволенню не підлягає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з постановленим рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІОНІТІ" (15.06.2022 згідно поштового трекера на конверті, у якому надіслано апеляційну скаргу) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, скаржник просить скасувати оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2022 у справі № 910/20660/21 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано, що:

- у рішенні Комітету, яке оформлено листом від 06.10.2021 №128-26.13/07-14424 (далі - Рішення) відсутні вичерпні, ґрунтовні та повно розкриті мотиви його ухвалення, та що Комітет надав лише формальну відповідь, не досліджуючи обставини викладені в заяві;

- відповідач формально оцінюючи надані докази та посилаючись на відсутність договірних та товарно-грошових відносин між позивачем та ТОВ «АЄПЕЙ», дійшов висновку про відсутність у останнього зобов`язань щодо надання доступу до програмного забезпечення зарядних пристроїв для електромобілів, але вказаний висновок не відповідає дійсним обставинами справи;

- факт існування між позивачем та ТОВ «АЄПЕЙ» договірних відносин підтверджено наданими до заяви доказами, і звертаючись з заявою до відповідача позивач довів, що дії монополіста ринку програмного забезпечення для надання послуг заряджання електричних транспортних засобів призвели до неможливості здійснення ним господарської діяльності та матеріальних збитків у значних розмірах.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

11.07.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Доводи відповідача у відзиві зводяться до того, що:

- інформація та матеріали, які були отримані Комітетом під час розгляду заяви, не містили ознак порушення закону про захист економічної конкуренції в діях третьої особи, Комітет керуючись пунктом 20 Правил розгляду заяв і справ, правомірно відмовив в розгляді справи позивачу, а отже, відсутні підстави для скасування оскаржуваного листа Комітету;

- відносини які склалися між позивачем та Групою «Автоентерпрайз» - є виключно конкурентними, а сам по собі факт придбання позивачем зарядних станцій у Групи «Автоентерпрайз» разом з використанням Додатку не дає підстав вважати що дані відносини є відносинами контролю, оскільки зарядні станції були придбані позивачем, а не надані у користування, а послугами Додатку, крім позивача, може скористатися будь який суб`єкт господарювання на безоплатній основі;

- щодо вимоги позивача про зобов`язання Комітету розглянути Заяву, то відповідача вказував що в цій частині обраний позивачем спосіб захисту ймовірного порушеного права та/або інтересу в частині зобов`язання вчинити дії, - є неефективним та спрямований на втручання у дискреційні повноваження органів Комітету.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи визначеному складу суду від 20.06.2022, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОНІТІ" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ІОНІТІ" пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2022 у справі № 910/20660/21, відкрито апеляційне провадження у справі №910/20660/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОНІТІ" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2022, розгляд справи призначено на 12.07.2022, зупинено дію оскаржуваного рішення, встановлено учасникам спору процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань.

12.07.2022 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. з 04.07.2022 по 15.07.2022 включно у відпустці, а вирішення питання стосовно призначення справи здійснюється після виходу судді з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 розгляд справи призначено на 02.08.2022.

У зв`язку з перебуванням з 01.08.2022 по 16.08.2022 у відпустці судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 02.08.2022, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2022 справу № 910/20660/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОНІТІ" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2022 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Тарасенко К.В., розгляд справи призначено на 27.09.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 у розгляді справи оголошено перерву до 25.10.2022.

25.10.2022 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. та судді - учасника колегії Тарасенко К.В. - у відпустках.

У зв`язку з виходом головуючого судді Станіка С.Р. з відпустки та відпусткою з 21.11.2022 по 25.11.2022 та з 28.11.2022 по 02.12.2022 включно судді Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі та у визначений строк - неможливо.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2022, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОНІТІ" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2022 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 справу № 910/20660/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОНІТІ" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2022 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю., розгляд справи призначено на 06.12.2022.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №341/2022 від 17 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119- IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 06.12.2022 з`явились представники позивача (скаржника), відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 06.12.2022 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.12.2022 проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представники третьої особи (Товариства з обмеженою відповідальністю "Аєпей") у судове засідання 06.12.2022 не з`явились про розгляд справи повідомлялись засобами поштового зв`язку, а в подальшому засобами електронного зв`язку та, які наявні в матеріалах справи, оскільки у Північному апеляційному господарському суді тимчасово припинено фінансування поштової кореспонденції.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників третьої особи - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги внаслідок неявки представників третьої особи - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Іоніті" звернулось до Антимонопольного комітету України із заявою б/н від 30.08.2020 (вх. №8-01/325-АМк від 02.09.2020) (Заява) про ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції які на думку позивача, містяться в діях групи суб`єктів господарювання, в тому числі ТОВ "Аєпей", що здійснюють діяльність, пов`язану із заряджанням електричних транспортних засобів, які на думку позивача, містяться в діях групи суб`єктів господарювання, в тому числі ТОВ "Аєпей", що здійснюють діяльність, пов`язану із заряджанням електричних транспортних засобів, у якій просило:

- прийняти Заяву до розгляду;

- за результатами розгляду Заяви розпочати розгляд справи проти ТОВ "АЄПЕЙ" за ознаками вчинення порушення, передбаченого пп. 5,6,7 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції";

- визнати, що ТОВ "АЄПЕЙ" вчинило порушення, передбачене пп. 5,6,7 частини 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку програмного забезпечення для надання послуг заряджання електричних транспортних засобів, що створило суттєві перешкоди доступу на ринок заряджання електричних транспортних засобів та суттєво обмежили конкурентоспроможність Заявника;

- накласти на ТОВ "АЄПЕЙ" штраф у розмірі, передбаченому ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції";

- зобов`язати ТОВ "АЄПЕЙ" припинити порушення, передбачене 5,6,7 частини 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді блокування Заявнику доступу до програмного забезпечення для надання послуг заряджання електричних транспортних засобів, створюючи суттєві перешкоди доступу на ринок заряджання електричних транспортних засобів.

Листом від 01.10.2020 №128-26.13/07-13404 Комітет, керуючись п.18 Правил розгляду заяв і справ, повідомив позивача про залишення заяви без руху.

Листом від 28.10.2020 №28-10-2020/01 ТОВ "Іоніті" надало до Комітету інформацію.

Розпорядженням державного уповноваженого Комітету від 28.12.2020 №07/373-р було зупинено розгляд Заяви до завершення розгляду органом Комітету пов`язаних із цією заявою інших справ.

У зв`язку з тим, що Комітетом завершено розгляд справ, пов`язаних із Заявою, розпорядженням державного уповноваженого Комітету від 20.09.2021 №07/250-р було поновлено розгляд заяви ТОВ "Іоніті", про що заявника повідомлено листом Комітету від 21.09.2021 № 128-26.13/07-13747.

За наслідками розгляду Заяви, Комітетом було встановлено, що у діях ТОВ "Аєпей" відсутні ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які можуть бути підтверджені інформацією та матеріалами, зібраними Комітетом під час розгляду Заяви. Зі змісту Заяви та Рішення вбачається, що позивач надає споживачам послуги із заряджання електромобілів, які надаються шляхом використання відповідних зарядних станцій, що були придбані у групи Автоентерпрайз (до якої входить, зокрема, ТОВ "Аєпей"). У свою чергу, група Автоентерпрайз має у власності відповідне програмне забезпечення (сервіс https://charge.autoenterprise.com.ua та мобільний додаток "AE Charging Point" (далі - Додаток), що дозволяє надавати послуги заряджання електричних транспортних засобів. ТОВ "Аєпей" здійснює адміністрування Додатку та надає третім особам доступ до Додатку, шляхом створення облікового запису (аккаунту) у Додатку.

Як зазначав позивач у Заяві поданій до Комітету, у лютому 2019 року ним було отримано доступ до Додатку та створено обліковий запис (аккаунт), що надавало зокрема, такі можливості як вказування довільної назви для всіх зарядних станцій; перегляд переліку власних зарядних пристроїв у вигляді списку та відображення їх місцезнаходження на вбудованій карті, коригування місця розташування точок підзарядки на карті тощо. Для придбаних позивачем зарядних станцій в Додатку було використано позначення "IONITY". Однак, 15 травня 2020 року Заявником було виявлено, що вказане позначення не відображається у Додатку.

Як зазначав позивач, його аккаунт у Додатку було заблоковано адміністратором (третьою особою), що взагалі унеможливило надання позивачем послуг з використанням Додатка та створило суттєві перешкоди доступу до ринку надання послуг заряджання електромобілів. Таким чином, через технічні властивості зарядних станцій Групи Автоентерпрайз, позивач не зміг продовжувати надавати послуги з заряджання електромобілів із використанням іншого програмного забезпечення, крім Додатку. На думку позивача, зазначене свідчило про наявність в діях ТОВ "Аєпей" по відношенню до ТОВ "Іоніті" ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, що полягає у блокуванні аккаунта ТОВ "Іоніті" у Додатку.

Разом з тим, за результатами аналізу змісту заяви та інформації отриманої від інших суб`єктів господарювання, Комітетом було встановлено, що позивач не має договірних та товарно-грошових відносин з ТОВ "Аєпей", що в свою чергу не зобов`язувало останнього надавати (продовжувати надавати) доступ до програмного забезпечення зарядного пристрою для електромобілів. Плата стягувалась, як зазначає в Заяві позивач, виключно за отримання послуг із заряджання електромобілів з використанням зарядного пристрою, внесеного до системи "AE Charging Point".

Комітет зазначав, що користування програмним забезпеченням шляхом створення профілю та внесення до нього власних зарядних пристроїв для заряджання автомобілів для ТОВ "Іоніті" було безоплатним, що вказує про відсутність між ТОВ "Іоніті" та ТОВ "Аєпей" товарно- грошових відносин. Відтак, Комітет дійшов висновку, що в діях ТОВ "Аєпей" відсутні ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які можуть бути підтверджені інформацією та матеріалами, зібраними Комітетом під час розгляду Заяви.

Враховуючи викладене, керуючись п. 20 Правил розгляду заяв і справ, Комітет повідомив Заявника про відмову у розгляді справи. При цьому, з метою здійснення заходів контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, Комітет зазначив, що ним за власною ініціативою досліджуються дії органів влади, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання на ринку послуг із заряджання електромобілів на електрозарядних станціях. У разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, Комітетом будуть вжиті заходи, передбачені законодавством.

Рішенням Комітету, яке оформлене листом від 06.10.2021 №128-26.13/07-14424 повідомлено позивача про відмову у розгляді справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у рішенні Комітету, яке оформлено листом від 06.10.2021 №128-26.13/07-14424 (далі - Рішення) відсутні вичерпні, ґрунтовні та повно розкриті мотиви його ухвалення, та що Комітет надав лише формальну відповідь, не досліджуючи обставини викладені в заяві. При цьому, позивач вказував, що між ТОВ "Іоніті" та ТОВ "Аєпей" існували договірні та товарно-грошові відносини, оскільки позивач був власником великої кількості зарядних станцій Групи Автоентерпрайз, яка пов`язана відносинами контролю з ТОВ "Аєпей". Крім того позивач зазначив, що був вимушений приєднатись до договору про надання пакету послуг у сфері організації доступу зарядного пристрою для електромобілів до системи "AE Charging Point" та використовувати застосунок з метою надання послуг з заряджання електричних транспортних засобів та відповідно здійснення своєї господарської діяльності.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що відносини між ТОВ "Іоніті", власником зарядних пристроїв для електромобілів, та ТОВ "Аєпей", суб`єктом господарювання, що надає послуги доступу до програмного забезпечення "AE Charging Point", не були врегульовані жодним договором та не були товарно-грошовими, оскільки сворення профілю та внесення до нього власних пристроїв було безоплатним, а отже ТОВ "Аєпей" не зобов`язано надавати (продовжувати надавати) доступ до програмного забезпечення зарядного пристрою для електромобілів. Крім того, інформація та матеріали, які були отримані під час розгляду Заяви, не містили ознак порушення Закону України "Про захист економічної конкуренції", з огляду на що відповідно до п.20 Правил розгляду заяв і справ Комітет відмовив у розгляді Заяви. Поряд з цим, обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки, позовна вимога, яка спрямована на те, щоб примусити суб`єкт владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту є недопустимою, що в свою чергу є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні такої вимоги.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Правовідносини, пов`язані з обмеженням монополізму та захистом суб`єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

Положеннями ст. 7 та ст. 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Комітет має повноваження, зокрема, приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції рішення за заявами і справами. Державний уповноважений Антимонопольного комітету України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду справи або надавати мотивовану відповідь про відмову в розгляді справи. Відповідно до пункту 20 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затверджених розпорядженням Комітету від 19 квітня 1994 року № 5, у разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений відмовляє у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику.

Законом України "Про захист економічної конкуренції", який визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, саме і встановлено інший порядок судового вирішення спорів за участю органів Комітету.

Зокрема, положеннями частини першої статті 60 цього Закону передбачено право заявника, відповідача, третьої особи оскаржити рішення органів Комітету повністю або частково саме до господарського суду.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявником є особа, яка подала заяву, подання про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Виходячи із системного тлумачення положень статті 7, 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та пункту 20 Правил розгляду справ, суд приходить до висновку, що відмова Комітету в розгляді справи є рішенням Комітету, оформленим не розпорядженням, а листом. Отже, таке рішення може бути оскаржене заявником у господарському суді.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17.

У силу приписів ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Правилами розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правила розгляду справ), затвердженими розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 р. N 5 ( В редакції Розпорядження Антимонопольного комітету N 169-р (z0471-98) від 29.06.98) встановлено, що вони визначають окремі особливості порядку розгляду заяв, справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про захист від недобросовісної конкуренції органами Комітету відповідно до законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про Антимонопольний комітет України" та встановлюють порядок перевірки та перегляду рішень органів Комітету в цих справах і діють до прийняття відповідних актів законодавства.

Ч. 1 ст. 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за заявами суб`єктів господарювання, громадян, об`єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з статтею 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.

Згідно з п. 20 Правил розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України, у разі невиявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції державний уповноважений, голова відділення відмовляють у розгляді справи, про що письмово повідомляється заявнику.

Суд першої інстанції вірно зазначив, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, саме достовірне встановлення наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, що в силу приписів ч. 1 ст. 37 Закону України "Про захист економічної конкуренції", є підставою для прийняття розпорядження про початок розгляду справи, що є виключною компетенцією органів Антимонопольного комітету України.

При цьому, як обгрунтовано зазначав відповідач, оскільки інформація та матеріали, які були отримані Комітетом під час розгляду заяви, не містили ознак порушення закону про захист економічної конкуренції в діях третьої особи, Комітет керуючись пунктом 20 Правил розгляду заяв і справ, правомірно відмовив в розгляді справи позивачу, у зв`язку з чим відсутні обумовлені законом підстави для скасування оскаржуваного листа Комітету.

У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:

1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо;

2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;

3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;

4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/6319/19.

Враховуючи зазначене вище, суд апеляційної інстанції зазначає, що саме до повноважень Комітету віднесено визначення та встановлення наявності в діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Аєпей" ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а отже суд не може втручатися в такі повноваження Комітету. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є:

- неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи;

- не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- не відповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції";

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції оцінивши усі наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення, яке оформлено листом № 128-26.13/07-14424 від 06.10.2021, Комітет діяв у межах своїх повноважень, у порядок та спосіб, встановлений законом, а висновки, викладені у вказаному рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими.

У свою чергу, позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінін ст. ст. 76, 77 Господарського процессуального кодексу України доказів, які б спростовували висновки Комітету, викладені у спірному Рішенні, зокрема, щодо відсутності між позивачем та третьою особою договірних та товарно-грошових відносин, а саме доказів перерахування позивачем коштів за користування програмним забезпеченням на виконання умов відповідного договору.

Отже, доводи скаржника про те, що у рішенні Комітету, яке оформлено листом від 06.10.2021 №128-26.13/07-14424 відсутні вичерпні, ґрунтовні та повно розкриті мотиви його ухвалення, та що Комітет надав лише формальну відповідь, не досліджуючи обставини викладені в заяві - є необгрутованими та спростовуються наявними матеріалами справи.

Скаржник вказував, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив виключного з того, що користування програмним забезпеченням шляхом створення профілю в мобільному затосунку «АЕ Charging Point» та внесення до нього власних зарядних пристроїв для заряджання автомобілів для Позивача було безоплатним, що вказує про відсутність між ТОВ "Іоніті" та ТОВ "Аєпей" договірних та товарно- грошових відносин, проте, на думку скаржника такий висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки в обгрунтування позовних вимог позивачем було зазначено, що ТОВ "АЄПЕЙ" пов`язане відносинами контролю, у розумінні ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", з «Групою Автоентерпрайз».

Проте, доводи скаржника є необґрунтованими в цій частині та відхиляються судом апеляційної інстанції оскільки ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначає економічну конкуренцію (конкуренція) як змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. В свою чергу, контроль -це вирішальний вплив однієї чи декількох пов`язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб`єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб`єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб`єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб`єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб`єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб`єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб`єкті господарювання. Пов`язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб`єкта господарювання.

В свою чергу, позивачем зазначалось, що він надає споживачам послуги заряджання електричних транспортних засобів шляхом використання відповідних зарядних станцій, які були придбані у Групи «Автоентерпрайз», і позивач був власником відповідних станцій у зазначуваний ним період станом на 15 травня 2020 року, і ТОВ "ІОНІТІ" є суб`єктом господарювання відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також є конкурентом Групи «Автоентерпрайз» на ринку надання послуг заряджання електричних транспортних засобів.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що факт придбання позивачем зарядних станцій у Групи «Автоентерпрайз» разом з використанням Додатку - не свідчить про наявність відносин контролю в розумінні ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки зарядні станції були придбані позивачем, а не надані у користування, а послугами Додатку, крім позивача, може скористатися будь який суб`єкт господарювання на безоплатній основі.

Також, доводи скаржника про те, що факт існування між позивачем та ТОВ «АЄПЕЙ» договірних відносин підтверджено наданими до заяви доказами, і звертаючись з заявою до відповідача позивач довів, що дії монополіста ринку програмного забезпечення для надання послуг заряджання електричних транспортних засобів призвели до неможливості здійснення ним господарської діяльності та матеріальних збитків у значних розмірах - є необгрунтованими та не були доведені позивачем в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку. Відповідний висновок про застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 910/6999/17, від 19.06.2018 у справі № 910/3047/17, від 11.06.2019 у справі № 915/523/18, від 05.03.2020 у справі № 910/2921/19.

Також, суд апеляційної інстанції враховує і те, що вимоги позивача про зобов`язання Комітету розглянути Заяву - є неефективним способом захисту та спрямований на втручання у дискреційні повноваження органів Комітету.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними та обгрунтованими висновками суд першої інстанції про те, що позов ТОВ "ІОНІТІ" до Комітету про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - задоволенню не підлягає.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2022 у справі № 910/20660/21, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Крім того, оскільки дія оскаржуваного рішення була зупинена ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2022, і за наслідками апеляційного розгляду рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2022 у справі № 910/20660/21 залишено в силі, а тому його дія підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІОНІТІ".

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОНІТІ" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2022 у справі № 910/20660/21- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2022 у справі № 910/20660/21- залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2022 у справі № 910/20660/21.

4. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

5. Матеріали справи № 910/20660/21 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 24.01.2023.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

Є.Ю. Шаптала