Рішення

від 26.01.2023 по справі 904/4071/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2023м. ДніпроСправа № 904/4071/22

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Фещенко Ю.В., розглянувши

заяву Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Гарден Сіті" (м.Хмельницький)

про ухвалення додаткового рішення

у справі:

за позовом Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Гарден Сіті" (м. Хмельницький)

до Фізичної особи - підприємця Васильченко Тетяни Дмитрівни (смт. Слобожанське, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 25/05/21 від 25.05.2021 в сумі 14 875 грн. 00 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2022 року Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Гарден Сіті" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Васильченко Тетяни Дмитрівни (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 25/05/21 від 25.05.2021 в сумі 14 875 грн. 00 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2022 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а саме: стягнуто з Фізичної особи - підприємця Васильченко Тетяни Дмитрівни на користь Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Гарден Сіті" - 14 875 грн. 00 коп. - основного боргу та 2 481 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. суду № 15971/22 від 11.01.2023), в якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 202 грн. 50 коп.

Ухвалою суду від 16.01.2023 заяву Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Гарден Сіті" про ухвалення додаткового рішення було прийнято до розгляду, вирішено здійснювати розгляд клопотання без виклику сторін за наявними матеріалами; роз`яснено учасникам судового процесу, що відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Крім того, вказаною ухвалою суду запропоновано відповідачу в строк до 23.01.2023 надати відзив на подану позивачем заяву про розподіл судових витрат.

Позивач про прийняття заяви про ухвалення додаткового рішення до розгляду повідомлений шляхом передачі телефонограми, яку отримано представником останнього 18.01.2023 (а.с. 53).

Відповідач про розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат був повідомлений належним чином, з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: вул. Янтарна, будинок 40, квартира 4, м. Дніпро, 49000 (а.с.26-27).

Так, за участю позивача, ухвала суду від 16.01.2023 була надіслана відповідачу за адресою, вказаною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у поштовому відправленні № 4930021103642, однак останнє не було отримане відповідачем, що вбачається із відстеження вказаного відправлення за допомогою офіційного сайту АТ "Укрпошта" (а.с. 54-55).

Слід відзначити, що учасники судового провадження, безвідносно до отримання/неотримання поштової кореспонденції, в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини, зокрема, у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України", рішенні від 26.04.2007 по справі "Олександр Шевченко проти України", рішенні від 14.10.2003 по справі "Трух проти України".

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 16.01.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108412550) надіслано судом 16.01.2023, зареєстровано в реєстрі 17.01.2023 та оприлюднено 18.01.2023, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи (заяви), а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 16.01.2023 відповідачу було запропоновано в строк до 23.01.2023 надати відзив на подану позивачем заяву про розподіл судових витрат. У випадку подачі відзиву до суду поштовим зв`язком, електронну копію такого відзиву надіслати на електронну адресу суду (https://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/) не пізніше 23.01.2023 для врахування під час вирішення заяви про розподіл судових витрат.

Додатково, з метою повідомлення відповідача про розгляд заяви щодо ухвалення додаткового рішення, судом було здійснено телефонограму на номер телефону Фізичної особи - підприємця Васильченко Тетяни Дмитрівни, який міститься у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за результатами якої було відзначено, що вказаний телефон не відповідає (а.с. 53).

Крім того, відповідача було повідомлено про розгляд заяви судом шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному сайті Судової влади України (а.с. 52).

Однак, станом на 16.01.2023 відповідачем відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення подано не було.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на заяву про ухвалення додаткового рішення та вважає можливим розглянути заяву за наявними у ній матеріалами.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Гарден Сіті" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з Фізичної особи - підприємця Васильченко Тетяни Дмитрівни (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 25/05/21 від 25.05.2021 в сумі 14 875 грн. 00 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2022 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а саме: стягнуто з Фізичної особи - підприємця Васильченко Тетяни Дмитрівни на користь Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Гарден Сіті" - 14 875 грн. 00 коп. - основного боргу та 2 481 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відповідності до вказаних положень, позивачем було подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 202 грн. 50 коп.

З приводу заяви суд зазначає таке.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що 27.10.2022 між адвокатом Дудченко Тетяною Іванівною (далі - адвокат) та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Гарден Сіті" (далі - клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги № 27/10/5-22 (далі - договір, а.с. 20) за умовами пункту 1.1. якого визначено, що предметом договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до пунктів 4.1.,.4.2. договору останній діє з моменту погодження сторонами всіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору та додатків (додаткових угод) до нього. Дія договору припиняється через один рік з дня його укладення.

Умовами пункту 3.1. договору передбачено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах договору правову допомогу визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання сторонами.

На підставі вказаних положень договору, 27.10.2022 сторонами був підписаний додаток № 1 до договору, а саме: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач - ОК "ЖБК "Гарден Сіті", і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (далі - розрахунок).

Так, у вказаному розрахунку визначено, що витрати на професійну правничу допомогу (розмір гонорару), у розрахунку 50% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у відповідності до статті 7 Закону України "про Державний бюджет України на 2022 рік" №1928-IX від 02.12.2021, за якою прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022, становить 2 481 грн. 00 коп., витрати на професійну правничу допомогу становлять: 1 240 грн. 50 коп. за 1-ну годину роботи адвоката.

Також, розрахунок містить перелік витрат на професійну правничу допомогу, а саме:

1) складання позовної заяви, підготовка додатків до позовної заяви, копій позовної заяви та додатків до неї для учасників справи. Подання позовної заяви та додатків до неї до Господарського суду Дніпропетровської області, тривалістю 3 години, за ставкою 1 240 грн. 50 коп. за годину, всього на суму 3 721 грн. 50 коп.;

2) участь у підготовчому провадженні у судових засіданнях (2 засідання), тривалістю 2 години, за ставкою 1 240 грн. 50 коп. за годину, всього на суму 2 481 грн. 00 коп.

За підсумком розрахунку визначено, що всього витрати на професійну правничу допомогу складають 6 202 грн. 50 коп.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

У постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вказане, у відповідності до вказаних вище норм, дослідивши заяву про розподіл судових витрат (витрат на правничу допомогу) та документи, на підставі яких позивач просить стягнути вказані витрати, господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки становить 6 202 грн. 50 коп., в той час, як:

- предметом спору у даній справі була заборгованість за договором поставки, правовідносини за яким не викликають будь-яких складнощів, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі;

- предметом спору була заборгованість, яка утворилась за одним рахунком-фактурою та одним платіжним дорученням, отже, обсяг доказів по справі, який підлягав вивченню та аналізу адвокатом, є незначним;

- з аналізу розрахунку наданих послуг правничої допомоги вбачається, що адвокатом згідно з пунктом 1 розрахунку надані послуги із складання позовної заяви, підготовки додатків до позовної заяви, копій позовної заяви та додатків до неї для учасників справи. Подання позовної заяви та додатків до неї до Господарського суду Дніпропетровської області, тривалістю 3 години, за ставкою 1 240 грн. 50 коп. за годину, всього на суму 3 721 грн. 50 коп. Разом з тим, обсяг документів, який підлягав аналізу під час підготовки позовної заяви був незначним, крім того, справа є нескладною та не потребувала такої великої кількості часу (3 години), та додаткових зусиль для досвідченого адвоката, отже співмірною та адекватною є вартість послуг, зазначених в пункті 1 розрахунку в сумі 3 000 грн. 00 коп.;

- також, з аналізу розрахунку наданих послуг правничої допомоги вбачається, що адвокатом згідно з пунктом 2 розрахунку надані послуги у вигляді участі у підготовчому провадженні у судових засіданнях (2 засідання), тривалістю 2 години, за ставкою 1 240 грн. 50 коп. за годину, всього на суму 2 481 грн. 00 коп., проте, справа була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, тому визначена у пункті 2 розрахунку вартість послуг правничої допомоги є необґрунтованою та задоволенню не підлягає;

- справу було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами;

- серед заяв по суті справи позивачем подано лише позовну заяву.

Враховуючи все вище наведене та обставини справи в їх сукупності, проаналізувавши зміст та вартість наданої в межах даної справи правничої допомоги, що відображена в розрахунку від 27.10.2022, суд відзначає, що з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також враховуючи сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп.; інша частина витрат на професійну правничу допомогу судом не розподіляється та покладаються на позивача.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вказані витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу; інша частина витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 202 грн. 50 коп. покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 238, 244, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Заяву Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Гарден Сіті" про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Васильченко Тетяни Дмитрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Гарден Сіті" (вулиця Зарічанська, будинок 3/3, м. Хмельницький, 29000; ідентифікаційний код 43728493) - 3 000 грн. 00 коп. частину витрат на правничу допомогу.

В іншій частині заяви про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) - відмовити.

Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст додаткового рішення підписаний 26.01.2023.

Суддя Ю.В. Фещенко