Рішення

від 23.07.2007 по справі 10/308-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/308-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"23" липня 2007 р.                                                                              Справа № 10/308-07

за позовом Державного підприємства “Хлібна база №87” Державного комітету України з державного матеріального резерву, м. Бахмач

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Київагроінвест”, с. Гориничі

про розірвання Договору на поставку №1 від 25.12.2006р. та стягнення 646 100,00 грн.

             Суддя  Тищенко О.В.

Представники:

від позивача: Берченко Н.Б. –представник за довіреністю №197 від 31.05.2007р.;

від відповідача: не з'явився.

                                                                Обставини справи:    

          До господарського суду Київської області надійшла  позовна  заява Державного підприємства “Хлібна база №87” Державного комітету України з державного матеріального резерву  (далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Київагроінвест” (далі –відповідач) про розірвання Договору на поставку № 1 від 25.12.2006р. та стягнення 646 100,00 грн., з яких 605000,00 грн. сума передоплати та 41100,00 грн. штраф.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 04.06.2007р. було порушено провадження в справі та призначено до розгляду на 10.07.2007р. о 11-40 год.  

          Одночасно, представник позивача звернувся до господарського суду з заявою про забезпечення позову в якій останній просить: накласти арешт на грошові кошти відповідача в розмірі суми предмету позову та судових витрат.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 04.06.2007р.  в порядку ст.  66, ст. 67 ГПК України судом було вжито задоходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти боржника.

          Позов мотивовано тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по Договору  на поставку № 1 від 25.12.2006р. (Договір), щодо здійснення поставки обладнання (сушка зернова, марки СЗШ-20Г ТУ РБ 2000019439, 028-2003 виробництва ВАТ „Брестсільмаш”) та здійснення проектних, фундаментних, монтажних і пуско-наладочних робіт, за які позивачем було здійснено попередню оплату в сумі 605000,00 грн.

          Під час розгляду справи від представника позивача надійшли уточнення позовних вимог від 18.07.2007р. № 127, в яких останній просить стягнути з відповідача 605000,00 грн. передоплати та 41100,00 грн. штрафу.

          Також, під час розгляду справи від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначає, що в позовній заяві та в заяві про уточнення позовних вимог допущено описку, а саме невірно зазначено, номер платіжного доручення від 08.02.2007р. –„№ 2855”, замість –„№ 2655”.

          Представник позивача  в судовому засіданні 23.07.2007р. позовні вимоги підтримав, оскільки вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

          Відповідач в судове засідання без поважних причин неодноразово не з'явився, письмовий відзив не надав, хоча про час, дату, та місце слухання справи був повідомлений ухвалами господарського суду Київської області від 04.06.2007р. та від 12.07.2007р., які надсилались відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, яка затверджена наказом Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002р., а саме  рекомендованим листом з повідомленням.

          Поштове відправлення та поштовий конверт, які надсилались на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Київагроінвест” повернулись до господарського суду Київської області з відміткою причини не вручення (адресат не знаходиться за даною адресою), розшук відповідача не входить до компетенції суду.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані Господарським судом документи не надано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Державним підприємством “Хлібна база №87” Державного комітету України з державного матеріального резерву (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Київагроінвест” (продавець) було укладено Договір на поставку № 1 від 25.12.2006р. (Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується здійснити поставку обладнання: сушка зернова, марки СЗШ-20Г ТУ РБ 2000019439, 028-2003 виробництва ВАТ „Брестсільмаш” за адресою: Чернігівська область, м. Бахмач ДП “Хлібна база №87” та здійснити проектні, фундаментні, монтажні і пуско-наладочні роботи, а покупець зобов'язується прийняти  дане обладнання згідно комплектності заводу-виробника, про що складається акт прийому-передачі.

Пуктом 2 Договору визначено порядок передачі обладнання:

          - термін поставки –28.02.2007р.;

          -  термін монтажу - 30.05.2007р.;

          -  термін пуско-наладки -  30.06.2007р.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна складає 822000,00 грн., в тому числі ПДВ: 137000,00 грн.

Пунктом  3.2 Договору визначено порядок розрахунків, а саме: 50% предоплата, 50% по факту відвантаження.

На виконання вимог п. 3.2 Договору покупцем було перераховано на розрахунковий рахунок продавця 605000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 08.02.2007р. № 2655, від 13.04.2007 № 2871, від 05.02.2007р. № 2727, від 18.04.2007р. № 2878.

Копії зазначених документів залучено до матеріалів справи, оригінали було надано суду для огляду у судовому засіданні.

Відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконав.

          Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зообов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом України  (ст. 525 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Відповідно до ст. 906 ЦК України збитки,  завдані  замовнику  невиконанням  або  неналежним виконанням  договору  про  надання  послуг  за  плату,  підлягають відшкодуванню виконавцем,  у разі наявності його вини,  у  повному обсязі,  якщо  інше  не  встановлено договором.  Виконавець,  який порушив договір про надання послуг за  плату  при  здійсненні  ним підприємницької  діяльності,  відповідає за це порушення,  якщо не доведе,  що  належне  виконання  виявилося  неможливим   внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

    1) припинення  зобов'язання  внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання,  якщо це встановлено договором або законом,  або розірвання договору;

    2) зміна умов зобов'язання;

    3) сплата неустойки;

    4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

          Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати  покупцеві   товар, визначений договором купівлі-продажу.

          Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

          Частиною 3 ст. 612 ЦК України передбачено, що якщо    внаслідок    прострочення    боржника    виконання  зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно ст. ст. 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Таким чином, збитки – це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, які він поніс внаслідок невиконання боржником свого зобов'язання та які знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з неправомірною поведінкою боржника.

Оскільки відповідач порушив зобов'язання по Договору на поставку від 25.12.2006р. № 1, щодо поставки обладнання та здійснення проектних, фундаментних, монтажних і пуско-наладочних робіт, суд дійшов висновку, що позовні вимоги  про стягнення  заподіяних збитків в сумі 605000,00 грн. є  обґрунтованими та правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Також, позивачем у відповідності до п. 4.1 Договору було нараховано 41100,00 грн. штрафу.

          Відповідно до п. 4.1 Договору за несвоєчасну поставку обладнання або неналежне виконання робіт по монтажу і пуско-наладці винна сторона сплачує штрф у розмірі 5% від загальної ціни договору.

          Згідно з ст. 230 ГК України  штрафними    санкціями    у   цьому  Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не  визначено, санкції  застосовуються  в розмірі,  передбаченому договором.  При цьому  розмір  санкцій   може   бути   встановлено   договором   у відсотковому  відношенні  до суми невиконаної частини зобов'язання або  у  певній,  визначеній  грошовій  сумі,  або  у  відсотковому відношенні   до  суми  зобов'язання  незалежно  від  ступеня  його виконання,  або у кратному розмірі  до  вартості  товарів  (робіт, послуг).          

Отже, вимога позивача, щодо стягнення 41100,00 грн. штрафу за порушення виконання зобов'язань є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 605000,00 грн. збитків та 41100,00 грн. штрафу.

У зв'язку з задоволенням позову господарський суд на підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладає на відповідача.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України суд

В И Р І Ш И В:

                  1.      Позов задовольнити повністю.

       2.   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Київагроінвест” (Київська область, києво-Святошинський район, с. Гориничі, вул. Леніна, 13, код ЄДРПОУ 31856283) на користь Державного підприємства “Хлібна база №87” Державного комітету України з державного матеріального резерву (16500, Чернігівська область, м. Бахмач, вул. Східна, 13, код ЄДРПОУ 14243663) 605000,00 грн. збитків та 41100,00 грн. штрафу, а також судові витрати: державне мито в розмірі 6461,00 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

           Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                Тищенко О.В.