Рішення

від 24.01.2023 по справі 918/1039/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/1039/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: фізичної особи - підприємця Сухачова Олександра Валерійовича

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Західна"

про: стягнення 72 726,49 грн

секретар судового засідання: С.Коваль;

представники:

від позивача: О.Сухачов, Я.Москаль;

від відповідача: І.Новіцька;

ОПИС СПОРУ

Фізична особа - підприємець Сухачов Олександр Валерійович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Західна" про стягнення 72 726,49 грн неустойки.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позивач в обґрунтування своїх вимог зазначає, що у жовтні 2018 року ним та відповідачем укладено договір доручення, за яким позивач прийняв на себе зобов`язання за винагороду вчиняти дії зі стягнення заборгованості юридичних та фізичних осіб на користь довірителя, до яких довіритель має право вимоги. Натомість відповідач був зобов`язаний оплатити отримані послуги у визначені договором строки.

Проте, відповідач допустив заборгованість з оплати отриманих послуг, яка станом на 16 липня 2021 року становила 48 473,14 грн.

З метою врегулювання спору 16 липня 2021 року позивач та відповідач уклали договір про розтермінування заборгованості, що виникла за договором доручення б/н від 01 жовтня 2018 року. Умовами даного договору сторони погодили наявність простроченої заборгованості з боку відповідача у розмірі 48 473,14 грн, а також графік розтермінування погашення заборгованості та відповідальність за прострочення платежів визначених графіком розтермінування заборгованості.

Позивач стверджує про порушення відповідачем погоджених сторонами строків оплати розтермінованої заборгованості. На підставі положень договору від 16 липня 2021 року позивач нарахував відповідачу 72 726,49 грн неустойки за прострочення внесення платежів.

Відповідач проти позову заперечив. Вказав, що підстави для покладення на нього штрафних санкцій відсутні, оскільки платежі вносилися ним своєчасно, без порушення строків оплати.

Також відповідач стверджує, що нарахування штрафних санкцій є безпідставним у зв`язку з форс-мажорними обставинами, зокрема у зв`язку із введенням у лютому 2022 року воєнного стану на території України.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 13 грудня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 10 січня 2023 року.

10 січня 2023 року відповідач подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 10 січня 2023 року оголошено перерву до 24 січня 2023 року.

16 січня 2023 року позивач подав відповідь на відзив.

Ухвалою від 18 січня 2023 року задоволено клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Водночас суд звернув увагу, що відповідно правил частини 5 статті 197 Господарського процесуального кодексу України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

23 січня 2023 року відповідач подав свої заперечення на відповідь на відзив.

В судове засідання 24 січня 2023 року з`явилися представники позивача, відповідач приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Однак, під час розгляду справи зв`язок із представником відповідача перервався з причин незалежних від суду, відновити зв`язок з представником відповідача не вдалося.

За таких обставин, ураховуючи визначений положеннями статті 248 ГПК України строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, обмін сторонами усіма заявами по суті спору, форму позовного провадження, суд вирішив продовжувати розгляд справи у судовому засіданні 24 січня 2023 року.

В судовому засіданні 24 січня 2023 року позивач підтримав позовні вимоги.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

01 жовтня 2018 року Фізична особа-підприємець Сухачов Олександр Валерійович (позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Західна" (відповідач) уклали договір доручення б/н (далі - договір доручення), згідно із предметом якого, відповідач доручив, а позивач на виконання доручення відповідача прийняв на себе зобов`язання за винагороду вчиняти дії зі стягнення заборгованості юридичних та фізичних осіб на користь довірителя, до яких довіритель має право вимоги. Умовами договору доручення визначено взаємні обов`язки, порядок розрахунків та відповідальність за неналежне виконання договору.

У позові стверджується, що позивач, взяті на себе зобов`язання виконав належним чином, а проте відповідач не здійснив оплати отриманих послуг у встановлені договором строки. Внаслідок чого утворилася заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги за договором доручення.

Станом на 16 липня 2021 року заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги за договором доручення склала 48 473,14 грн.

16 липня 2021 року позивач та відповідач уклали договір б/н про розтермінування заборгованості, що виникла за договором доручення від 01 жовтня 2018 року (далі - договір про розтермінування).

Відповідно до пункту 1 договору про розтермінування, сторони погодили, що відповідач має перед позивачем заборгованість за послуги одержані згідно з умовами договору доручення від 01 жовтня 2018 року, станом на дату укладення цього договору заборгованість відповідача перед позивачем становила 48 473,14 грн.

За умовами пункту 2 договору про розтермінування відповідач зобов`язався здійснити оплату визначеної пунктом 1 цього договору заборгованості на користь позивача наступними платежами у такі терміни:

- до 25 липня 2021 року - 4 000,00 грн;

- до 25 серпня 2021 року - 4 000,00 грн;

- до 25 вересня 2021 року - 4 000,00 грн;

- до 25 жовтня 2021 року - 4 000,00 грн;

- до 25 листопада 2021 року - 4 000,00 грн;

- до 25 грудня 2021 року - 4 000,00 грн;

- до 25 січня 2022 року - 4 000,00 грн;

- до 25 лютого 2022 року - 4 000,00 грн;

- до 25 березня 2022 року - 4 000,00 грн;

- до 25 квітня 2022 року - 4 000,00 грн;

- до 25 травня 2022 року - 4 000,00 грн;

- до 25 червня 2022 року - 4 473,14 грн.

Визначені пунктом 2 цього договору платежі відповідач зобов`язався виконати на поточний рахунок позивача, реквізити якого зазначені у пункті 3 договору про розтермінування.

Згідно з умовами пункту 4 договору про розтермінування за прострочення визначених пунктом 2 цього договору термінів виконання платежів більше ніж на 5 календарних днів відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі 1 (одного) відсотку від простроченої в оплаті суми за кожен день такого прострочення.

Позивач стверджує, що відповідач не виконував належним чином умов договору про розтермінування та допустив порушення узгодженого сторонами графіка погашення заборгованості.

Відповідно до положень пункту 4 договору про розтермінування позивач нарахував відповідачу неустойку в розмірі 72 726,49 грн, розрахунок якої додано до позову.

Заперечуючи проти позову та стверджуючи про відсутність порушення строків оплати, відповідач надав суду наступні платіжні документи:

- платіжне доручення № 49570836 від 27 липня 2021 року на суму 4 000,00 грн;

- платіжне доручення № 49570877 від 30 серпня 2021 року на суму 15 000,00 грн;

- платіжне доручення № 49570915 від 26 жовтня 2021 року на суму 4 000,00 грн;

- платіжне доручення № 49570933 від 25 листопада 2021 року на суму 4 000,00 грн;

- платіжне доручення № 51739189 від 28 грудня 2021 року на суму 4 000,00 грн;

- платіжне доручення № 51739216 від 25 січня 2022 року на суму 4 000,00 грн;

- платіжне доручення № 51739231 від 10 лютого 2022 року на суму 4 000,00 грн;

- платіжне доручення № 51739272 від 19 квітня 2022 року на суму 4 000,00 грн;

- меморіальний ордер № M0506RT17L від 06 травня 2022 року на суму 4964,57 грн;

- меморіальний ордер № М051698OHU від 16 травня 2022 року на суму 6 127,91 грн;

- платіжне доручення № 51739319 від 31 травня 2022 року на суму 4 623,42 грн.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом договірними та стосуються виконання умов договору про розтермінування заборгованості. Спірний характер правовідносин базується на тому, що на переконання позивача відповідачем не виконано в належні строки умови укладеного договору про розтермінування заборгованості, про що свідчить несвоєчасна оплата погодженої сторонами заборгованості. А тому, на переконання позивача, у нього виникло право на нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання. Натомість відповідач вимоги позивача заперечив, зазначивши, що ним виконані умови договору в межах визначених договором строків та зі значною переплатою, а незначне прострочення, що мало місце у березні та травні 2022 року, сталося через початок повномасштабного вторгнення в Україну та введення воєнного стану, що є форс-мажорною обставиною.

Розглядаючи даний спір суд застосовує наступні норми права.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3 статті 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з нормами частини 1 статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 604 ЦК України, зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Суд встановив, що уклавши договір про розтермінування заборгованості, котра виникла за договором доручення, сторони домовилися про заміну первісного зобов`язання в частині оплати наданих позивачем послуг в розмірі 48 473,14 грн новим зобов`язанням щодо оплати відповідачем зазначеної суми боргу у погоджені строки та визначили відповідальність за їх порушення. Водночас правовідносини сторін щодо виконання договору доручення продовжили існувати.

Суд також встановив, що оплати здійснені відповідачем за платіжними дорученнями №49570836 від 27 липня 2021 року на суму 4 000,00 грн та №49570877 від 30 серпня 2021 року на суму 15 000,00 грн не стосуються оплати заборгованості за договором про розтермінування, та не можуть бути належними та допустимими доказами виконання відповідачем спірних зобов`язань.

Надаючи таку оцінку суд виходить зокрема з наступного.

У графі "призначення платежу" платіжного доручення № 49570836 від 27 липня 2021 року на суму 4 000,00 грн вказано: "оплата за надані послуги колекторської служби за січень 2021 року без ПДВ"; у графі "призначення платежу" платіжного доручення № 49570877 від 30 серпня 2021 року на суму 15 000,00 грн вказано: "оплата за надані послуги колекторської служби за березень-квітень 2021 року без ПДВ".

Вимоги щодо оформлення платіжних доручень для виконання безготівкових платежів на час вчинення вказаних вище платежів викладені в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій Постановою НБУ № 22 від 21 січня 2004 року (Постанова втратила чинність 27.95.2022).

Пунктом 1.4. Глави 1 вказаної інструкції визначено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.7. Глави 3 вказаної інструкції призначення платежу є обов`язковим реквізитом платіжного доручення. Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Суд враховує, що на час здійснення платежів за платіжними дорученнями № 49570836 від 27 липня 2021 року та № 49570877 від 30 серпня 2021 року мали місце правовідносини сторін, що виникли з договору доручення від 01 жовтня 2018 року, предметом якого було зобов`язання позивача за винагороду вчиняти юридичні дії з врегулювання спорів між відповідачем та фізичними особами, до яких відповідач мав право вимоги, а умовами (пункти 1.1., 2.3.2, 5.1-5.3.) договору доручення передбачено оплату винагороди позивачу за надані послуги з врегулювання спорів.

Як видно з додатку до договору доручення (Протокол узгодження розміру винагороди повіреного), сторони погодили, що ставка винагороди позивача встановлюється у розмірі 24 відсотки від суми платежів, сплачених боржниками відповідачу протягом звітного періоду, зменшених на розмір місячних поточних нарахувань відповідача за адресою кожного з боржників, що здійснили платіж протягом зазначеного періоду.

Зі змісту пункту 4.2.2. договору доручення видно, що звітним періодом у даних правовідносинах сторони вважають "місяць".

Таким чином платежі здійснені відповідачем за платіжними дорученнями № 49570836 від 27 липня 2021 року та № 49570877 від 30 серпня 2021 року, у призначенні платежу яких зазначено оплату за надані послуги колекторської служби за певний місяць, стосуються господарських відносин за договором доручення та не можуть вважатися належним та своєчасним виконанням зобов`язань за договором про розтермінування заборгованості.

Водночас у платіжних дорученнях № 49570915 від 26 жовтня 2021 року, № 49570933 від 25 листопада 2021 року, № 51739189 від 28 грудня 2021 року, № 51739216 від 25 січня 2022 року, № 51739231 від 10 лютого 2022 року, № 51739272 від 19 квітня 2022 року призначенням платежу вказано: "погашення заборгованості по договору розтермінування від 16 липня 2021 року". Дані платіжні доручення суд вважає належними доказами виконання зобов`язань за договором про розтермінування заборгованості.

Однак необхідно зауважити, що погашення боргу за договором про розтермінування заборгованості здійснене відповідачем з порушенням погодженого сторонами графіка. Суд погоджується з твердженнями позивача, про те, що перший платіж виконаний відповідачем згідно із зобов`язаннями за договором про розтермінування, був здійснений за платіжним дорученням № 49570915 від 26 жовтня 2021 року на суму 4 000,00 грн, а термін прострочення у виконанні першого платежу становить 88 днів.

Щодо платежів здійснених відповідачем за меморіальним ордером № M0506RT17L від 06 травня 2022 року на суму 4964,57 грн, меморіальним ордером № М051698OHU від 16 травня 2022 року на суму 6 127,91 грн, платіжним дорученням № 51739319 від 31 травня 2022 року на суму 4 623,42 грн, суд зауважує наступне.

У графі "призначення платежу" платіжного доручення № 51739319 від 31 травня 2022 року на суму 4 623,42 грн вказано: "оплата згідно виконавчого провадження № 68840034", отримувачем вказано ВДВС у м.Рівному ЗМУМЮ (м. Львів).

У графі "призначення платежу" меморіального ордеру № M0506RT17L від 06 травня 2022 року на суму 4964,57 грн, вказано: "част. оплата в сумі 4964,57 грн ИП№68840034 від 27.04.22 918/7322 від 23.02.2022 опл. 23551,33 - на осн. док. ВК №22050РВNKI000000005212", отримувачем вказано ВДВС у м.Рівному Західного МУМЮ (м. Львів).

У графі "призначення платежу" меморіального ордеру № М051698OHU від 16 травня 2022 року на суму 6 127,91 грн, вказано: "част. оплата в сумі 6 127,91 грн ИП№68840034 від 06.05.22 918/7322 від 23.02.2022 опл. 9587,99 - на осн. док. ВК №22051РВNKI000000002683", отримувачем вказано ВДВС у м.Рівному Західного МУМЮ (м. Львів).

Як видно з призначення платежу наведених платіжних документів, проведені за ними оплати стосувалися стягнення на підставі виконавчих документів у виконавчому провадженні № 68840034, що проводилося за судовим наказом від 23 лютого 2022 року виданого у господарській справі № 918/73/22. Вказане провадження стосувалося стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Західна" на користь фізичної особи-підприємця Сухачова Олександра Валерійовича заборгованості за договором №б/н вд 01 жовтня 2018 року в сумі 23 248,16 грн основного боргу, 2 245,47 грн неустойки та судового збору в розмірі 248,10 грн.

Таким чином платежі здійснені відповідачем за меморіальним ордером №M0506RT17L від 06 травня 2022 року на суму 4964,57 грн, меморіальним ордером №М051698OHU від 16 травня 2022 року на суму 6 127,91 грн, платіжним дорученням №51739319 від 31 травня 2022 року на суму 4 623,42 грн, у призначенні платежу яких зазначено оплату на виконання виконавчого документу у виконавчому провадженні та стосовно боргу який виник з інших правовідносин, не можуть вважатися належним та своєчасним виконанням зобов`язань за договором про розтермінування заборгованості.

Отже суд встановив порушення відповідачем зобов`язань з оплати погодженої сторонами заборгованості в частині своєчасного погашення боргу.

Щодо стверджуваних відповідачем форс-мажорних обставин суд звертає увагу на таке.

Відповідач стверджує, що нарахування штрафних санкцій є безпідставним у зв`язку з форс-мажорними обставинами, зокрема у зв`язку із введенням у лютому 2022 року воєнного стану на території України. Такі обставини, на думку відповідача, унеможливлюють покладення на нього відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1.

Суд звертає увагу відповідача, що посилання на зазначений лист Торгово-промислової палати України не є достатньою підставою для звільнення від відповідальності за порушення господарського зобов`язання. Стороні потрібно довести як саме проявився форс-мажор під час виконання такого зобов`язання. Одного лише посилання на наявність форс-мажору недостатньо. Аналогічну правову позицію відображено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 922/854/21.

Однак відповідач у своєму відзиві обмежився лише загальним посиланням на введення в Україні воєнного стану та на лист Торгово-промислової палати України. Обставин як саме форс-мажор унеможливив виконання його зобов`язання перед позивачем відповідач не навів.

А тому, такі аргументи відповідача суд відхиляє.

Щодо розміру штрафних санкцій заявлених позивачем суд зауважує наступне.

Позивач, посилаючись на положення пункту 4 договору про розтермінування заборгованості, нарахував неустойку в розмірі 72 726,49 грн, що є позовною вимогою у даній справі. Як видно з поданого позивачем розрахунку суми неустойки, її розмір становить 1% від простроченої в оплаті суми за кожен день такого прострочення, а нарахування неустойки проведено за періоди тривалістю понад шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У договорі про розтермінування заборгованості сторони визначили, що за прострочення визначених пунктом 2 цього договору термінів виконання платежів більше ніж на 5 календарних днів відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі 1 (одного) відсотку від простроченої в оплаті суми за кожен день такого прострочення.

Надаючи правову оцінку даним положенням договору суд звертається до наступних норм права.

Згідно з правилами статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як передбачено пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто правова природа пені полягає у тому, що ця санкція нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення, а нарахування здійснюється за кожен день прострочення грошового зобов`язання у певному відсотковому розмірі.

Отже, розмір погодженої сторонами у договорі про розтермінування заборгованості штрафної санкції, обрахованої у відсотковому розмірі за кожен день прострочення, відповідає поняттю "пеня".

За таких обставин суд застосовує норми права, що регулюють порядок нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з положеннями статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З огляду на наведені норми щодо обмеження нарахування пені розміром подвійної облікової ставки Національного банку України та припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, суд здійснив перевірку розрахунку суми штрафних санкцій заявлених позивачем.

За розрахунком суду обґрунтований розмір штрафних санкцій, що підлягають сплаті відповідачем на користь позивача становить 5 863,26 грн. Розрахунок суду долучено до матеріалів справи.

Отже, позовні вимоги в частині 5 863,26 грн. штрафних санкцій суд вважає обґрунтованими та такими, що мають бути задоволені. Натомість вимоги позивача у частині 66 863,23 грн. штрафних санкцій суд вважає необґрунтованими та відхиляє.

Підсумовуючи оцінку аргументів сторін, суд підкреслює, що така оцінка здійснена з огляду на правила та принципи процесуального закону.

Відповідно до приписів частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приймаючи доводи позивача щодо наявності підстав для часткового задоволення позову та про порушення прав позивача з боку відповідача, суд звертає увагу сторін на положення статті 79 ГПК України (Вірогідність доказів). Так, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Висновки суду

Оцінивши аргументи сторін, суд зазначає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань є частково обґрунтованими. Суд встановив обставини порушення прав позивача з боку відповідача, що має наслідком задоволення позовних вимог в частині стягнення 5 863,26 грн. штрафних санкцій.

Натомість позовні вимоги в частині стягнення 66 863,23 грн. штрафних санкцій суд вважає необґрунтованими та відхиляє.

Розподіл судових витрат

Згідно з правилами статті 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, судові витрати в сумі 198,48 грн судового збору, що є пропорційним до розміру задоволених позовних вимог, покладаються на відповідача.

Решту судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 282,52 грн суд покладає на позивача.

Суд також звертає увагу позивача, що судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 203,00 грн є переплаченим понад визначені ставки та може бути повернутий позивачу відповідно до правил статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Західна" (вул.Вербова, буд. 20, м.Рівне, 33024, код 40828162) на користь Фізичної особи-підприємця Сухачова Олександра Валерійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 5 863 (п`ять тисяч вісімсот шістдесят три) грн 26 коп. штрафних санкцій та 198,48 грн (сто дев`яносто вісім) грн 48 коп. судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Позивач (Стягувач): Фізична особи-підприємець Сухачов Олександр Валерійович ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).

Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Західна" (вул.Вербова, буд. 20, м.Рівне, 33024, код 40828162).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Повне рішення складено та підписано 26 січня 2023 року.

Суддя А.Качур