Рішення

від 14.02.2023 по справі 918/1039/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2023 р. м. Рівне Справа № 918/1039/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув клопотання позивача про винесення додаткового рішення та відповідача про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом: фізичної особи - підприємця Сухачова Олександра Валерійовича

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Західна"

про: стягнення 72 726,49 грн

секретар судового засідання: С.Коваль;

представники:

від ФОП Сухачов Олександр Валерійович: не з`явився;

від ТОВ "Керуюча компанія "Західна": І,Новіцька;

Фізична особа - підприємець Сухачов Олександр Валерійович звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Західна" про стягнення 72 726,49 грн неустойки.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24 січня 2023 року позов задоволено частково, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Західна" на користь Фізичної особи-підприємця Сухачова Олександра Валерійовича 5 863,26 грн штрафних санкцій та 198,48 грн судового збору. У решті позовних вимог відмовлено.

31 січня 2023 року фізична особа - підприємець Сухачов Олександр Валерійович звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, у відповідності до якого заявник просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Західна" 10 472,65 грн витрат понесених на професійну правничу допомогу.

31 січня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Західна" звернулось до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, у відповідності до якого заявник просить суд стягнути з фізичної особи - підприємця Сухачова Олександра Валерійовича 11 134,00 грн витрат понесених на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 31 січня 2023 року судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначено на 14 лютого 2023 року.

Розглянувши клопотання позивача про винесення додаткового рішення та відповідача про ухвалення додаткового рішення судом встановлено наступне.

Відповідно до правил частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У своєму позові позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на надання правової допомоги складає 4 000,00 грн.

Водночас матеріали справи не містять доказів подання відповідачем попереднього (орієнтовного) розрахунок судових витрат.

Згідно з нормами частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи викладені вимоги ГПК України, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога частини 8 статті 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога частини 8 статті 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 06.10.2020 у справі №922/376/20.

Рішення суду першої інстанції у справі ухвалено 24 січня 2023, заяви позивача та відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу подані до суду 30 січня 2023 року (останній день подання припадає на вихідний, а тому 30 січня 2023 року є останнім днем для подання заяви про розподіл судових витрат), тобто заяви подані в межах встановленого строку на її подання.

У зв`язку з викладеним суд робить висновок про наявність правових підстав для розгляду заяв позивача та відповідача про розподіл судових витрат по суті.

Розглянувши подані заяви про розподіл судових витрат суд зауважує таке.

Частинами 2-6 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, необхідно вказати, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи, окрім відповідних доказів, подає також детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем було подано договір про надання правової допомоги, додаткову угоду №2 до договору про надання правової допомоги, ордер, акт надання послуг №25-131/23-2 від 26 січня 2023 року, за яким розмір витрат складає 10 472,65 грн, а також платіжний документ про сплату послуг адвоката в розмірі 2 000,00 грн.

Разом з тим у позові позивачем визначено попередній (орієнтований) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн.

Згідно з правилами статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на положення статті 129 ГПК України, суд приймає докази позивача щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу та здійснює пропорційний розподіл судових витрат позивача. Так, за розрахунком суду 844,31 грн витрат на професійну правничу допомогу покладається на відповідача у зв`язку з частковим задоволенням позову. Натомість решта витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9 628,34 грн покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в задоволенні позову у відповідній частині позовних вимог.

Щодо поданої відповідачем заяви про відмову в задоволенні клопотання позивача про відшкодування судових витрат суд зазначає, що присуджені до стягнення з відповідача судові витрати є співмірними зі складністю розгляду справи, а при розподілі витрат судом враховано вимоги статті 129 ГПК України.

Стосовно витрат відповідача на професійну правничу допомогу то суд зауважує наступне.

Так, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу відповідачем було подано копії розрахунку суми гонорару від 27 січня 2023 року, акту надання послуг №1 до договору №22/22 про надання правової допомоги від 21 жовтня 2022 року. А проте, договір про надання правової допомоги №22/22 від 21 жовтня 2022 року в матеріалах справи відсутній.

Згідно із наданим відповідачем актом приймання - передачі наданих послуг вартість наданих послуг складає 11 134,00 грн, станом на 27.01.2023 року послуги не оплачені.

Відповідно до положень частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як визначено у пункті 1 частини 2 статті 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, для доведення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката обов`язковим є подання відповідних доказів, зокрема договору про надання правничої допомоги стороні у справі.

Всупереч наведеним процесуальним правилам відповідач не надав суду договір про надання правничої допомоги.

Суд також зауважує, що позивач висловив заперечення щодо стягнення витрат відповідача на професійну правничу допомогу. Вказані заперечення зокрема аргументовані тим, що відповідачем не подано до суду попередній (орієнтований) розрахунок понесених судових витрат. Окрім того, відповідач просить суд стягнути судові витрати на правову допомогу щодо скасування судового наказу у іншій господарській справі (№918/696/22), однак можливість заявлення відповідачем окремих вимог щодо компенсації витрат за іншими справами законом не передбачено.

Щодо вказаних обставин суд зазначає, що згідно з частинами першою - третьою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Верховний Суд у своїй постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 922/676/21 звертає увагу, що застосування відповідних положень статті 124 ГПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин даної справи, а також інших чинників. Зі змісту частини другої статті 124 ГПК України очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Таким чином відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

У судовому засіданні 14 лютого 2023 року представник відповідача підтвердив включення до судових витрат відповідача, що стосувалися іншого провадження № 918/696/22 - про видачу судового наказу за заявою позивача. Зокрема до судових витрат у цій справі відповідач включив також і витрати, що пов`язані зі скасуванням судового наказу у провадженні № 918/696/22 (консультація - 1 000,00 грн; написання заяви про скасування судового наказу у справі №918/696/22 - 2 000,00 грн; сплата судового збору за подачу заяви про скасування судового наказу - 134,00 грн). Представник відповідача зауважив, що наказне провадження не передбачає відшкодування понесених витрат на правову допомогу, однак у обох провадженнях сторони та предмет розгляду є аналогічними. А тому, на думку представника відповідача, включення таких витрат до судових витрат у даній справі є правомірним.

Разом з тим суд зауважує, що позивач подав заперечення щодо відшкодування судових витрат відповідача, зокрема стосовно неподання відповідачем попереднього (орієнтованого) розрахунку судових витрат.

Згідно з вимогами статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В даному випадку відповідач, стверджуючи про такі витрати, повинен був, разом із поданням першої заяви по суті справи, подати попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат та заявити про намір включити до судових витрат у даній справі витрати, що пов`язані зі скасуванням судового наказу у провадженні № 918/696/22. Це дозволило б іншій стороні належним чином підготуватися до можливого спростування таких витрат. Натомість, невиконання відповідачем процесуального обов`язку щодо подання попереднього розрахунку судових витрат порушило принцип змагальності та завадило стороні спору (позивачу) належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

З врахуванням наведеного суд відмовляє у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Західна" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Клопотання фізичної особи - підприємця Сухачова Олександра Валерійовича про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Західна" (вул.Вербова, буд. 20, м.Рівне, 33024, код 40828162) на користь Фізичної особи-підприємця Сухачова Олександра Валерійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 844 (вісімсот сорок чотири) грн. 31 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Судові витрати позивача в розмірі 9 628,34 грн. витрат на професійну правничу допомогу покласти на позивача.

4. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Західна" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу відмовити.

Стягувач: Фізична особа-підприємець Сухачов Олександр Валерійович ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Західна" (вул.Вербова, буд. 20, м.Рівне, 33024, код 40828162).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Андрій Качур