Рішення

від 19.01.2023 по справі 921/537/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 січня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/537/22

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за участі секретаря судового засідання: Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Фермерського господарства "Калина-3" (вул. Дружби, 15, с. Грабовець, Тернопільський район, Тернопільська область, 47743,)

до відповідача 1 Великогаївської сільської ради (47722, вул. Галицька, 47, с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область, 47722)

відповідача 2 - Приватного підприємства "Агрон" (вул. Промислова, 1, с. Товстолуг, Тернопільський район, Тернопільська область, 47742)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство Тернопільський науково дослідний та проектний інститут землеустрою (вул. Лисенка, 20А, м. Тернопіль, 46002)

про визнання недійсним в частині рішення органу місцевого самоврядування, результатів земельних торгів, договору оренди землі, витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

За участю від:

позивача Матус Т.А.

відповідача 1 ОСОБА_1

відповідача 2 не з`явився

третьої особи не з`явився

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Фермерське господарство "Калина-3" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідачів Великогаївської сільської ради, Приватного підприємства "Агрон" про:

- визнання недійсним пункту 3 рішення Великогаївської сільської ради «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 04.11.2020 № 1251;

- визнання недійсними результатів земельних торгів у формі аукціону № 30969 з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 21,3474 га, що знаходиться на території Грабовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер: 6125282300:01:001:0639, нормативно - грошова оцінка якої становить 890886,42 грн, лот №62172, проведених 18.02.2021, щодо переможця земельних торгів - Приватного підприємства "Агрон";

- визнання недійсним договору оренди землі б/н від 18.02.2021, укладеного між Великогаївською сільською радою та Приватним підприємством "Агрон" щодо оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 21,3474 га, кадастровий номер: 6125282300:01:001:0639, що знаходиться на території Грабовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області;

- витребування з незаконного володіння Приватного підприємства "Агрон" на користь Фермерського господарства "Калина-3" земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 20,8974 га, що знаходиться на території Грабовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області;

- скасування державної реєстрації земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 21,3474 га, кадастровий номер: 6125282300:01:001:0639, що знаходиться на території Грабовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

В обґрунтування позовних вимог позивачем у позовній заяві б/н від 24.10.2022 (вх. №602 від 28.10.2022) зазначено, що у Державному акті на право постійного користування землею № 87 від 10.10.2001 серії ТР 503 зазначено, що на підставі рішення Грабовецької сільської Ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області від 23.09.1992 ОСОБА_2 надана у постійне користування земельна ділянка площею 28,48 гектарів в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Грабовецької сільської ради. Землю надано для ведення селянського /фермерського/ господарства.

Надалі, ОСОБА_2 засновано Фермерське господарство «Калина-3», до якого перейшло право користування земельною ділянкою площею 28,48 га.

Надалі, вищезгадану земельну ділянку площею 28,48 гектарів поділено шляхом розпаювання, внаслідок чого утворені наступні земельні ділянки: площею 1,8956 га - цільове призначення - для ведення фермерського господарства кадастровий номер - 6125282300:01:001:0597, власник ОСОБА_3 ; площею 1,8957 га - цільове призначення - для ведення фермерського господарства кадастровий номер - 6125282300:01:001:0596, власник ОСОБА_2 ; площею 1,8956 га - цільове призначення - для ведення фермерського господарства кадастровий номер - 6125282300:01:001:0595, власник ОСОБА_4 ; площею 1,8957 га - цільове призначення - для ведення фермерського господарства кадастровий номер - 6125282300:01:001:0594, власник ОСОБА_5 .

Позивачем стверджено, що після розпаювання земельної ділянки та виділу її частки чотирьом членам ФГ «Калина-3», у постійному користуванні ФГ залишилася земельна ділянка площею 20,8974 га.

Посилаючись на зміст ч.5 ст. 116 ЗК України зазначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішеннями органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування в порядку, визначеному законом.

Позивачем стверджено, що на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування, проведення земельних торгів, укладення договору оренди землі між відповідачами щодо земельної ділянки площею 21,3474 га кадастровий номер 6125282300:01:001:0639, що знаходиться на території Грабовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, ФГ «Калина-3» на праві постійного користування належала частина цієї земельної ділянки площею 20,8974 га.

При цьому ним зроблено посилання на обставини, встановлені судовими рішеннями у господарській справі №921/68/21.

У заяві б/н від 01.12.2022 (вх. №8127 від 01.12.2022) представником позивача повідомлено суд, що ФГ «Калина-3» не бажає подавати відповіді на відзиви, подані відповідачами.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державного підприємства Тернопільський науково дослідний та проектний інститут землеустрою.

ДП Тернопільський науково дослідний та проектний інститут землеустрою пояснень, в порядку ст. 168 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 02.11.2022 строк не надало, про дати час та місце проведення судових засідань у даній справі належним чином повідомлене.

18.01.2022 від третьої особи надійшло клопотання №01-10/2022 від 18.01.2023 (вх. №463), про слухання справи за відсутності представника третьої особи.

Позиція відповідача 1 - Великогаївської сільської ради.

У відзиві №1333 від 14.11.2022 (вх. №7701 від 17.11.2022) на позов Великогаївська сільська рада не погодилась з позовними вимогами, зазначаючи, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 21,3474 га, що знаходиться на території Грабовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125282300:01:001:0639 передана з державної власності у комунальну власність на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №19-3160/14-18-СГ від 22.09.2018. Суб`єктом права власності на земельну ділянку площею 21,3474 га за кадастровим номером 6125282300:01:001:0639 є Великогаївська сільська рада. Як об`єкт цивільних прав ця земельна ділянка сформована у вересні 2018 року. Зазначена земельна ділянка не перебувала у користуванні позивача.

Повторюючи хронологію прийняття оскаржуваних у даній справі актів, відповідачем стверджено про поінформованість позивача про прийняття рішення №1251 від 04.11.2020, дату та місце проведення аукціону. Також стверджено, що останній не скористався своїм правом на участь в аукціоні.

Попри це зазначено, що ОСОБА_2 на підставі рішення Грабовецької сільської ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області від 23.09.1992 була надана в довічне користування земельна ділянка площею 30 гектарів ріллі для ведення селянського господарства, розташована на території Грабовецької сільської ради. Зазначене рішення затверджене розпорядженням представника Президента України у Тернопільському районі.

10.10.2001 ОСОБА_2 було видано державний акт на право постійного користування землею серії ТР 503, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №87. У Державному акті зазначено, що такий виданий на підставі рішення Грабовецької сільської ради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області від 23.09.1992 на право постійного користування земельною ділянкою площею 28,46 га для ведення селянського (фермерського) господарства в межах згідно з планом; земельна ділянка розташована на території Грабовецької сільської ради.

Фермерське господарство «Калина», яке надалі змінило назву на Фермерське господарство «Калина - 3», код ЄДРПОУ 14045118 засновано 06.10.1992.

Отже, Фермерське господарство «Калина-3» з дати державної реєстрації набуло статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки площею 28,46 га для ведення селянського (фермерського) господарства, розташованої на території Грабовецької сільської ради Тернопільського району здійснює фермерське господарство, а не громадянин ОСОБА_2 , якому вона надавалась.

У березні 2011 року Фермерське господарство "Калина-3" звернулось до голови Тернопільської районної державної адміністрації із заявою і клопотанням затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам фермерського господарства площею: 1,8956га - для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 6125282300:01:001:0597, зареєстровано за ОСОБА_3 ; площею 1,8957 га - для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 6125282300:01:001:0596 зареєстровано за ОСОБА_2 ; площею 1,8956 га - для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 6125282300:01:001: 0595 зареєстровано за ОСОБА_6 ; площею 1,8957 га - для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 6125282300:01:001:0594 зареєстровано за ОСОБА_5 за рахунок земель Фермерського господарства "Калина-3" на території Грабовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Розпорядженням голови Тернопільської районної державної адміністрації від 30 травня 2011 року за №435 затверджено проект землеустрою щодо відведення голові та членам Фермерського господарства "Калина-3" у власність земельних ділянок загальною площею 7,5826 га для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі, що перебувають в постійному користуванні голови Фермерського господарства "Калина-3" ОСОБА_2 (державний акт на право постійного користування землею серія ТР №503 зареєстрований за №87 від 10.10.2001) за межами населеного пункту на території Грабовецької сільської ради та вказано названим особам оформити державні акти на право власності на землю. Також цим розпорядженням вказано Фермерському господарству "Калина-3" укласти договір оренди з районною державною адміністрацією на земельну ділянку загальною площею 20,8974 га і визнано таким, що втратив чинність, Державний акт на право постійного користування землею серії ТР № 503.

З урахуванням наведеного відповідачем стверджено, що на підставі Розпорядження голови Тернопільської районної державної адміністрації від 30 травня 2011 року за №435 відбувся поділ земельної ділянки площею 28,46 га для ведення фермерського господарства, наданої у постійне користування Фермерському господарству "Калина-3" та втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею серії ТР № 503. Окрім того, земельна ділянка площею 28,46 га припинила своє існування. Натомість Фермерське господарство "Калина-3" повинно було укласти з Тернопільською районною державною адміністрацією договір оренди іншої земельної ділянки загальною площею 20,8974 га для ведення фермерського господарства.

Позиція відповідача 2 - Приватного підприємства "Агрон".

Приватне підприємство "Агрон" у відзиві №169 від 21.11.2022 (вх. №7929 від 25.11.2022) просило суд відмовити у задоволенні позову.

З приводу цього ним зазначено, що він є добросовісним орендарем земельної ділянки площею 21,3474 га кадастровий номер 6125282300:01:001:0639 на підставі договору оренди від 18.02.2021, який укладено після проведення відповідного аукціону. Даний факт вказує на те, що зазначена земельна ділянка не перебуває в незаконному володінні ПП «Агрон». Тому, він не може бути відповідачем у даній справі.

Відповідно до умов договору оренди землі від 18.02.2021 орендар не наділений правом одностороннього припинення вказаного договору.

Відповідачем звернено увагу на те, що згідно державного акту на право постійного користування землею серії ТР №503 у користування ОСОБА_2 надано земельну ділянку площею 28,48 га. Розпорядженням голови Тернопільської РДА №435 від 30.05.2011 із даної ділянки у власність фізичних осіб ( ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ) виділено у власність 4 ділянки загальною площею 7,5826 га. Таким чином 28,48 га - 7,5826 га = 20,8974 га залишок землі після поділу. Водночас земельна ділянка сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) що знаходиться на території Грабовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125282300:01:001:0639 має площу 21,3474 га, що є на 0,45 га більшою за спірну земельну ділянку, тобто не є тотожною ділянці, наданій у користування ОСОБА_2 . Згідно державного акту на право постійного користування землею серії ТР №503, а саме графічного зображення ділянки та проекту технічної документації із землеустрою ділянки №6125282300:01:001:0639 вбачається, що в них усі контурні параметри різні, тобто це ще раз підтверджує, що вони не тотожні.

Земельна ділянка площею 21,3474 га, що знаходиться на території Грабовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області кадастровий номер 6125282300:01:001:0639 межує зі всіх сторін із землями державної власності сільськогосподарського призначення, а не з межами ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , з якими вона повинна була б межувати, якщо була утворена внаслідок поділу земельної ділянки вказаної у державному акті.

Відповідачем 1 зроблено посилання на зміст п. 91 постанови Верховного Суду від 10.08.2022 у справі №921/68/21, у якій зазначено про те, що: «доводи скаржника стосовно того, що обставина щодо тотожності земельних ділянок площею 21,3474 га та 20,8974 га підтверджується матеріалами справи (лист відповідача від 18.12.2020 № 119) та визнається відповідачем та третьою особою у заявах по суті спору, тому відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України така обставина не підлягає доказуванню, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки площа земельної ділянки не може бути встановлена на підставі пояснень учасників судового процесу».

Окрім цього ним стверджено, що спір про визнання недійсним рішення суб`єкта владних повноважень, результатів земельних торгів, договору оренди землі, витребування земельної ділянки з незаконного володіння та скасування державної реєстрації земельної ділянки належить до юрисдикції адміністративних судів.

При цьому, ним зроблено посилання на рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини 1 статті 14 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, п. 1 ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України (справа №1-6/2010). Зазначено, що відповідно до пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад належать розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

Конституційний Суд України вважає, що ці повноваження охоплюються зазначеним у статті 143 Конституції України поняттям «інші питання місцевого значення», а тому при їх здійсненні сільські, селищні міські ради виступають як суб`єкти владних повноважень, які реалізують їх розпорядчі та інші функції.

За Конституцією і законами України публічно-правові спори в Україні розглядають і вирішують Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції в порядку кримінального та адміністративного судочинства.

Конституційний Суд України вважає, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів, крім публічно правових спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.11.2022: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/537/22 за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 01.12.2022; залучено до участі у справі № 921/537/22 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство Тернопільський науково дослідний та проектний інститут землеустрою; встановлено учасникам справи строк для подачі заяв по суті справи.

02.11.2022 судом постановлено ухвалу, якою на підставі п.3 ч.4 ст.174 ГПК України, повернуто Фермерському господарству Калина-3 заяву про забезпечення позову від 24.10.2022 (вх. №7114 від 28.10.2022) та документи, долучені із супровідним листом від 02.11.2022 (вх. № 7237 від 02.11.2022).

Ухвалою суду від 01.12.2022: прийнято до розгляду: відзив на позовну заяву відповідача №1 за № 1333 від 14.11.2022 (вх. №7701 від 17.11.2022), з додатками; заяву позивача б/н від 22.11.2022 (вх. № 7899 від 24.11.2022), з додатками; відзив на позовну заяву відповідача №2 за № 169 від 21.11.2022 (вх. №7929 від 25.11.2022); підготовче судове засідання відкладено на 15.12.2022.

Надалі, ухвалою суду від 15.12.2022 закрито підготовче провадження по справі №921/537/22 та призначено її до розгляду по суті на 19.01.2023.

Представником позивача в судовому засіданні 19.01.2023 підтримано позовні вимоги.

Представником відповідача 1 в судовому засіданні 19.01.2023 заперечено проти позову.

Окрім доводів, зазначених у відзиві, ним звернено увагу на відсутність у матеріалах справи оригіналу державного акту, про який йде мова у позові, а також на те, що датована ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області за 2018 рік документація, згідно якої вже сформовану земельну ділянку площею 21,3474 га передано з державної у комунальну власність, не містила жодного посилання на ФГ «Калина-3», як її користувача.

Відповідач 2 явку повноважного представника в судове засідання 19.01.2023 не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Третя особа явку повноважного представника в судове засідання 19.01.2023 не забезпечила. Як вже зазначалось, матеріали справи містять клопотання третьої особи про розгляд справи за відсутності її представника.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.

Суд, у судовому засіданні 19.01.2023, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

10.10.2001 Тернопільською районною державною адміністрацією (далі Тернопільська РДА) на підставі рішення Грабовецької сільради народних депутатів Тернопільського району Тернопільської області від 23.09.1992 ОСОБА_2 видано державний акт.

Згідно з державним актом у постійне користування надана земельна ділянка площею 28,46 га в межах згідно з планом, що розташована на території Грабовецької сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства.

У березні 2011 року ФГ «Калина-3» звернулось до голови Тернопільської РДА із заявою та клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність голові та членам ФГ «Калина-3» ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 загальною площею 7,5826 га для ведення фермерського господарства.

Розпорядженням голови Тернопільської РДА від 30.05.2011 № 435 (далі розпорядження від 30.05.2011 № 435) затверджено проект землеустрою щодо відведення голові та членам ФГ «Калина-3» у власність земельних ділянок загальною площею 7,5826 га для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі, що перебувають в постійному користуванні голови ФГ «Калина-3» ОСОБА_2 рілля (державний акт)) за межами населеного пункту на території Грабовецької сільради (пункт 1). Передано голові та членам ФГ «Калина-3» у власність земельні ділянки загальною площею 7,5826 га для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі, що перебувають в постійному користуванні ФГ «Калина-3» ОСОБА_2 рілля (державний акт)) за межами населеного пункту на території Грабовецької сільради), в тому числі: ОСОБА_2 ділянка АДРЕСА_1 площею 1,8957 га, ОСОБА_2 ділянка АДРЕСА_2 площею 1,8956 га; ОСОБА_6 ділянка АДРЕСА_3 площею 1,8956 га; ОСОБА_5 ділянка АДРЕСА_4 площею 1,8957 га (пункт 2).

Згідно з цим розпорядженням вирішено ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 оформити державні акти на право власності на землю (пункт 3), ФГ «Калина-3» укласти договір оренди з Тернопільською РДА на земельну ділянку загальною площею 20,8974 га (пункт 4), визнати таким, що втратив чинність, державний акт (пункт 5).

З інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що Великогаївська сільська рада є суб`єктом права власності на земельну ділянку площею 21,3474 га, кадастровий номер 6125282300:01:001:0639, для товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту села Грабовець Великогаївської сільської ради. Форма власності комунальна. Дата державної реєстрації в державному реєстрі прав 25.09.2018.

04.11.2020 Великогаївська сільська рада (відповідач 1) ухвалила рішення № 1251 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким, зокрема, вирішила: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміною цільового призначення (виду функціонального використання) сільськогосподарського призначення комунальної власності для подальшого продажу права оренди на земельних торгах площею 21,3474 га для товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6125282300:01:001:0639, яка розташована за межами населеного пункту села Грабовець Великогаївської сільради (пункт 3); зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку 21,3474 га для товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту села Грабовець Великогаївської сільської ради, кадастровий номер 6125282300:01:001:0639 (пункт 4); продати на земельних торгах (аукціоні) право оренди на 7 (сім) років на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6125282300:01:001:0639, площею 21,3474 га для товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту села Грабовець Великогаївської сільської ради.

18.02.2021 проведено аукціон з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 21,3474 га з кадастровим номером 6125282300:01:001:0639, що знаходиться на території Грабовецької сільради.

Переможцем торгів (аукціону) визнано ПП «Агрон» (відповідач 2).

18.02.2021 Великогаївська сільська рада та ПП «Агрон» уклали договір оренди земельної ділянки.

Вищевказані обставини встановлені судовими рішеннями у іншій справі за участю тих самих осіб, а саме №921/68/21 за позовом Фермерського господарства "Калина-3" до відповідача Великогаївської сільської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного підприємства "Агрон"про:

- визнання протиправними дії Великогаївської сільської ради щодо проведення аукціону № 30969, лот № 62172 з передачі в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 21,3474 га, що знаходиться на території Грабовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125282300:01:001:0639;

- визнання права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 21,3474 га, що знаходиться на території Грабовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125282300:01:001:0639 за Фермерським господарством "Калина-3".

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 09.06.2021 позов задоволено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2022 скасовано рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.06.2021 у справі №921/68/21, ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Надалі, постановою Верховного Суду від 10.08.2022: скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2022 у справі № 921/68/21; рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.06.2021 у справі № 921/68/21 залишено в силі, виклавши пункти 1, 3 його резолютивної частини в такій редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

3.Визнати право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 20,8974 га, що знаходиться на території Грабовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, за Фермерським господарством «Калина-3».

4.Стягнути з Великогаївської сільської ради (вул. Галицька, 47, с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область, 47722, ідентифікаційний код 04394875) на користь Фермерського господарства «Калина-3» (вул. Дружби, 15, с. Грабовець, Тернопільський район, Тернопільська область, 47743, ідентифікаційний код 14045118) 9080,00 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Пункт 2 рішення місцевого господарського суду від 09.06.2021 у справі №921/68/21, яким визнано протиправними дії Великогаївської сільської ради щодо проведення аукціону №30969, лот №62172 з передачі в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 21,3474 га, що знаходиться на території Грабовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125282300:01:001:0639, залишено касаційним судом без змін.

Підставою ухвалення Верховним Судом постанови від 10.08.2022 у справі №921/68/21 була встановлена обставина про те, що у Фермерського господарства "Калина - 3" не припинилося право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 20,8974 га, що знаходиться на території Грабовецької сільської ради, яка надана позивачу у постійне користування згідно з державним актом для ведення селянського (фермерського) господарства.

За даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень постанова Верховного Суду від 10.08.2022 №921/68/21 набрала законної сили 10.08.2022.

У справі №921/68/21 також брали участь ФГ "Калина-3", Великогаївська сільська рада, ПП "Агрон" та встановлювались обставини правомірності землекористування позивачем ділянкою площею 20,8974 га, що знаходиться що знаходиться на території Грабовецької сільської ради, а також щодо законності дій Великогаївської сільської ради щодо проведення аукціону з продажу права оренди земельної ділянки площею 21,3474 га кадастровий номер 6125282300:01:001:0639, переможцем якої стало ПП "Агрон".

Тому, наведені та встановлені у господарській справі № 921/68/21 обставини, в силу ст. 75 ГПК України, не потребують доказуванню при розгляді справи №921/537/22.

Отже вважається встановленим, що Фермерське господарство "Калина-3" є постійним користувачем земельної ділянки площею 20,8974 га, що знаходиться на території Грабовецької сільської ради, згідно з державним актом №87 від 10.10.2001 на право постійного користування землею.

Відтак, безпідставним є твердження відповідача 1 у справі, що розглядається з приводу втрати чинності названим державним актом.

Судовими рішеннями у справі №921/68/21 також констатовано протиправність дій Великогаївської сільської ради щодо проведення аукціону №30969, лот №62172 з передачі в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 21,3474 га, що знаходиться на території Грабовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125282300:01:001:0639, оскільки не було враховано наявного у позивача права постійного землекористування на її частину, чим порушено його права.

За результатами вчинення відповідачем 1 вказаних дій було оформлено протокол земельних торгів у формі аукціону №30969 від 18.02.2021 (лот №62172). Його переможцем став відповідач 2, з яким і укладався оскаржуваний договір оренди землі площею 21,3474 га кадастровий номер 6125282300:01:001:0639 від 18.02.2021.

Відповідно до умов п. 1.1 вже згадуваного договору оренди землі від 18.02.2021 орендодавець на підставі протоколу земельних торгів у формі аукціону №62172 від 18.02.2021 з продажу права оренди земельної ділянки надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту села Грабовець на території Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Згідно п. 2.1, п. 2.3, п. 2.6, п. 2.7 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 21,3474 га кадастровий номер 6125282300:01:001:0639 строком на 7 років, з визначеною нормативно грошовою оцінкою за базовий податковий (звітний) період 890886,42 грн.

Орендна плата вноситься в розмірі 333,49% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 237686,36 грн в рік (п. 4.1 договору).

За інформацією витягу №246203518 від 26.02.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 23.02.2021 за Приватним підприємством «Агрон» зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 21,3474 га кадастровий номер 6125282300:01:001:0639, на підставі договору оренди землі б/н від 18.02.2021, укладеного між Великогаївською сільською радою та Приватним підприємством «Агрон». Зміст цієї інформації вказує на те, що договір оренди укладено строком на 7 років, відповідно речове право зареєстроване до 18.02.2028.

На замовлення Фермерського господарства "Калина - 3" від 14.09.2022, Фізичною особою підприємцем Рабець В.М. виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки комунальної власності площею 20,8974 га, яка перебуває у постійному користуванні позивача.

В матеріалах справи міститься адресована представнику позивача адвокату Юрію Демковичу відповідь №29-9-0.2-2756/0/2-22 від 03.11.2022 Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області на запит від 24.10.2022 стосовно надання завірених копій рішення державного кадастрового реєстратора про відмову у внесенні відомостей (змін до них) про земельну ділянку (№РВ-2600078342022 від 28.09.2022), яку передбачалось зареєструвати в Державному земельному кадастрі Фермерському господарству «Калина - 3».

ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області у відповіді №29-9-0.2-2756/0/2-22 від 03.11.2022 повідомлено, що державним кадастровим реєстратором Відділу №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області заява Фермерського господарства «Калина - 3» про державну реєстрацію земельної ділянки розглядалась за принципом випадковості (екстериторіально) 19.09.2022 (реєстраційний номер заяви РВ-9704761232022). За результатом розгляду цієї заяви та доданої до неї документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Фермерському господарству «Калина - 3», яка розташована на території Грабовецької сільської ради Тернопільської області державним кадастровим реєстратором Відділу №1 було прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру РВ 2600078342022 від 28.09.2022. Також звернено увагу на те, що після завершення опрацювання заяви, яка надійшла за таким принципом, документи, які створюються під час такого розгляду в системі Державного земельного кадастру, за допомогою програмного забезпечення цієї системи, надходять до робочого місця державного кадастрового реєстратора за місцем розташування земельної ділянки. Для державного кадастрового реєстратора, який її розглядав за таким принципом, документи недоступні. У зв`язку з наведеним, заявнику рекомендовано звернутись за копією рішення про відмову в внесенні відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру РВ 2600078342022 від 28.09.2022 до Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області.

В свою чергу, Головним управлінням Держгеокадастру в Тернопільській області листом №29-19-0.63-2936/2-22 від 09.11.2022 (у відповідь на запит від 03.11.2022 представника позивача) надано рішення РВ 2600078342022 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 28.09.2022.

У рішенні РВ 2600078342022 від 28.09.2022 державним кадастровим реєстратором Відділу №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, за результатом розгляду заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 19.09.2022 реєстраційний номер ЗВ - 9704761232022 разом з доданими до неї документами та відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з тієї підстави, що належна позивачу земельна ділянка на 98,62 % перетинається з земельною ділянкою за кадастровим номером 6125282300:01:001:0639.

За даними Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, сформованого судом за запитом №320812858453 станом на 19.01.2023, за місцезнаходженням: вул. Промислова, 1, с. Товстолуг, Тернопільський район, Тернопільська область, 47742 та за ідентифікаційним кодом 30362920 зареєстрована юридична особа Приватне підприємство «Агрон».

Посилаючись на незаконність прийнятого 04.11.2020 Великогаївською сільською радою рішення №1251, порушення цим прав позивача як постійного землекористувача земельною ділянкою площею 20,8974 га, Фермерське господарство «Калина - 3» звернулось до суду з позовними вимогами про визнання його недійсним в частині, проведеного 18.02.2021 аукціону та укладеного договору оренди землі від 18.02.2021, а також витребування з незаконного володіння ПП «Агрон» земельної ділянки площею 20,8974 га та скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 21,3474 га кадастровий номер 6125282300:01:001:0639.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч. 4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Поданими позивачем доказами частково доведено обґрунтованість заявлених ним вимог з визначених ним же підстав.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, як зазначено у частинах першій, другій статті 55 Конституції України.

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.

За змістом статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. До таких об`єктів належать, зокрема земельні ділянки.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (частина 3 статті 41 Конституції України).

У Рішенні Конституційного Суду від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний Земельний кодекс України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (частина 1 статті 125 цього Кодексу).

У зазначеному Рішенні Конституційного Суду України також наголошено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг:

- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинено лише з підстав, передбачених законодавством;

- права та обов`язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);

- постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати;

- земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою; оплаті має підлягати лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що здійснюється на договірних засадах із уповноваженою землевпорядною організацією.

Відповідно до статей 13, 14, пункту 7 частини 1 статті 92 Конституції України правовий режим власності та користування землею визначається законами України. Правовий режим власності означає врегулювання нормами закону земельних відносин, порядку та умов поділу земель на категорії, правове визначення форм власності на землю, порядку набуття і здійснення права власності, а також права постійного чи тимчасового землекористування щодо управління землями тощо, реалізацію та позбавлення цього права, функції, компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 92 ЗК України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Фермерське господарство "Калина-3" є постійним користувачем земельної ділянки площею 20,8974 га, що знаходиться на території Грабовецької сільської ради. Дана обставина встановлена судовими рішеннями у справі №921/68/21.

Частиною 1 статті 95 ЗК України передбачено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Згідно приписів ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Перелік підстав для припинення права користування земельною ділянкою є вичерпним.

Згідно п. п. "а", "в" ст. 12 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 123 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

У ч.11 ст. 123 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч.1 ст. 93 ЗК України).

Частиною 2 статті 16 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч. 2 ст. 124 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У ч.ч.1-3 ст. 135 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу. Організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24, ст. ст. 25, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до виключної компетенції відповідної ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

Отже, підставою для укладення договору оренди земельної ділянки комунальної власності є рішення органу місцевого самоврядування та результати аукціону.

Однак, матеріали справи не місять доказів припинення у ФГ «Калина - 3» права постійного користування земельною ділянкою площею 20,8974 га з визначених ст. 141 ЗК України підстав, у т.ч. і в судовому порядку відповідно до ст. 143 ЗК України.

Таким чином, як на час прийняття рішення Великогаївської сільської ради №1251 від 04.11.2020 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», проведення аукціону та укладення договору оренди від 18.02.2021, так і станом на 19.01.2023, позивач - ФГ «Калина - 3» є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 20,8974 га, що знаходиться на території Грабовецької сільської ради.

Вказана обставина встановлена судовими рішеннями, які набрали законної сили і не потребує повторного доведення у справі №921/537/22 (ч.4 ст. 75 ГПК України).

Цими ж рішеннями визнано протиправними дії Великогаївської сільської ради щодо проведення аукціону №30969, лот №62172 з передачі в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 21,3474 га, що знаходиться на території Грабовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6125282300:01:001:0639, оскільки радою не було враховано наявного у позивача права постійного землекористування на її частину.

Відповідно до змісту виготовленої позивачем документації із землеустрою та рішення ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області РВ 2600078342022 про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру від 28.09.2022 належна позивачу ділянка на 98,62 % перетинається з земельною ділянкою за кадастровим номером 6125282300:01:001:0639.

Заперечень щодо цього відповідачами, у встановленому законом порядку, а саме у своїх заявах по суті справи не надано, доказів на підтвердження протилежного не подано.

Згідно ч.4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Враховуючи наведене, прийняття Великогаївською сільською радою рішення №1251 від 04.11.2020 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 21,3474 га кадастровий номер 6125282300:01:001:0639 га, з подальшим продажем права її оренди на земельних торгах, відбулось без припинення права позивача на користування значною її частиною - 20,8974 га, що суперечить ч.5 ст. 116 ЗК України.

У зв`язку з перемогою ПП «Агрон» у земельних торгах, 18.02.2021 між ним/орендарем та Великогаївською сільською радою/орендодавцем укладено договір оренди земельної ділянки 21,3474 га строком на 7 років.

Тому прийняте 04.11.2020 органом місцевого самоврядування рішення №1251, проведені 18.02.2021 земельні торги, оформлені протоколом №62172 та укладений 18.02.2021 за його результатами договір оренди землі не відповідають закону.

Згідно статтей 2, 20 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, що виникають, зокрема, з земельних відносин та щодо права власності чи іншого речового права на майно, визнання недійсними акта, що порушують такі права.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

За змістом частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних суде передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, у відповідності до змісту ст. ст. 46, 162 ГПК України самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

У частині другій статті 16 Цивільного кодексу України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За своїм призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Згідно зі ч. ч. 1-4 ст. 11 ЦК України вказує на те, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Із статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ефективним слід розуміти спосіб, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, суд першочергово перевіряє, чи були порушені права позивача, яким способом вони мають бути поновлені і чи є відповідні позовні вимоги у справі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний правовий висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

Предметом спору у цій справі є визнання недійсним в частині рішення органу місцевого самоврядування, результатів земельних торгів, договору оренди землі, витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Статтею 396 ЦК України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України, відповідно до якої одним з таких є: визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (ч. 1 ст. 393 ЦК України).

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 95 ЗК України).

Частинами 2, 3 статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом: визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ч.1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За приписами ст. 21 Цивільного кодексу України, ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Разом з цим, суд зазначає, що серед способів захисту речових прав Цивільний кодекс України виокремлює, зокрема витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).

Cудовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).

У даній справі задоволення позовної вимоги ФГ «Калина - 3» про визнання недійсним рішення Великогаївської сільської ради в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 21,3474 га кадастровий номер 6125282300:01:001:0639 для подальшого продажу права її оренди, яке вже було реалізоване і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування земельною ділянкою. Тому, така вимога не є ефективним способом захисту права позивача.

Також суд зазначає, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору, то оскаржити можна договір, а вимога про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Подібні за змістом правові висновки наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 та постанові Верховного Суду від 25.10.2022 у справі №910/6567/20.

З огляду на обрання позивачем неналежного способу захисту при зверненні до суду з позовними вимогами щодо визнання недійсним в частині рішення органу місцевого самоврядування та результатів земельних торгів, позов в цій частині не підлягає до задоволення.

Згідно ст. 181 ЦК України земельна ділянка є об`єктом цивільних прав.

У ч.1 ст. 79 -1 Земельного кодексу України зазначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно ч.9 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер (ч. 1, ч. 2, ч. 9 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Відповідачем 1 у відзиві та його представником у судовому засіданні 19.01.2023 стверджено, що наказом ГУ Держгеокадстру у Тернопільській області №19-3160/14-18-СГ від 29.09.2018 передано з державної у комунальну власність вже сформовану земельну ділянку площею 21,3474 га кадастровий номер 6125282300:01:001:0639.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Як зазначено у ч.2, ч.3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

У ч.1 ст. 216 ЦК України зазначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтвердженого належними доказами факту порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.

Частина 4 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачає, що для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа. У разі якщо відповідно до закону поділ, об`єднання земельних ділянок здійснюються за погодженням з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, фізичними чи юридичними особами, до заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, сформованої в результаті поділу або об`єднання земельних ділянок, також додаються документи, що належним чином підтверджують таку згоду. Заява з доданими документами надсилається заявником засобами телекомунікаційного зв`язку.

Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини (ч.6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

З метою оформлення земельної ділянки площею 20,8974 га, право постійного користування якою за позивачем підтверджене судовими рішеннями у справі №921/68/21, ФК «Калина - 3» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.

У вересні 2022 року мало місце звернення позивача до державного кадастрового реєстратора з відповідним пакетом документів, з метою державної реєстрації земельної ділянки площею 20,8974 га.

Як вже зазначалось, 28.09.2022 позивачем отримано рішення РВ 2600078342022 державного кадастрового реєстратора Відділу №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з тієї підстави, що належна позивачу земельна ділянка на 98,62 % перетинається з земельною ділянкою за кадастровим номером 6125282300:01:001:0639.

Відповідно до ч.10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

З огляду на встановлені судом факти прийняття рішення №1251 від 04.11.2020 та проведення 18.02.2021 аукціону з продажу права оренди земельної ділянки з недотриманням Закону, визнанню недійсним підлягає укладений на їх підставі між Великогаївською сільською радою та ПП «Агрон» договір оренди землі б/н від 18.02.2021 на підставі ст. 215 ЦК України, а на підставі ст.ст. 387, 391 ЦК України, ст. 152 ЗК України підлягає витребуванню земельна ділянка площею 20,8974 га з незаконного володіння ПП «Агрон» на користь ФГ «Калина - 3» та скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 21,3474 га кадастровий номер 6125282300:01:001:0639 відповідно до ч.10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

При цьому суд зазначає, що згідно ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З огляду на приписи ст. 217 ЦК України, ст. 181 ЦК України, ст. 79-1 ЗК України та те, що сформовану земельну ділянку (як окремий об`єкт цивільних прав) ідентифікують її площа та кадастровий номер, обчислення розміру орендної плати по договору від 18.02.2021 для ПП «Агрон» здійснено з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки від загальної площі 21,3474 га, тому договір оренди землі від 18.02.2021 та запис у Державному змеленому кадастрі підлягає визнанню недійсним та скасуванню щодо усього правочину та всієї земельної ділянки площею 21,3474 га з кадастровим номером 6125282300:01:001:0639.

А відтак, позовні вимоги ФГ «Калина -3» підлягають до часткового задоволення, шляхом визнання недійсним договору оренди землі б/н від 18.02.2021, укладеного між відповідачами, витребування у ПП "Агрон" на користь ФГ "Калина-3" земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 20,8974 га, що знаходиться на території Грабовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області та скасування державної реєстрації земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 21,3474 га, кадастровий номер 6125282300:01:001:0639, що знаходиться на території Грабовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

У зв`язку з неефективністю обраного позивачем способу захисту його прав, позовні вимоги щодо визнання недійсним в частині рішення №1251 від 04.11.2020 та земельних торгів у вигляді аукціону №30969 (лот №62172 від 18.02.2021) задоволенню не підлягають.

Встановленими у іншій господарській справі №921/68/21 обставинами належності позивачу на праві постійного користування земельної ділянки площею 20,8974 га, наявними у справі №921/537/22 доказами щодо накладення цієї земельної ділянки із земельною ділянкою площею 21,3474 га кадастровий номер 6125282300:01:001:0639, зробленими судом у справі №921/537/22 висновками суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позову спростовуються наведені відповідачами у відзивах доводи та міркування, зокрема щодо нетотожності належної позивачу на праві постійного користування земельної ділянки площею 20,8974 га із земельною ділянкою площею 21,3474 га кадастровий номер 6125282300:01:001:0639, а наведеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.01.2019 у справі №910/20323/17 правовою позицією спростовуються твердження щодо віднесення такої категорії спорів до юрисдикції адміністративних судів.

З огляду за зміст ч.4 ст. 165 ГПК України, судом не приймаються до уваги інші твердження відповідача 1 (окрім наведених у відзиві), висловлені в судовому засіданні 19.01.2023.

Розподіл судових витрат.

В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України, сплачений за звернення з позовом до суду з першими двома вимогами судовий збір в розмірі 4962 грн покладається на позивача.

Решта суми судового збору в розмірі 7443 грн покладається на відповідачів порівну.

Суд роз`яснює позивачу, що в порядку п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», за клопотанням йому може бути повернуто з бюджету судовий збір в сумі 4071,45 грн, сплачений згідно квитанції С1Р2-8ЕВ1-РТ7К-2587 від 28.10.2022 на загальну суму 16476,45 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12,13, 20, 50,73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

1. Визнати недійсним договір оренди землі б/н від 18.02.2021, укладений між Великогаївською сільською радою та Приватним підприємством "Агрон" щодо оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 21,3474 га, кадастровий номер 6125282300:01:001:0639, що знаходяться на території Грабовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

2. Витребувати у Приватного підприємства "Агрон" (вул. Промислова, 1, с. Товстолуг, Тернопільський район, Тернопільська область, 47742, ідентифікаційний код 30362920) на користь Фермерського господарства "Калина-3" (вул. Дружби, 15, с. Грабовець, Тернопільський район, Тернопільська область, 47743, ідентифікаційний код 14045118) земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 20,8974 га, що знаходиться на території Грабовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Видати наказ.

3. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 21,3474 га, кадастровий номер 6125282300:01:001:0639, що знаходиться на території Грабовецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

4. Стягнути з Великогаївської сільської ради (вул. Галицька, 47, с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область, 47722, ідентифікаційний код 04394875) на користь Фермерського господарства "Калина-3" (вул. Дружби, 15, с. Грабовець, Тернопільський район, Тернопільська область, 47743, ідентифікаційний код 14045118) 3721 (три тисячі сімсот двадцять одну) грн 50 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

5. Стягнути з Приватного підприємства "Агрон" (вул. Промислова, 1, с. Товстолуг, Тернопільський район, Тернопільська область, 47742, ідентифікаційний код 30362920) на користь Фермерського господарства "Калина-3" (вул. Дружби, 15, с. Грабовець, Тернопільський район, Тернопільська область, 47743, ідентифікаційний код 14045118) 3721 (три тисячі сімсот двадцять одну) грн 50 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

6. В задоволенні решти позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 25 січня 2023 року.

Суддя І.П. Шумський