Постанова

від 24.01.2023 по справі 734/1793/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 січня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 734/1793/20

Головуючий у першій інстанції Бараненко С. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/416/23

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,

із секретарем Шкарупою Ю.В.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Міжшкільний навчально-виробничий комбінат Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області, Управління освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи у режимі відеокоференціі цивільну справу за апеляційною скаргою Управління освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 вересня 2021 року (місце ухвалення смт Козелець, дата складання повного тексту судового рішення 30.09.2021) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міжшкільного навчально-виробничого комбінату Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області, Управління освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міжшкільного навчально-виробничого комбінату Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області (далі Козелецький МНВК), Управління освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

В обґрунтування позову посилалась, що з 18.07.1994 працювала на посаді викладача спецпредметів у Козелецькому МНВК, 25.09.2019 Козелецька селищна рада прийняла рішення № 16-32/VIII про припинення Козелецького МНВК шляхом ліквідації.

Позивачка вказує, що наказом від 21.11.2019 № 52 «Про скорочення чисельності та штату працівників Міжшкільного навчально-виробничого комбінату Козелецької селищної ради» була скорочена займана нею посада, було попередження про наступне вивільнення згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Посилалася на те, що наказом від 29.01.2020 № 1 голова ліквідаційної комісії Козелецького МНВК звільнив її з посади з 30.01.2020 у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Позивачка вважає своє звільнення протиправним, оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020 у справі № 620/3135/19, яка набрала законної сили, рішення Козелецької селищної ради від 25.09.2019 № 16-32/VIII визнано протиправним та скасовано. Тому наголошує, що вказана постанова є обов`язковою для виконання і має наслідком скасування дій, спрямованих на виконання скасованого рішення ради, та відновлення права на працю, яке існувало до прийняття рішення ради.

Також позивачка зазначає, що на день її звільнення директором Козелецького МНВК був ОСОБА_2 , який не видавав наказів про скорочення чисельності та штату працівників комбінату і про її звільнення. Управління освіти Козелецької селищної ради просило первинну профспілкову організацію розглянути питання скорочення чисельності посад працівників МНВК у зв`язку з запланованою ліквідацією цього закладу, проте не отримало на це згоди.

Як вказує позивачка, у наказі голови ліквідаційної комісії Козелецького МНВК від 21.11.2019 № 52 причиною скорочення штатів працівників комбінату зазначена «відсутність контингенту учнів», проте ця відсутність пов`язана саме з планами ліквідації комбінату, оскільки 30.08.2019 його директор повідомив про надходження 25 заяв на навчання, що складає 2 навчальні групи, а 04.09.2019 вже було оприлюднено проект рішення селищної ради про ліквідацію комбінату.

Наголошує, що скорочення штату і звільнення працівників Козелецького МНВК відбулось в процесі його ліквідації: в один день одночасно були звільнені всі працівники комбінату, включаючи директора, що свідчить про те, що їх фактично звільнили не у зв`язку з скороченням чисельності працівників та штату комбінату, а у зв`язку з його ліквідацією.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про поновлення їй строку звернення до суду, у якій остання посилалася на те, що до прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі № 620/3135/19, яку ОСОБА_1 отримала 20.06.2020, вона не мала підстав для оспорення наказу про звільнення, так як вважала, що цей наказ виданий правомірно. Вважає, що відновлення діяльності Козелецького МНВК є неможливим без поновлення її на посаді, яку вона обіймала до моменту звільнення.

На підставі положень ст. 40, 43, 234, 235 КЗпП України ОСОБА_1 у позові просила поновити строк звернення до суду; поновити її на посаді викладача спецпредметів Козелецького МНВК; стягнути з Управління освіти Козелецької селищної ради середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.01.2020 до дня ухвалення рішення суду і відшкодувати судові витрати.

Рішенням Козелецького районного суду від 22.09.2021 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовом про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов ОСОБА_1 до Міжшкільного навчально-виробничого комбінату Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області, Управління освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ від 29.01.2020 № 11 «Про звільнення ОСОБА_1 », виданий 29.01.2020 головою ліквідаційної комісії Козелецького МНВК про звільнення з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді викладача спецпредметів Козелецького МНВК з 30.01.2020.

Стягнуто із Управління освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 156 000,90 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, із утриманням із цієї суми податків та обов`язкових платежів.

Стягнуто із Управління освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради Чернігівської області 840,80 грн судового збору в дохід держави.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штату і чисельності працівників відбулося у процесі ліквідації Козелецького МНВК на підставі рішення Козелецької селищної ради Чернігівської області від 25.09.2019 № 16-32/VIII, яке в судовому порядку визнане протиправним і скасоване, а тому наказ про її звільнення є незаконним. Також за висновком суду, строк звернення ОСОБА_1 до суду підлягає поновленню, оскільки зверненню останньої до суду перешкоджали об`єктивні причини, зокрема, судовий розгляд справи № 620/3135/19, а тому враховуючи зміст позовних вимог суд вважав належним способом захисту порушених прав позивачки скасування наказу про її звільнення та поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 28.10.2021 виправлено описку у резолютивній частині рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 22.09.2021 та викладено абзац третій без вказаного «начальником», а саме: «визнати незаконним та скасувати наказ № 11 від 29 січня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 », що виданий 29 січня 2020 року головою ліквідаційної комісії Міжшкільного навчально-виробничого комбінату Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області, про звільнення з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 ».

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник Управління освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради - адвокат Торута Л.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Козелецького районного суду від 22.09.2021 і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

За доводами апеляційної скарги, в основу позову покладено постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020, якою визнано протиправним та скасовано рішення Козелецької селищної ради від 25.09.2019 № 16-32/VIII, проте натепер не розглянута ні заява про роз`яснення її резолютивної частини, ні подана касаційна скарга.

Заявник посилається на те, що Міжшкільний навчально-виробниичий комбінат Козелецької селищної ради на час подання позову не має ні керівника, ні іншої особи, яка б змогла представляти інтереси відповідача у суді, оскільки директора було звільнено, а комбінат в процесі ліквідації.

Як стверджує заявник, не було надано належних доказів наявності у позивачки об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження рішення роботодавця щодо звільнення у строк, встановлений трудовим законодавством, які б були для позивачки неперборнимим, не залежали від волі та були пов`язані з істотними перешкодами та труднощами. Вказує, що 21.11.2019 позивачки дізналась про своє майбутнє звільнення з 30.01.2020 і лише в липні 2020 року звернулась до суду з позовом про поновлення на роботі, а тому вважає, що позивачкою строк звернення до суду пропущений без поважних причин.

Також заявник посилається, що суд першої інстанції не звернув уваги, що правовою підставою звільнення позивачки згідно наказу від 29.01.2020 є чинний і не скасований наказ № 52 від 21.11.2019 про скорочення чисельності та штату і звільнення позивачки відбулось у зв`язку зі скороченням, що є виключним правом власника (засновника) Козелецької селищної ради.

Наголошує, що ліквідація комбінату не була підставою для звільнення позивачки і зв`язок між звільненням і скасуванням рішення Козелецької селищної ради від 25.09.2019 № 16-32/VІІІ відсутній і права позивачки не порушені. Проте суд першої інстанції необґрунтовано поклав в основу свого рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 зазначене рішення селищної ради, оскільки воно автоматично не свідчить про незаконність звільнення ОСОБА_1 .

Крім того, заявник посилається, що згода профспілкової організації на звільнення позивачки не передбачена ч. 1 ст. 43-1 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією Міжшкільного навчально-виробничого комбінату Козелецької селищної ради.

Посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 245 КАС України та роз`яснення п. 10.2 постанови Пленуму адміністративного суду Україн № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», зазначає, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020, якою визнано протиправним та скасовано рішення Козелецької селищної ради від 25.09.2019, набрала законної сили 01.06.2020, а тому до вказаної дати рішення про ліквідацію комбінату залишається чинним, в тому числі і на день звільнення позивачки.

Також заявник звертає увагу, що позивачка не зверталась до суду із вимогою про скасування наказу про звільнення, а тому вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та самостійно скасував наказ про звільнення позивачки всупереч положенням ч. 1 ст. 13 ЦПК України.

За доводами скарги, оскаржуваним рішенням суду позивачку поновлено на роботі в Міжшкільному навчально-виробничому комбінаті Козелецької селищної ради, який фактично є ліквідованим, а тому вважає такий спосіб захисту працівника як поновлення на роботі у разі ліквідації відповідача є неналежним.

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 15.07.2022 апеляційна скарга Управління освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області задоволена, рішення Козелецького районного суду від 22.09.2021 скасовано. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міжшкільного навчально-виробничого комбінату Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області, Управління освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 23.12.2022 постанова Чернігівського апеляційного суду від 15.07.2022 скасована, справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За висновками суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 належним чином не була повідомлена про час і місце розгляду справи, що позбавило ОСОБА_1 права мати реальну можливість представляти свої інтереси як учасника справи в умовах, які передбачені процесуальним законодавством, зокрема в умовах відкритого та публічного судового розгляду, та належним чином користуватися передбаченими статтею 43 ЦПК України процесуальними правами. Також судом касаційної інстанції зазначено, що апеляційний суд при вирішенні справи не врахував висновків щодо застосування статті 368 ЦПК України, чим порушив норми процесуального права та дійшов передчасних висновків про скасування рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 17.01.2023 справу прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду з повідомленням учасників справи.

У відзиві ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Управління освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради, а рішення Козелецького районного суду від 22.09.2021 без змін. В обгрунтування посилалась, що доводи апеляційної скарги суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 714/444/20, від 18.01.2021 у справі № 334/2839/17, від 17.12.2020 у справі № 595/223/17, від 29.07.2020 у справі № 524/1424/18. Посилається, що існували об`єктивні причини, які унеможливлювали звернення до суду раніше, а саме до моменту ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом 01.06.2020 постанови у справі № 620/3135/19 про визнання протиправним та скасування рішення Козелецької селищної ради про ліквідацію комбінату існувала презумпція законності рішення органу місцевого самоврядування і до 01.06.2020 підстави для звернення до суду були відсутні. Обгрунтовуючи підстави можливості поновлення строку вернення до суду посилалась на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 21.09.2022 у справі № 936/18/20 та вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині суперечать висновкам Верховного Суду викладеним у постановах від 17.05.2022 у справі № 756/7222/18, від 21.04.2021 у справі № 723/822/20, від 11.11.2020 у справі № 202/913/19, від 20.02.2020 у справі № 296/6246/17, від 23.10.2019 у справі № 750/3222/16, від 14.04.2020 у справі № 474/321/18. Тому наголошує, що зверненню до суду у місячний строк перешкоджали об`єктивні обставини, а саме презумпція законності рішення органу місцевого самоврядування і вона намагалась своєчасно захистити свої порушені трудові права, а строк звернення до суду пропущений з поважних причин.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що Міжшкільний навчально-виробничий комбінат Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області знаходиться у комунальній власності Козелецької селищної ради Чернігівської області, яка є його засновником.

З 18.07.1994 ОСОБА_1 працювала в Козелецькому МНВК на посаді викладача швейної справи і спецдисциплін, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а. с. 13-16 т. 1).

Листом від 03.06.2019 № 450 Управління освіти Козелецької селищної ради звернулося до Первинної профспілкової організації Козелецької територіальної громади Профспілки працівників освіти і науки України з поданням про проведення скорочень чисельності посад працівників Козелецького МНВК у зв`язку з запланованою ліквідацією до 01.01.2020 (а. с. 20 т. 1).

У листі від 06.06.2019 № 17 голова Первинної профспілкової організації Козелецької територіальної громади Профспілки працівників освіти і науки України повідомив Управління освіти Козелецької селищної ради про неможливість розгляду його подання, виходячи з того, що відповідно до частини другої статті 49-4 КЗпП України та частини третьої статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», в разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, структурного характеру або у зв`язку з ліквідацією закладу освіти, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень, надати профспілкам інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорію працівників, яких може це стосуватися, про терміни проведення звільнення тощо. За відсутністю такої інформації профспілкова організація не може призначити консультації стосовно заходів щодо запобігання звільненню працівників Козелецького МНВК (а. с. 21 т. 1).

Листом від 30.08.2019 № 18 дирекція Козелецького МНВК повідомила Управління освіти Козелецької селищної ради, що станом на 30.08.2019 до комбінату подано 20 заяв на навчання по підготовці водіїв категорії «В» та «С1» і 5 заяв на швейну справу (це 2 навчальні групи), у зв`язку з чим комбінат просить забезпечити виділення навчальних годин для підготовки учнів по вказаних професіях згідно з навчальним планом та бажанням батьків і учнів відповідно до Закону України «Про освіту» (а. с. 22 т. 1).

Рішенням від 25.09.2019 № 16-32/VIII Козелецька селищна рада Козелецького району Чернігівської області (тридцять друга сесія восьмого скликання) ухвалила припинити Козелецький МНВК шляхом ліквідації та створила відповідну ліквідаційну комісію. Рішення про ліквідацію обґрунтовано поданням Управління освіти Козелецької селищної ради від 02.09.2019 № 651/1 та рекомендаціями постійної комісії з питань освіти, охорони здоров`я, культури, соціального захисту населення, законності та правопорядку, постійної комісії з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, будівництва, земельних відносин та питань надзвичайних ситуацій і постійної комісії з питань бюджету, соціально-економічного розвитку та інвестиційної діяльності цієї ради (а. с. 248-250 т. 1).

Наказом від 21.11.2019 № 52 «Про скорочення чисельності та штату працівників Міжшкільного навчально-виробничого комбінату Козелецької селищної ради» голова ліквідаційної комісії Козелецького МНВК скоротив та виключив із штатного розпису, зокрема, три штатні одиниці посад викладача спецпредметів (а. с. 162-163 т. 1).

Як вбачається, позивачка ОСОБА_1 відмовилась засвідчити своїм підписом факт ознайомлення з цим наказом, що підтверджується відповідним актом від 21.11.2019 (а. с. 164 т. 1)

Згідно повідомлення заступника начальника Управління освіти Козелецької селищної ради від 05.11.2020 № 01-08/942, усі посади, які вказані у штатному розписі Козелецького МНВК, що існували станом на 21.11.2019, були скорочені та виключені зі штатного розпису (а. с. 239 т. 1).

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 попереджена про наступне вивільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників та запропоновано їй переведення на вакантні посади, зокрема педагогічних працівників, згідно з наявним у цьому попередженні переліком, в якому відсутні посади викладача спецпредмету (а. с. 12 т. 1).

Наказом від 29 січня 2020 року № 11 голова ліквідаційної комісії Козелецького МНВК звільнив ОСОБА_1 з 30 січня 2020 року з посади викладача спецпредметів у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Під час ознайомлення з цим наказом 30 січня 2020 року ОСОБА_1 вчинила на ньому напис, зміст якого свідчить про те, що наказ є неправомірним як такий, що виданий без погодження з профкомом, що вона його оскаржуватиме у встановленому чинним законодавством порядку і що трудову книжку вона отримала (а. с. 160 - 161 т. 1).

Як убачається з матеріалів справи, постановою від 01.06.2020 Шостого апеляційного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 02.02.2021, у справі № 620/3135/19 адміністративний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і ОСОБА_3 задоволено та визнано протиправним і скасовано рішення Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області від 25 вересня 2019 року № 16-32/VIII.

За висновками судів, ухваленню оспорених рішень, на підставі яких ліквідовано Козелецький МНВК, не передувало обговорення можливості ухвалення цих рішень з метою урахування відповідних інтересів батьків та дітей (а. с. 17-19, 241-247 т. 1).

23.06.2020 ОСОБА_1 звернулася із заявою до начальника Управління освіти Козелецької селищної ради про поновлення її на посаді вчителя спецпредметів Козелецького МНВК згідно з статтею 235 КЗпП України, у зв`язку з прийняттям судом постанови у справі № 620/3135/19 (а. с. 23 т. 1).

В матеріалах справи відсутні відомості щодо вирішення вказаної заяви ОСОБА_1 .

Також, за матеріалами справи, голова Первинної профспілкової організації Козелецької громади Профспілки працівників освіти і науки України у довідці від 28.07.2020 № 17 повідомив, що від ліквідаційної комісії по припиненню Козелецького МНВК, ні до Первинної профспілкової організації, ні до профспілкової організації Міжшкільного навчально-виробничого комбінату Козелецької селищної ради не надходило подання про надання згоди на звільнення працівників цього закладу у зв`язку із скороченням чисельності його штату (а. с. 234 т. 1).

В матеріалах справи міститься довідка Управління освіти Козелецької селищної ради від 23.07.2020 № 01-11/41 зазначено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за листопад-грудень 2019 року за 1 робочий день становить 380 грн 49 коп. (а. с. 240 т. 1).

Наказом від 04.08.2021 року ради № 106-ос Управління освіти Козелецької селищної поновило ОСОБА_2 на посаді директора Козелецького МНВК з 30.01.2020 (а. с. 66 т. 2), який згідно з наказом по цьому комбінату від 09.08.2021 № 1-ос приступив до виконання обов`язків на посаді директора з 09.08.2021 (а. с. 67 т. 2).

Наказом від 09.08.2021 № 2-ос директором Козелецького МНВК скасовано наказ від 21.11.2019 № 52 «Про скорочення чисельності та штату працівників Міжшкільного навчально-виробничого комбінату Козелецької селищної ради» (а. с. 68-69 т. 2).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням штату і чисельності працівників відбулося у процесі ліквідації Козелецького МНВК на підставі рішення Козелецької селищної ради Чернігівської області від 25.09.2019 № 16-32/VIII, яке в судовому порядку визнане протиправним і скасоване, а тому наказ про її звільнення є незаконним. Також за висновком суду, строк звернення ОСОБА_1 до суду підлягає поновленню, оскільки зверненню останньої до суду перешкоджали об`єктивні причини, зокрема, судовий розгляд справи № 620/3135/19, а тому враховуючи зміст позовних вимог суд вважав належним способом захисту порушених прав позивачки скасування наказу про її звільнення та поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Як вбачається, суд першої інстанції, встановив, що при звільненні позивача були допущені як порушення трудового законодавства, так і процедура припинення Козелецького МНВК Козелецької селищної ради Чернігівської області шляхом ліквідації, яка здійснювалася на підставі протиправного рішення органу місцевого самоврядування, і зазначені обставини не спростовані доводами апеляційної скарги, прийшов до помилкового висновку, що строк звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України, пропущений ОСОБА_1 з поважних причин, оскільки не було встановлено існування причин, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, частково приймає доводи, які викладені в апеляційній скарзі, враховуючи наступне.

Завданням цивільного судочинства справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП).

Згідно частини другої статті 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (частини перша, друга статті 233 КЗпП).

У статті 234 КЗпП закріплено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

У статті 234 КЗпП не передбачається переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин. Вочевидь, що як поважні причини пропущення строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами. Відмовити в позові через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).

У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.12.2019 по справі N 243/9604/18 (провадження N 61-14423св19) зазначено, що: «як поважні причини пропуску строку, встановленого у частині першій статті 233 КЗпП України, слід кваліфікувати такі, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами. Судами попередніх інстанцій встановлено порушення відповідачем прав позивача при звільненні з роботи, однак у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі відмовлено через пропуск строку звернення до суду, оскільки ОСОБА_1 26 липня 2018 року отримав трудову книжку із записом про звільнення, однак до суду звернувся лише 02 жовтня 2018 року, тобто з пропуском місячного строку, визначеного статтею 233 КЗпП. У разі пропуску передбачених статтею 233 КЗпП строків звернення до суду про вирішення трудового спору суд з`ясовує не лише причини пропуску зазначеного строку, а й усі обставини справи, права та обов`язки сторін».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 в справі № 203/2276/19 вказано, що: «поважними причинами пропущення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення.

Встановивши, що 08 грудня 2014 року з позивачем проведено розрахунок і вона отримала трудову книжку, а до суду з цим позовом вона звернулася у червні 2019 року (більше ніж через чотири роки після звільнення), тобто після спливу встановленого статтею 233 КЗпП місячного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору про поновлення на роботі, який пропущений нею без поважних причин, суди відмовили в позові. Оскільки суди дійшли висновку про відмову в задоволенні основної вимоги про поновлення на роботі, також відмовлено і в іншій частині позову, оскільки такі вимоги є похідними від вимоги про поновлення на роботі. Звернення позивача з приводу незаконного її звільнення з підстав того, що вона дізналася про незаконність свого рішення лише в червні 2019 року, а до того часу вважала своє звільнення законним, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, оскільки стаття 233 КЗпП пов`язує початок перебігу строку звернення до суду у справах про звільнення з днем вручення копії наказу про звільнення або днем видачі трудової книжки, а не з будь-якими іншими обставинами. Ураховуючи наведене, висновок судів про те, що ОСОБА_1 не довела поважність причин пропуску строку для звернення до суду з відповідним позовом, встановленого статтею 233 КЗпП, є обґрунтованим».

У постанові Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.06.2021 в справі № 588/1672/18 (провадження № 61-9199св20) зазначено, що: «Верховний Суд в оцінці застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах визнає обґрунтованим, що встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статтею 233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Зважаючи на доводи заявників, враховуючи, що ними визнано факт вжиття заходів щодо оскарження звільнення, Верховний Суд встановив, що позивачі обрали інший порядок захисту порушених прав, звернувшись до правоохоронних органів, що свідчить про помилку у праві, оскільки цивільні спори про поновлення на роботі підлягають розгляду та вирішенню судом. Такі звернення не могли бути перешкодою в одночасному зверненні до суду з позовом про поновлення на роботі, іншого під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій заявниками не доведено. Помилка заявників в обранні неналежного порядку захисту їх трудових прав не може слугувати достатньою причиною на обґрунтування поважності причин пропуску строків звернення до суду».

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що при задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про незаконне звільнення позивачки, і строк звернення пропущений з поважних причин, оскільки зверненню перешкоджав судовий розгляд справи № 620/3135/19 в порядку адміністративного судочинства.

Як убачається з матеріалів справи, з наказом про звільнення ОСОБА_1 була ознайомлена 30.01.2020 (а.с. 161-162 т. 1), трудову книжку також отримала 30.01.2020, про що було зроблено підпис у наказі, а з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку звернулась у липні 2020 року.

При ухваленні рішення, суд першої інстанції не звернув уваги, що як поважні причини пропущення строку, встановленого в частині першій статті 233 КЗпП, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами; не встановив існування причини, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01.06.2022 у справі № 734/1791/22.

Позивачкою ОСОБА_1 не надано суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду належних і допустимих документальних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вмушеного прогулу у строк, встановлений ст. 233 КЗпП України, з моменту ознайомлення її з наказом про звільнення.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає передчасним висновок суду першої інстанції про поновлення строку звернення до суду та задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з неповним з`ясуванням обставин справи, порушенням норм процесуального права і як наслідок неправильним застосуванням норм матеріального права, в силу вимог ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 6 зазначеної статті якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи про поновлення його на роботі у всіх судових інстанціях.

Враховуючи викладане, Управлінню освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір у розмірі 3702,02 грн за апеляційний розгляд справи.

Керуючись ст. 141, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області -задовольнити.

Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 вересня 2021 року - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Міжшкільного навчально-виробничого комбінату Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області, Управління освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку - відмовити.

Компенсувати Управлінню освіти, культури, сім`ї, молоді та спорту Козелецької селищної ради Козелецького району Чернігівської області (юридична адреса вул. Ф. Сидорука, 9, смт Козелець Чернігівської області; ЄДРПОУ 41777072) за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір 3702,02 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 26.01.2023.

Головуючий Судді :