Рішення

від 01.11.2007 по справі 19/157(30/266)-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/157(30/266)-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.10.07р.

Справа № 19/157(30/266)-07

За позовом Приватного підприємства "Сталкер-Плюс", м. Дніпропетровськ 

до Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області 

про стягнення заборгованості в розмірі 4821838,62грн.

та за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області

до приватного підприємства "Сталкер-Плюс", м. Дніпропетровськ

Закритого акціонерного товариства „Стата”, м.Вільнюс

про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №04-4/371 від 05.04.04р.  

                                                                                           Суддя Петренко І.В.

                                                                                при секретарі Грузін І.М.

Представники:

Від позивача: Лосєв Ю.С., довіреність від 27.03.2007 р.

Від відповідача: Скиба С.Г. - дов. від 28.12.06р. 

СУТЬ СПОРУ:

           По справі оголошувалась перерва з 24.10.07р. по 26.10.07р. та з 26.10.07р. по 30.10.07р.

           Позивач, приватне підприємство "Сталкер-Плюс" (м. Дніпропетровськ) звернувся до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з відповідача, відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" (м. Павлоград Дніпропетровської області) заборгованість по договору відступлення права вимоги №04-4/371 від 05.04.2004 року  в розмірі 4821838,62 грн., судові витрати по справі покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим. що відповідно до умов  договору відступлення права вимоги №04-4/371 від 05.04.2004 року позивач прийняв на себе право  вимоги належне закритому акціонерному товариству "Стата" (первісний кредитор) і став кредитором за наступними контрактами: №ПS-1/95 від 10.02.1995 року (№ПС3/94 від 16.05.1994 року) з додатковими угодами до нього, №01-131БШ від 26.08.1997 року з додатковими угодами до нього, №441 від 09.09.1997 року з додатковими угодами до нього, контракт №164 від 26.10.199 року з додатковими угодами до нього.  Позивач зазначає, що відповідач ухиляється від виконання  зобов'язань у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 4821838,62 грн.

Відповідач проти позову заперечує, в позові просить відмовити, в тому числі із-за недоведеності та пропоску строку позовної давності.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2007 року прийнято зустрічний позов  відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" про визнання недійсним  договору відступлення права вимоги №04-4/371 від 05.04.2004 року  для спільного розгляду з первісним позовом.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що  спірний договір укладений  з порушенням  вимог Цивільного кодексу України та є таким, який суперечить нормам Цивільного кодексу України.

Приватне підприємство "Сталкер-Плюс" проти задоволення зустрічного позову заперечує та просить в його задоволенні відмовити.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.07р. було залучено до участі у справі в якості відповідача 2 за зустрічним позовом - закрите акціонерне товариство "Стата" (2600, Литва, м. Вільнюс, вул. Лукішкю, 5).  

Позивач посилається на те, що ЗАТ "Стата", м.Вільнюс ліквідовано в установленому порядку та не має статусу юридичної особи.

Відповідач проти позову заперечує, а також вважає, що рішення Вільнюського арбітражного суду від 24.20.07р. не є належним доказом.  

        Розглянувши  матеріали справи та заслухавши  представників сторін, господарський суд, –

ВСТАНОВИВ :

         Приватне підприємство «Сталкер - Плюс»(у подальшому - ПП «Сталкер - Плюс») звернулось до осподарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з відкритого акціонерного овариства «Павлоградвугілля»(у подальшому - ВАТ «Павлоградвугілля») заборгованості за договором Іцступлення права вимоги у розмірі 4 821 838, 62 грн.

         Вимоги ПП «Сталкер - Плюс»грунтуються на договорі відступлення права вимоги № 04 - 4/371 від 5 квітня 2004 року, згідно з п. 1.1. якого Первісний кредитор (Закрите акціонерне товариство «Стата», м. Іільнюс, Литва, у подальшому - ЗАТ «Стата») поступився Новому кредиторові (ПП «Сталкер - Плюс», м. Дніпропетровськ, Україна) правом вимоги, належне Первісному кредиторові за наступними контрактами (у подальшому - Основне зобов'язання), укладеними між Первісним кредитором та ВАТ ДХК „Павлоградвугілля”: № ПS-1/95 від 10 лютого 1995 року (ПСЗ/94 від 16 травня 1994 року) з додатковими угодами, № 01-131БШ від 26 серпня 1997 року з додатковими угодами, № 441 від 9 вересня 1997 року з додатковими угодами, № 164 від 26 жовтня 1999 року з додатковими угодами, .

         Відповідно до пункту 2.1. договору № 04 - 4/371 від 5 квітня 2004 року право вимоги від Первісного кредитора до Нового кредитора перейшло у таких розмірах:

за контрактом № ПS - 1/95 від 10 лютого 1995 року (№ ПСЗ/94 від 16 травня 1994 року) - у розмірі 415 615,48 дол. США; за контрактом № 01 - 131 БШ від 26 серпня 1997 року - у розмірі 286 572 дол. США; за контрактом № 441 від 9 вересня 1997 року - у розмірі 66 238, 56 дол. США; за контрактом № 164 від 26 жовтня 1999 року - у розмірі 138 352,94 дол. США.

         Загальний розмір відступленого права вимоги складає 904 778,98 дол. США, що за курсом НБУ станом на 5 квітня 2004 року складає 4 821 838,62 грн.

         Господарський суд вважає, що договір про відступлення права вимоги № 04 - 4/371 від 5 квітня 2004 року є укладеним з порушенням вимог норм цивільного законодавства, виходячи з наступного:

       Згідно до частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлене договором або законом.

      Пунктом 2.5 контракту № ПS - 1/95 від 10 лютого 1995 року, який є основним договором по відношенню до договору про відступлення права вимоги, було передбачено, що ні одна із сторін не має права передавати свої права та обов'язки по контракту третій стороні без письмової згоди другої сторони. Аналогічне положення щодо умов і порядку передачі будь-якою із сторін третій стороні свого права вимоги до іншої сторони за відповідним контрактом було визначено і в інших контрактах, а саме: у пункті 10.2 контракту № 441 від 9 вересня 1997 року, пункті 3.6 контракту № ПС -3/94 від 16 травня 1994 року), пункті 10.2 контракту № 01 - 131 БШ від 26 серпня 1997 року, пункті 10.2 контракту № 164 від 26 жовтня 1999 року.

       Письмова згода на передачу ЗАТ «Стата»будь-якій третій особі прав вимоги до ВАТ «Павлоградвугілля»як правонаступника ДВАТ Шахта ім. Сташкова Державної холдингової компанії кПавлоградвугілля», Об'єднання «Павлоградвугілля», ДВАТ Шахта «Тернівська»Державної холдингової компанії «Павлоградвугілля», ДВАТ Шахта «Самарська»Державної холдингової компанії [(Павлоградвугілля»- осіб, з якими ЗАТ «Стата»було укладено вищезазначені контракти, закритому ікціонерному товариству «Стата»не надавалась.

         Отже, договір № 04 - 4/371 від 5 квітня 2004 року, предметом якого було визначено передачу права вимоги за вищевказаними контрактами, було укладено ЗАТ «Стата»з ПП «Сталкер - Плюс»з порушенням умов вищевказаних контрактів та вимог частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України.

         Згідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу. За ст. 215 Цивільного Кодексу України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 Цивільного Кодексу України, є підставою визнання правочину недійсним.

        Таким чином, договір про відступлення права вимоги № 04 - 4/371 від 5 квітня 2004 року, укладений з порушенням вимог частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України є таким, який суперечить нормам Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

         Треба також зазначити, що узагальнюючи судову практику Вищий господарський суд України у пункті 8 оглядового листа № 01 - 8/870 від 26 липня 2002 року, вказав, що уступка вимоги кредитором іншій особі не допускається, якщо вона суперечить договору. В матеріалах справи відсутні докази того, що підприємством надавалася згода первісному кредитору щодо уступки вимоги за договором поставки. За відсутності доказів того, що підприємством надавалася згода первісному кредитору щодо уступки вимоги за основним договором первісний кредитор не мав права на укладення з новим кредитором - господарським товариством угоди про поступку вимоги. Отже позовні вимоги господарського товариства, які ґрунтуються на такій угоді, є неправомірними.

        Крім цього як виходить з тексту оспорюваного договору відстуллення права вимоги № 04-4/371 від 5 квітня 2004 року зазначений договір з боку ЗАТ «Стата»був підписаний паном Римантасом Сабунасом як генеральним директором ЗАТ «Стата».

        Відповідно до судової ухвали Вільнюського окружного суду від 1 липня 2003 року № 2-30 -1293/2003 проти ЗАТ «Стата»було порушено справу про банкрутство та призначено адміністратора - ЗАТ «Бурай»для адміністрування ЗАТ «Стата», а також зобов'язано керівних органів ЗАТ «Стата»передати адміністратору майно підприємства згідно фінансової звітності, і передати всі документи.

        Згідно підпункту 2 пункту 7 статті 10 Закону Литовської Республіки «Про банкрутство»після винесення судом ухвали про порушення справи про банкрутство керівні органи підприємства втрачають свої повноваження і протягом 15 днів адміністратор повинен розірвати трудовий договір з особами, які здійснюють керівництво підприємством.

       Таким чином, з 16 липня 2003 року пан Римантас Сабунас втратив право укладати договори та угоди від імені ЗАТ «Стата»як генеральний директор ЗАТ «Стата».

         Згідно наданої позивачем за основним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) копії рішення Вільнюського окружного суду від 24 жовтня 2005 року по цивільній справі № В2 - 629-30/05 ЗАТ «Стата»ліквідоване за результатами проведення процедури банкрутства щодо нього.

У відповідності з листом Вільнюської філії державного підприємства «Реєстраційний центр»№ G-603 від 6 січня 2006 року ЗАТ «Стата»5 січня 2006 року було вилучено з реєстру юридичних осіб згідно до постанови Уряду Литовської Республіки № 1407 від 12 листопада 2003 року.          

Будь-яких   доказів   на   підтвердження   факту   припинення   провадження   у   справі   про банкрутство та набуття паном Римантасом Сабунасом повноважень укладати договори та угоди від імені ЗАТ «Стата»після 16 липня 2003 року Позивачем за основним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) до матеріалів справи надано не було.

         Отже, на момент укладення договору відступлення права вимоги № 04 - 4/371 від 5 квітня 2004 року пан Римантас Сабунас не мав повноважень на підписання від імені ЗАТ «Стата»зазначеного договору відступлення права вимоги, отже не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності.

                   За частиною 8 статті 6 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»№ 16 квітня 1991 року 959-ХІІ в редакції, яка діяла на час укладення оспорюваного договору права та обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше.

Договір відступлення права вимоги № 04 - 4/371 від 5 квітня 2004 року було укладено у місті Дніпропетровську, Україна. Отже, права та обов'язки сторін за даним Договором мають регулюватися за законодавством України.          

          Відповідно до частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, і повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.          

Недодержання сторонами вимог, які встановлені, зокрема, частини 2 статті 203 Цивільного і Кодексу України є підставою недійсності правочину, згідно до частини 1 статті 215 Цивільного Кодексу України.

Таким чином, договір відступлення права вимоги № 04 - 4/371 від 5 квітня 2004 року,         

укладений між приватним підприємством «Стакер - Плюс»та ЗАТ «Стата»є недійсним з        огляду на положення частини 1 та частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України.

Необхідно також зазначити,  що вимоги, заявлені ПП «Сталкер-Плюс»у позовному

провадженні на підставі договору відступлення права вимоги № 04-4/371 від 5 квітня 2004

року вже  були  предметом розгляду у провадженні  у справі  про  банкрутство ВАТ

«Павлоградвугілля»№ Б 26/7/05.

                    За результатами розгляду зазначених вимог ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17 березня 2006 року у справі № Б 26/7/05 - 66 у визнанні кредиторських вимог ПП «Сталкер-Плюс»до ВАТ «Павлоградвугілля»відмовлено у зв'язку з відсутністю первинних документів, які б підтверджували факт виникнення у ПП «Сталкер-Плюс»права вимоги боргу до ВАТ «Павлоградвугілля».

Постановою Вищого господарського суду України від 14 листопада 2006 року у справі Б26/7/05-66 у задоволенні касаційної скарги ПП «Сталкер - Плюс»відмовлено, а ухвала суду першої інстанції від 17 березня 2006 року - залишена без змін.

Згідно п. 8.11 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 4 червня 2004 року № 04 - 5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»правовим наслідком винесення ухвали про відмову у визнанні вимог кредитора є позбавлення кредитора права брати участь в справі про банкрутство і отримати задоволення своїх вимог, що за своїм змістом рівнозначно відмові у задоволенні позовних вимог у позовному провадженні.

З викладеного виходить, що при зверненні кредитора з позовом до боржника після того, як йому відмовлено у справі про банкрутство, такому кредитору в задоволенні позовних вимог до того ж боржника на тих же підставах судом має бути відмовлено.            

На підставі вищевикладеного господарський суд приходить до висновку, що зустрічний позов відповідача підлягає задоволенню та слід визнати договір відступлення права вимоги №04-4/371 від 05.04.04р. недійсним, який був укладений між позивачем та ЗАТ „Стата”.

В первісному позові позивачеві слід відмовити, оскільки спірний договір відступлення визнано недійсним, а також за недоведеністю.

Крім цього при розгляді справи про банкрутство відповідача –ВАТ „Павлоградвугілля”, м.Павлоград, вимоги позивача були відхилені, про що була винесена ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2006р. по справі №Б26/7/05-66.

А також на час звернення, позивача з позовом до суду ним пропущено трирічний  строк позовної давності, на чому наголошує відповідач. Позивач не вказав поважні причини пропуску строку позовної давності.

Відповідач за зустрічним позовом ЗАТ „Стата”, м.Вільнюс ліквідовано, що підтверджується довідкою з реєстру, тому в його відношенні провадження у справі слід припинити згідно п.6 ст.80 ГПК України, у зв'язку з чим не  має підстав для проведення по визнаній недійсний угоді між позивачем та ЗАТ „Стата”, м.Вільнюс.

          Судові витрати слід покласти на позивача.

          Керуючись ст.ст.203,215,256,257,261,262,265,267 ЦК України, п.6 ст.80, ст.ст.1,2,12,21,37,33,34,36,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, –

ВИРІШИВ :

          Зустрічний позов задовольнити.

          Визнати недійсним договір відступлення права вимоги №04-4/371 від 05.04.04р. між Приватним підприємством "Сталкер-Плюс", м. Дніпропетровськ  та Закритим акціонерним товариством „Стата”, м.Вільнюс.

           Стягнути з Приватного підприємства "Сталкер-Плюс", 49100, м. Дніпропетровськ, бульвар Слави, буд.6, (п/р 26002050250061 в ДРВ ЗАТ КБ „Приватбанк” м.Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 32510113) на користь Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", 51400, м. Павлоград Дніпропетровської області, вул.Леніна, 76, (п/р 2600530370917 в Павлоградському відділенні Промінвестбанку України м.Павлоград, код ЄДРПОУ 00178353, МФО 305556) суму 85 грн. державного мита та суму 118 грн. витрат на ІТЗСП, про що видати наказ.

          В первісному позові Приватноу підприємству "Сталкер-Плюс", м. Дніпропетровськ до Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", м. Павлоград в позові відмовити.

           У відношенні Закритого акціонерного товариства „Стата”, м.Вільнюс провадження у справі припинити.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області набирає законної сили через 10 днів з дня його прийняття відповідно до ст. 85 ГПК України.

Суддя                                                                                                                    І.В. Петренко