Постанова

від 26.01.2023 по справі 320/1062/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/1062/21 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Каріна» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання неправомірними дій, визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Каріна» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, в якому просило:

- визнати неправомірними дії Головного управління ДПС у Київській області щодо проведення фактичної перевірки від 18.03.2020 №88/10-36-32-00-10/31046506;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 19 червня 2020 року №0006253201.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з огляду на те, що наказ Міністерства фінансів України від 19 червня 2019 року №262 набрав чинності лише з 23 липня 2019 року, позивач, незважаючи на вжиття ним усіх законодавчо передбачених заходів, не міг виконати вимоги щодо перереєстрації у строки, встановлені пунктом 22 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 19 червня 2020 року №0006253201. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у Київській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки позивачем було встановлено факт реалізації пального та спирту етилового без реєстрації його платником акцизного податку, чим порушено вимоги пункту 22 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України, вказане свідчить про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області проведено фактичну перевірку ПП «Каріна», за результатом якої складено акт від 18 березня 2020 року №88/10-36-32-00-10/31046506 (далі акт перевірки), яким зафіксовано, що Приватне підприємство «Каріна» у період з 01 липня 2019 року по 22 липня 2019 року здійснило реалізацію пального на загальну суму 711421,28 грн. без реєстрації платником акцизного податку, чим порушено вимоги підпункту 212.3.4 пункту 212.3 статті 213 та абзацу 2, пункту 22 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України та за що передбачено санкції у відповідності до вимог пункту 117.3 статті 117 Податкового Кодексу України.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2020 року №0006253201, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 711421,28 грн.

Рішенням Державної податкової служби України від 11 грудня 2020 року №35002/6/99-00-06-0-05-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а наказ ГУ ДПС у Київській області від 02.03.2020 №584 та податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2020 року №0006253201 залишено без змін.

Не погоджуючись з наказом та податковим повідомленням-рішенням та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки за результатами реалізації прав та обов`язків, здійснених під час перевірки, податковим органом складено не лише акт перевірки, а й прийнято податкове повідомлення-рішення, відтак позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій Головного управління ДПС у Київській області щодо проведення фактичної перевірки від 18.03.2020 року №88/10-36-32-00-10/31046506 є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Разом з тим, враховуючи, що платники акцизного податку не могли виконати вимоги щодо складання і подачі заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів в строки, встановлені пунктом 22 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України, у зв`язку з несвоєчасним набранням чинності наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2019 року № 262, відтак наявні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 червня 2020 року №0006253201.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

За правилами пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - Кодекс або ПК України або повністю назва), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Відповідно до пп. 81.1 ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Таким чином, фактична перевірка платника податків проводиться виключно за умови пред`явлення посадовими особами контролюючого органу направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами Головного управління ДПС у Київській області на підставі наказу від 02.03.2020 №584 проведено фактичну перевірку ПП «Каріна», результати якої оформлено актом від 18.03.2020 № 88/10-36-32-00-10/31046506.

У свою чергу, направлення на проведення перевірки від 16.03.2020 №183, 184 та копію наказу на проведення фактичної перевірки від 02.03.2020 №584 вручено директору ПП «Каріна» ОСОБА_1 16.03.2020 о 9:00, про що свідчить його прізвище й підпис на вказаних документах.

Втім, згідно акту відмови від підписання акту перевірки від 17.03.2020 та акту відмови від отримання акту перевірки від 17.03.2020, директор ПП «Каріна» ОСОБА_1 відмовився від підписання й отримання акту перевірки № бланку 00353.

Вказані обставини свідчать про те, що позивачем допущено посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки на підставі наказу від 02.03.2020 №584.

При цьому, у самих направленнях на перевірку № 183,184 від 16.03.2020 проставлено дату й час ознайомлення 16.03.2020 року о 9:00.

Крім того, проставлено дату та час вручення копїї наказу №584 від 02.03.2020 директору ОСОБА_1 - відповідно 16.03.2020 о 9:00 та засвідчено його підписом.

Надалі, за наслідками проведеної перевірки відповідачем 19.06.2020 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006253201, яким до ПП «Каріна» застосовано штрафні (фінансові ) санкції.

При цьому, колегія суддів зауважує, що саме на етапі допуску до перевірки суб`єкт господарської діяльності може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної виїзної або фактичної перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.11.2019 у справі №815/4392/15.

Так, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 24.12.2010 у справі №21-25а10, платник податку який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковим органом.

Тобто, згідно з зазначеною позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Вказане узгоджується з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №П/811/824/17.

У той же час, колегія суддів звертає увагу, що податковим органом фактично була реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, у зв`язку з чим дії Головного управління ДПС у Київській області щодо проведення фактичної перевірки від 18.03.2020 №88/10-36-32-00-10/ НОМЕР_1 не є такими, що порушують права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов`язків.

Враховуючи факт допущення позивачем посадових осіб контролюючого органу до перевірки, актом, що має певні правові наслідки та породжує права і обов`язки для платника податків є податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами проведеної перевірки у відповідності до пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України.

Щодо правомірності самого податкового повідомлення-рішення від 19 червня 2020 року №0006253201, слід зазначити наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.141.1 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пальне нафтопродукти, скрап, газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 2 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України

Реалізація пального будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаж пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Відповідно до підпункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України платниками акцизного податку є, зокрема, не виключно особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво які реалізують пальне або спирт етиловий (підпункт 212.1.15 пункт 212.1 статті 212 Податкового кодексу України).

Згідно підпунктом 212.3.4. статті 212 Податкового кодексу України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб-підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Об`єктами оподаткування акцизним податком є зокрема: для осіб які здійснюють реалізацію з акцизного складу/акцизного складу пересувного будь-яких обсягів пального понад обсяги, що: отримані з інших акцизних складів/акцизних складів пересувних, що підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизних накладних; ввезені (імпортовані) на митну територію України, що засвідчені належно оформленою митною декларацією; вироблені в Україні, реалізація яких є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 213.1 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України, або не підлягає оподаткуванню, або звільняється в оподаткування, або оподатковується на умовах, встановлених статтею 229 Податкового кодексу України і підтверджені зареєстрованими акцизними накладними в Єдиному реєстрі акцизи накладних (підпункт 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 Податкового кодексу України).

За правилами пункту 232.1 статті 232 Податкового кодексу України облік обсягів пального або спирту етилового у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (далі СЕА РПСЕ) ведеться окремо в розрізі платників податку розпорядників акцизних складів/акцизних складів пересувних та акцизних складів/акцизних складів пересувних за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.

У той же час, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23 листопада 2018 року №2628-VIII, який набрав чинності 01 січня 2019 року, внесено зміни до підрозділу 5 розділу «Перехідні положення» ПК України.

Зокрема, доповнено абзацом 2 п.22 підрозділу 5 розділу «Перехідні положення» ПК України, відповідно до якого, суб`єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників податку з 1 липня 2019 року, зобов`язані до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

Так, відповідно до пункту 22, 23 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України платники податку зобов`язані з 1 травня 2019 року до 1 червня 2019 року зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

Суб`єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників податку з 1 липня 2019 року, зобов`язані до 1 липня 2019 року зареєструватися платниками податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

Акцизні накладні/розрахунки коригування, складені: до 30 червня 2019 року (включно), реєструються в Єдиному реєстрі акцизних накладних до 15 липня 2019 року (включно); з 1 до 31 липня 2019 року (включно), реєструються в Єдиному реєстрі акцизних накладних у період з 23 липня до 15 серпня 2019 року (включно); з 1 серпня 2019 року, реєструються в Єдиному реєстрі акцизних накладних у терміни, передбачені пунктом 231.6 статті 231 цього Кодексу.

Для розподілу обсягів залишків пального, що обліковуються у платників податку в системі електронного адміністрування реалізації пального, між акцизними складами/акцизними складами пересувними, де такі обсяги залишків пального знаходяться фактично станом на 1 липня 2019 року:

а) платники податку та суб`єкти господарювання, які з 1 липня 2019 року не підпадають під визначення платників податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу та у яких станом на 16 липня 2019 року в системі електронного адміністрування реалізації пального обліковуються обсяги залишків пального, зобов`язані скласти акцизні накладні в двох примірниках на такі обсяги пального, перший примірник зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних з 16 до 20 липня 2019 року (включно), із зазначенням в акцизних накладних акцизних складів/акцизних складів пересувних, де такі обсяги пального фактично знаходилися станом на 1 липня 2019 року, та розпорядників таких акцизних складів/акцизних складів пересувних шляхом заповнення обов`язкових реквізитів акцизної накладної, передбачених підпунктами «г», «ґ», «з» та «и» пункту 231.1 статті 231 цього Кодексу;

б) після виконання платником податку вимог підпункту «а» цього пункту щодо відповідного розпорядника акцизного складу/акцизного складу пересувного такий розпорядник акцизного складу/акцизного складу пересувного зобов`язаний з 16 до 22 липня 2019 року (включно) зареєструвати в Єдиному реєстрі акцизних накладних другий примірник отриманої акцизної накладної, складеної платником податку згідно з підпунктом «а» цього пункту.

Обсяги ввезеного на митну територію України пального або спирту етилового з 1 до 15 липня 2019 року (включно) обліковуються в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового в такій послідовності:

- з 16 липня 2019 року зараховуються автоматично на підставі оформлених належним чином митних декларацій у розрізі платників податку та умов оподаткування пального або спирту етилового за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД;

- з 16 до 22 липня 2019 року (включно) розподіляються між акцизними складами пересувними, що використовуються під час такого ввезення, на підставі акцизних накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі акцизних накладних, складених платником податку - розпорядником таких акцизних складів пересувних.

Таким чином, для осіб, які були платниками акцизного податку з реалізації пального до 01 липня 2019 року, передбачено здійснення розподілу наявних в СЕА РП станом на цю дату обсягів пального шляхом складання акцизних накладних в двох примірниках. При цьому для перших примірників передбачено строк реєстрації з 16 по 20 липня 2019 року, а для других з 16 по 22 липня 2019 року.

З огляду на викладене вбачається, що суб`єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників податку з 01 липня 2019 року, зобов`язані до 01 липня 2019 року зареєструватися платниками податку. Також в силу згаданих норм зобов`язано платників акцизного податку зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники акцизного податку будуть станом на 01 липня 2019 року.

Однак, оскільки вказаними нормами, а також іншими положеннями податкового законодавства не зобов`язано платників акцизного податку, які вже зареєстровані до 01 липня 2019 року, повторно реєструватись платниками акцизного податку, відтак запроваджений наведеними нормами обов`язок щодо реєстрації платників акцизного податку з 01 липня 2019 року стосується виключно суб`єктів господарювання, які не зареєстровані платниками акцизного податку та вважатимуться такими станом на 01 липня 2019 року, у тому числі згідно із підпунктом 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, що 27 червня 2019 року до контролюючого органу позивачем подано заяву про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів за формою №-АКПС для реєстрації в СЕАРП СЕ.

У той же час, з огляду на неможливість отримання витягу з реєстру ДФС України, позивачем 26.07.2019 повторно направлено до контролюючого органу заяву про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів, за результатами чого отримано витяг з реєстру Державної фіскальної служби.

При цьому, 23 липня 2019 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 19 червня 2019 року №262 «Про затвердження форм заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 9 липня 2019 року за №753/33724.

Вказаним Наказом Міністерства фінансів України №262 затверджено Порядок заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, а також нові форми документів, зокрема: заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів; акцизну накладну форми «П»; акцизну накладну форми «С»; розрахунок коригування акцизної накладної форми «П»; розрахунок коригування акцизної накладної форми «С»; форму заявки на поповнення (коригування) залишку пального; форму заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового.

З огляду на вказане, платники акцизного податку не могли виконати вимоги щодо складання і подачі заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів в строки, встановлені пунктом 22 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України, у зв`язку з несвоєчасним набранням чинності наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2019 року № 262.

При цьому, пункт 117.3 статті 117 Податкового кодексу України передбачає відповідальність за здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, у вигляді накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального або спирту етилового.

У свою чергу, ПП «Каріна» було зареєстровано платником акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового з 1 березня 2016 року, а на виконання вимог пункту 22 підрозділу 5 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, пункту 2 розділу ІV наказу №262, останнє 26 липня 2019 року повторно звернулося до податкового органу із заявою про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального відповідної форми.

Вказані обставини спростовують посилання апелянта на те, що позивачем здійснювалися операції з реалізації пального у період без реєстрації, як платника акцизного податку, оскільки сам по собі факт перереєстрації позивача в СЕАРП СЕ за заявою нового зразка не є підставою для висновку про відсутність реєстрації платником акцизного податку взагалі.

До того ж, з системного аналізу положень абзацу 2 пункту 22 підрозділу 5 розділу ХХ Податкового кодексу України вбачається, що законодавцем не встановлено іншого порядку реєстрації платниками акцизного податку, відмінного від вже встановленого, ні повторної реєстрації вже зареєстрованих платників акцизного податку (перереєстрація), а стосується лише тих суб`єктів, які ще не зареєстровані такими платниками у зв`язку з розширенням їх кола та, відповідно, необхідністю їх реєстрації до 01 липня 2019 року, що виключає застосування до позивача, як платника акцизного податку, штрафних санкцій на підставі вимог статті 117 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 640/7802/20.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності, та як наслідок вказане свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук