Постанова

від 25.01.2023 по справі 140/12495/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 року

м. Київ

справа №140/12495/21

адміністративне провадження № К/990/22674/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №140/12495/21

за позовом Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ ЕСТЕЙТ ПЛЮС»

про зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022 (колегія у складі: головуючого судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Матковської З.М.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради (далі також - позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕАЛ ЕСТЕЙТ ПЛЮС» (далі - відповідач, ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ ПЛЮС»), в якому позивач просив зобов`язати знести за власний рахунок самовільно збудований третій поверх об`єкта нерухомого майна 2017020807101 (частина торгово-офісних приміщень №1 (приміщення №4, №14, №15, літера/А-2/) на вул. Ковельська, 66 у м. Луцьку та привести вказаний об`єкт у попередній стан.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами проведення позапланової перевірки об`єкта будівництва біля будинку №64 по вулиці Ковельська у місті Луцьку, яке здійснюється відповідачем, встановлено, що ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ ПЛЮС» на належному йому об`єкті нерухомого майна з реєстраційним номером 2017020807101 (частина торгово-офісних приміщень №1 (приміщення №4, №14, №15, літера/А-2/) здійснив будівництво третього поверху без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, а саме без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що є підставою для знесення самочинно збудованого третього поверху та приведення вказаного об`єкту у попередній стан.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 адміністративний позов задоволено. Зобов`язано ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ ПЛЮС» знести за власний рахунок самовільно збудований третій поверх об`єкта нерухомого майна 2017020807101 (частина торгово-офісних приміщень №1 (приміщення №4, №14, №15, літера/А-2/) на вул. Ковельська, 66 у м. Луцьку та привести вказаний об`єкт у попередній стан.

4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив вимоги частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки, на належному йому об`єкті нерухомого майна, здійснив будівництво третього поверху без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт, внаслідок чого суттєво відхилився від затвердженого проекту.

5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради до ТОВ «Реал Естейт Плюс» про знесення самочинного будівництва відмовлено.

6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідач без внесення змін у містобудівні умови та обмеження, здійснює надбудову третього поверху на об`єкті нерухомого майна (частина торгово-офісних приміщень № 1 (приміщення № 4, № 14, № 15, літера/А-2/) на вул. Ковельській, 66 у м. Луцьку, внаслідок чого висота будівлі збільшилась до 13,5 метрів, замість дозволених 9. Одночасно відповідач звернувся щодо внесення змін у містобудівні умови і обмеження щодо поверховості об`єкта забудови. Ці обставини сторони не заперечують. Отже, ці обставини свідчать про те, що відповідач відхилився від затвердженого проекту реконструкції, однак, чи є таке відхилення істотним відхиленням від проекту позивач не встановив, оскільки вважав будівництво третього поверху новим будівництвом, а питання внесення змін до нього жоден уповноважений орган не розглядав. Апеляційний суд встановив те, що будівництво третього поверху на об`єкті нерухомого майна (частина торгово-офісних приміщень № 1 (приміщення № 4, № 14, № 15, літера/А-2/) на вул. Ковельській, 66 у м. Луцьку проводиться в межах реконструкції, на яку відповідач отримав дозвіл, тому позиція позивача про проведення будівельних робіт без повідомлення про початок виконання будівельних робіт є необґрунтованою. У той же час, апеляційний суд звернув увагу на те, що питання відповідальності відповідача за невнесення змін до документів, які дають право на початок будівельних робіт (в частині поверховості об`єкта після реконструкції) позивач не розглядав. Тому апеляційний суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити, як передчасного.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, яка надійшла до суду 23.08.2022, в якій скаржник просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

8. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначив, що відповідач здійснив порушення у вигляді виконання будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання, тобто без дозвільного документу, а не просто відхилився від затвердженого проекту, як стверджується судом апеляційної інстанції. Також скаржник вказує, що Восьмий апеляційний адміністративний суд під час розгляду справи та винесення постанови від 31.05.2022 у справі 140/12495/21 грубо порушив вимоги частини п`ятої статті 5, частини третьої статті 44 КАС України, оскільки позивачу не були надіслані матеріали справи, не були вручені судові повістки, не були направлені виклики та повідомлення, і в цілому не був забезпечений доступ до судового засідання.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. 23.08.2022 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г.

11. Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2022 касаційну скаргу Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради залишено без руху та надано заявнику строк для усунення виявлених недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали шляхом надання до суду касаційної інстанції обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів на обґрунтування вказаної заяви.

12. В межах строку, встановленого Верховним Судом в ухвалі від 06.09.2022, скаржник надіслав до суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.

13. Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022 у справі за вищевказаним позовом.

14. Ухвалою Верховного Суду від 24.01.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 25.01.2023.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Як встановлено судами попередніх інстанції, 09.09.2021 до Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради надійшло звернення громадянки ОСОБА_1 з проханням провести перевірку законності будівництва, яке здійснюється ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ ПЛЮС» біля будинку №64 по вулиці Ковельська у місті Луцьку (а.с. 9).

16. Відповідно до висновку комісії щодо розгляду звернень у сфері містобудівної діяльності при Відділі державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради від 16.09.2021 обставини, вказані у зверненні ОСОБА_1 визнані обґрунтованими (а.с. 11).

17. 20.09.2021 на підставі вищезазначених звернення та висновку, начальником Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради видано наказ №53/28-2 про проведення позапланової перевірки на об`єкті: «Реконструкція магазину по вул. Ковельська, 66 у м. Луцьку » щодо дотримання суб`єктами містобудування ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ ПЛЮС», ФОП ОСОБА_2 , ПП «Констант-проект», вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил (а.с. 12).

18. На підставі вказаного наказу складено направлення № 28.1-1/343/202 для проведення позапланового заходу перевірки на об`єкті «Реконструкція магазину по вул. Ковельська, 66 у м. Луцьку » щодо дотримання суб`єктом містобудування ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ ПЛЮС», ФОП ОСОБА_2 , ПП «Констант-проект» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. Строк дії направлення з 21.09.2021 до 30.09.2021 (а.с. 13).

19. На виконання вказаного наказу інспектором, головним спеціалістом Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради Королюком В.М. було здійснено позапланову перевірку, за результатами якої складено акт від 30.09.2021 №28.1-2/371/2021 (а.с.14-22).

20. Як вбачається з вказаного акту, перевіркою встановлено, що у м. Луцьку на вул. Ковельська, 66 ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ ПЛЮС» виконуються будівельні роботи з реконструкції магазину в частині надбудови третього поверху без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт на об`єкті з незначними наслідками (СС-1), що є порушенням пункту 1 частини першої статті 34 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI), пунктів 5, 13 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 (далі - Порядок №466). Також у вказаному акті зазначено, що за вказані правопорушення передбачена відповідальність, встановлена пунктом 2 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

21. Акт перевірки підписано директором ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ ПЛЮС» ОСОБА_3 без пояснень та зауважень (а.с. 22 зворот).

22. На підставі встановленого порушення позивачем складено протокол про адміністративне правопорушення від 30.09.2021 (а.с. 23-24), видано припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 30.09.2021 з вимогою зупинити будівельні роботи до 04.10.2021. Про виконання припису відповідача зобов`язано повідомити Відділ державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради до 05.10.2021 (а.с.26).

23. Протокол та припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт були отримані особисто директором ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ ПЛЮС» ОСОБА_3 30.09.2021.

24. Також постановою про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №28.1-2/391/2021 ТОВ «РЕАЛ ЕСТЕЙТ ПЛЮС» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 85 644 грн (а.с.27-28).

25. Постанова про адміністративне правопорушення вручена відповідачу 11.10.2021 (а.с. 28).

26. У зв`язку із невиконанням відповідачем в установлені строки вимог, встановлених у приписі, позивач звернувся з даним позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

28. Спірним питанням в цій справі є наявність підстав у Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради для звернення до суду з позовом про зобов`язання знести за власний рахунок самовільно збудований третій поверх об`єкта нерухомого майна 2017020807101 (частина торгово-офісних приміщень №1 (приміщення №4, №14, №15, літера/А-2/) на вул. Ковельська, 66 у м. Луцьку та привести вказаний об`єкт у попередній стан.

29. Згідно з статтею 41 Закону №3038-VI державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

30. Відповідно до частин першої та другої статті 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

31. Отже, положення частини першої статті 38 Закону № 3038-VI встановлює перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням.

32. Зокрема, пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії:

1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою;

3) винесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності;

4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

33. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 463/4564/16-а, від 29.11.2021 у справі № 1840/3278/18.

34. Колегія суддів звертає увагу, що зверненню суб`єкта владних повноважень з адміністративним позовом про зобов`язання знести самочинне будівництво передує саме наявність вищезазначених обставин.

35. Аналіз наведених вище положень частини першої статті 38 Закону № 3038-VI у взаємозв`язку з нормами частини першої статті 41 цього ж Закону дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень. Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 цього Закону у зв`язку з його невиконанням. Вказаною нормою встановлено лише два способи усунення порушень у разі істотного відхилення від проекту, а саме: проведення перебудови або приведення об`єкта до попереднього стану.

36. Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

37. Водночас, визначальним та достатнім є встановлення у сукупності та послідовності фактів здійснення відповідачем будівництва без документів, що дають право на це, у тому числі без належно затвердженого проекту та не виконання вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.

38. Тягар доказування наявності перелічених фактів та умов покладається на суб`єкта владних повноважень, що звертається до суду, проте їх перевірка здійснюється судом.

39. Колегія суддів наголошує, що зверненню суб`єкта владних повноважень з адміністративним позовом про зобов`язання знести самочинне будівництва передує саме наявність вищезазначених обставин.

40. Верховний Суд звертає увагу, що для правильного вирішення цього спору необхідно встановити наявність або відсутність підстав, з якими чинне законодавством пов`язує можливість знесення самочинного будівництва.

41. Спори за позовами органів державного будівельного контролю про знесення самочинного будівництва неодноразово були предметом розгляду у Верховному Суді.

42. Так, у постанові від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформував ряд ключових правових висновків щодо цієї категорії справ:

1) можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

2) в інших випадках самочинного будівництва, зокрема, (а) якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або (б) без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи (в) належно затвердженого проекту, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови.

Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). У такому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.

43. Окрім іншого, Верховний Суд у зазначеному рішенні дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду за наслідками розгляду справ № 820/3183/16, № 813/6426/14, № 813/6284/14, № 814/2645/15, № 813/6423/14.

44. Таким чином, у постанові від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що обов`язковому (безальтернативному) знесенню об`єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об`єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.

В усіх інших випадках знесенню передує встановлення можливості перебудови об`єкта будівництва.

45. Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 320/5880/18 та від 07.10.2020 у справі № 640/183/19.

46. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі повідомлення про початок будівельних робіт серії ВЛ № 06192952139 від 22.10.2019, з урахуванням змін на підставі повідомлення від 19.10.2020 серії ВЛ № 06121019453 про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт, відповідач проводив реконструкцію об`єкта нерухомого майна (частина торгово-офісних приміщень №1 (приміщення № 4, № 14, № 15, літера/А-2/) на вул. Ковельська, 66 у м. Луцьку з надбудовою другого поверху. Висота будівлі з надбудовою другого поверху становить 8 метрів та відповідає умовній висоті будівлі від нульової позначки до завершення конструктивної частини до 9 метрів, яка вказана у затверджених наказом управління містобудування та архітектури Луцької міської ради від 13.09.2019 № 67-МУ містобудівних умовах та обмеженнях.

47. 30.10.2020 та 19.11.2020 відповідач звертався до управління містобудування та архітектури Луцької міської ради щодо внесення змін у містобудівні умови і обмеження для надбудови третього поверху, однак не отримав на це згоди через відсутність рішення загальних зборів ОСББ, до якого блокується будівля магазину.

48. 23.09.2021 відповідно до протоколу № 6 загальних зборів ОСББ «Ковельська 64», позивач отримав згоду загальних зборів ОСББ, до якого блокується будівля магазину, на надбудову та добудову торгово-офісних приміщень та приміщення салону-магазину « Інтер`єр » за адресою: вул. Ковельська, 66 , що межує з житловим будинком № 64 по вул. Ковельська у місті Луцьку .

49. 04.11.2021 відповідач повторно звернувся до управління містобудування та архітектури Луцької міської ради, щодо внесення змін у містобудівні умови і обмеження для надбудови третього поверху, однак отримав відмову у внесенні змін, через звернення Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради до суду із цим позовом.

50. Отже, встановлено, що відповідач без внесення змін у містобудівні умови та обмеження, здійснює надбудову третього поверху на об`єкті нерухомого майна (частина торгово-офісних приміщень № 1 (приміщення № 4, № 14, № 15, літера/А-2/) на вул. Ковельській, 66 у м. Луцьку , внаслідок чого висота будівлі збільшилась до 13,5 метрів, замість дозволених 9. Одночасно, відповідач звернувся щодо внесення змін у містобудівні умови і обмеження щодо поверховості об`єкта забудови. Ці обставини сторони не заперечують.

51. Отже, ці обставини свідчать про те, що відповідач відхилився від затвердженого проекту реконструкції, однак, чи є таке відхилення істотним відхиленням від проекту позивач не встановив, оскільки вважав будівництво третього поверху новим будівництвом, а питання внесення змін до нього жоден уповноважений орган не розглядав.

52. Таким чином, будівництво третього поверху на об`єкті нерухомого майна (частина торгово-офісних приміщень № 1 (приміщення № 4, № 14, № 15, літера/А-2/) на вул. Ковельській, 66 у м. Луцьку проводиться в межах реконструкції, на яку відповідач отримав дозвіл, тому позиція позивача про проведення будівельних робіт без повідомлення про початок виконання будівельних робіт є необґрунтованою.

53. Крім того, апеляційний суд вірно звернув увагу на те, що питання відповідальності відповідача за невнесення змін до документів, які дають право на початок будівельних робіт (в частині поверховості об`єкта після реконструкції) позивач не розглядав.

54. Разом з тим, слід звернути увагу, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

55. Також колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

56. Як уже зазначалось вище, частиною першою статті 38 Закону № 3038-VI визначено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

57. Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

58. Зі змісту вказаних вище норм вбачається, що орган державного архітектурно-будівельного контролю у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта видає припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. У разі невиконання такого припису вказаний вище орган наділений повноваженнями звернутися до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкту.

59. Однак, з цього приводу слід вказати, що з матеріалів справи вбачається, що виданий позивачем відповідно до підпункту б) пункту 3 частини третьої статті 41 Закону № 3038-VI припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт містить лише одну вимогу - зупинити будівельні роботи до 04.10.2021, яка, як зазначає відповідач, є виконаною, а припис про усунення порушень вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності позивачем не видавався. Відповідно стверджувати про факт невиконання зобов`язального припису немає підстав.

60. Тобто, Верховний Суд наголошує, що позивачем виданий припис лише про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт. Натомість припис про усунення порушень вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності, за умови невиконання вимог якого, у органу державного архітектурно-будівельного контролю з`являється право звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта, не видавався.

61. За таких обставин, можна дійти висновку, що відсутня одна з обов`язкових та визначальних обставин, яка дає позивачу право на звернення до суду із позовом про знесення самочинного будівництва, а саме факт невиконання відповідачем вимог зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.

62. Таким чином, у позивача не було правових підстав для звернення до суду з позовом про знесення за власний рахунок самовільно збудованого третього поверху об`єкта нерухомого майна 2017020807101 (частина торгово-офісних приміщень №1 (приміщення №4, №14, №15, літера/А-2/) на вул. Ковельська, 66 у м. Луцьку.

63. Доводи позивача про те, що право на звернення до суду без винесення припису про усунення порушень, передбачене у випадку, коли самовільне будівництво здійснене без документа, який дає право на виконання будівельних робіт, є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеним.

64. Отже, відсутність встановлених у статті 38 Закону №3038-VI підстав для звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням чи про зобов`язання особи до проведення перебудови є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

65. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №344/4384/17.

66. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради про зобов`язання знести за власний рахунок самовільно збудований третій поверх об`єкта нерухомого майна 2017020807101 (частина торгово-офісних приміщень №1 (приміщення №4, №14, №15, літера/А-2/) на вул. Ковельська, 66 у м. Луцьку та привести вказаний об`єкт у попередній стан.

67. Стосовно доводів скаржника в касаційній скарзі про те, що при розгляді справи було порушене право позивача на участь у розгляді справи, колегія суддів зазначає наступне.

68. Так, скаржник в касаційній скарзі наголошує, що звертаючись до суду з позовною заявою, позивач зазначив свою поштову адресу, а також адресу електронної пошти. Судом першої інстанції усі матеріали справи надсилалися позивачу на поштову адресу. Натомість судом апеляційної інстанції жодних матеріалів справи, ухвал чи рішень на поштову адресу позивача не надходило. Також не було надіслано жодних матеріалів по справі і на електронну адресу позивача, яка була зазначена у позовній заяві. Позивач звертає увагу також, що він (відділ Державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради) не має електронного кабінету в системі електронний суд.

69. З приводу цього Верховний Суд зазначає наступне.

70. Відповідно до статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

71. Згідно з частинами першою, другою статті 194 КАС України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

72. Відповідно до частини першої статті 306 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду:

1) з`ясовує склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору;

2) з`ясовує обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень;

3) з`ясовує, які обставини визнаються та які заперечуються учасниками справи;

4) пропонує учасникам справи подати нові докази, на які вони посилаються, або витребовує їх за клопотанням особи, яка подала апеляційну скаргу, або з власної ініціативи;

5) вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції;

6) за клопотанням учасників справи вирішує питання про виклик свідків, призначення експертизи, судових доручень щодо збирання доказів, залучення до участі у справі спеціаліста, перекладача; вирішує інші письмово заявлені клопотання учасників справи;

7) вирішує питання про можливість письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді апеляційної інстанції;

8) вирішує інші питання, необхідні для апеляційного розгляду справи.

73. Згідно зі статтею 307 КАС України після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.

74. З аналізу наведених норм вбачається, що учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб тощо.

75. Своєю чергою, статтею 311 КАС України врегульовано право суду апеляційної інстанції розглянути справу без повідомлення учасників (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами. Частиною першою цієї норми встановлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі:

1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю;

2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання;

3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

76. Аналіз статті 311 КАС України свідчить, що передумовою для розгляду справи судом є належне сповіщення всіх учасників справи про дату, час і місце розгляду справи (у сукупності), якщо така справа відповідно до вимог цього Кодексу повинна розглядатись з їхнім повідомленням. Належність означає інформування учасників справи у спосіб та за формою, передбаченою процесуальним законом.

77. Крім цього, законодавець визначив виключний перелік обставин, за наявності яких апеляційний суд має право ухвалити рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

78. Як вбачається з матеріалів справи, Волинський окружний адміністративний суд ухвалою від 10.11.2021 відкрив провадження у цій справі і вирішив проводити судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

79. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 винесене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження.

80. Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалами від 11.05.2022 відкрив апеляційне провадження та призначив розгляд справи у порядку письмового провадження.

81. Отже, суд апеляційної інстанції, призначаючи справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, не порушив норми процесуального закону.

82. За правилами абзацу 2 частини восьмої статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

83. При цьому згідно з частиною шостою статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

84. Наведена норма також продубльована у пункті 10 підрозділу 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

85. Підсистеми «Електронний кабінет», «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та підсистема відеоконференцзв`язку офіційно розпочали функціонувати з 05.10.2021 після публікації 04.09.2021 у газеті «Голос України» оголошення Вищої ради правосуддя про прийняття рішення №1845/0/15-21 про затвердження Положення про ЄСІТС.

86. Відтак, з початком функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС відповідно до вимог процесуального законодавства (частини шостої статті 18 КАС України), зокрема, державні органи реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов`язковому порядку.

87. Відповідно до пункту 37 підрозділу 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

88. За правилами пункту 42 підрозділу 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

89. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.

90. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

91. Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа, зі змісту якої вбачається, що документ в електронному вигляді «ухвала про відкриття апеляційного провадження» від 11.05.2022 по справі №140/12495/21 була надіслана одержувачу Відділу державного архітектуро-будівельного контролю Луцької міської ради в його електронний кабінет; документ доставлено до електронного кабінету 13.05.2022 23:51.

92. Вказана довідка складена відповідальним працівником Восьмого апеляційного адміністративного суду та є підтвердженням доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.

93. В суду немає підстав вважати вказану довідку неналежним доказом про надіслання позивачу ухвали про відкриття апеляційного провадження.

94. Також зазначеною довідкою спростовуються доводи скаржника про відсутність у Відділу державного архітектуро-будівельного контролю Луцької міської ради зареєстрованого Електронного кабінету, оскільки в такому випадку до автоматизованої системи діловодства надійшло б повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету. Більш того, перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету здійснюється в автоматичному режимі.

95. Таким чином, в даному випадку колегія суддів вважає, що апеляційним судом належним чином повідомлено позивача про відкриття апеляційного провадження у справі та, відповідно, не порушене право позивача на участь у розгляді справи.

96. Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради про зобов`язання знести за власний рахунок самовільно збудований третій поверх об`єкта нерухомого майна 2017020807101 (частина торгово-офісних приміщень №1 (приміщення №4, №14, №15, літера/А-2/) на вул. Ковельська, 66 у м. Луцьку та привести вказаний об`єкт у попередній стан.

97. Також, колегія судів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що розмір витрат відповідача за надану адвокатом у суді першої та апеляційної інстанцій правову допомогу, необхідно зменшити до 5000 грн із заявлених 61000 грн, оскільки надані адвокатом послуги не відповідають складності справи, обсягу роботи та часу затраченому адвокатом на надання цих послуг і є явно завищеними.

98. Стосовно доводів скаржника про те, що відповідачем порушено тридцятиденний термін для подання апеляційної скарги, оскільки рішення суду першої інстанції прийнято 26.01.2022 (тобто останнім днем для подачі апеляційної скарги було 26.02.2022), а з апеляційною скаргою відповідач звернувся 28.02.2022, колегія суддів зазначає, що такі доводи є безпідставними, оскільки 26.02.2022 припадало на вихідний день, а оскільки першим робочим днем після вихідного було 28.02.2022, то відповідач, звернувшись до суду з апеляційною скаргою 28.02.2022, не порушив строк звернення до суду.

99. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судовому рішенні повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

100. Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

101. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відділу державного архітектурно-будівельного контролю Луцької міської ради залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2022 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіС.Г. Стеценко Л.Л. Мороз Т.Г. Стрелець