Постанова

від 26.01.2023 по справі 280/5647/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 року

м. Київ

справа № 280/5647/19

адміністративне провадження № К/9901/6825/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 280/5647/19

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКОМІНВЕСТБУД» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду (суддя Стрельнікова Н.В.) від 17 лютого 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Чепурнов Д. В., Сафронова С. В., Мельник В. В.) від 28 вересня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕКОМІНВЕСТБУД» (далі - ТОВ «ТЕЛЕКОМІНВЕСТБУД») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08жовтня 2019 року № 0002290507, № 0002300507, № 0002310507.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає про безпідставність висновків податкового органу щодо нереальності правочинів, укладених із зазначеним в акті перевірки контрагентом, оскільки зазначене спростовується первинними документами, які підтверджують реальність вказаних операцій.

При цьому позивач вважає, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Вважає, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками податкового контролю.

3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року, позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано прийняті 08 жовтня 2019 року Головним управлінням ДПС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення № 0002290507, № 0002300507 та № 0002310507.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь ТОВ «ТЕЛЕКОМІНВЕСТБУД» судові витрати у розмірі 19 210 грн.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 01 березня 2021 року Головне управління ДПС у Запорізькій області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «ТЕЛЕКОМІНВЕСТБУД» в задоволенні позову.

5. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

6. 05 травня 2021 року до Верховного Суду від ТОВ «ТЕЛЕКОМІНВЕСТБУД» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року - без змін.

7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 29 серпня 2019 року по 04 вересня 2019 року фахівцями Головного управління ДПС у Запорізькій області відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), на підставі наказу від 23 серпня 2019 року № 1821 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТЕЛЕКОМІНВЕСТБУД» (код ЄДРПОУ 31806405) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинам з ДП «Елластік» Акціонерного товариства закритого типа «Елласт» у грудні 2018 року - квітні 2019 року показників декларацій з податку на додану вартість та фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств за 2018 рік та 1 квартал та півріччя 2019 року, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

9. За результатом перевірки складено Акт від 11 вересня 2019 року № 12/08-01-05-07/31806405 в якому зафіксовано наступні порушення:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 1 519 806 грн, у тому числі за 2018 рік - 624 510 грн, 1 квартал 2019 року - 629 305 грн, півріччя 2019 року - 265 991 грн;

- підпунктів 14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету всього на загальну суму 1 663 476 грн, в т.ч.: за грудень 2018 року на суму 693 900 грн, за січень 2019 року на суму 161 055 грн, за лютий 2019 року на суму 205 574 грн, за березень 2019 року 321 952 грн, за квітень 2019 року 280 995 грн та завищено від`ємне значення з податку на додану вартість за квітень 2019 року на суму 25 197 грн.

10. Позиція податкового органу обґрунтована тим, що згідно комп`ютерних автоматизованих інформаційних систем встановлено: на підприємстві контрагента позивача відсутній достатній кваліфікований трудовий ресурс для виконання обсягу робіт (послуг, які вказані в наданих до перевірки актах виконаних робіт); не підтверджено місцезнаходження платника податків (контрагента); податковий кредит, задекларований ДП «Елластік» Акціонерного товариства закритого типа «Елласт» за відповідний період не містить номенклатуру робіт, або будь-які складові, за рахунок яких сформовано податковий кредит та який реалізовано на адресу позивача.

11. На підставі акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 08 жовтня 2019 року:

- № 0002300507, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 2 079 345 грн, у т.ч. за податковим зобов`язанням у розмірі 1 663 476 грн та за штрафними санкціями у розмірі 415 869 грн;

- № 0002290507, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 1 899 757,50 грн;

- № 0002310507, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 25 197 грн.

12. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що

відповідачем не доведено наявність порушень позивачем податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій позивача з ДП «Елластік» Акціонерного товариства закритого типа «Елласт» підтверджується первинними документами, які підтверджують факт придбання послуг у контрагента, використання їх у власній господарській діяльності та настання змін в майновому стані платника податків.

14. Щодо відсутності в ланцюгу формування податкового кредиту номенклатури товару (робіт, послуг) який реалізовано, то суди зауважили, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку ТОВ «ТЕЛЕКОМІНВЕСТБУД» від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, оскільки позивач мав реальні витрати у зв`язку з придбанням робіт та послуг призначених для використання у господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

15. Судами також взято до уваги рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2019 року по справам № 331/4149/19 та № 331/4150/19 про притягнення директора та головного бухгалтера ТОВ «ТЕЛЕКОМІНВЕСТБУД» до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими провадження у справах про адміністративне правопорушення закрито на підставі пунктів 1, 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в діях вказаних осіб складу адміністративного правопорушення та закінчення строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.

16. Крім того, судами враховано Висновок експерта № 317 від 31 січня 2019 року за результатами проведення економічної експертизи згідно якого висновки Акта позапланової виїзної перевірки № 12/08-01-05-07/31806405 від 11 вересня 2019 року не підтверджені.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

18. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

19. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень у цій справі застосовано пункти 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункт 201.1, 201.10 статті 201 ПК України без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 824/434/15-а, від 10 квітня 2020 року по справі № 823/1389/16, від 24 березня 2020 року по справі № 260/410/19, від 03 березня 2020 року по справі № 140/2715/18, від 31 жовтня 2018 року по справі № 826/24810/15, від 28 серпня 2019 року по справі № 2а/0870/14612/12, від 29 липня 2020 року по справі № 200/5834/19-а, від 20 лютого 2018 року по справі № 809/117/13-а, від 28 жовтня 2020 року по справі № 640/3516/19, від 11 вересня 2019 року по справі № 814/1932/17, від 28 жовтня 2019 року по справі № 280/5058/18.

20. Скаржник наголошує, що в ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено відсутність реально вчиненої господарської операції ТОВ «ТЕЛЕКОМІНВЕСТБУД» по взаємовідносинам з ДП «Елластік» Акціонерного товариства закритого типа «Елласт» та, як наслідок, недостовірність даних відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПК України, що не дозволяє формувати дані податкового обліку.

21. Водночас відповідач зауважує, що суди першої та апеляційної інстанцій, надаючи оцінку доказам у справі, виносячи рішення на користь позивача, залишили поза увагою податкову інформацію стосовно контрагента позивача, яка свідчить про відсутність у нього необхідних матеріально-технічних і трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та може слугувати доказом можливого формування останніми необґрунтованої податкової вигоди.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

23. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

25. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

26. Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

27. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

28. Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

29. Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

30. Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

31. За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

32. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

33. Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

34. Підпунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

35. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

36. Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

37. У відповідності до приписів пунктів 201.1, 201.4, 201.10 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

38. Відповідно до підпункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункту 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

39. Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства.

40. Відповідно до частин першої та другої статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

41. Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

42. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

43. Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

44. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

45. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що основними видами господарської діяльності ТОВ «ТЕЛЕКОМІНВЕСТБУД» є будівництво житлових і нежитлових будівель 41.20; будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій 42.22; електромонтажні роботи 43.21 та інш.

46. Так, між ТОВ «ТЕЛЕКОМІНВЕСТБУД» (замовник) та ДП «Елластік» Акціонерного товариства закритого типа «Елласт» (виконавець) оформлені взаємовідносини згідно наступних договорів:

- договір підряду від 14 лютого 2018 року № 63G200-286/18/01 про виконання робіт на об`єктах ПАТ «Укртелеком», загальна вартість робіт не повинна перевищувати 4 500 000 грн з ПДВ;

- договір підряду від 01 березня 2018 року № ДГ-91ДПЕ/01 про виконання будівельних робіт визначених у Замовленнях, загальна вартість робіт не може перевищувати 675 000 грн з ПДВ;

- договір підряду від 06 червня 2018 року № 63 G330-1427/18/01 про виконання робіт з ремонту, інвентаризації та демонтажу лінійно-кабельних споруд на об`єктах Східного Макрорегіону ПАТ «Укртелекому», загальна вартість робіт не може перевищувати 4 500 000 грн з ПДВ;

- договір підряду від 15 червня 2018 року № G330-979/18/01 про виконання робіт з ремонту, інвентаризації та демонтажу лінійно-кабельних споруд на об`єктах Західного Макрорегіону ПАТ «Укртелекому», загальна вартість робіт не може перевищувати 4 500 000 грн з ПДВ;

- договір про надання послуг від 10 липня 2018 року № 1000-1278/18/01 про надання послуг з організації та супроводження локальних BTL-активностей в Волинській, Закарпатській, Львівській, Рівненській, Тернопільській філіях «Укртелеком», вартість послуг 344 666,88 грн;

- договір поставки від 14 грудня 2018 року № 01/18 про поставку товару визначеного у Додатку1 до даного договору; сума договору становить 250 149,65 грн;

- договір підряду від 03 січня 2019 року № ДГ-483_ДПЕ/01 про виконання будівельних робіт визначених у замовленнях, загальна вартість робіт не повинна перевищувати 675 000 грн;

- договір поставки від 10 січня 2019 року № 01/19 на поставку товару визначеного у рахунках-фактурах; покупець сплачує товар за цінами, що зазначені у рахунках;

- договір підряду від 01 квітня 2019 року № 63G200-875/19/01 про виконання робіт визначених у Замовленнях; загальна вартість робіт не може перевищувати 7 322 324 грн з ПДВ.

47. На підтвердження господарських операцій по вказаним договорам підприємством надано акти виконаних робіт, видаткові накладні, рахунки на оплату, замовлення, акти приймання-передачі матеріалів, подорожні листи вантажного автомобіля, акти списання товарів, сертифікати відповідності, товарно-транспортні накладні.

48. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ТОВ «ТЕЛЕКОМІНВЕСТБУД», суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що отримання позивачем товару та послуг від зазначеного вище контрагента, здійснення розрахунків, використання їх у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем документами, які також були досліджені контролюючим органом під час проведеної перевірки.

49. Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

50. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

51. Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

52. Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії».

53. Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

54. Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагента. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

55. За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, наявності недоліків у первинних документах тощо, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у ТОВ «ТЕЛЕКОМІНВЕСТБУД» наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ДП «Елластік» Акціонерного товариства закритого типа «Елласт».

56. Як у касаційній скарзі, так і у ході судового розгляду у судах першої та апеляційної інстанцій скаржник звертав увагу на недоліки оформлення товарно-транспортних накладних (в товарно-транспортних накладних зазначено пункт навантаження за адресою, яка відрізняється від податкової адреси вантажовідправника, вказаної у видаткових накладних та базах даних ДПС України). Мотивуючи відхилення наведених доводів податкового органу колегія суддів виходить з того, що наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо інші об`єктивні дані свідчать про зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 825/3419/14.

57. Надаючи оцінки доводам сторін спору в контексті реальності спірних господарських операцій, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що господарські відносини Позивача з наведеним вище контрагентом підтверджено належними первинними документами, зокрема, актами виконаних робіт, видатковими накладними, рахунками на оплату замовлення, актами приймання-передачі матеріалів, подорожніми листами вантажного автомобіля, актами списання товарів, сертифікатами відповідності, товарно-транспортними накладними, які повністю підтверджують факти придбання Позивачем у даного контрагента продукції та послуг.

58. Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

59. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із позицією судів попередніх інстанцій у цій справі з посиланням при цьому на обставини справи, з урахуванням яких судомами надано оцінку. Такі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

60. Колегія суддів відхиляє наведені скаржником в касаційній скарзі доводи стосовно не врахування судами попередніх інстанцій правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 31 березня 2020 року по справі № 824/434/15-а, від 10 квітня 2020 року по справі № 823/1389/16, від 24 березня 2020 року по справі № 260/410/19, від 03 березня 2020 року по справі № 140/2715/18, від 31 жовтня 2018 року по справі № 826/24810/15, від 28 серпня 2019 року по справі № 2а/0870/14612/12, від 29 липня 2020 року по справі № 200/5834/19-а, від 20 лютого 2018 року по справі № 809/117/13-а, від 28 жовтня 2020 року по справі № 640/3516/19, від 11 вересня 2019 року по справі № 814/1932/17, від 28 жовтня 2019 року по справі № 280/5058/18, оскільки контролюючий орган посилається при цьому на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

61. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

62. Таким чином, наведені скаржником судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання на те, що рішення судів ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду, - є безпідставним.

63. Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів не спростовують, натомість зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

64. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 280/5647/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов