Постанова

від 25.01.2023 по справі 569/19128/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2023 року

м. Рівне

Справа № 569/19128/19

Провадження № 22-ц/4815/85/23

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Вейтас І.В.,

суддів: Гордійчук С.О.,

Ковальчук Н.М.,

секретар Пиляй І.С.

учасники справи:

заявник Товариства з обмеженою відповідальністю «Свєза-Лєс»,

заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Стайлинг»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайлинг» на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2020 року , постановлену у складі судді Тимощука О.Я., у справі за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЄЗА-Лєс" про примусове виконання рішення Арбітражного суду міста Москви від 19 грудня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області направило до Рівненського міського суду Рівненської області клопотання Товариства з обмеженоювідповідальністю «Свєза-Лєс» про надання дозволу на примусове виконання рішення Арбітражного суду м. Москви від 19 грудня 2017 року.

Клопотання Товариства з обмеженоювідповідальністю «Свєза-Лєс» мотивовано тим, що19 грудня 2017 року Арбітражним судомм. Москви у справі № А40-127791/17-37-713 ухвалено рішення про стягненняз ТзОВ «Стайлинг» на користьТОВ «Свєза-Лєс»заборгованості у розмірі 154 959,03 рублів, а також витрати зі сплати державного мита у розмірі 2 172 рублів.

Рішення суду, що набрало законної сили, боржником не виконано.

За таких обставин просило надати дозвіл на примусове виконання рішення Арбітражного суду м. Москви від 19 грудня 2017 рокуу справі № А40-127791/17-37-713.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2020 року клопотання задоволено. Надано дозвіл на примусове виконання рішення Арбітражного суду м. Москвивід 19 грудня 2017 року у справі № А40-127791/17-37-713 про стягнення

з ТОВ «Стайлинг» на користь ТОВ «Свєза-Лєс» заборгованість у розмірі

154 959, 03 рублів та витрат щодо сплати державного мита у розмірі 2 172 рублів.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив про відсутність встановлених статтею 55 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, укладеної країнами-членами Співдружності Незалежних Держав у м. Мінську 22 січня 1993 року, тастаттею 463 ЦПК України обставин, які б перешкоджали виконанню вказаного рішення суду на території України, тому дійшов висновку про задоволення клопотання.

На вказану ухвалу суду першої інстанції з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Стайлінг», посилаючись на те, що ТОВ "Стайлинг" в силу чинних нормативних актів, виданих органамидержавної влади, позбавлений можливості в добровільному порядку здійснити платежі на користь підприємства країни-агресора так як на нього накладено санкції.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 12 березня 2020 року задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Стайлинг», ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2020 року скасовано і ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні клопотання.

Постановою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року касаційну скаргу ТОВ «Свєза-Лєс», в інтересах якого діяла ОСОБА_1 , задоволено частково, постанову Рівненського апеляційного суду від 12 березня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року справу призначено до розгляду на 26 жовтня 2022 року.

Виклик ТОВ «Свема-Лес» до судового засідання суду апеляційної інстанції, здійснювався шляхом направлення судової повістки на зареєстровану юридичну адресу стягувача в Російської Федерації та на зазначену представником ТОВ «Свєза-Лєс» електронну адресу.

АТ «Укрпошта» від 23 вересня 2022 року на запит суду апеляційної інстанції, повідомило, що відповідно до листів АТ «Укрпошта» від 24.02.2022 року № 5313-09-24, від 25.02.2022 року № 5313-09-25 з 24.02.2022 року та 25.02.2002 року припинено приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до Російської Федерації та до Республіки Бєларусь. Зважаючи на викладене, АТ «Укрпошта» не має можливості надсилати поштові відправлення до Російської Федерації та Республіки Бєларусь.

В зв`язку з неявкою сторін до судового засідання суду апеляційної інстанції, розгляд справи було відкладено на 23 листопада 2022 року. Виклик ТОВ «Свеза-Лєс» до судового засідання суду апеляційної інстанції, здійснювався шляхом направлення судової повістки на зазначену представником ТОВ «Свєза-Лєс» електронну адресу.

В зв`язку з неявкою сторін до судового засідання суду апеляційної інстанції, розгляд справи було відкладено на 25 січня 2023 року. Виклик ТОВ «Свеза-Лєс» до судового засідання суду апеляційної інстанції, здійснювався шляхом направлення судової повістки на зазначену представником ТОВ «Свєза-Лєс» електронну адресу та шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (Рівненського апеляційного суду).

Враховуючи наведене та керуючись положеннями частин 6, 11 статті 128 ЦПК України, колегія суддів вважає, що ТОВ «Свєза-Лєс» належним чином повідомлене про розгляд справи у суді, судом апеляційної інстанції використані всі передбачені процесуальним законом можливості виклику сторони до судового засідання.

ТОВ «Стайлінг» належним чином повідомлене про місце, час та дату судового засідання до судового засідання суду апеляційної інстанції не з`явилось.

24 жовтня 2022 року ТОВ «Стайлінг» на адресу Рівненського апеляційного суду направило доповнення до апеляційної скарги, які в силу частин 1, 2 статті 364 ЦПК України не враховуються судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом спору у справі, що переглядається, є визнання та звернення до виконання рішення іноземного суду, а саме Арбітражного суду м. Москви

від 19 грудня 2017 року у справі № А40-127791/17-37-713.

Відповідно до статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. В Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.

Згідно зі статтею 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Частиною першою статті 462 ЦПК України передбачено, що рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Рішення іноземного суду може бути пред`явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред`явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки (стаття 463 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 464 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.

Згідно з частиною шостою статті 467 ЦПК України, розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову у задоволенні клопотання з цього питання.

Підстави для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду передбачені статтею 468 ЦПК України, за якою клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено: 1) якщо рішення іноземного суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; 2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду, була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи; 3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; 4) якщо раніше ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; 5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та цим Кодексом строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; 6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; 7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України; 8) якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання; 9) в інших випадках, встановлених законами України.

Як вбачається із матеріалів справи, кінцевим бенефіціарним власником товариства з обмеженою відповідальністю "СВЄЗА-Лєс" є громадянин Росії ОСОБА_2 . На час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_2 був внесений до переліку фізичних осіб рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".

Крім того, Указом президента України № 726/2022 від 19 жовтня 2022 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким, крім іншого застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) щодо ОСОБА_2 (№ 63 в додатку до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19 жовтня 2022 року). Щодо ОСОБА_2 строком на 10 років застосовано наступні види обмежувальних заходів: 1) блокування активів тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; 2) обмеження торговельних операцій (повне припинення); 3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення); 4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; 6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 8) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона); 9) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; 10) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 11) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності; 12) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; 13) заборона на набуття у власність земельних ділянок.

Крім того 01 грудня 2022 року прийнято ЗУ № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».

Вказаний Закон передбачає: зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (далі Мінська конвенція та Протокол), вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР, у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь (стаття 1);

вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (стаття 2).

Відповідно до вимог ст. 468 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено, зокрема, у випадку, якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України.

Зважаючи на наведене, зупинення дії Мінської конвенції та Протоколу, застосування персональних санкції щодо кінцевого бенефіціара стягувача - ОСОБА_2 , колегія суддів вважає, що зметою захисту національних інтересів, національної безпеки, визнання та надання дозволу на виконання рішенняАрбітражного суду м. Москви від 19 грудня 2017 року по справі № А40-127791/17-37-713 загрожуватиме інтересам України.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими і такими, що заслуговують на увагу. Так як, оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, то відповідно до ст. 376 ЦПК України, вона підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «СВЄЗА-Лєс» про примусове виконання рішення Арбітражного суду міста Москви від 19 грудня 2017 року.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 382, 384 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Стайлинг» задовольнити.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2020 року скасувати.

У задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «СВЄЗА-Лєс» про примусове виконання рішення Арбітражного суду міста Москви від 19 грудня 2017 року відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 січня 2023 року.

Головуючий суддя І. В. Вейтас

Судді: С. О. Гордійчук

Н. М. Ковальчук