Ухвала

від 17.01.2023 по справі 757/26743/22-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 17 січня 2023 року апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2022 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_5 ,

представника власника майна ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту на майно в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013110000000956.

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та накласти арешт на нежитлову будівлю з влаштуванням паркінгу літ. А загальною площею 6124, 4 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1365213680000, належну компанії «АМІТЕЛ ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД» (AMITIEL HOLDING LIMITED, країна реєстрації: Республіка Сейшельські Острови), із забороною відчуження, розпорядження та користування майном.

Апелянт вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необгрунтованною, через невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам провадження.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначає, що арешт вказаного майна забезпечить його збереження, як речового доказу, який відповідає критеріям, передбачених ст. 98 КПК України, що унеможливить його пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження.

Зауважує, що після набуття права власності на приміщення за адресою: м. Київ, провулок Рильського, будинок 4, компанією «АМІТЕЛ ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД» були спроби заволодіння ним, про що свідчить рішення Господарського суду м. Києві від 17 вересня 2018 року у справі № 910/6869/18.

На думку прокурора, слідчим суддею не наведено жодних мотивів, які б могли слугувати підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення представника «АМІТЕЛ ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД» (AMITIEL HOLDING LIMITED), який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань розташованого у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 04 листопада 2013 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 4201311000000956, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 388, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 365-2, ч. 4 ст. 426-1, ч. 1 ст. 365-2, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 365, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 362 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 21 травня 2009 року ОСОБА_7 на підставі договору дарування адміністративного будинку набула право власності на нерухоме майно, а саме: на нежитлову будівлю з влаштуванням паркінгу (літ. А) загальною площею 6124,40 кв. м., розташовану за адресою АДРЕСА_1 .

Постановою слідчого Головного слідчого управління СБУ від 26.05.2010 у кримінальній справі №1591 накладено арешт на вищевказане нерухоме майно.

Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління МВС України від 16.11.2012 у кримінальній справі №24-37 накладено арешт на майно підозрюваної ОСОБА_7 , у тому числі на вказану вище будівлю.

Ухвалою Ворошиловського районного суду міста Донецька від 17.06.2014 (справа № 255/11686/14ц) накладено арешт на нежитлову будівлю, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею нежитлової будівлі 6124,40 кв. м.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва (справа № 757/48354/16-к) від 04.10.2016 задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 42014000000000438 від 27.05.2014 та накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_7 , у тому числі на нежитлову будівлю, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , шляхом заборони розпоряджатися та використовувати таке майно.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва (справа 757/59895/16-к) від 05.12.2016 року задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 42014000000000443 та накладено арешт на вказану нежитлову будівлю,

Також встановлено, що на початку 2017 року невстановлена досудовим розслідуванням особа (особи, у тому числі правоохоронних органів), з метою заволодіння нерухомим майном, а саме: нежитловою будівлею, розташованою за адресою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_7 розробила злочинний план, до виконання якого залучила, у тому числі мешканців, міста Дніпра, а саме: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Андрєєву (Павловську) Г.О.

Окрім іншого встановлено, що 29.09.2017 ТОВ «Естейт.Проперті.Груп» (ЄДРПОУ 41621557) шляхом укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна № 898 здійснило продаж нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі з влаштуванням паркінгу (літ. А) загальною площею 6124,40 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , компанії «АМІТЕЛ ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД» (код юридичної особи 157986), зареєстрованій у Республіці Сейшельські Острови.

Внаслідок таких протиправних дій приватного нотаріусу ОСОБА_10 вказане нерухоме майно, вибуло із законного володіння ОСОБА_7 та перейшло у власність третіх осіб, що спричинило ОСОБА_7 , згідно висновку будівельно - оціночної експертизи, майнову шкоду у сумі 245 465 000,00 грн., що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, та відповідно до примітки 4 ст.364 КК України є тяжкими наслідками.

Органом досудового розслідування зазначено, що злочинні дії ОСОБА_11 , вчинені у період часу з 19.04.2017 по 28.09.2017 спрямовані на надання допомоги та створення умов, усуненням перешкод, шляхом виготовлення підроблених документів, використання завідомо підроблених документів, вчинення реєстраційних та нотаріальних дій в супереч Законів України, та сприяли незаконному заволодінню чужим майном, які в своїй сукупності перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням тяжких наслідків - вибуття із законного володіння ОСОБА_7 та переходу у власність третіх осіб, згаданої нежитлової будівлі.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62020000000000848 від 27.10.2020 (виділено з кримінального провадження № 42013110000000956) за обвинуваченням ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 365-2, ч. 3 ст. 362 КК України затверджено 06.09.2021 прокурором та скеровано до суду для розгляду по суті.

Окрім цього, у кримінальному провадженні № 42013110000000956 26.02.2020 повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 365-2 КК України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був співучасником ОСОБА_10

05.03.2021 кримінальне провадження № 62021000000000032 (виділено з кримінального провадження № 42013110000000956) за підозрою ОСОБА_8 закрито, у зв`язку із смертю підозрюваного.

Згідно листа від 11.10.2017 Печерського районного суду м. Києва суддями Печерського районного суду м. Києва судових рішень від 14.09.2017 та 26.09.2017, якими знято арешт з будівлі за адресами: АДРЕСА_1 , не приймалося.

Крім того, до договору від 29.09.2017 долучено квитанцію № 369Q938ATM від 29.09.2017 на суму 220000 грн., щодо сплати збору до пенсійного фонду з операцій купівлі-продажу нерухомого майна АМІТЕЛ ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД (номер рахунку 10027004900302), однак згідно інформації АТ «ОТП БАНК» від 21.01.2021 така операція через банківський рахунок № НОМЕР_1 не проводилася.

Згідно інформації КНП «Міська поліклініка № 1» Дніпровської міської ради від 13.04.2020 ОСОБА_8 перебував під наглядом лікаря-психіатра з діагнозом «шизофренія». Указане також підтверджується довідкою № 4420 від 12.12.2017 КЗ «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради.

Також, згідно з довідкою № 4419 від 12.12.2017 КЗ «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_9 мав психічні і поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю.

Постановами від 09.10.2017, 23.04.2020 нежитлову будівлю з влаштуванням паркінгу (літ. А) загальною площею 6124, 40 кв. м., розташовану за адресою: м. Київ, пров. Рильський, будинок 4, визнано речовим доказом.

При цьому, після набуття права власності на приміщення за адресою: м. Київ, пров. Рильський, будинок 4, компанією «АМІТЕЛ ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД» були спроби заволодіння ним, про що свідчить рішення Господарського суду м. Києва від 17.09.2018 у справі № 910/6869/18.

30 вересня 2022 року прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на зазначене у клопотанні майно.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2022 року у задоволенні клопотання прокурора відмовлено, з тих підстав, що прокурором не доведено необхідність застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна.

Колегія суддів погоджується із таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі збереження речових доказів.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слід переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, які можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту, - з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

З наявних в матеріалах провадження постанов органу досудового розслідування від 09 жовтня 2017 року та 23 квітня 2020 року, про визнання нерухомого майна речовим доказом, то вони не містять чітко сформульованих мотивів їх прийняття та належного обґрунтування цих мотивів, як цього вимагають положення ч.5 ст.110 КПК України. Такого висновку дійшов слідчий суддя під час розгляду клопотання, з чим погоджується і колегія суддів.

Так, постанова від 09 жовтня 2017 року містить в собі лише описання фабули кримінального провадження, яке зводиться до наведення конкретних дій приватного нотаріуса ОСОБА_10 , без наведення належного у розумінні ст.98 КПК України обґрунтування, яке саме значення у якості речового доказу має вказане нерухоме майно для цілей встановлення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

В свою чергу, мотивувальна частина постанови слідчого від 23.04.2020 фактично зводиться до згадування про проведення огляду приміщення в цей же день за участі представників ТОВ «Приватна охоронна фірма «Альфа-Безпека», а також запевнення про те, що предмети містять відомості, що можуть бути використані як доказ.

Також, з моменту набуття права власності на зазначене нерухоме майно на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.09.2017, Компанією АМІТЕЛ ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД стороною обвинувачення не доведено, що компанією вчинялися дії, спрямовані на відчуження вказаного майна.

Крім того, слідчим суддею взято до уваги і той факт, що попередній арешт вказаного нерухомого майна в рамках кримінального провадження №42013110000000956, накладений ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20.07.2020 у справі №757/27866/20-к, скасовано ухвалою Київського апеляційного суду від 18.01.2021 у справі №757/27866/20-к.

Разом з тим, стороною обвинувачення жодним чином не спростовано, яке відношення вказане майно має значення для розслідуваного кримінального правопорушення та яким чином відчуження такого майна зможе негативно вплинути на прийняття законного рішення по справі.

Так, як вбачається з тексту клопотання, обґрунтування необхідності арешту майна складається виключно з описання протиправних діянь, в якому обвинувачується нотаріус ОСОБА_10 , тобто обґрунтування необхідності накладення арешту, як воно викладене прокурором, стосується виключно обставин протиправного діяння, яке за версією слідства вчинене приватним нотаріусом.

Однак, матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_10 виділено з матеріалів кримінального провадження №42013110000000956, згідно з постановою прокурора від 27.10.2020 в окреме провадження №62020000000000848 (а.с.а.с.75-76, т.1), і саме в рамках вказаного виділеного провадження складено обвинувальний акт (а.с.а.с.77-121, т.1), який скеровано до суду. Про вказані обставини прямо зазначається в клопотанні про арешт майна (абз.2 стор.18 клопотання).

Також, згідно з постановою прокурора від 16.01.2021 (а.с.а.с.62-63, т.1) матеріали за підозрою ОСОБА_8 виділено з кримінального провадження №42013110000000956 в окреме провадження №62021000000000032, яке в подальшому закрито згідно з постановою від 05.03.2021 (а.с.а.с.64-68, т.1), про що також зазначено в клопотанні.

З урахуванням вказаного, викладені у клопотанні обставини протиправних дій, які за версією слідства вчинені приватним нотаріусом ОСОБА_10 , з 27.10.2020 не стосуються кримінального провадження №42013110000000956, а отже жодним чином не можуть виправдовувати необхідність накладення арешту на нерухоме майно в рамках даного кримінального провадження.

Відтак, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що посилання прокурора на необхідність накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів є необгрунтованими.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2022 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14

Єдиний унікальний №757/26743/22-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_15

Провадження № 11сс/824/391/2023 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК України