Рішення

від 19.01.2023 по справі 546/513/19

РЕШЕТИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

єдиний унікальний номер справи 546/513/19

номер провадження 2/546/5/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2023 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участю

секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Беркути В.Л.,

представника відповідача адвоката Говорової С.Л.,

розглянувши увідкритому судовому засіданні у залі суду в м. Решетилівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 546/513/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Решетилівського районного нотаріального округу Полтавськоїобласті Довбиша Сергія Миколайовича, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, припинення права власності на частину земельної ділянки, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, та зазустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про виділ в натурі спадкового майна,

в с т а н о в и в :

10.05.2019 до Решетилівського районного суду надійшла вищевказана позовна заява, у якій позивач просить суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом №456 від 19 квітня 2019 року, видане на ім`я відповідачки та внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за заповітом №491 від 07 травня 2019 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 , шляхом видачі нового свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке посвідчує право власності на земельну ділянку площею 3,9404 га, розташовану на території Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 10.05.2019 справу передано на розгляд головуючому судді Лизенко І.В. (відряджена до Решетилівського районного суду Полтавської області на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 22.01.2019 №175/о/15-19).

23.05.2019 суддею Лизенко І.В. справу прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

31.01.2020 ухвалою суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ спадкового майна в натурі повернуто позивачці за зустрічним позовом за клопотанням останньої.

31.01.2020 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду по суті, у судове засідання викликано свідків.

Розгляд справи не було завершено у зв`язку із закінченням терміну відрядження судді Лизенко І.В. згідно рішення Вищої ради правосуддя від 22.01.2019 №175/о/15-19.

Через відсутність у Решетилівському районному суді Полтавської області суддів, які б мали повноваження на здійснення судочинства, проведення повторного автоматизованого розподілу справи не відбулося, що підтверджується протоколом від 07.02.2020.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, 03.08.2020 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О., яку зараховано до штату суду наказом від 06.07.2020 № 27а-ОС та повноваження на здійснення правосуддя якої розпочалися із 28.07.2020.

Ухвалою суду від 10.08.2020 вищевказану справу прийнято до розгляду новим складом суду в порядку загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого судового засідання та встановлено строк для надання відзиву та зустрічного позову.

27.08.2020, у встановлений судом строк, відповідачкою ОСОБА_2 подано до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про виділ в натурі спадкового майна, у якій вона просить поділити земельну ділянку площею 3,9404 га, кадастровий номер 5324282800:00:003:0024, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, відповідно до варіанту № 2 додатку № 2 до висновку земельно-технічної експертизи №89 від 04.09.2019.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник спір відносно земельної ділянки площею 3,9404 га, кадастровий номер: 5324282800:00:003:0024, власниками вищевказаної земельної ділянки в порядку спадкування є ОСОБА_2 , якій належить 1/2 частина вказаної земельної ділянки на підставі свідоцтва на право на спадщину за законом від 19.04.2019 р., та ОСОБА_1 , якому належить 1/2 частина цієї земельної ділянки на підставі свідоцтва на право на спадщину за заповітом від 07.05.2019, зважаючи на вищезазначене відповідачка ОСОБА_2 просить суд визнати за нею та за ОСОБА_1 право приватної власності за кожним на 1/2 частину земельної ділянки, що становить 1,9702га відповідно до варіанту № 2 висновку земельно-технічної експертизи.

10.09.2020 до закінчення підготовчого судового засідання позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про зміну предмету позову, яку він в подальшому уточнив 06.11.2020, виклавши у формі позовної заяви з уточненим предметом позову, та просить:

1) Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом №456 від 19 квітня 2019 року, видане ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області на ім`я ОСОБА_2 ;

2) Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку у праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 3,9404 га, кадастровий номер: 5324282800:00:003:0024, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області;

3) Внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за заповітом №491 від 07 травня 2019 року, виданого Довбишем Сергієм Миколайовичем, приватним нотаріусом Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: Полтавська область, Решетилівський район, село Молодиківщина) шляхом видачі нового свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке посвідчує право власності (розмір частки 1) на земельну ділянку (кадастровий номер: 5324282800:00:003:0024), площею 3,9404 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області;

4) Стягнути з відповідача судові витрати.

Заява обґрунтована змінами в законодавстві України, а саме тим, що 05 грудня 2019 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», яким статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було викладено в іншій редакції.

Ухвалою суду від 12.11.2020 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, викладену у формі позовної заяви та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі спадкового майна. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі спадкового майна об`єднано з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області Довбиша Сергія Миколайовича про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, внесення до нього змін та припинення права власності на частину земельної ділянки.

14.12.2020 представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Беркутою В.Л. до суду подано клопотання про витребування доказів, яке задоволено ухвалою суду від 15.12.2020.

12.08.2021 представником відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним адвокатом Говоровою С.Л. до суду подано клопотання про витребування доказів, яке задоволено ухвалою суду від 13.08.2021.

06.09.2021 позивачем ОСОБА_1 подано до суду клопотання про витребування доказів, яке частково задоволено ухвалою суду від 15.09.2021.

01.11.2021 представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Беркутою В.Л. подано клопотання, у якому зазначено, що не заперечує проти залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , яка є дочкою спадкодавця ОСОБА_5 .

03.11.2021 представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Говоровою С.Л. подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 03.11.2021 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Говорової С.Л., залучено ОСОБА_3 до участі у справі в якостітретьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету споруна стороніпозивача.

Ухвалою суду від 17.01.2022 закрито підготовчепровадження тапризначено цивільнусправу досудового розгляду,задоволено клопотанняпредставника відповідача ОСОБА_2 адвокатаГоворової С.Л.про викликсвідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

06.10.2022 позивачем ОСОБА_1 подано до суду додаткові пояснення, в яких він просить врахувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постанові Верховного суду від 21.09.2022 року у справі №170/581/21 в подібних правовідносинах при виборі норм права до спірних правовідносин у цивільній справі №546/513/19, яка розглядається Решетилівським районним судом Полтавської області.

06.10.2022 позивачем ОСОБА_1 подано до суду клопотання про долучення доказів розміру судових витрат, які сплачено та буде сплачено позивачем у зв`язку з розглядом справи в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Представник позивача адвокат Беркута В.Л. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити із підстав викладених у позовній заяві. Представник пояснив суду, що позивачем при подачі заяви про прийняття спадщини було повідомлено нотаріусу, що у спадкодавця є донька ОСОБА_3 , заява про це міститься в матеріалах спадкової справи. Зазначив, що при обрахуванні обов`язкової частки потрібно враховувати всіх спадкоємців, які мали б право на спадкування аби порядок не було змінено заповітом. До таких спадкоємців належать і ті, хто не прийняв та відмовився від спадщини. ОСОБА_3 хоча не прийняла спадщину є спадкоємицею першої черги за законом. У зв`язку з цим обов`язкова частка ОСОБА_2 , яка була б не єдиною спадкоємицею складала б 1/4 частку від усього спадкового майна, а не 1/2, як то визначено нотаріусом. Окрім того зазначив, що ОСОБА_2 отримала право на спадщину за законом на земельну ділянку з кадастровім номером 5324282800:00:003:0013, площею 3,9375 га, вартість якої становить 137005,74 грн. Також в порядку ст. 1241 ЦК України отримала право на спадщину за законом у розмірі 1/2 частки спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5324282800:00:003:0024 площею 3,9404 га, загальна вартість якої становить 118534,62 грн, а вартість успадкованої частки становить 59267,31 грн. Окрім, того відповідачка ще мала успадкувати житловий будинок з господарськими спорудами, до якого згідно довідок наданих сільрадою, було надано дві земельні ділянки, одна для обслуговування будинку, інша у розмірі 18 сотих для сільськогосподарських потреб. Щодо того, що відповідачці було відмовлено в видачі у свідоцтва про право на спадщину за законом на будинок у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, то записи в погосподарській книзі про те що головою домогосподарства був ОСОБА_5 є достатніми підставами для виготовлення правовстановлюючих документів на будинок та в подальшому реєстрації права власності на будинок без звернень до суду у нотаріальному порядку. Відповідачка ОСОБА_2 в сукупності отримала частку майна, яка не є меншою ніж та частка, на яку вона хотіла претендувати. Жодних підстав для застосування ст. 1241 ЦК України не було, тому майнові права відповідачки не порушено. Отже отримання ОСОБА_2 свідоцтва право власності у розмірі 1/2 частки на земельну ділянку з кадастровим номером 5324282800:00:003:0024 площею 3,9404 га. порушує права інших заінтересованих осіб, в тому числі і позивача ОСОБА_1 , який є спадкоємцем за заповітом. Окрім того з огляду на викладене вважає, що зустрічний позов не підлягає задоволенню. Також просив стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у виді судового збору та витрат на правову допомогу.

Позивач ОСОБА_1 підтримав доводи свого представника, просив задовольнити позов, стягнути понесені судові витрати, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокатГоворова С.Л.заперечувала протипозову вповному об`ємі.На підтриманнясвоєї позиціїзазначила,що всеспадкове майнобуло охопленозаповітом.Майно булозаповідано позивачута синувідповідачки ОСОБА_8 в різнихчастинах.Син відповідачкивідмовився відспадщини зазаповітом,в результатічого ОСОБА_2 отримала свідоцтвопро спадщину зазаконом на земельнуділянку зкадастровім номером5324282800:00:003:0013,площею 3,9375га.Щодо будинкуз господарськимиспорудами,то постановою нотаріуса ОСОБА_2 було відмовленов отриманнісвідоцтва проправо спадщинина цемайно узв`язку звідсутністю правовстановлюючихдокументів навказаний будинок.Також зазначила,що стороноюпозивача недоведено наявністьпральної машинкина моментсмерті спадкодавця,тому вонане можевходити усклад спадщини. ОСОБА_2 є дружиноюпомерлого ОСОБА_5 ,що документальнопідтверджено,також вонає пенсіонеркою,отже нанеї поширююсянорми ст.1241ЦК щодоотримання обов`язковоїчастки.Відповідачка назаконних підставотримала обов`язковучастку урозмірі 1/2 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324282800:00:003:0024 площею 3,9404 га. ОСОБА_2 не було відомо про наявність у ОСОБА_5 дочки. Стороною позивача не було доведено, що ОСОБА_3 є дійсно рідною дочкою ОСОБА_5 . В цивільному законодавстві не передбачені випадки позбавлення обов`язкової частки. Отже задоволення позову позивача позбавить відповідачку її законного права на обов`язкову частку. Також просила задовольнити зустрічний позов у повному обсязі на виділити в натурі 1/2 частку земельної ділянки за варіантом № 2, визначеним у висновку експерта № 89 від 04.09.2019. Окрім того вважає, що витрати на правову допомогу є неспівмірними із наданими послугами, а тому підлягають зменшенню до 4000 грн.

Відповідачка ОСОБА_2 10.11.2022 суду пояснила, що з ОСОБА_5 вони прожили разом близько 15 років, жити разом стали з 2003 року, шлюб уклали в 2005 році. Проживали у двох, на той час мати ОСОБА_5 вже померла. ОСОБА_2 відомо, що ОСОБА_5 близько трьох років жив з жінкою з Західної України, в той час будували колгоспи, було багато приїжджих у селі. Про те, що в нього є донька ОСОБА_9 не розповідав, дізналась про її існування коли ОСОБА_1 почав оформлювати спадщину. За три дні до смерті ОСОБА_1 відвіз її чоловіка до сільради. Зі слів ОСОБА_5 їй стало відомо, що в сільраді було складено заповіт на ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_8 . За життя ОСОБА_9 в будинку робився поточний ремонт. Земля де розташований будинок не приватизована, перебуває у користуванні. Зараз у будинку ніхто не живе, окрім будинку лишився один сарай, інший сарай ОСОБА_1 розібрав та забрав собі. Щодо придбання ОСОБА_5 пральної машинки, то їй про це нічого не відомо, саму машинку в будинку вона не бачила.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Решетилівського районного нотаріального округу Полтавськоїобласті Довбиш С.М. в судове засідання не з`явився, хоча про час, дату і місце розгляду справи була повідомлений належним чином.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явилася, хоча про час, дату і місце розгляду справи була повідомлена належним чином шляхом розміщення оголошення про виклик на веб-порталі судової влади (т.2 а.с.206, т.3 а.с.16, 47, 60) ), отримала повістки в судові засідання, призначені на 19.04.2022, 10.11.2022, 18.01.2023, що підтверджується розпискою про отримання рекомендованого поштового повідомлення (т.3 а.с. 33, 113, 114), клопотань про розгляд справи за її відсутності чи інших заяв по суті або з процесуальних питань до суду не надала.

Спір у справі виник із спадкових правовідносин та регулюється нормами цивільного законодавства.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (ст.76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1, 2 ст.77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимість доказів ст.78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Частиною 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2, 3 ст. 89 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 26.09.2018 року, актовий запис№7,виданого Виконавчим комітетом Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (а.с. 9 т.1).

З копії спадкової справи № 70/2018 вбачається, що після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину прийняли: ОСОБА_1 на підставі заповіту від 21.09.2018, посвідченого секретарем Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, ОСОБА_10 та ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги за законом (т.1 а.с.101-138).

Згідно копії заповіту від 21.09.2018, посвідченого секретарем Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району, Полтавської області Задорожною Л. О., ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зроблено таке заповітне розпорядження: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані в АДРЕСА_1 та земельну ділянку розміром 3,94 га, яка розташована на території Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Державний акт ПЛ №000320 виданий 30.12.2002 року, заповідаю ОСОБА_8 , а земельну ділянку загальною площею 3, 94 га, яка розташована на території Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Державний акт ЯА №905025 виданий 11.04.2006 року, кадастровий номер 5324282800000030024 заповідаю племіннику ОСОБА_1 . Даний заповіт зареєстровано в реєстрі за № 17 (т.1 а.с.17).

07.05.2019 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку майна після смерті ОСОБА_5 . Спадщина складається із земельної ділянки загальною площею 3,9404 га, кадастровий номер 5324282800:00:003:0024, що розташована на території Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, та належала померлому ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №905025, виданого 11.04.2006 року Решетилівською районною адміністрацією, зареєстрованого 19.04.2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1814948753242 (т.1 а.с.18). Видача зазначеного свідоцтва зареєстрована у спадковому реєстрі (т.1 а.с.137).

Згідно виписки з по господарської книги №1 по селу Молодиківщина, Новомихайлівської сільської ради за 2015 рік, виданої 16.04.2019 Виконавчим комітетом Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, головою домогосподарства з реєстрацією місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , являється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .. До складу домогосподарства входить житловий будинок 1982 року побудови, загальна площа побудови 50,3 кв.м., житлова площа 41 кв.м. (т.1 а.с. 10).

Відповідно довідки виданої 18.04.2019 Виконавчим комітетом Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області вбачається, що за померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 рахувалась земельна ділянка орієнтовною площею 0,43 га (присадибна ділянка), що складається з 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель; з 0,18 га для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с.11).

Згідно копії товарного чека № НОМЕР_3 , виданого ФОП « ОСОБА_11 » 19.03.2018, вбачається, що ОСОБА_5 придбано пральну машинку індезіт IWS13 вартістю 5410 грн (т.1 а.с.12).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 13.04.2019, земельна ділянка за кадастровим номером 5324282800:00:003:0013 площею 3,9375 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що зареєстровано на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер ПЛ№000320, виданого Решетилівською районною державною адміністрацією, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 35330000 від 23.05.2017, належить на праві приватної власності ОСОБА_5 (т.1 а.с.13).

Згідно інформації, що міститься у Витягу з Державного земельного кадастру №НВ-5311294942019 від 19.04.2019, земельна ділянка за кадастровим номером 5324282800:00:003:0024 площею 3,9404 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області належить на праві приватної власності ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про спадщину 16.12.2005 №641839, зареєстровано на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 11.04.2006 ЯА 905025. (т.1 а.с.14-15, 21).

Згідно інформації, що міститься у Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №165717484 від 07.05.2019, реєстрація права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 5324282800:00:003:0024 площею 3,9404 га, здійснена приватним нотаріусом Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області, реєстраційний номер 1814948753242 від 07.05.2019 на підставі свідоцтва про право на спадщину №491, виданого 07.05.2019 приватним нотаріусом Решетилівського РНО Довбиш С.М., власник ОСОБА_1 , форма власності приватна, вид власності спільна часткова, розмір частки 1/2 (т.1 а.с. 19).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.04.2019, земельна ділянка за кадастровим номером 5324282800:00:003:0024 площею 3,9404 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що зареєстровано на підставі свідоцтва про право на спадщину №456, виданого 19.04.2019 року приватним нотаріусом Решетилівського РНО Довбиш С.М., індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 46556490 від 19.04.2019, належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, спільна часткова власність, розмір частки 1/2 (т.1 а.с.20).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.04.2019, земельна ділянка за кадастровим номером 5324282800:00:003:0013 площею 3,9375 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстровано на підставі свідоцтва про право на спадщину №455, виданого 19.04.2019 року приватним нотаріусом Решетилівського РНО Довбиш С.М., індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 46555978 від 19.04.2019, належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, розмір частки 1. (т.1 а.с.22-23).

Судом також встановлено, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано Новомихайлівською сільською радою Решетилівського району Полтавської області, актовий запис №1, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 18.06.2006 року (т.1 а.с. 47,186).

19.04.2019 ОСОБА_2 видано два свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 . Згідно першого свідоцтва спадщина складається із земельної ділянки площею 3,9375 га, кадастровий номер 5324282800:00:003:0013, що розташована на території Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, та належала померлому ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серії ПЛ №000320, виданого 30.12.2002 року Решетилівською районною державною адміністрацією, спадкова справа №70/2018, зареєстровано в реєстрі за №455 (т.1 а.с.49,180). Згідно другого свідоцтва спадщина на 1/2 частку майна складається із земельної ділянки площею 3,9404 га, кадастровий номер 5324282800:00:003:0024, що розташована на території Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, та належала померлому ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯА №905025, виданого 11.04.2006 року Решетилівською районною державною адміністрацією, спадкова справа №70/2018, зареєстровано в реєстрі за №456 (т.1 а.с.52,183).

Згідно інформації з Витягів про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 55923436 та 55923646 від 19.04.2019, приватним нотаріусом Довбиш С.М. зареєстровано два свідоцтва про право на спадщину, номер спадкової справи у реєстрі 63185700, номер у нотаріуса 70/2018, дата заведення спадкової справи 23.10.2018. Перше свідоцтво № НОМЕР_5 у спадковому реєстрі, бланк ННТ783870, дата видачі 19.04.2019, номер в реєстрі нотаріальних дій 455 (т.1а.с.50,181), друге свідоцтво № НОМЕР_6 у спадковому реєстрі, бланк ННТ783871, номер в реєстрі нотаріальних дій 456 (т.1а.с.53,184), спадкодавець: ОСОБА_5 , спадкоємець: ОСОБА_2 , ступінь спорідненості перший, черга спадкування перша - той з подружжя, що пережив спадкодавця.

Згідно витягів із спадкового реєстру вбачається, що нотаріусом видані свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_2 на: земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,9375 га, кадастровий номер 5324282800:00:003:0013, розмір частки 1, розташована на території Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (т.1а.с.50), земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,9404 га, кадастровий номер 5324282800:00:003:0024, розмір частки 1/2, розташована на території Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області (т.1а.с.53).

Судом встановлено, що 27.06.2019 року приватним нотаріусом Довбиш С.М. видано постанову, якою відмовлено ОСОБА_2 за її заявою від 26.03.2019 року, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно її чоловіка ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (спадкова справа№70/2018), а саме житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що спадкоємцем не надано документа, який встановлює право власності спадкодавця на згадане нерухоме майно (т.1а.с.55,191).

Судом також встановлено, що 03.09.2019 року ОСОБА_2 , звернулась до судового експерта Федорова Д, В. з проханням провести земельно - технічне дослідження земельної ділянки площею 3,9404 га кадастровий номер 5324282800:00:003:0024, розташованої на території Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області щодо розподілу ділянки відповідно до часток співвласників указаної земельної ділянки: ОСОБА_2 - 1/2 та ОСОБА_1 - 1/2. Згідно висновку експерта № 89 від 04.09.2019 року розподіл земельної ділянки технічно можливий, експертом запропоновано два варіанти розподілу земельної ділянки (т.1 а.с.197-209).

З довідки Піщанської сільської ради Решетилівського району Полтавської області від 14.12.2020 вбачається, що в книзі обліку оприбуткування й витрачання бланків свідоцтв про народження, шлюб, встановлення батьківства та смерть за 1978-1982 роки по Піщанській сільській раді, зроблено запис про народження гр. ОСОБА_3 за №4, дата реєстрації 12.04.1980 року (т.2 а.с.55).

Згідно листа Решетилівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Північно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) від 19.01.2021 року, вбачається, що за результатами перевірки по Державному реєстру актів цивільного стану громадян відсутній актовий запис про шлюб та актовий запис про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.2 а.с.74).

З інформації з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00029249368 від 19.01.2021 року, 12.04.1980 року Піщанською сільською радою Решетилівського району Полтавської області здійснено реєстрацію актового запису про народження ОСОБА_12 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис №4, батько: ОСОБА_5 , мати: ОСОБА_13 , підставою запису відомостей про батька стало свідоцтво про встановлення батьківства, а/з№1 від 12.04.1980 року по Піщанській сільській раді. До актового запису внесено зміни, прізвище ОСОБА_14 змінено на ОСОБА_15 , підставою для внесення змін є актовий запис про встановлення батьківства №1 від 12.04.1980 року, видано свідоцтво про народження серія НОМЕР_7 (т.2 а.с.75-76).

Згідно інформаційних довідок зі Спадкового реєстру №63223023 та №63223021 від 19.01.2021, виданих Решетилівською державною нотаріальною конторою, у реєстрі відсутні відомості про ОСОБА_16 (т.2 а.с.81-84).

З інформації з Витягів про реєстрацію в Спадковому реєстрі №63462288 та 63462271 від 06.02.2021, Решетилівською державною нотаріальною конторою зареєстровано два свідоцтва про право на спадщину, номер спадкової справи у реєстрі 38221500, номер у нотаріуса 501. Перше свідоцтво №42957663 у спадковому реєстрі, бланк ВЕТ859374, дата видачі 17.08.2007, номер в реєстрі нотаріальних дій 34025 (т.2 а.с.99,173), друге свідоцтво № НОМЕР_8 у спадковому реєстрі, бланк ВСК641839, дата видачі 16.12.2005, номер в реєстрі нотаріальних дій 5182 (т.2а.с.100,173), спадкодавець: ОСОБА_17 , спадкоємець: ОСОБА_5 , ступінь спорідненості перший. Спадкове майно: інше (рухоме майно)- майновий пай, загальна вартість майна 25279,00 грн (т.2 а.с.99,173), нерухоме майно - земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,94 га, кадастровий номер 5324282800000030023, розташована на території Новомихайлівської сільської ради, загальна вартість 40107,37 грн (т.2 а.с.100,173).

Згідно довідки Виконавчого комітету Великобичківської селищної ради с. Верхнє Водяне, вбачається, що згідно запису в по господарської книзі №7, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована в АДРЕСА_2 (т.2 а.с.170).

У судовому засіданні 10.11.2022 були допитані у якості свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_18 .

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що відповідачка доводиться йому матір`ю. Спадкодавець ОСОБА_5 з його матір`ю жили в сусідніх будинках. Разом почали проживати з 2006 року, жили в основному в будинку його матері. Йому не було відомо, що у ОСОБА_5 є донька. ОСОБА_8 зі слів інших осіб знав, що у ОСОБА_5 є племінник. Особисто ніколи його не бачив, хоча приїздив до матері у вихідні дні. Чув від інших осіб, що ОСОБА_1 коли приїздив до дядька то привозив тому алкоголь, оскільки останній фактично сам не ходив. Свідку відомо, що ОСОБА_19 було складено заповіт, згідно якого йому відходили будинок та земельна ділянка, а ОСОБА_1 тільки земельна ділянка. На сьогоднішній день документів про право власності на будинок не має. Щодо придбання ОСОБА_5 пральної машини йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що був знайомий з ОСОБА_20 з 1974 року, разом працювали та жили в одному селі. Йому відомо, що спочатку ОСОБА_5 з матір`ю проживали в с. Шарлаї, згодом мати купила будинок і вони переїхали до с. Молодиківщина. Власної сім`ї у ОСОБА_9 на той час не було. Через 2-3 роки після переїзду почав жити з жінкою і згодом у них народилась донька, здається її назвали ОСОБА_21 . Йому не відомо чи перебували вони з ОСОБА_5 в офіційному шлюбі. Знає тільки, що жінка була не місцева, працювала десь на фермі, у них з ОСОБА_9 була дуже велика різниця у віці, ім`я її не пам`ятає. Потім дружина з донькою поїхали, на той момент дитині було приблизно чотири роки. Окрім доньки більше дітей у ОСОБА_5 не було. Свідку відомо, що ОСОБА_2 переїхала до їхнього села, щоб доглядати за батьком, лишилась там жити, оскільки діти в неї вже були дорослі. Вони почали разом жити та одружились коли ОСОБА_5 був уже на пенсії. Останнім часом ОСОБА_9 дуже хворів, доглядала його тільки ОСОБА_2 . З племінником ОСОБА_1 у покійного були нормальні відносини. Племінник привозив йому горілку, конфліктів між ними не було. ОСОБА_18 нічого не відомо з приводу того, що ОСОБА_5 придбав пральну машинку.

При вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми цивільного законодавства.

Здійснення права на спадкування врегульовано положеннями глави 87 ЦК України.

За правилами ЦК України (спадкове право) право на обов`язкову частку у спадщині є обмеженням свободи заповіту в інтересах певного кола спадкоємців першої черги.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Частиною першою статті 1241 ЦК України встановлено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

При визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.

За згодою особи, яка має право на обов`язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини.

Зазначене узгоджується з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», в якому судам роз`яснено, що при визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги.

Отже, за правилами ЦК України до таких спадкоємців слід також відносити спадкоємців, які відмовилися від прийняття спадщини, не прийняли спадщину, усунені від права на спадкування абопомерли до відкриття спадщини, але в яких є спадкоємців за правом представлення(стаття 1266 ЦК України).

Тобто, при обчисленні розміру обов`язкової частки слід ураховувативсіх спадкоємців за законом, які могли б спадкувати, якщо порядок спадкування не був би змінений заповітом. Зазначені правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року справа № 292/389/17.

У постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 483/597/16-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 743/641/17, від 25 листопада 2020 року у справі № 292/389/17, від 21 вересня 2022 року у справі №170/581/21, та інших, викладені висновки про те, що право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. При визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини. У випадку, коли спадкоємцю, який має право на обов`язкову частку у спадщині, припадає частка, рівна обов`язковій або більша, то правила статті 1241 ЦК України не застосовуються.

Відповідно до пунктів 5.11 та 5.12 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, відповідно до яких, при визначенні розміру обов`язкової частки враховується все спадкове майно, як заповідане, так і те, що не охоплене заповітом, а також речі звичайної домашньої обстановки та вжитку.

Якщо заповідана лише частина спадкового майна,обов`язкова частка визначається, виходячи із вартості всього спадкового майна, але виділяється обов`язковому спадкоємцю з тієї частки спадкового майна, що залишилась поза заповітом. Якщо частка майна, що залишилась не заповіданою, менша порівняно із розміром обов`язкової частки у спадщині, обов`язковий спадкоємець отримує частку, якої не вистачає, із заповіданої частини спадкового майна.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина, який за життя склав заповіт від 21.09.2018, згідно якого ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зроблено таке заповітне розпорядження:

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані в АДРЕСА_1 та земельну ділянку розміром 3,94 га, яка розташована на території Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Державний акт ПЛ №000320 виданий 30.12.2002 року, заповідано ОСОБА_8 ,

- земельну ділянку загальною площею 3, 94 га, яка розташована на території Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Державний акт ЯА №905025 виданий 11.04.2006 року, кадастровий номер 5324282800000030024 заповідано племіннику ОСОБА_1 .

Разом з цим, на ім`я ОСОБА_1 нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку земельної ділянки площею 3,9404 га, кадастровий номер 5324282800:00:003:0024, оціночна вартість земельної ділянки в цілому складає 118534,62 грн.

Таким чином розмір вартості успадкованого ОСОБА_1 майна в 1/2 частці становить 59267,31 грн.

ОСОБА_8 , як спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття спадщини. У зв`язку з чим, нотаріусом на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про спадщину за законом на земельну ділянку площею 3,9375 га, кадастровий номер 5324282800:00:003:0013, розмір частки 1, оціночна вартість якої складає 137005,74 грн, а також свідоцтво на спадщину за законом в порядку ст. 1241 ЦК України, як єдиної спадкоємиці першої черги, яка прийняла спадщину і станом на день відкриття спадщини мала право на обов`язкову частку у спадщині, на 1/2 частку земельної ділянки площею 3,9404 га, кадастровий номер 5324282800:00:003:0024, оціночна вартість земельної ділянки в цілому складає 118534,62 грн. Таким чином розмір вартості успадкованого ОСОБА_2 майна в 1/2 частки земельної ділянки 5324282800:00:003:0024 становить 59267,31 грн.

Постановою приватного нотаріуса Довбиш С.М. від 27.06.2019 року відмовлено ОСОБА_2 в отриманні права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок.

Згідно частини першої статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Згідно з п. 4.15 гл.10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5(зі змінами та доповненнями), видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала державну реєстрацію будівель, споруд та державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Разом з цим, аналіз положень Інструкції свідчить про те, що виникнення права власності на будинки, споруди від державної реєстрації не залежало.

Відповідно до п.6 зазначеної інструкції, не підлягають реєстрації будинки та домоволодіння, які розташовані на територіях, що вилучені з віддання місцевих Рад депутатів трудящих постановами Уряду (на землях промислових підприємств, транспорту, Міністерства оборони СРСР та ін.). Не підлягають реєстрації також будинки і домоволодіння, що розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але до них не приєднані.

Тобто, враховуючи те, що вищевказаний будинок було побудовано в сільській місцевості, він не підлягав державній реєстрації та на нього не виготовлялась документація про право власності.

Окрім цього, відповідно до постанови ВС від 15 жовтня 2020 року у справі № 623/214/17 індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

За змістом п. 20 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, у випадках включення в міську (селищну) смугу сільських населених пунктів або у випадках їх перетворення в міста або селища міського типу, списки будинків та домоволодінь, які належать громадянам або колгоспним дворам, складалися бюро технічної інвентаризації на підставі погосподарських книг сільської Ради депутатів трудящих.

Згідно ст. 13 Закону УРСР «Про сільську Раду депутатів трудящих Української РСР», який втратив чинність згідно з Постановою Верховної Ради Української РСР від 8 грудня 1990 року N 534-XII ведення погосподарських книг відносилося до компетенції сільських рад.

Аналіз вищевказаного законодавства свідчить про те, що записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. При цьому виникнення права власності не залежало від державної реєстрації цього права.

Відповідно до частини першоїстатті 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Наявність у погосподарській книзі запису про належність житлового будинку ОСОБА_5 свідчить про те, що за життя він набув право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, ОСОБА_2 не позбавлена права повторно звернутись до нотаріуса, для отримання на підставі записів у погосподарській книзі правовстановлюючих документів на будинок та в подальшому отримати свідоцтво про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, судом достовірно встановлено, що до складу спадщини увійшли дві земельні ділянки за кадастровими номерами 5324282800:00:003:0024 та 5324282800:00:003:0013, право на оформлення права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 , а також право користування земельними ділянками, на яких розташоване домоволодіння орієнтовною площею 0,43 га (присадибна ділянка), що складається з 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель; з 0,18 га для ведення особистого селянського господарства.

Пральна машинка придбана спадкодавцем не може бути віднесена до складу спадкового майна, оскільки її фізичне існування на момент смерті спадкодавця не доведено належними і допустимими доказами.

Також судом встановлено, що окрім відповідачки ОСОБА_2 , спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_5 є ОСОБА_3 рідна дочка померлого ОСОБА_5 , що підтверджується інформацією з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00029249368 від 19.01.2021 року, де зазначено, що 12.04.1980 року Піщанською сільською радою Решетилівського району Полтавської області здійснено реєстрацію актового запису про народження ОСОБА_12 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис №4, батько: ОСОБА_5 , мати: ОСОБА_13 , підставою запису відомостей про батька стало свідоцтво про встановлення батьківства, а/з№1 від 12.04.1980 року по Піщанській сільській раді. До актового запису внесено зміни, прізвище ОСОБА_14 змінено на ОСОБА_15 , підставою для внесення змін є актовий запис про встановлення батьківства №1 від 12.04.1980 року, видано свідоцтво про народження серія НОМЕР_7 (т.2 а.с.75-76) та показами свідка ОСОБА_18 , наданими в судовому засіданні.

Окрім того, про наявність у померлого ОСОБА_5 дочки ОСОБА_22 , зазначалося ОСОБА_1 нотаріусу під час подання заяви про прийняття спадщини від 23.10.2018 (а.с.103 т.1).

Отже, ОСОБА_3 , хоча й не прийняла спадщину, є спадкоємицею першої черги за законом та має право на спадкування частки майна, якщо порядок спадкування не був би змінений заповітом.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 є його дочка ОСОБА_3 та дружина ОСОБА_2 .

З урахуванням цих обставин, ОСОБА_2 за правилами ст. 1241 ЦК України мала б право на обов`язкову частку у розмірі 1/4 частки, а не на 1/2 частку, як то було визначено нотаріусом.

Окрім того, суд прийшов до висновку, що враховуючи вартість земельних ділянок: кадастровий номер 5324282800:00:003:0024 118534,62 грн, та кадастровий номер 5324282800:00:003:0013 137005,74 грн, навіть без врахування вартості домоволодіння, частка майна, що залишилась поза заповітом на ім`я позивача ОСОБА_1 та яка була успадкована за законом відповідачкою ОСОБА_2 є більшою порівняно з розміром її обов`язкової частки.

Таким чином, узагальнюючи висловлені вище висновки, суд, оцінюючи в сукупності матеріали справи щодо кількості та видів майна, на яке видано документи про право на спадщину, вважає, що ОСОБА_2 успадкувала у майні свого чоловіка частку, яка суттєво перевищує обов`язкову, в тому суб`єктивне майнове право ОСОБА_2 на обов`язкову частку, як непрацездатної вдови, не порушується.

Відтак, у випадку, коли спадкоємцю, який має право на обов`язкову частку у спадщині, в майні спадкодавця припадає частка, рівна обов`язковій або більша, то правила статті 1241 ЦК України не застосовуються, тобто ОСОБА_2 не має права на спадкування 1/2 частки в порядку ст. 1241 ЦК України на земельну ділянку площею 3,9404 га, кадастровий номер 5324282800:00:003:0024.

Спадкове право характеризується цілою низкою спеціальних способів захисту прав та інтересів судом. Серед таких способів захисту у ст.1301Цивільного кодексу України виокремлено визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Так, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право на спадщину це правовстановлюючий документ, що посвідчує виникнення у спадкоємця права власності на спадкове майно. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується процес оформлення спадкових прав.

Таким чином, порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України, згідно з якою свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Особливість визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину як спеціального способу захисту спадкових прав судом зумовлена сутністю свідоцтва про право на спадщину, що за своєю правовою природою не є правочином.

Як наголошено у постанові Верховного Суду від 15.10.2019у справі №916/780/18, свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє права та обов`язки, тобто не є правочином. Однак свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

У законі міститься перелік підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Основною підставою визначено те, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо (п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008р. №7).

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі№ 2-1316/2227/11 зроблено висновок, що у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з вдачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Окрім того, щодо наявності підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину відповідно до норм ст. 1301 ЦК України, як належного способу захисту відновлення порушених прав, також зазначається у постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 159/1221/19.

Також, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, та інших.

У постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 414/811/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.

Таким чином, аналіз наведеного дає змогу дійти висновку про те, що порушення у зв`язку з видачею ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом в порядку ст. 1241 ЦК України прав інших заінтересованих осіб (в даному випадку такою особою єпозивач ОСОБА_1 ) є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсними.

Оскільки суд прийшов до висновку про відсутність у ОСОБА_2 права на обов`язкову частку у заповіданій ОСОБА_1 земельній ділянці площею 3,9404 га, кадастровий номер 5324282800:00:003:0024, то позовна вимога щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 19 квітня 2019 року приватним нотаріусом Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області Довбишем Сергієм Миколайовичем, номер в реєстрі нотаріальних дій 456 на ім`я ОСОБА_2 , на 1/2 частку земельної ділянки площею 3,9404 га, кадастровий номер 5324282800:00:003:0024, є обґрунтованою, відповідає способу захисту та підлягає задоволенню.

Відповідно до абз. 3, 4 ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» № 1952-IV (в редакції чинній на момент збільшення позовних вимог) вбачається, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Тобто у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом, за змістом абзацу другого частини третьої статті 26Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» встановлено такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну

реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких

проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи вищезазначені норми закону пред`явлення позивачем вимоги про припинення права власності ОСОБА_2 на частину спірної земельної ділянки не свідчить про обрання невірного способу захисту.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 не має права на спадкування 1/2 частки в порядку ст. 1241 ЦК України на земельну ділянку площею 3,9404 га, кадастровий номер 5324282800:00:003:0024, зазначені обставини достовірно встановлені судом та суд прийшов до висновку про необхідність визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане 19 квітня 2019 року приватним нотаріусом Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області Довбишем Сергієм Миколайовичем, номер в реєстрі нотаріальних дій 456, позовні вимоги про припинення право власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на 1/2 частку земельної ділянки площею 3,9404 га, кадастровий номер 5324282800:00:003:0024, що розташована на території Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1814948753242, номер запису про право власності 31260316 від 19.04.2019, що зареєстроване приватним нотаріусом Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області Довбишем С.М. на підставі свідоцтва про право на спадщину № 456 від 19.04.2019 підлягають задоволенню.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити ефективне поновлення порушеного права.

Щодо позовної вимоги про внесення змін до свідоцтва про право спадщини за заповітом № 491 від 07.05.2019, виданого приватним нотаріусом Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області Довбишем Сергієм Миколайовичем на ім`я ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 1300 ЦК України, за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внестизміни до свідоцтва про право на спадщину. Зміни до свідоцтва про право на спадщинуможуть бути внесені на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду.

Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину в судовому порядку може мати місце тоді, коли відсутня згода спадкоємців на внесення таких змін до свідоцтва, а також існують інші обставини, що позбавляють можливості внести такі зміни в нотаріальному порядку.

За таких обставин, передбачений статтею 1300 ЦК України порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, є самостійним способом захисту прав спадкоємців (постанови Великої палати ВС від 06.09.2021 у справі №533/309/20, від 06.09.2021 у справі №274/1166/19).

У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року в справі № 463/1540/14-ц зроблено висновок, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину.

Оскільки позивач ОСОБА_1 був вимушений звертатися до суду для захисту порушених прав щодо визначення розміру частки успадкованого ним майна за заповітом, позовна вимога про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за заповітом у даному випадку носить похідний характер та з огляду на позицію сторони відповідача про невизнання порушених прав позивача, тобто свідчить про незгоду інших спадкоємців щодо розміру частки успадкованого позивачем майна, суд вважає, що зазначена позовна вимога заявлена обґрунтовано та відповідає належному способу захисту прав позивача.

У зв`язку з тим, що нотаріусом неправомірно було визначено право відповідачки ОСОБА_2 на успадкування обов`язкової частки у заповіданому позивачу майні, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видане на ім`я ОСОБА_2 в порядку ст. 1241 ЦК України, та припинення її права власності на майно визначене у цьому свідоцтві, то позовні вимоги про внесення змін до свідоцтва № НОМЕР_9 , виданого 07 травня 2019 року приватним нотаріусом Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області Довбишем Сергієм Миколайовичем, яке посвідчувало б право власності ОСОБА_1 у розмірі частки 1 на земельну ділянку, кадастровий номер 5324282800:00:003:0024 підлягають задоволенню.

Враховуючи встановлені фактичні обставини у справи у їх сукупності та з огляду на те, що суд прийшов до висновку про відсутність у ОСОБА_2 права на спадкування обов`язкової частки, у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про виділ в натурі оспорюваного спадкового майна слід відмовити за безпідставністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних із розглядом справи відносяться витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 2 377,60 грн, що підтверджується квитанціями: №N1DB14714M від 10.05.2019 у сумі 768,40 грн, №N1DB14738M від 10.05.2019 у сумі 768,40 грн, №NOG123535M від 10.09.2020 у сумі 840, 80 грн (т.1 а.с.1,2, т.2. а.с.10). Вказані кошти судового збору були зараховані до спеціального фонду державного бюджету України, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.

Зважаючи на те, що суд прийшов до висновку про задоволення позову, сума судового збору, сплаченого позивачем у загальному розмірі 2 377,60 грн підлягає стягненню з відповідачки на його користь.

Частинами 1-4 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 5 ст. 137 ЦПК України разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Пунктом 9 частини 1 статті 1Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» №5076-VIвід 05.07.2012, зі змінами і доповненнями, (даліЗакон № 5076-VI)встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспімірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

При вирішенні питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд враховує наступні правові висновки Верховного Суду.

ВС КЦС у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18 зазначає, що неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу за кожним із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 ВС КАС дійшов висновку про те, що якщо договором з адвокатом передбачено фіксовану вартість правової допомоги, то детальний опис робіт не є обов`язковим, оскільки в такому разі розмір гонорару адвоката не залежить від обсягу послуг і часу, витраченого адвокатом, а отже є визначеним.

ВС КАС у постанові від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20 вказав, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. Отже, докази оплати послуг адвоката подавати не обов`язково.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу ВС КАС у постанові від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, висловив позицію, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Велика Палата ВС упостанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витратна професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Таким чином, учасник справи повинендеталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення- визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У судовому засіданні представник відповідача заперечувала щодо заявленого розміру витрат на правову допомогу. Свої доводи обґрунтовує тим, що заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним із здійсненим об`ємом робіт та витраченим на це часом адвокатом, зазначає за його особистої участі відбулись лише два судових засідання. Зазначила, що фінансовий стан відповідачки є недостатнім для сплати витрат на правову допомогу у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 є пенсіонеркою, літньою людиною з проблемами зі здоров`ям, багато коштів витрачає на лікування, сторонніх доходів не має.

Судом встановлено,що позивачемпонесені витратина професійнуправничу допомогуу розмірі14000,00грн,що підтверджується: договором про надання правничої допомоги №20 від 15.05.2019; додатком №1 до договору про надання правової допомоги №20 від 15.05.2019; додатковою угодою до договору про надання правової допомоги від 15.05.2019, укладеною 03.11.2020; актом приймання-передачі наданої правової допомоги від 03.11.2020, підписаного сторонами договору, копією квитанції про оплату правової допомоги у розмірі 4000,00 грн за договором №20 від 15.05.2019; договором про надання правничої допомоги від 04.11.2020; додатком №1 до договору про надання правової допомоги від 04.11.2020, згідно з п.3 якого сторони погодили, що гонорар в розмірі 10000,00 грн клієнт має сплатити не пізніше 10 днів після ухвалення рішення судом першої інстанції в цивільній справі №546/513/19; актом приймання-передачі наданої правової допомоги від 04.10.2022 (т. 3 а.с. 65-76).

Судом встановлено, що в рамках даної справи з боку позивача брали участь два адвокати, якими здійснено зустріч із клієнтом з метою з`ясування обставин справи, правовий аналіз наданих документів, участь у підготовчому судовому засіданні, складання клопотання про повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 від 09.12.2019, складання заяви про зміну предмету позову, складання клопотань про витребування доказів, збирання та надання доказів самостійно.

Представником відповідача не доведено та документально не підтверджено, що єдиним джерелом доходу відповідачки є пенсія, вона не має сторонніх доходів, має проблеми зі здоров`ям та яка саме сума нею витрачається на лікування. Тобто стороною відповідача не доведено, що фінансовий стан відповідача не дає можливості сплатити витрати на правову допомогу у заявленому розмірі.

Окрім того, суд вважає, що розмір витрат є співмірним із ціною позову, Окрім співмірності до ціни позову, суд враховує дійсну необхідність проведених адвокатом дій для надання правової допомоги, враховуючи критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін, значення результату розгляду для позивача, тривалості розгляду справи в суді.

На думку суду заявлений розмір витрат на правову допомогу у цій справі 14000 грн відповідає критерію об`єктивного та розумного визначення їх розміру, а також реальності адвокатських витрат.

На підставі ст. ст. 3, 11, 15, 16, 1216, 1217, 1218, 1220, 1223, 1233, 1235, 1241, 1261, 1300, 1301 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», керуючись ст. ст. 4, 5, 11, 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Решетилівського районного нотаріального округу Полтавськоїобласті Довбиша Сергія Миколайовича, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, припинення права власності на частину земельної ділянки, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за заповітом задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, що видане 19 квітня 2019 року приватним нотаріусом Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області Довбишем Сергієм Миколайовичем, номер в реєстрі нотаріальних дій 456, номер у Спадковому реєстрі 64086018, у спадковій справі номер у нотаріуса 70/2018, номер у Спадковому реєстрі 63185700, на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у порядку спадкування за законом на підставі статті 1241 ЦК України після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на 1/2 частку земельної ділянки площею 3,9404 га, кадастровий номер 5324282800:00:003:0024, що розташована на території Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Припинити право власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на 1/2 частку земельної ділянки площею 3,9404 га, кадастровий номер 5324282800:00:003:0024, що розташована на території Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1814948753242, номер запису про право власності 31260316 від 19.04.2019, що зареєстроване приватним нотаріусом Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області Довбишем С.М. на підставі свідоцтва про право на спадщину № 456 від 19.04.2019.

Внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що видане 07 травня 2019 року приватним нотаріусом Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області Довбишем Сергієм Миколайовичем, номер в реєстрі нотаріальних дій 491, номер у Спадковому реєстрі 64143006, у спадковій справі номер у нотаріуса 70/2018, номер у Спадковому реєстрі 63185700, зазначивши, що спадкоємцем після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , на підставі заповіту, посвідченого секретарем Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області Задорожною Л.О. 21.09.2018 за реєстровим № 17, на земельну ділянку площею 3,9404 га, кадастровий номер 5324282800:00:003:0024, що розташована на території Новомихайлівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (розмір частки 1), є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєтрований за адресою: Полтавська область, Решетилівський район (наразі Полтавський район), с. Молодиківщина.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 2377,60 грн (дві тисячі триста сімдесят сім гривень 60 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14000,00 грн (чотирнадцять тисяч гривень 00 копійок).

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про виділ в натурі спадкового майна відмовити за безпідставністю.

Судові витрати, понесені відповідачем за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) у справі, покласти на ОСОБА_2 .

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 27 січня 2023 року.

Учасники справи:

позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 ,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_3 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_4 ;

представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом адвокат Беркута Владислав Леонідович, адреса місцезнаходження: пров. Горячківський, буд. 1, м. Решетилівка Полтавського району Полтавської області, пошт. інд. 38400;

відповідач запервісним позовом,позивач зазустрічним позовом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_10 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_5 ;

представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом адвокат Говорова Світлана Леонідівна, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_6 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Решетилівського районного нотаріального округу Полтавської області Довбиш Сергій Миколайович, адреса місцезнаходження: вул. Старокиївська, буд. 6, м. Решетилівка Полтавського району Полтавської області, пошт.інд. 38400;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП судом не встановлено, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 .

Суддя О.О. Романенко