Постанова

від 17.01.2023 по справі 903/29/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року Справа № 903/29/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

позивача - Веселов І.В., Кравчук О.А.

відповідача - Місюк Р.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 31.08.2022, повний текст складено 12.09.2022, у справі №903/29/22 (суддя Дем`як В.М.)

за позовом ОСОБА_1

до Садівничого товариства масиву "Прикордонник"

про визнання недійними рішення правління товариства

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 31.08.2022 у справі №903/29/22 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням ОСОБА_1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 31.08.2022 у справі №903/29/22; рішення Господарського суду Волинської області від 31.08.2022 у справі №903/29/22 скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що

- рішення правління товариства прийнято за відсутності кворуму, оскільки ОСОБА_2 не є повноважним членом правління, так як останньою подано заяву на вихід із членів правління, яка погоджена іншими членами виконавчого органу (в цій частині посилається на п. 3 ст. 99 ЦК України), а тому остання мала бути звільнена від обов`язків у такому порядку, як і прийняття у члени правління, а саме загальними зборами Товариства;

- спірне рішення є не обґрунтованим (не вмотивованим), судом не надано оцінки п. 6.4.17 статуту Товариства з посиланням на законодавство та судову практику;

- спірне рішення порушує корпоративні права скаржника на право участі в управлінні Товариством на виборній посаді та останнє було прийняте на зборах членів правління з порушенням процедури скликання та проведення зборів, зокрема порушення ч. 1 ст. 12 ЗУ "Про кооперацію", п.п. 3. 1.1 і 3.1.2 Статуту.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №903/29/22/553/22 від 12.10.2022 витребувано матеріали справи №903/29/22 з Господарського суду Волинської області.

18.10.2021 матеріали справи №903/29/22 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Волинської області від 31.08.2022 у справі №903/29/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 31.08.2022 у справі №903/29/22; розгляд справи призначено на 22.11.2022 об 14:30 год.

Запропоновано відповідачу у строк до 11.11.2022 надати суду відзив на апеляційну скаргу та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Роз`яснено учасникам справи право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України.

Копію ухвали направлено сторонам на електронні адреси, відомості про які наявні в матеріалах справи (а.с. 187-189).

У зв`язку із відпусткою судді - члена колегії Василишина А.Р. в період з 21.11.2022 по 25.11.2022 включно судове засідання у справі №903/29/22, яке призначене на 22.11.2022 об 14:30 год. - не відбулось.

Згідно відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" суддя - член колегії Василишин А.Р. в період з 28.11.2022 по 09.12.2022 включно та суддя - член колегії Грязнов В.В. в період з 05.12.2022 по 14.12.2022 включно перебували на лікарняному.

Після усунення обставин, які унеможливили проведення судового засідання, апеляційна скарга повторно призначена до розгляду на 17.01.2023 об 14:30 год.

14.11.2022 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Садівничого товариства масиву "Прикордонник" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 31.08.2022 у справі №903/29/22, в якому останній вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання 17.01.2023 з`явились позивач та його представник - адвокат Кравчук О.А., які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та представник відповідача - адвокат Місюк Р.П., який заперечив доводи, викладені в апеляційній скарзі з підстав, викладених у відзиві та надали пояснення щодо суті спору.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є членом СТМ "Прикордонник", що стверджується членським квитком СТМ "Прикордонник" (а.с. 10).

Рішенням звітно-виборчих загальних зборів СТМ "Прикордонник" від 15.03.2015, яке оформлене протоколом №2, серед іншого було затверджено статут СТМ "Прикордонник" (п. 3 вказаного протоколу) та обрано 17 членів правління СТМ "Прикордонник", а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 (п. 5 вказаного протоколу). В шостому пункті означеного протоколу, члени СТМ "Прикордонник" затвердили членів ревізійної комісії в складі ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , третього члена погодили обирати членами правління (а.с. 11-12).

Відповідно до 1.8 Статуту СТМ "Прикордонник" (далі - Статут), Садівниче товариство діє на основі Статуту, який приймається на загальних зборах, які можуть вносити до нього доповнення, уточнення, не змінюючи його основного змісту.

Згідно п.п. 3.1.1, 3.1.2 Статуту, член товариства, зокрема, має право голосу у вищому органі управління садівничого товариства, брати участь у діяльності садівничого товариства, в управлінні його справами, обирати і бути обраним в органи управління і контролю, вносити зміни щодо покращення та усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; отримувати від посадових осіб товариства та органів контролю інформацію з будь-яких питань роботи садівничого товариства, отримувати письмові відповіді на свої запити.

В розділі 6.4 Статуту визначені принципи діяльності Правління садівничого товариства, а саме в п. 6.4.1 вказано, що виконавчим органом садівничого товариства є правління, яке очолює голова товариства, воно підзвітне у своїй діяльності загальним зборам та членам ревізійної комісії.

Відповідно до п.п. 6.4.2, 6.4.15, 6.4.16 Статуту, правління обирається на загальних зборах на три роки у кількості не менше п`яти осіб; засідання правління садівничого товариства проводиться в міру потреби, але не менше одного разу на місяць. Засідання правління є повноважним, якщо у ньому бере участь більшість його членів; рішення правління садівничого товариства приймаються більшістю голосів його членів, присутніх на засіданні.

Відповідно до п. 6.4.17 Статуту, правління товариства має право своїм рішенням, тимчасово до скликання позачергових зборів, відсторонити від виконання обов`язків голову товариства у випадках:

- неможливість виконувати обов`язки голови через систематичні тяжкі захворювання;

- зловживання посадою у вигляді свідомо неправомірних, одноособових рішень;

- злісне недотримання кошторису надходжень та нецільових витрат.

Вмотивоване рішення приймається правлінням не менше 2/3 членів від усього складу правління, про що засвідчує протокол засідання, в якому мають бути:

- особисті підписи голосуючих;

- встановлення дати, часу і місця проведення позачергових загальних зборів, які повинні бути скликані правлінням у термін 20 днів, з повідомленням членів товариства про порядок денний позачергових загальних зборів;

- обрання тимчасово виконуючого обов`язків голови товариства.

Згідно п.п. 6.5.1, 6.5.2 Статуту, голова товариства обирається на загальних зборах; очолює правління, забезпечує виконання рішень загальних зборів та правління садівничого товариства (а.с. 24-33) .

Протоколом засідання правління за №1 від 30.11.2021, член правління ОСОБА_13 виключений із складу правління у зв`язку із його смертю (копія свідоцтва про смерть наявна в матеріалах справи) (а.с. 23).

Сторони не заперечують, що позивач, до прийняття спірного рішення 05.12.2021, виконував обов`язки голови СТМ "Прикордонник".

05.12.2021 на засіданні правління СТМ "Прикордонник" у складі 11 членів, було прийняте рішення, оформлене протоколом №01/21 (далі спірне рішення, протокол) про:

- відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови СТМ "Прикордонник" на підставі п. 6.4.17 статуту (пункт 2 протоколу);

- обрання т.в.о. голови СТМ "Прикордонник" - ОСОБА_21 (пункт 3 протоколу);

- про проведення позачергових загальних зборів товариства (пункт 4 протоколу) (а.с. 19-21).

Даний протокол нотаріально завірений, в тому числі містить додаток, а саме реєстр членів правління товариства, які приймали участь у засіданні правління СТ "Прикордонник" та голосували щодо питань порядку денного (а.с. 22).

Згідно вказаного реєстру (додаток до спірного протоколу) на засіданні правління СТМ "Прикордонник" 05.12.2021 були присутні та голосували: ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_3 , ОСОБА_14 (11 членів).

Згідно витягу з ЄДРПОУ 17.12.2021 була проведена державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, зокрема в частині зміни керівника СТМ "Прикордонник" (а.с. 13-18).

05.01.2022 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Садівничого товариства масиву Прикордонник, в якому просив визнати недійним рішення правління, яке оформлене протоколом від 05 грудня 2021 року №01/21, про відсторонення його з посади виконуючого обов`язки голови масиву, та про обрання тимчасово виконуючого обов`язки голови Садівничого товариства масиву Прикордонник - Дубенець В.Л., на період відсторонення його від виконання обов`язків голови Садівничого товариства масиву Прикордонник; скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про Садівниче товариство масиву Прикордонник (ідентифікаційний код 20141932) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо зміни керівника від 17 грудня 2021 року за №1001991070023000511.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 31.08.2022 у справі №903/29/22 у задоволенні позову відмовлено.

Місцевий господарський суд вказав, що позивачем не доведено та не підтверджено наявність обставин з якими закон пов`язує визнання недійсним рішення правління, у зв`язку із порушенням його скликання і проведення; без повноважень правління на його прийняття та без наявності кворуму, встановленого Статутом СТМ "Прикордонник". Також зазначив, що позивачем не доведено правових підстав для необхідності дослідження судом доказів та обставин, які підтверджували описанні у протоколі факти вчинення порушень з боку ОСОБА_1 на посаді голови СТМ "Прикордонник".

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

В розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права саме відповідачем, з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами; під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, у корпоративних відносинах об`єктом захисту виступають корпоративні права учасника товариства.

Загальними для учасника будь-якого товариства є права: брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; брати участь у розподілі прибутку товариства; отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість; вийти в установленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь в товаристві, у порядку, встановленому законом тощо.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем оскаржується рішення правління Садівничого товариства масиву "Прикордонник", яке оформлене протоколом від 05.12.2021 №01/21 про відсторонення його від посади виконуючого обов`язки голови масиву та про обрання тимчасово виконуючого обов`язки голови Садівничого товариства масиву "Прикордонник" - ОСОБА_21 , на період відсторонення його від виконання обов`язків голови Садівничого товариства масиву "Прикордонник".

Надаючи оцінку доводам скаржника, що спірне рішення порушує корпоративні права скаржника на право участі в управлінні Товариства на виборній посаді та що останнє було прийняте на зборах членів правління з порушенням процедури скликання та проведення зборів, зокрема порушення ч. 1 ст. 12 ЗУ "Про кооперацію" та п.п. 3. 1.1, 3.1.2 Статуту колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюється законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.10.2020 по справі № 695/2665/16-ц надала правові висновки стосовно визначення організаційно-правової форми садівничих товариств та вказала, що вони можуть створюватися у двох організаційно-правових формах: як кооператив і як громадська організація.

Відповідно по п.1.1 Статуту Садівниче товариство масиву "Прикордонник" є обслуговуючим садово-городнім неприбутковим кооперативом, який створений шляхом об`єднання фізичних осіб для надання послуг членам садівничого товариства з метою провадження їх господарської діяльності.

Отже, мета, засади створення і діяльності Товариства вказують на утворення його членами юридичної особи, яка за організаційно-правовою форою є обслуговуючим кооперативом.

Таким чином, правовідносини сторін унормовані Законом України "Про кооперацію", згідно із статтею 2 якого обслуговуючий кооператив - це кооператив, який створюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг, переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою здійснення їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

За правилами, встановленими статтею 6 Закону України "Про кооперацію", кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про кооперацію" визначено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

За змістом частини 1-5 статті 15 Закону України "Про кооперацію" вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу, зокрема, належить: утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу. Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу. Чергові загальні збори членів кооперативу скликаються правлінням або головою кооперативу у разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Відповідно до частин 1-6 статті 16 Закону України "Про кооперацію" виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, обирається лише голова кооперативу. Виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу. Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу. Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п`ять років. Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок проведення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу.

Як зазначено в абзаці 2 п. 40 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", порядок скликання та визначення кворуму в засіданні колегіального виконавчого органу товариства повинні передбачатися в установчих документах товариства. У разі їх неврегульованості судам необхідно за аналогією застосовувати положення законодавства, що встановлюють кворум та інші питання щодо загальних зборів відповідного товариства (обов`язковість повідомлення усіх членів колегіального виконавчого органу про проведення засідання, надання інформації з питань порядку денного, правомочність, порядок прийняття рішення).

Колегія суддів звертає увагу, що положення Статуту і Закону не містять унормованого порядку скликання правління для проведення засідання, тому єдиною умовою легітимності засідання правління є наявність кворуму.

Вказана правова позиція наведена в постанові ВГСУ від 20 вересня 2016 року по справі №903/311/15.

Відповідно до п. 6.4.15 Статуту, засідання правління садівничого товариства проводиться в міру потреби, але не менше одного разу на місяць. Засідання правління є повноважним, якщо у ньому бере участь більшість його членів.

Згідно п. 6.4.16 Статуту, рішення правління садівничого товариства приймаються більшістю голосів його членів, присутніх на засіданні.

Згідно п. 6.4.12 Статуту, правління має право в період між загальними зборами приймати міри по виявлених недоліках у роботі голови товариства та працівників садівничого товариства.

Відповідно до п. 6.4.17 Статуту, правління має право своїм рішенням, тимчасово, до скликання позачергових зборів, відсторонити від виконання обов`язків голову товариства; про відсторонення голови рішення приймається не менше 2/3 членів від усього складу правління.

Судом встановлено, що на засіданні правління 05.12.2021 були присутні 11 членів правління садівничого товариства ( ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_3 , ОСОБА_14 ), тобто більшість його членів, а отже даний склад правління був повноважний як на проведення засідання правління так і на прийняття рішень, передбачених до п. 6.4.17 Статуту. На засіданні правління 05.12.2021 були присутні 11 членів з 16 діючих (2/3 від 16 становить 10.67), рішення прийнято одноголосно 11 членами, отже є прийнятим за наявності кворуму.

Скаржник в апеляційній скарзі стверджує, що безпідставним є твердження суду першої інстанції про те, що ОСОБА_8 на дату засідання правління СТМ "Прикордонник" 05.12.2021 не вибула з членів правління товариства, так як вона мала бути звільнена від обов`язків у такому порядку, як і прийняття у члени правління, а саме загальними зборами Товариства.

Вважає, що на підставі п. 3 ст. 99 ЦК України ОСОБА_2 не є повноважним членом правління, оскільки подала заяву на вихід із членів правління.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 3 ст. 99 ЦК України, повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Суд вважає, що за змістом ч. 3 ст. 99 ЦК України припинення повноваження члена виконавчого органу може здійснюватися виключно на підставі рішення правління.

Так, судом встановлено, що на заяві ОСОБА_2 наявні підписи трьох осіб, які є членами правління, однак це не вказує на прийняття зборами правління відповідного рішення щодо долі такої заяви та відповідно припинення повноважень члена правління (а.с. 37).

Колегія суддів звертає увагу, що таке рішення повинно бути належним чином оформлене протоколом зборів по аналогії, як це відбулося у випадку із смертю іншого члена правління СТМ "Прикордонник" (протокол №1 від 30.11.2021).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутнє рішення уповноваженого органу товариства на припинення повноваження ОСОБА_2 , як члена виконавчого органу, відтак остання мала повноваження на прийняття рішення.

Досліджуючи інші доводи апеляційної скарги, апеляційним судом враховується, що корпоративні права в обслуговуючому кооперативі характеризуються тим, що особа, яка є його учасником (членом) має право на участь в управлінні кооперативу та інші правомочності передбачені законом і статутними документами, що встановлено статтею 12 Закону про кооперацію, у тому числі має право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 по справі №509/577/18 (провадження № 14-170цс19) стосовно вказаних правових положень надала правовий висновок, за яким:

- корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами. Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними,

- реалізація учасниками кооперативу корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується наділення або позбавлення їх повноважень на управління кооперативом. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини,

- припинення повноважень члена виконавчого органу обслуговуючого кооперативу відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України, статті 16 Закону про кооперацію є дією уповноваженого органу кооперативу, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу кооперативу право на управління.

Колегія суддів вважає, що відсторонення голови товариства від виконання обов`язків, тимчасово, до проведення позачергових загальних зборів є дискрецією виконавчого органу за наявності підстав передбачених пунктом 6.4.17 Статуту. Колегією суддів враховується, що спірне рішення правління є мотивованим, як того вимагає п. 6.4.17 Статуту, однак остаточне рішення про те чи є це достатньою підставою для переобрання голови товариства мають вирішити загальні збори членів садівничого товариства. Про це йдеться як в п. 6.4.17 Статуту, так і в самому спірному рішенні.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення правління товариства не зменшило та не звузило обсяг корпоративних права позивача. Позивачем не доведено та не підтверджено наявність обставин з якими закон пов`язує визнання недійсним рішення правління у зв`язку з порушенням порядку його скликання і проведення; відсутністю кворуму.

Також позивачем не доведено наявність правових підстав для дослідження доказів та обставин, які підтверджують описанні у протоколі факти вчинення порушень з боку ОСОБА_1 на посаді голови СТМ "Прикордонник", оскільки вони належать до внутрішньостатутної діяльності товариства, оцінка яким буде надана членами товариства на позачергових загальних зборах товариства.

Колегія суддів звертає увагу також на правову позицію ВС, згідно якої вирішуючи питання про захист порушеного права, суд має враховувати інтереси і самого товариства і його інших учасників, тобто дотримуватися балансу інтересів учасників товариства і самого товариства (справа №910/6685/21, постанова від 15.06.22 ).

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Волинської області від 31.08.2022 у справі №903/29/22 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу №903/29/22 повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "26" січня 2023 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Василишин А.Р.