Постанова

від 10.01.2023 по справі 917/129/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2023 року м. Харків Справа №917/129/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі судового засідання Беккер Т.М.,

за участю представників:

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги позивача Селянського (фермерського) господарства «Шанс», (вх.№1122П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 13.09.2022 року у справі №917/129/22,

за позовом Селянського (фермерського) господарства «Шанс», с.Солошине, Полтавський район, Полтавська область, 39245,

до Кобеляцької міської ради, вул. Касьяна, 29, м.Кобеляки, Полтавський район, Полтавська область, 39200,

про визнання додаткової угоди укладеною,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року Селянське (фермерське) господарство «Шанс» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Кобеляцької міської ради про визнання додаткової угоди до договору №1 оренди земельних часток (паїв) від 24.03.2021 року укладеною (проект додається).

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що відповідач незаконно ухиляється від укладення додаткової угоди до договору, оскільки у позивача є переважне право оренди земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.09.2022 року (повний текст складено 23.09.2022 року, суддя Кльопов І.Г.) у справі №917/129/22 у позові відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 13.09.2022 року у справі №917/129/22 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що до закінчення строку дії договору, повідомивши орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, та додавши до листа-повідомлення два примірника проекту додаткової угоди, фактично продовжили належно виконувати свої обов`язки за договором оренди, користуючись виділеною земельною ділянкою по цей час. Натомість, орендар у визначений законом місячний термін, не розглянувши лист повідомлення, також письмово не повідомив про відмову в поновленні договору оренди, а лише майже через два місяці вказав що рішення не прийнято. Суд першої інстанції пославшись на цей лист відповідача від 24.11.2021 року робить висновок, що мало місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк. Однак, такі висновки суду є передчасними та не узгоджуються зі змістом досліджених доказів та приписами нормативно-правових актів які регулюють спірні правовідносини.

Апелянт вказує, що не розгляд листа-повідомлення у визначений законом місячний термін та відсутність відмови чи заперечення, або просто неприйняття рішення при фактичному користуванні орендарем даною земельною ділянкою свідчить також про наявність мовчазної згоди.

Довільним вважає скаржник тлумачення суду першої інстанції, викладені у рішенні щодо строку дії договору і обставин зміни істотних умов договору.

Щодо висновків місцевого господарського суду, що у позивача право оренди невитребуваних земельних часток (паїв) не виникло у зв`язку з тим, що примірник договору оренди земельних часток (паїв) №1 від 24.03.2021 року не містить запису про його облік (реєстрацію) у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), то апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на приписи п.3 Порядку №119.

Апелянт вважає, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна особи, яка жодних порушень не вчинила, а належним чином виконувала свої обов`язки за договором, що в суді першої інстанції було підтверджено.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 року відкрито апеляційне провадження за скаргою позивача; встановлено строк на протязі якого відповідач має право подати відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Запропоновано учасникам справи визначитися зі своєю явкою у судове засідання (можливістю його проведення за відсутністю представника) шляхом своєчасного повідомлення суду. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». Офіційна електронна пошта суду: inbox@eag.court.gov.ua. Доведено до відома учасників справи, що нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Учасники справи про час та місце судового засідання повідомлялись шляхом направлення на їх поштові адреси та на електронні адреси, що наявні у матеріалах справи (повідомлені учасниками справи шляхом зазначення у документах, які надавались до суду) копії ухвали суду від 15.11.2022 року.

Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).

Ухвали суду у даній справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання.

12.12.2022 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7985), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою суду від 14.12.2022 року з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі, з метою повного і всебічного розгляду справи по суті, враховуючи неявку представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про неможливість розгляду справи в даному судовому засіданні та з огляду на приписи ст.216 та ст.270 Господарського процесуального кодексу України відклала розгляд справи на іншу дату, а саме на 10.01.2023 року.

26.12.2022 року від позивача на електронну пошту суду надійшла відповідь на відзив (вх.№8404 ел.9876), який колегією суддів досліджено та долучено до матеріалів справи. Крім того позивач у прохальній частині вказаної відповіді на відзив просить розглядати справу без участі його представника.

Представник відповідача у судове засідання 10.01.2023 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи, що ним було надано до суду відзив на апеляційну скаргу, а його явка обов`язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності його представника за наявними у справі матеріалами.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

24.03.2021 року між Виконавчим комітетом Кобеляцької міської ради (орендодавець) та Селянським фермерським господарством «Шанс» (орендар), укладено договір оренди земельних часток (паїв) №1, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає у платне строкове користування невитребувані земельні частки (паї) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться за межами населених пунктів Кобеляцької міської ради.

Згідно п. 2 та 3 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 47,23 га (12 ділянок) невитребувані земельні частки (паї). Нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 1354813,33 грн.

В силу дії пункту 6 договору, термін його дії було визначено сторонами до 31.12.2021 року, або до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на земельну ділянку або до набрання чинності законної сили рішення суду про визнання спадщини відумерлою, яка знаходиться на території Кобеляцької міської ради. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його да новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 4 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір укласти договір оренди землі на новий строк (поновлення договору). До листа повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3443,00 грн. за 1 га, що становить 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що складає 162578,00 грн. за рік (п. 7 договору).

Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься щомісячно, не пізніше 30 числа.

Відповідно до пункту 12 договору, після припинення дії договору, орендар повертає орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Пунктом 28 договору сторони передбачили, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п. 31 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його облікування.

Також між Виконавчим комітетом Кобеляцької міської ради (орендодавець) та Селянським фермерським господарством «Шанс» (орендар) підписано акт приймання-передачі в оренду земельних ділянок в натурі, відповідно до якого, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки в натурі площею 47,23 га (12 ділянок), які знаходяться за межами населеного пункту на території колишньої Світлогірської сільської ради. Фактичний стан земельних ділянок знаходиться у задовільному стані.

Додатковою угодою до договору оренди земельних часток (паїв) №1 від 24.03.2021 року, в зв`язку з оформленням спадкових прав спадкоємцями ОСОБА_1 , на земельну частку (пай) площею 4,45 га, яка входить до земельного масиву невитребуваних паїв, сторонами в червні 2021 року було внесено зміни до п. 2 та 7 договору та змінено площу земельних ділянок на 42,78 га (11 ділянок) невитребувані земельні частки (паї) і розмір орендної плати на 147291,54 грн. (3443,00 грн. за 1 га) на рік, що становить 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Матеріали справи свідчать, що 27.08.2021 року позивач звернувся до Кобеляцької міської ради з листом-повідомленням, в якому просив поновити на новий строк договір оренди земельних часток (паїв) №1 від 24.03.2021 року. До листа-повідомлення позивачем додано проект додаткової угоди.

Як зазначає позивач у позові, відповідачем, без вказівки про причини, не прийнято рішення про продовження дії договірних відносин з позивачем та не прийнято рішення про відмову від продовження правовідносин між сторонами спірного договору. Дана обставина стала підставою для звернення позивача з позовом до суду у даній справі.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 80 Земельного Кодексу України, суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до вимог ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

У відповідності до ст. 8 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно та в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч. 3 ст. 792 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.1, 2 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 1 та 9 ст. 93 Земельного кодексу України).

Поняття договору оренди землі визначено ст. 13 Закону України «Про оренду землі», за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі»).

Предметом даного спору є вимога про поновлення договору оренди землі, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди в редакції, запропонованій позивачем, на підставі приписів ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Так, згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2 ст. 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3 ст. 33 цього Закону).

Відповідно до ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 зазначеного Закону).

При цьому ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 8, 9 ст. 33 вказаного Закону).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що ст. 33 Закону України «Про оренду землі» було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець на той час ототожнював поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої ч. 1-5, так і для підстави, передбаченої ч. 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені ч. 2 ст. 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди.

Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк).

Орендодавець, розглянувши у місячний строк таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення такого договору шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).

Необхідно також наголосити, що таке звернення повинно бути вчинене у строк встановлений самим договором оренди, проте не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди.

Перевагу має договірний строк, визначений та встановлений сторонами в договорі оренди землі, оскільки відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами

Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду від 03.02.2021 року у справі № 915/1003/20.

Орендодавець, розглянувши у місячний строк таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення такого договору шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто, виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або надсиланню листа-повідомлення про наявність заперечень щодо такого поновлення договору має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди.

Матеріали справи свідчать, що 27.08.2021 року, тобто у належний строк передбачений договором, позивач звернувся до Кобеляцької міської ради з листом-повідомленням, в якому просив поновити на новий строк договір оренди земельних часток (паїв) №1 від 24.03.2021 року. До листа-повідомлення позивачем додано проект додаткової угоди (2 екземпляри).

Листом №02-19/2374 від 24.11.2021 року Кобеляцькою міською радою було повідомлено позивача про неприйняття рішення про поновлення на новий строк договору оренди земельних часток (паїв) №1 від 24.03.2021 року.

Надаючи оцінку вказаному листу і обставинам справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що мало місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Так, необхідно врахувати строки, а саме: орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди.

Наразі такий місячний строк дотримано не було. Лист №02-19/2374, який суд першої інстанції кваліфікував як відмову, було направлено через 2 місяці після встановленого строку.

У разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» обов`язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення, поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Необхідно врахувати те, що за наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Однак, з тексту листа однозначно не вбачається, що це відмова у продовжені договору оренди чи укладені додаткової угоди, або що наявні якісь невідповідності приписам законодавства у проекті. У листі містить інформація про те, що питання про укладення додаткової угоди до договору оренди землі було винесено на розгляд пленарного засідання і за результатами голосування не набрало кількісті голосів, тобто рішення є неприйнятим.

Колегія суддів відмічає, що не прийняття рішення радою за кількістю голосів не є тотожним поняттю щодо запереченню чи відмові у продовженні договору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Згідно ст.3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є одними із фундаментальних засад цивільного права, спрямованими, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

Законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен iз них зобов`язаний сумлінно здійснювати своi цивiльнi права та виконувати цивiльнi обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб.

Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі», добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

Отже, наявність в даному випадку завчасного письмового повідомлення як орендаря про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, свідчить про добросовісність орендаря та завчасну обізнаність орендодавця про такий факт. У той час небажання орендодавця продовжувати договірнi вiдносини щодо оренди землі, потребувало від нього направлення у визначений у законі строк орендарю листа-повідомлення про таке рішення. Інакше кажучи, відсутність у місячний термін (на який звертав увагу і Верховний Суд у постанові Великої Палати від 31.08.2021 року у справі №903/1030/19), листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землi можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше.

Дійсно, таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додатковоi угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року у справах №313/350/16-ц i №159/5756/18). Крім цього, аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20.10.2021 року у справі №126/2527/19 (провадження №61-10973c?21).

Судом першої інстанції були досліджені та залишені поза увагою докази з яких чітко вбачається те, що після направлення відповідачу Кобеляцькій міській раді заяви з додатковою угодою про намір скористатися переважним правом оренди, вiдповiдачем не вчинялись будь-які дії, якi свiдчили б про виявлення орендодавцем саме незгоди у поновленні договору оренди, направленоi орендарю у місячний строк.

З листа відповідача від 08.11.2021 року №02-19/2251 вбачається, що питання про розгляд заяви щодо укладення додаткової угоди до договору оренди землі було винесено на розгляд пленарного засідання, яке відбулося 29.10.2021 року, та за результатами голосування проект рішення по даному питанню не набрало необхідної кількості голосів депутатів. При цьому зі змісту даного листа випливає, що відповідачем - Кобеляцькою міською радою не наведено беззаперечноi незгоди (заперечень) про поновлення договору оренди земельної ділянки та будь-яких заперечень, чи претензії до орендаря.

Тобто, колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що винесення рішення про поновлення договору на розгляд ради навпаки свідчить про відсутність заперечень щодо умов наданих у проекті додаткової угоди і у поновлені договору.

До того ж норма ст. 33 Закону України «Про оренду землі» щодо відмови у продовженні строку дії договору не передбачає обов`язкового винесення саме рішення.

Відповідачем не доведено, а матерiали справи не містять доказів про прийняття ним анi рiшення щодо відмови у продовженні строку дії договору оренди землі, як ненормативного акту індивідуального характеру, анi у передбачений законом строк, листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, як того вимагає ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Щодо істотних умов договору і строку на який поновлюється договір, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановив суд першої інстанції, у проекті додаткової угоди про поновлення договору оренди земельних часток (паїв) №1 від 24.03.2021 року, позивач пропонує поновити спірний договір на новий строк до 31.12.2022 року на тих самих умовах, тобто на 1 рік з моменту закінчення його терміну дії. Згідно умов пунктів 6 та 31 договору оренди земельних часток (паїв) №1 від 24.03.2021 року цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021 року. Таким чином, термін дії договору було визначено сторонами з 24.03.2021 року по 31.12.2021 року, тобто на 9 місяців та 8 днів. Таким чином, місцевий господарський суд зробив висновок, що позивачем в односторонньому порядку змінено строк дії договору на 1 рік з 31.12.2021 року по 31.12.2022 року та заявлено позовні вимоги про поновлення договору оренди на інших умовах, ніж визначені в спірному договорі.

Проте, перевіривши матеріали справи, колегія суддів наразі приймає позицію апелянта.

Так, за змістом договору оренди земельних часток (паїв) №1 вiд 24.03.2021 року, про намір укласти його на новий термiн, орендар повинен повідомити орендодавця не пізніше ніж за 4 місяці до закінчення строку дії договору, тобто до 1 вересня 2021 року. Матеріалами справи підтверджується, що орендар такі дії вчинив у належному порядку та строки.

У тексті договору оренди зазначено, що він є строковим і визначено тільки дату до якої договір є укладеним, при цьому відсутнє посилання, що договір діє рік, два або 9 місяців та 8 днів. Надаючи проект додаткової угоди про продовження договору оренди, орендар лише відобразив тотожний зміст пункту договору щодо дати до якої договір є укладеним.

З наданого проекту додаткової угоди не вбачається зазначення дати укладення додаткової угоди до договору. Такі дії обумовлені тим, що орендар не може впливати на процедури Кобеляцької міської ради, які можуть бути довготривалими, підтвердженням чого є укладення договору оренди земельних часток (паїв) №1, яке було розпочато за декілька місяців до 2020 року, але підписаний орендодавцем він був лише 24.03.2021 року.

Пунктом 3 додаткової угоди передбачено набрання нею чинності з моменту підписання сторонами, а враховуючи, що орендодавцем є міська рада, цей момент перш за все визначається нею і залежить від її процедур. Отже, прохаючи укласти договір на новий строк шляхом його поновлення, орендар надав проект договору з відкритою (непроставленою) датою та не вказуючи у жодному з пунктів на зміну строку.

Посилання на змінену умов договору спростовується листами відповідача №02-19/2374 вiд 24.11.2021 року та №02-19/2553 від 14.12.2021 року та й послідуючими, які він направляв орендарю в квітні 2022 року i де жодним чином не зазначалось про зміну умов, а лише вказувалось на те, що депутати не проголосували з даного питання (відсутність кількість голосів).

Колегія суддів ставиться критично до посилань на правову позицію Верховного Суду у справі №908/2314/18, оскільки матеріалами справи не підтверджується обставина пропонування зміни істотних умов договору, а дана правова позиція стосується недосягнення згоди, тобто коли одна сторона запропонувала їх змінити, а інша вiдмовилася від цього.

Щодо обліку, реєстрації та висновку суду першої інстанції, що право оренди невитребуваних земельних часток (паїв) у позивача не виникло, слід вказати таке.

Як вказує позивач і фактично не заперечував відповідач, орендар надав орендодавцю 2 екземпляри договору оренди земельних часток (паїв) №1 вiд 24.03.2021 року.

Пунктом 3 Порядку №119 визначено, що для реєстрації договору оренди земельної частки (паю) орендодавець подає особисто або надсилає поштою до вiдповiдного виконавчого комітету органу місцевого самоврядування договір оренди у двох примірниках, сертифікат на право на земельну частку (пай). Виконавчий комітет сiльської, селищної, міської ради перевіряє у дводенний термін подані документи, реєструє або готує обґрунтований висновок про відмову в реєстрації.

Отже, виходячи з цих приписів, фактично Кобеляцька міська рада отримавши два примірника договору, підписавши їх зі своєї сторони, повинна була облікувати цей договір, а його необлікування при фактичному використанні орендарем земельної ділянки, сплати на протязі усiх років орендної плати та належному i добросовісному виконанні своїх обов`язків за таким договором є явно несправедливим і суперечить принципу рacta sunt servanda, допускаючи ухилення від виконання зобов`язань за договором за нічим не обмеженим розсудом однієi зі сторін договору.

Укладення договору оренди земельних часток (паїв) на протязі декількох років підряд, очевидно свідчить про намір сторін на момент його укладення забезпечити тривалу стабільність свого становища в цих правовідносинах і в такому випадку визначений приписами нормативно-правових актів обов`язок орендодавця по його облікуванню (реєстрації), та намагання таким чином через декілька років від початку строку оренди відмовитися від укладеного на підставі вiдповiдних рішень сесії Кобеляцької міської ради договору, не можна вважати добросовісним.

Матеріали справи містять довідку №02-26/296 від 10.02.2022 року складену вiдповiдачем зі звiтності облiку земель та розподiл iх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, на підставі реєстрів договорів оренди СФГ «Шанс» на території Кобеляцькоi міської ради, в якій відповідач підтвердив легітимність договору оренди, вказавши про використання позивачем на умовах оренди 42,7800 га невитребуваних паїв.

Необґрунтованим є також твердження про те, що орендар порушував умови договору оренди шляхом несплати чи несвоєчасної сплати орендних платежів, оскільки повнота та достовірність такої сплати підтверджується платіжними дорученнями про сплату орендної плати за невитребувані паї за 2021 рік в сумі 156863,57 грн., податковою декларацією вiд 18.02.2022 року.

Позивач, укладаючи договір оренди земельних часток (паїв) №1 від 24.03.2021 року, щодо якого були винесені відповідні рішення органу місцевого самоврядування, мав законне сподівання, що цей орган влади виконав приписи п. 3 Порядку №119 вiд 24.01.2000 року і виконав обов`язок по реєстрації договору оренди земельної частки (паю), і матиме право на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди. Правомірні очікування та сподівання є додатковою частиною майнових прав, наданих владним органом за орендним договором. Наразі наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна, як особи, яка жодних порушень не вчинила, а належним чином виконувала свої обов`язки за договором.

Суд першої інстанції на вищевказані обставини уваги не звернув та прийшов до необґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, що згідно із ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування такого рішення з прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Вказане свідчить про те, що апеляційна позивача підлягає задоволенню.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають перерозподілу відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 77, 86, 129, 269, 270, п. 2 ст. 275, п.п.1, 4 ч.1 ст. 277, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Шанс» задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 13.09.2022 року у справі №917/129/22 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким позов Селянського (фермерського) господарства «Шанс» задовольнити.

Визнати укладеною додаткову угоду до договору №1 оренди земельних часток (паїв) від 24.03.2021 року в наступній редакції:

«ДОДАТКОВА УГОДА

про поновлення договору №1 оренди земельних пасток (паїв)

вiд 24.03.2021 року

м. Кобеляки «___»

ОРЕНДОДАВЕЦЬ: Виконавчий комітет Кобеляцької міської ради, Код ЄДРПОУ 04057304, Полтавської обл., Полтавського р-н., м. Кобеляки, вул. Касяна, 29,39200, в особі Копельця Олександра Олександровича, Кобеляцького міського голови, що діє відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення другої позачергової сесії Кобеляцької міської ради восьмого скликання від 17.12.2020 р. №4 «Про створення юридичної особи - Виконавчого комітету Кобеляцької міської ради та затвердження Положення про Виконавчий комітет Кобеляцької міської ради», 21051562@gmail.gov.ua, з одного боку, та

ОРЕНДАР: Селянське (фермерське) господарство «Шанс», в особі голови господарства Струка Володимира Миколайовича, (надалі - Орендар), який діє на підставі Статуту селянського (фермерського) господарства «Шанс», уклали цю додаткову угоду до договору №1 оренди земельних часток (паїв) від 24 березня 2021 року про нижченаведене:

1. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та рішення сьомої сесії Кобеляцької міської ради Полтавської області восьмого скликання №49 від 26 березня 2021 року «Про надання права Кобеляцькому міському голові в міжсесійний період на укладення та підписання договорів оренди землi та додаткових угод щодо використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв) Сторони вирішили поновити на новий строк (до 31 грудня 2022 року) на тих самих умовах Договір №1 оренди земельних часток (паїв) від 24 березня 2021 року площею 42,78 га (11 ділянок).

2. Цю додаткову угоду укладено у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у Орендодавця, другий - у Орендаря.

3. Ця додаткова угода набирає чинності з моменту підписання сторонами та її облікування Кобеляцькою міською радою.

Реквізити сторін

Орендодавець: Виконавчий комітет Кобеляцької міської ради Місцезнаходження: 39200, м. Кобеляки, Полтавська область, вул. Касяна, 29 IBAN UA 7282001720344270001 000 104620 ДКСУ м. Київ Підпис Орендар: Селянське (фермерське) господарство «Шанс» Місцезнаходження: 39245, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Солошине, ШН 2106647 716139, код ЄДРПОУ 21066477, С-во ПДВ № 17 16134500008, p/p LIA 103808050000000026000129934 Райфайзен Банк «Аваль» м. Київ МФО 380805 Підпис

Стягнути з Кобеляцької міської ради (вул. Касьяна, 29, м.Кобеляки, Полтавський район, Полтавська область, 39200, код ЄДРПОУ: 21051562) на користь Селянського (фермерського) господарства «Шанс» (с.Солошине, Полтавський район, Полтавська область, 39245, код ЄДРПОУ: 21066477) судові витрати за подання позовної заяви у розмірі 2481,00 грн. та судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 3721,50 грн.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 25.01.2023 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя В.В. Россолов

Суддя І.А. Шутенко