Рішення

від 17.01.2023 по справі 903/865/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 січня 2023 року Справа № 903/865/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Енерго Системс"

до відповідача: Приватного підприємства Захід

про стягнення 604 900грн

за відсутності учасників справи

встановив: ТОВ "Захід Енерго Системс" (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з ПП Захід (відповідача) 604 900грн. заборгованості за поставлений товар.

Також, просив стягнути з відповідача судові витрати по справі. Зазначив, що попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести складаються з 9073грн. 50коп. судового збору та 20000грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати поставленого товару згідно податкових накладних №20 від 31.10.2019 та №21 від 30.11.2019р.

23.11.2022 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про відстрочку сплати судового збору, в якому останній, посилаючись на введення на території України воєнного стану та перебування товариства у скрутному матеріальному становищі, просить відстрочити сплату судового збору до дати проведення у справі підготовчого судового засідання. До клопотання позивач додав копію фінансової звітності підприємства за 2020-2021 роки.

28.11.2022р. позивач подав клопотання про долучення документів (копій претензій) та клопотання про витребування звітності, в якому позивач просив суд:

- витребувати у Приватного підприємства "Захід" (код ЄДРПОУ 20132169, індивідуальний податковий номер 201321603076) копії матеріалів податкової звітності щодо відображення податкового кредиту за податковими накладними №9328614296 та №9328608073.

- витребувати у Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (43010, м. Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 44106679) інформацію щодо податкової звітності Приватного підприємства "Захід" (код ЄДРПОУ 20132169, індивідуальний податковий номер 201321603076) щодо відображення податкового кредиту за податковими накладними № 9328614296 та № 9328608073.

Ухвалою суду від 28.11.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 20.12.2022р. Постановлено відстрочити ТОВ "Захід Енерго Системс" сплату судового збору у розмірі 9073грн 50 коп до дати проведення у справі першого підготовчого засідання, а саме до 20.12.2022р. включно. Зобов`язано ТОВ "Захід Енерго Системс" у встановлені строки надати суду докази сплати судового збору у розмірі 9073грн 50 коп.

15.12.2022р. представник позивача надіслав на адресу суду клопотання про сплату судового збору (вх.№01-57/6928/22), до якого долучив квитанцію про сплату судового збору в розмірі 9073грн. 50коп.

16.12.2022р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх.№01-57/6961/22), в якому заперечив проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначив, що договір поставки № 01/08-В від 01.08.2019 року, на який посилається позивач, ПП «Захід» не підписувало, текст такого договору відсутній. А тому вимоги позивача, з посиланням саме на договір поставки є повністю безпідставними, оскільки такий договір не міг створити для ПП «Захід» відповідні зобов`язання з оплати за отриманий товар. Позивач не зазначив, яким чином поставлялася вугільна продукція і в якому місці здійснювалося приймання товару по кількості і якості. ПП «Захід» вважає, що ТОВ «Захід Енерго Системо» не надало жодного доказу (первинних документів) реальності здійснення поставки вугільної продукції (видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, технічний паспорт, сертифікат якості продукції, яка мала поставлятися).

Позивач у підготовче судове засідання не з`явився, відповіді на відзив не надав.

У підготовчому судовому засіданні 20.12.2022 представник відповідача заперечив щодо клопотання позивача про витребування звітності та зазначив, що позивач просить витребувати копії матеріалів податкової звітності щодо відображення податкового кредиту за податковими накладними № 9328614296 та № 9328608073, які не зазначені в позові та не стосуються даної справи.

Судом встановлено, що податкові накладні №9328614296 та №9328608073, щодо яких позивач просить витребувати податкову звітність, не зазначені в позові та не обґрунтовують вимог, викладених у позовній заяві.

З урахуванням вимог ГПК України щодо витребування доказів, суд залишив без задоволення клопотання позивача про витребування податкової звітності.

Враховуючи відсутність інших клопотань та заяв сторін, ухвалою суду від 20.12.2022 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті "17" січня 2023 р.

26.12.2022 до суду повторно надійшло клопотання позивача про витребування звітності, в якому позивач просив суд:

- витребувати у Приватного підприємства "Захід" копії матеріалів податкової звітності щодо відображення податкового кредиту за податковими накладними №20 від 31.10.2019 на суму 264500грн та №21 від 30.11.2019 на суму 340400грн.

- витребувати у Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (43010, м. Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 44106679) інформацію щодо податкової звітності Приватного підприємства "Захід" щодо відображення податкового кредиту за податковими накладними №20 від 31.10.2019 на суму 264500грн та №21 від 30.11.2019 на суму 340400грн.

У клопотанні позивач зазначив, що дана звітність підтвердить факт отримання відповідачем податкового кредиту та матеріальних цінностей, а відповідно і наявність зобов`язання перед позивачем.

Оскільки ухвалою суду від 20.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, суд, в порядку ч.2 ст.207 ГПК України, залишає клопотання позивача про витребування звітності без розгляду.

17.01.2023 від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Також, 17.01.2023 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши клопотання сторін, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін та залишення без задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи з огляду на таке.

Частинами 1 та 3 ст.202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Судом встановлено, що позовна заява та інші заяви від імені позивача підписані його керівником.

У клопотанні про відкладення судового засідання позивач послався на зайнятість його представника в іншому судовому засіданні, проте не надав суду відповідних доказів. Також позивач не надав суду доказів наявності у позивача іншого представника (довіреність, ордер на надання правової допомоги) та доказів неможливості прибуття такого представника у судове засідання.

Оскільки явка учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.

Згідно твердження позивача 01.08.2019 між ТОВ «Захід Енерго Системс» (далі - позивач) та ПП «Захід» (далі - відповідач) було укладено договір поставки № 01/08-В, згідно якого Позивач поставив Відповідачу вугілля кам`яне «Г» у кількості 263 тонн по ціні 2300 грн. за 1 тонну на загальну суму 604 900 гривень.

Примірник договору поставки № 01/08-В від 01.08.2019р. позивач суду не надав та вказує, що два підписані позивачем примірники даного договору були надіслані відповідачу для підпису, однак повернуті останнім не були.

Щодо факту наявності договірних відносин між сторонами та поставки товару, позивач посилається на податкову накладну №20 від 31.10.2019 на суму 264500 грн. та податкову накладну №21 від 30.11.2019 на суму 340400 грн. Вказані податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

01.09.2020, 18.01.2022 та 25.09.2022 позивачем на адресу відповідача були надіслані претензії №1, №2, №3 з вимогою перерахувати 604900грн за поставлений товар, що підтверджується поштовими накладними та описами вкладення до цінного листа, які містяться в матеріалах справи.

Позивач зазначає, що станом на дату подання позову, відповідачем свої зобов`язання не виконані та не припинені, а тому заборгованість ПП "Захід" перед ТОВ "Захід Енерго Системс" за поставлений товар становить 604600грн.

Посилаючись на загальні положення законодавства щодо виконання зобовязань позивач просить суд стягнути з відповідача 604600грн.

У відзиві на позов відповідач заперечує проти позовних вимог та зазначає, що Договір поставки № 01/08-В від 01.08.2019 ПП "Захід" не підписувало та не отримувало від позивача вугільну продукцію.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначено у ст. ст. 642- 643 Цивільного кодексу України.

У ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Засади свободи договору викладено у ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, згідно з якими свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, законодавець разом із тим у Цивільному кодексі України визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 1 та ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 1, 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України в редакції станом на серпень 2019 р.).

Крім того, загальний порядок укладення господарських договорів встановлено ст. 181 Господарського кодексу України (в редакції станом на серпень 2019 р.), згідно якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Підписаного сторонами примірнику договору поставки №01/08-В від 01.08.2019 позивачем суду не надано, так як і не недано доказів напрвлення такого договору відповідачу.

В матеріалах справи містяться лише підписані директором ТОВ "Захід Енерго Системс" податкові накладні №20 від 31.10.2019 та №21 від 30.11.2019р., з посиланням на договір поставки від 01.08.2019 №01/08-В та претензії ТОВ "Захід Енерго Системс" про сплату 604900грн, які надсилалися відповідачу. Відповіді на надіслані претензії відповідачем не надано.

Згідно з п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Пунктами 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (в редакції станом на серпень 2019р.) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Доказів того, що договір поставки був укладений сторонами усно або у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, матеріали справи не містять.

Враховуючи зазначене, суд вважає недоведеним позивачем факт укладення Договору поставки № 01/08-В від 01.08.2019.

Згідно ст. 1 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами ст. 9 зазначеного Закону (в редакції станом на серпень 2019 р.) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Позивачем не надано суду первинних документів (рахунків, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, подорожніх листів тощо) щодо підтвердження факту існування господарських правовідносин між ТОВ Захід Енерго Системс" та ПП "Захід".

При цьому, суд зазначає, що ведення первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, є обов`язковим для всіх суб`єктів господарської діяльності незалежно від форм власності.

Суд зауважує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, окрім обставин оформлення первинних документів, суд має дослідити наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

Таким чином, у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 р. у справі N 905/49/15, від 29.11.2019 р. у справі N 914/2267/18.

Як доказ, податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та прийняття цього товару покупцем.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 р. у справі N 916/922/19.

Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі слід враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 названого Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Але, як вбачається із зазначених положень законодавства, первісною обставиною для складання податкової накладеної є здійснення господарської операції з постачання товарів/послуг та оформлення зазначеної господарської операції первинною бухгалтерською документацією, та як наслідок проведення такої операції - складання податкової накладної та її реєстрація.

Доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця (висновок, викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі N 804/15389/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі N 925/291/18).

Таким чином, наявність податкової накладної та її реєстрація, за відсутності належним чином оформлених інших первинних бухгалтерських документів, жодним чином не підтверджує факт поставки товару, а тим більше факт існування правовідносин за конкретним договором поставки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17 вказано, що податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є підставою лише для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту та не є документами, які підтверджують факт отримання відповідачем товару та наявності у нього заборгованості перед позивачем. Фактом підтвердження господарської операції є первинні документи.

На підтвердження факту здійснення господарської операції та виникнення договірних відносин, позивач посилається лише на податкові накладні та надіслані відповідачу претензії, які, з огляду на вищезазначене, не можуть бути належними доказами поставки товару відповідачу та виникнення в останнього обов`язку щодо здійснення розрахунків за товар.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ "Захід Енерго Системс" є необгрунтованими та безпідставними, а в позові слід відмовити повністю.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 13, частиною 1 ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

У позові відмовити повністю.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 27.01.2023.

СуддяО. Г. Слободян