Рішення

від 26.01.2023 по справі 904/3288/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2023м. ДніпроСправа № 904/3288/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Харсел" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9А; ідентифікаційний код 37950949)

до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, місто Кривий Ріг Дніпропетровської області; ідентифікаційний код 00191023)

про стягнення 77 480 грн. 70 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Приватне підприємство "Харсел" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3193/22 від 29.09.2022) про стягнення з відповідача - Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" 77 480 грн. 70 коп., що складає 62 335 грн. 50 коп. - заборгованість за ресурси, поставлені за Договором поставки від 26.08.2021 №868, 4 506 грн. 46 коп. - пені, 1 070 грн. 67 коп. - 3% річних та 9 568 грн. 07 коп. - інфляційні втрати.

Також просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати на правову допомогу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Позивач у клопотанні (вх.№34502/22 від 17.10.2022) просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. 00 коп.

Відповідач у відзиві (вх.№35595/22 від 24.10.2022) на позовну заяву просить в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі та посилається на те, що: - строки оплати за поставлені ресурси позивач помилково обчислює від дати роздруківки видаткових накладних; - відповідно до умов пункту 5 специфікацій від 29.10.2021 №3, від 01.02.2022 №6, від 03.03.2022 №8 термін оплати ресурсів сторони погодили протягом 14 календарних днів з дати поставки ресурсів на склад покупця; - відповідно до пункту 6.5. Договору зобов`язання постачальника щодо поставки ресурсів не вважаються виконаними до надання документів, зазначених в пункту 6.4. Договору; - оскільки позивачем документи разом з товаром не передавалися, належних та допустимих доказів протилежного позивач не надав, строк оплати за поставлені ресурси повинен обчислюватися від дати виконання зобов`язання щодо поставки ресурсів та передачі документів, визначених пунктом 6.4. Договору; - на думку відповідача, повинен бути транспортний документ, передбачений пунктом 2.5. Договору або будь - який інший належний та допустимий доказ, що доводить саме поставки ресурсів на склад покупця; - позовна заява не містить доказу обставин поставки та/або звернення позивачем до відповідача за підтвердженням факту поставки ресурсів на склад покупця; - позовні вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню; - видаткові накладні №36 від 09.02.2022, №77 від 23.02.2022, №80 від 23.03.2022 складені/роздруковані у м. Запоріжжі, про що свідчить відповідний реквізити "Місце складання: м. Запоріжжя"; - у видаткових накладних відсутня дата отримання ресурсів покупцем; - позивачем не доведений факт поставки ресурсів саме відповідачу; - на думку відповідача, в цій справі підлягають встановленню наявність та обсяг повноважень осіб на підписання видаткових накладних №36 від 09.02.2022, №77 від 23.02.2022, №80 від 23.03.2022; - підстави до притягнення відповідача до відповідальності шляхом стягнення неустойки - відсутні; - підстави для нарахування інфляційних та 3% річних - відсутні; - в разі вирішення спору на користь позивача в частині стягнення неустойки, відповідач просить суд зменшити її розмір на розсуд суду у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та вимушеним переходом підприємства відповідача в режим простою.

З урахуванням предмету та підстав позову у даній справи, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Приватним підприємством "Харсел", як постачальником, та відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", як покупцем, було укладено Договір поставки від 26.08.2021 №868 (надалі Договір) (а.с.5-9).

Пунктом 1.1. Договору визначено, що постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти і оплатити ТМЦ (далі - ресурси) на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1. Договору кількість, номенклатура ресурсів вказуються в специфікаціях до цього Договору, що є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 3.1. Договору поставка ресурсів здійснюється видами транспорту, зазначеними в специфікаціях; постачальник зобов`язується поставити ресурси на умовах поставки, зазначених в специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що терміни поставки ресурсів вказуються в специфікаціях. У разі поставки ресурсів відповідно до графіка - графік оформляється як додаток до цього Договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 5.2. Договору оплата за поставлені ресурси буде проводитися протягом терміну, зазначеного в специфікації, який обчислюється з дати поставки ресурсів.

Згідно з пунктом 6.4. Договору постачальник зобов`язаний надати покупцю до початку приймання ресурсів оригінали наступних документів: - рахунок на оплату ресурсів; - транспортні та супровідні документи; - сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (в разі, якщо постачальник не є виробником); - пакувальні документи; - сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки(в передбачених законодавством випадках); - акт прийому - передачі та/або видаткову накладну ресурсів (в 2-х примірниках), оформлений з боку постачальника.

Пунктом 6.4.1. Договору визначено, що постачальник зобов`язаний з дотриманням вимог чинного законодавства (зокрема, із застосуванням відображеного в установленому порядку цифрового підпису уповноваженої постачальником особи і спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується для реєстрації податкових накладних), здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних:

- податкової накладної на всю суму, що виникли у постачальника податкових зобов`язань з ПДВ - з дотриманням термінів, передбачених чинним законодавством, але не пізніше 5-го числа календарного місяця, що настає за місяцем виникнення податкових зобов`язань з ПДВ;

- розрахунку коригування до податкової накладної на всю суму збільшення компенсації вартості ресурсів - з дотриманням термінів, передбачених чинним законодавством, але не пізніше 5-го числа календарного місяця, що настає за місяцем зазначеного збільшення суми компенсації вартості.

Цей Договір діє до 31.08.2023 року; закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) за цим Договором (пункт 10.5. Договору).

В подальшому сторонами було підписано специфікації до Договору (від 29.10.2021 №3, від 01.02.2022 №6, від 03.03.2022 №8). Відповідно до пункту 5 специфікацій термін оплати: протягом 14-ти календарних днів з дати поставки ресурсів на склад покупця.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу ресурси в на суму 62 335 грн. 50 коп., про що свідчать копії видаткових накладних, а саме:

- від 09.02.2022 №36 на загальну суму 50 782 грн. 48 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.16);

- від 23.02.2022 №77 на загальну суму 1 688 грн. 40 коп.. з урахуванням ПДВ (а.с.16);

- від 23.03.2022 №80 на загальну суму 9 864 грн. 62 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.15).

В матеріалах справи містяться копії рахунків на оплату на загальну суму 62 335 грн. 50 коп., а саме:

- від 09.02.2022 №38 на загальну суму 50 782 грн. 48 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.15);

- від 11.02.2022 №91 на загальну суму 1 688 грн. 40 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.14);

- від 23.03.2022 №128 на загальну суму 9 864 грн. 62 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.14).

Також в матеріалах справи наявна копія довіреності від 04.01.2022 №5/14, якою Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" уповноважує повірених осіб вчиняти від імені товариства наступні дії щодо: - отримання від імені товариства будь - яких товарів, матеріалів, сировини та інших товарно-матеріальних цінностей, які відпускаються товариству установами, організаціями. підприємствами, товариствами, їхніми філіями для здійснення господарської діяльності; - підписання відповідних первинних бухгалтерських документів (видаткові накладні, акти прийому-передачі, тощо). Вказана довіреність діє з дати її видачі по тридцять перше грудня 2022 року включно (а.с.10).

Окрім того, матеріали справи містять копії податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію, а саме:

- від 09.02.2022 №55 на суму 50 782 грн. 48 коп. (а.с.13);

- від 23.02.2022 №56 на суму 1 688 грн. 40 коп. (а.с.12);

- від 23.03.2022 №89 на суму 9 864 грн. 62 коп. (а.с.11).

Позивач стверджує, що здійснив поставку ресурсів за Договором, проте відповідачем сплату не проведено; відповідач проти позовних вимог заперечує, що і стало причиною спору і звернення до суду.

ОЦІНКА РГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з умов Договору, строк оплати за поставлені ресурси настав:

- за видатковою накладною від 09.02.2022 №36 - 23.02.2022;

- за видатковою накладною від 23.02.2022 №77 - 09.03.2022;

- за видатковою накладною від 23.03.2022 №80 - 06.04.2022.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо; інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо; дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця; права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку; регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні; господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені; у разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами; підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку; відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи; копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов`язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством; вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Отже, судом встановлено, що надані первинні документи, що складені між позивачем та відповідачем в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є такими, що підтверджують здійснення господарських операцій по постачанню позивачем відповідачу товару.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

З урахуванням викладеного з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 62 335 грн. 50 коп. - заборгованості.

Щодо нарахування пені

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання; у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 7.2. Договору у разі порушення більше ніж на 30 календарних днів терміну оплати ресурсів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

Як вбачається, позивачем нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у розмірі 4 506 грн. 46 коп. за загальний період з 23.02.2022 по 27.09.2022.

Проте, відповідно до умов Договору, станом на 23.02.2022 прострочення оплати за товар, поставлений за видатковою накладною від 09.02.2022, не настало, прострочення у даному випадку настало - з 24.02.2022.

Також судом враховано положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, після перерахунку пеня за загальний період з 24.02.2022 по 27.09.2022 складає 4 487 грн. 50 коп., у тому числі по накладним:

- від 09.02.2022 №55 на суму 50 782 грн. 48 коп. - 3 676 грн. 65 коп. (з 24.02.2022 по 23.08.2022);

- від 23.02.2022 №56 на суму 1 688 грн. 40 коп. - 124 грн. 27 коп. (з 10.03.2022 по 09.09.2022);

- від 23.03.2022 №89 на суму 9 864 грн. 62 коп. - 686 грн. 58 коп. (з 07.04.2022 по 27.09.2022)

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 4 487 грн. 50 коп. за загальний період з 24.02.2022 по 27.09.2022.

Щодо зменшення розміру неустойки (пені)

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України).

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила господарське зобов`язання, необхідно оцінити: чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язань боржником; причини неналежного виконання зобов`язання; незначності прострочення; поведінки винної особи, в тому числівжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо.

Як вбачається у спірних правовідносинах, пов`язаних з укладенням та виконанням договору поставки, позивач і відповідач виступали як господарюючі суб`єкти, і вони несуть відповідний ризик під час здійснення такої господарської діяльності. Зменшення за клопотанням сторони розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань, кореспондується з обов`язком сторони, до якої відповідна санкція застосовується, довести на підставі належних і допустимих доказів, згідно із статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України, те, що вони не бажали вчинення таких порушень і що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту.

Відповідачем в порушення вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України таких доказів не надано.

Також суд звертає увагу, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі обставини, стосуються обох сторін договору.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач, як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, приймаючи поставлений позивачем товар усвідомлював необхідність його оплати у передбачені договором строки, з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

Відтак, аргументи відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається позивачем здійснено інфляційні нарахування у розмірі 9 568 грн. 07 коп. за загальний період з 23.02.2022 по 27.09.2022, а також нараховано 3% річних у зв`язку із простроченням оплати за поставлений товар у розмірі 1 070 грн. 67 коп. за загальний період з 23.02.2022 по 27.09.2023.

Після перерахунку розмір інфляційних нарахувань за загальний період з 24.02.2022 по 27.09.2022 склав 10 934 грн. 23 коп., проте з урахуванням того, що позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування в розмірі 9 568 грн. 07 коп., суд погоджується з заявленою сумою.

Після перевірки розрахунку 3% річних за загальний період з 24.02.2022 по 27.09.2022 складають 1 070 грн. 67 коп. у тому числі по накладним:

- від 09.02.2022 №55 на суму 50 782 грн. 48 коп. - 901 грн. 56 коп. (з 24.02.2022 по 27.09.2022);

- від 23.02.2022 №56 на суму 1 688 грн. 40 коп. - 28 грн. 03 коп. (з 10.03.2022 по 27.09.2022);

- від 23.03.2022 №89 на суму 9 864 грн. 62 коп. - 141 грн. 08 коп. (з 07.04.2022 по 27.09.2022).

Щодо заперечень відповідача

Відповідач проти позову заперечує та посилається на те, що відповідно до умов Договору строк оплати за поставлені ресурси не настав, оскільки позивачем документи, зазначені в пункті 6.4. Договору разом з товаром не передавалися.

Проте, заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відповідачем не надано доказів в підтвердження того, що відповідач звертався до позивача з вимогою надання вказаних документів задля своєчасного здійснення розрахунків.

Не погоджується суд також з твердженнями відповідача щодо відсутності факту поставки йому ресурсів, оскільки наявність самих видаткових накладних, підписаних уповноваженими відповідачем особами, свідчать про зворотнє.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд приходить до висновку, що докази позивача є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на їх спростування.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 480 грн. 39 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "Харсел" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9А; ідентифікаційний код 37950949) до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, Тернівський район; ідентифікаційний код 00191023) про стягнення 77 480 грн. 70 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, місто Кривий Ріг Дніпропетровської області, Тернівський район; ідентифікаційний код 00191023) на користь Приватного підприємства "Харсел" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9А; ідентифікаційний код 37950949) 62 335 (шістдесят дві тисячі триста тридцять п`ять) грн. 50 коп. - заборгованості, 4 487 (чотири тисячі чотириста вісімдесят сім) грн. 50 коп. - пені, 1 070 (одна тисяча сімдесят) грн. 67 коп. - 3% річних, 9 568 (дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят вісім) грн. 07 коп. - інфляційних нарахувань та 2 480 (дві тисячі чотириста вісімдесят) грн. 39 коп. - витрат по сплату судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

27.01.2023