Постанова

від 12.05.2023 по справі 904/3288/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2023 року м.Дніпро

Справа № 904/3288/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2023 (прийняте суддею Загинайко Т.В., повне судове рішення складено 27.01.2023) у справі № 904/3288/22

за позовом Приватного підприємства "Харсел"

до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення 77 480 грн. 70 коп.

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст заявлених вимог.

Позивач - Приватне підприємство "Харсел" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" 77 480 грн 70 коп., що складає 62 335 грн 50 коп. - заборгованість за ресурси, поставлені за Договором поставки від 26.08.2021 №868, 4 506 грн 46 коп. - пені, 1 070 грн. 67 коп - 3% річних та 9 568 грн 07 коп. - інфляційні втрати.

2.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2023 у цій справі, позов Приватного підприємства "Харсел" до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 77 480 грн 70 коп. - задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Приватного підприємства "Харсел" 62 335 грн 50 коп - заборгованості, 4 487 грн 50 коп - пені, 1 070 грн 67 коп - 3% річних, 9 568 грн 07 коп - інфляційних нарахувань та 2 480 грн 39 коп - витрат по сплаті судового збору; в решті позовних вимог - відмовлено.

Приймаючи рішення в частині задоволення вимог суд першої інстанції виходив з тих обставин, що позивач здійснив поставку ресурсів за Договором на суму 62 335, 50 грн, проте відповідачем сплату не було проведено.

Після перерахунку розмір інфляційних нарахувань за загальний період з 24.02.2022 по 27.09.2022 склав 10 934 грн. 23 коп., проте з урахуванням того, що позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування в розмірі 9 568 грн. 07 коп., суд погоджується з заявленою сумою.

Після перевірки розрахунку 3% річних за загальний період з 24.02.2022 по 27.09.2022 складають 1 070 грн. 67 коп.

Відмовляючи в частині позовних вимог суд першої інстанції виходив з тих обставин, що в частині стягнення пені, станом на 23.02.2022 прострочення оплати за товар, поставлений за видатковою накладною від 09.02.2022, не настало, прострочення у даному випадку настало - з 24.02.2022.

Також судом враховано положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

3.Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2023 у справі № 904/3288/22, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

4.Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що відповідно до умов п. 5 Специфікацій № 3 від 29.10.2021, № 6 від 01.02.2022, № 8 від 03.03.2022, термін оплати ресурсів сторони погодили протягом 14 календарних днів з дати поставки Ресурсів на склад Покупця.

Проте, позивачем документи разом з товаром не передавалися, належних та допустимих доказів протилежного ні відповідачу, ні суду позивач не надав, строк оплати за поставлені ресурси повинен обчислюватися від дати виконання зобов`язання щодо поставки ресурсів та передачі документів, визначених п. 6.4. Договору.

За доводами скаржника, не зважаючи на прострочення кредитора згідно ст. 613 ЦК України, суд передчасно дійшов висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Апелянт вказує, що видаткові накладні № 36 від 09.02.2022, № 77 від 23.02.2022 та № 80 від 23.03.2022 складені у м. Запоріжжі, про що свідчить відповідний реквізит "Місце складання: м. Запоріжжя". Дати накладних зазначені друкованим способом. А отже, вони доводять лише факт складання/роздруківки видаткових накладних у визначену дату, у м. Запоріжжі. Підписи сторін на видаткових накладних доводять отримання товару певними особами.

Проте, жодний за наведених письмових доказів та наявних в ньому реквізитів не доводить погоджену Сторонами умову здійснення платежу - поставку Ресурсів на склад Покупця.

Таким доказом, на думку відповідача, повинен бути транспортний документ, передбачений п. 2.5. Договору, або будь-який інший належний та допустимий доказ, що доводить саме поставки Ресурсів на склад Покупця.

При цьому, іншим пунктом (п. 9) специфікацій визначено, що вантажеотримувачем є ПРАТ "ПІВНГЗК", м. Кривий Ріг, Україна.

Видаткові накладні № 36 від 09.02.2022, № 77 від 23.02.2022 та № 80 від 23.03.2022 складені/ роздруковані у м. Запоріжжі, про що свідчить відповідний реквізит "Місце складання: м. Запоріжжя".

За доводами скаржника, дати накладних зазначені друкованим способом. А отже, вони доводять лише факт складання/роздруківку накладних у визначену дату, у м. Запоріжжі.

З огляду на зазначене, на думку скаржника, позивачем не доведено належним чином факту наявності обставин (дата поставки), з якими закон та договір пов`язує настання певних правових наслідків для позивача, що також є підставою для відмови у позові в повному обсязі.

Також апелянт вважає, що Довіреність від 04.01.2022 № 5/14 не може вважатися належним та допустимим доказом в даній справі в розумінні вимог статей 76 та 77 ГПК України, оскільки такий доказ не містить підтвердження обставин, на які посилається позивач в частині підтвердження прав працівників ТОВ "МБС" на представництво від імені ПРАТ "ПІВНГЗК" у взаємовідносинах з відповідачем (ПП "Харсел") та вчиняти правочини від імені ПРАТ "ПІВНГЗК" щодо одержання будь-яких товарно-матеріальних цінностей за спірним Договором №868 від 26.08.2021.

Відповідно до частини другої ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє.

Згідно п. 10.9 Договору жодна із сторін не має права передавати третім особам повністю або частково свої права та обов`язки за цим Договором без попередньої письмової згоди іншої Сторони.

Матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження надання позивачем письмової згоди Відповідачу на передачу прав та обов`язків за Договором третім особам, зокрема ТОВ "МБС" за договором про сервісне обслуговування № 4191458521 від 01.04.2021 та виданої на його виконання Довіреності від 04.01.2022 № 5/14.

А отже, працівники ТОВ "МБС" не мали права отримувати Ресурси на виконання спірного Договору на підставі Довіреності від 04.01.2022 № 5/14, виданої на виконання договору про сервісне обслуговування № 4191458521 від 01.04.2021.

На думку відповідача, суд першої інстанції повинен був встановити наявність та обсяг повноважень осіб на підписання видаткових накладних № 36 від 09.02.2022, № 77 від 23.02.2022 та № 80 від 23.03.2022, що судом не було зроблено.

Скаржник вказує, що з аналізу змісту Довіреності від 04.01.2022 № 5/14 не вбачається, на які саме правочини уповноважуються зазначені в ньому повірені.

Також, за доводами скаржника, в порушення приписів ст. 1003 ЦК України не є конкретними і здійсненими визначені Довіреністю від 04.01.2022 № 5/14 юридичні дії стосовно третіх осіб, які повинні здійснювати повірені, а саме:

Отримання від імені Товариства будь-яких товарів, матеріалів, сировини та інших товарно-матеріальних цінностей, які відпускаються (?) Товариству установами, організаціями, підприємствами, товариствами, їхніми філіями для здійснення господарської діяльності;

Підписання відповідних первинних бухгалтерських документів (видаткові накладні, акти прийому-передачі, інше).

5.Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Згідно поданого відзиву Приватне підприємство "Харсел" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Також у клопотанні позивачем було заявлено вимогу про поновлення строку для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Клопотання вмотивовано тим, що останнім днем подачі відзиву, з урахуванням дати отримання ухвали про відкриття апеляційного провадження на електронну пошту (01.03.2023), було 06.03.2023, позивачем у цей день подано відзив через систему Електронний суд, проте через технічний збій, системою відзив було надіслано суду першої інстанції. У зв`язку з чим, позивач був вимушений подати відзив нарочно безпосередньо до канцелярії апеляційного господарського суду.

Враховуючи наведені обставини та короткій термін прострочення подачі відзиву (1 день), колегія суддів вважає за можливе поновити позивачу строк для подачі відзиву.

В обґрунтування відзиву позивач вказує, що на виконання умов Договору, по видатковим накладним, що перелічені у Додатку №1 до позовної заяви, позивач у період з 09.02.2022 по 23.03.2022 здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 62 355, 50 грн.

Товар було отримано відповідачем 09 лютого 2022 року, 23 лютого 2022 року та 23 березня 2022 року, що підтверджується видатковими накладними № 36, № 77 та № 80, які підписані уповноваженою відповідачем особою.

Проте, відповідачем, у строки, передбачені Договором та Специфікаціями, отриманий від позивача товар не оплачений.

За доводами позивача, враховуючи умови Договору та Специфікації щодо визначення сторонами терміну отримання Покупцем поставленого товару та строків оплати після прийняття товару Покупцем, можна зробити висновок, що Позивач виконав в повному обсязі взяті на себе зобов`язання за Договором, а у Відповідача відповідно виник обов`язок сплатити поставлений товар.

Позивач вказує, що відповідач не заперечує сам факт поставки товару за Договором.

Також позивач звертає увагу, що п. 6.4 Договору встановлено, що позивач зобов`язаний надати відповідачу до початку приймання ресурсів оригінали документів.

Товар, зазначений у видаткових накладних, прийнято відповідачем без будь-яких зауважень до їх оформлення, про що свідчить підпис уповноваженої відповідачем особи на видаткових накладних, а отже товар вважається прийнятим покупцем і, відповідно, відповідачем отримано оригінали документів, перелічені у п. 6.4 Договору, а претензій щодо якості, кількості поставлених ресурсів та наданих документів від відповідача не надходило.

Щодо місця складання видаткових накладних позивач зазначає, що у видаткових накладних № 36, № 77 та № 80 зазначено місце складання Запоріжжя, оскільки на момент поставки товару відповідачу місце реєстрації позивача було у м. Запоріжжі, що підтверджується цими видатковими накладними.

Вказане місце складання видаткових накладних не означає, що в цьому місці було прийнято товар.

Крім того, позивач вважає, що в апеляційній скарзі відповідач підмінює поняття "передача прав" та "уповноваження".

Пунктом 10.9 Договору передбачено, що жодна із сторін не має право передавати третім особам повністю або частково свої права та обов`язки за цим Договором без попередньої письмової згоди іншої сторони.

За доводами позивача, у даній справі, ані позивачем, ані відповідачем не відбулась передача вищезазначених прав та обов`язків.

Натомість, відповідач добровільно уповноважив іншу особу прийняти товар, тобто уповноважив особу здійснити від його імені приймання товару, що підтверджується доданими до позову документами.

Позивач вказує, що товар було отримано відповідачем 09 лютого 2022 року, 23 лютого 2022 року та 23 березня 2022 року, що підтверджується видатковими накладними № 36, № 77 та № 80, які підписані уповноваженою відповідачем особою, а саме Шалашною Анжелою Григорівною на підставі Довіреності № 5/14 від 04.01.2022.

Відповідно до Довіреності № 5/14 від 04.01.2022 відповідач уповноважує цією Довіреністю співробітників ТОВ "МБС", яке надає послуги з сервісного обслуговування у сфері супроводу операцій з постачання і роботи з постачальниками, а саме: "... перелік осіб... Шалашна Анжела Григорівна... ".

Відповідно до умов Довіреності, кожна з осіб, перелічена у цій Довіреності у тому числі і Шалашна Анжела Григорівна, має право, діючи окремо один від одного, вчиняти в інтересах Відповідач дії щодо:

Отримання від імені відповідача будь-яких товарів, матеріалів, сировини та інших товарно-матеріальних цінностей, які відпускаються відповідачу;

Підписання відповідних первинних бухгалтерських документів (видаткові накладні, акти прийому-передачі, інше).

Ця Довіреність діє з дати її видачі по 31 грудня 2022 року включно.

Довіреність скріплена печаткою Відповідача та підписом Генерального Директора Відповідача.

На момент отримання товару за вищевказаними видатковими накладними Довіреність була чинною.

6.Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2023 у справі № 904/3288/22; постановлено розгляд справи провести в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін.

13.03.2023 від Приватного підприємства "Харсел" надійшло клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, в якому Приватне підприємство "Харсел" просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на його користь витрати на правничу допомогу, понесені при розгляді справи № 904/3288/22 в суді апеляційної інстанції, у розмірі 10 000, 00 грн.

11.05.2023 відповідно до розпорядження керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду № 622/23 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі № 904/3288/22, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Кузнецова В.О.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2023 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді: Коваль Л.А., суддів: Мороза В.Ф. та Чередка А.Є.

7.Встановлені судом обставини справи.

Між позивачем - Приватним підприємством "Харсел", як постачальником, та відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", як покупцем, було укладено Договір поставки від 26.08.2021 №868 (надалі Договір) (а.с.5-9).

Пунктом 1.1. Договору визначено, що постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти і оплатити ТМЦ (далі - ресурси) на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1. Договору кількість, номенклатура ресурсів вказуються в специфікаціях до цього Договору, що є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 3.1. Договору поставка ресурсів здійснюється видами транспорту, зазначеними в специфікаціях; постачальник зобов`язується поставити ресурси на умовах поставки, зазначених в специфікаціях відповідно до міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що терміни поставки ресурсів вказуються в специфікаціях. У разі поставки ресурсів відповідно до графіка - графік оформляється як додаток до цього Договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 5.2. Договору оплата за поставлені ресурси буде проводитися протягом терміну, зазначеного в специфікації, який обчислюється з дати поставки ресурсів.

Згідно з пунктом 6.4. Договору постачальник зобов`язаний надати покупцю до початку приймання ресурсів оригінали наступних документів: - рахунок на оплату ресурсів; - транспортні та супровідні документи; - сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (в разі, якщо постачальник не є виробником); - пакувальні документи; - сертифікат санітарно-гігієнічного висновку та сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавством випадках); - акт прийому - передачі та/або видаткову накладну ресурсів (в 2-х примірниках), оформлений з боку постачальника.

Пунктом 6.4.1. Договору визначено, що постачальник зобов`язаний з дотриманням вимог чинного законодавства (зокрема, із застосуванням відображеного в установленому порядку цифрового підпису уповноваженої постачальником особи і спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується для реєстрації податкових накладних), здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних:

- податкової накладної на всю суму, що виникли у постачальника податкових зобов`язань з ПДВ - з дотриманням термінів, передбачених чинним законодавством, але не пізніше 5-го числа календарного місяця, що настає за місяцем виникнення податкових зобов`язань з ПДВ;

- розрахунку коригування до податкової накладної на всю суму збільшення компенсації вартості ресурсів - з дотриманням термінів, передбачених чинним законодавством, але не пізніше 5-го числа календарного місяця, що настає за місяцем зазначеного збільшення суми компенсації вартості.

Цей Договір діє до 31.08.2023 року; закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань (в тому числі гарантійних) за цим Договором (пункт 10.5. Договору).

В подальшому сторонами було підписано специфікації до Договору (від 29.10.2021 №3, від 01.02.2022 №6, від 03.03.2022 №8). Відповідно до пункту 5 специфікацій термін оплати: протягом 14-ти календарних днів з дати поставки ресурсів на склад покупця.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу ресурси на суму 62 335 грн. 50 коп., про що свідчать копії видаткових накладних, а саме:

- від 09.02.2022 №36 на загальну суму 50 782 грн. 48 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.16);

- від 23.02.2022 №77 на загальну суму 1 688 грн. 40 коп.. з урахуванням ПДВ (а.с.16);

- від 23.03.2022 №80 на загальну суму 9 864 грн. 62 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.15).

В матеріалах справи містяться копії рахунків на оплату на загальну суму 62 335 грн. 50 коп., а саме:

- від 09.02.2022 №38 на загальну суму 50 782 грн. 48 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.15);

- від 11.02.2022 №91 на загальну суму 1 688 грн. 40 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.14);

- від 23.03.2022 №128 на загальну суму 9 864 грн. 62 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.14).

Також в матеріалах справи наявна копія довіреності від 04.01.2022 №5/14, якою Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" уповноважує повірених осіб вчиняти від імені товариства наступні дії щодо: - отримання від імені товариства будь - яких товарів, матеріалів, сировини та інших товарно-матеріальних цінностей, які відпускаються товариству установами, організаціями. підприємствами, товариствами, їхніми філіями для здійснення господарської діяльності; - підписання відповідних первинних бухгалтерських документів (видаткові накладні, акти прийому-передачі, тощо). Вказана довіреність діє з дати її видачі по тридцять перше грудня 2022 року включно (а.с.10).

Окрім того, матеріали справи містять копії податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію, а саме:

- від 09.02.2022 №55 на суму 50 782 грн. 48 коп. (а.с.13);

- від 23.02.2022 №56 на суму 1 688 грн. 40 коп. (а.с.12);

- від 23.03.2022 №89 на суму 9 864 грн. 62 коп. (а.с.11).

Позивач стверджує, що здійснив поставку ресурсів за Договором, проте відповідачем сплату не проведено; відповідач проти позовних вимог заперечує, що і стало причиною спору і звернення до суду.

8.Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Як зазначено вище, на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв ресурси, які визначено умовами Специфікацій № №3,6,8, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 36 від 09.02.2022, № 77 від 23.02.2022, № 80 від 23.03.2022 та довіреністю № 5/14 від 04.01.2022 (а.с. 10).

Крім того, матеріали справи містять копії податкових накладних та квитанцій про їх реєстрацію, а саме: від 09.02.2022 №55 на суму 50 782 грн. 48 коп.; від 23.02.2022 №56 на суму 1 688 грн. 40 коп.; від 23.03.2022 №89 на суму 9 864 грн. 62 коп.

Відповідач оплату товару, яка мала бути проведена не здійснив, у зв`язку із чим, в останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 62 335 грн. 50 коп.

На час розгляду справи в суді першої інстанції, доказів сплати заборгованості сторонами не надано.

При цьому, відповідачем поставка товару не заперечується.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі у вигляд обов`язку сплатити неустойку.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За своєю правовою природою, неустойка (пеня, штраф) є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання; у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 7.2. Договору у разі порушення більше ніж на 30 календарних днів терміну оплати ресурсів, покупець сплачує пеню в розмірі 0,04% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем нараховано пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у розмірі 4 506 грн. 46 коп. за загальний період з 23.02.2022 по 27.09.2022.

Проте, відповідно до умов Договору, станом на 23.02.2022 прострочення оплати за товар, поставлений за видатковою накладною від 09.02.2022, не настало, прострочення у даному випадку настало - з 24.02.2022.

Також судом враховано положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, після перерахунку пеня за загальний період з 24.02.2022 по 27.09.2022 складає 4 487 грн. 50 коп., у тому числі по накладним:

- від 09.02.2022 №55 на суму 50 782 грн. 48 коп. - 3 676 грн. 65 коп. (з 24.02.2022 по 23.08.2022);

- від 23.02.2022 №56 на суму 1 688 грн. 40 коп. - 124 грн. 27 коп. (з 10.03.2022 по 09.09.2022);

- від 23.03.2022 №89 на суму 9 864 грн. 62 коп. - 686 грн. 58 коп. (з 07.04.2022 по 27.09.2022)

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно того, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 4 487 грн. 50 коп. за загальний період з 24.02.2022 по 27.09.2022.

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається позивачем здійснено інфляційні нарахування у розмірі 9 568 грн. 07 коп. за загальний період з 23.02.2022 по 27.09.2022, а також нараховано 3% річних у зв`язку із простроченням оплати за поставлений товар у розмірі 1 070 грн. 67 коп. за загальний період з 23.02.2022 по 27.09.2023.

Після перерахунку розмір інфляційних нарахувань за загальний період з 24.02.2022 по 27.09.2022 склав 10 934 грн. 23 коп., проте з урахуванням того, що позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування в розмірі 9 568 грн. 07 коп., суд погоджується з заявленою сумою.

Після перевірки розрахунку 3% річних за загальний період з 24.02.2022 по 27.09.2022 складають 1 070 грн. 67 коп. у тому числі по накладним:

- від 09.02.2022 №55 на суму 50 782 грн. 48 коп. - 901 грн. 56 коп. (з 24.02.2022 по 27.09.2022);

- від 23.02.2022 №56 на суму 1 688 грн. 40 коп. - 28 грн. 03 коп. (з 10.03.2022 по 27.09.2022);

- від 23.03.2022 №89 на суму 9 864 грн. 62 коп. - 141 грн. 08 коп. (з 07.04.2022 по 27.09.2022).

Щодо доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умови п. 6.4 Договору, як альтернативу наданню відповідного акта, передбачають оформлення видаткової накладної.

Матеріали справи підтверджують, що на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв ресурси, які визначено умовами Специфікацій №3,6,8, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 36 від 09.02.2022, № 77 від 23.02.2022, № 80 від 23.03.2022 та довіреністю № 5/14 від 04.01.2022.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що зазначення у накладній м. Запоріжжя не свідчить про невірність реквізитів видаткової накладної, а вказує на попереднє місце реєстрації позивача, у зв`язку з чим такі доводи скаржника є необґрунтованими.

Доводи скаржника щодо відсутності повноважень у працівника підприємства на прийняття товару за спірним договором також є безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, товар було отримано відповідачем 09 лютого 2022 року, 23 лютого 2022 року та 23 березня 2022 року, що підтверджується видатковими накладними № 36, № 77 та № 80, які підписані уповноваженою відповідачем особою, а саме Шалашною Анжелою Григорівною на підставі Довіреності № 5/14 від 04.01.2022.

Відповідно до Довіреності № 5/14 від 04.01.2022 відповідач уповноважує цією Довіреністю співробітників ТОВ "МБС", яке надає послуги з сервісного обслуговування у сфері супроводу операцій з постачання і роботи з постачальниками, у тому числі і Шалашну Анжелу Григорівну.

Відповідно до умов Довіреності, кожна з осіб, перелічена у цій Довіреності у тому числі і Шалашна Анжела Григорівна, має право, діючи окремо один від одного, вчиняти в інтересах Відповідач дії щодо:

Отримання від імені відповідача будь-яких товарів, матеріалів, сировини та інших товарно- матеріальних цінностей, які відпускаються відповідачу;

Підписання відповідних первинних бухгалтерських документів (видаткові накладні, акти прийому-передачі, інше).

Ця Довіреність діє з дати її видачі по 31 грудня 2022 року включно.

Довіреність скріплена печаткою Відповідача та підписом Генерального Директора Відповідача.

На момент отримання товару за вищевказаними видатковими накладними Довіреність була чинною. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Таким чином, аргументи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, понесених при розгляді апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено вище, 13.03.2023 до суду надійшло клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу до якого долучено докази понесення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000, 00 грн. Зазначене клопотання було направлено і на адресу апелянта, проте заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу від нього не надійшло.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем було зазначено попередній розмір суми судових витрат, які позивач очікує понести при розгляді даної справи в суді апеляційної інстанції, який становить 10 000, 00 грн витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ч. 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2021 ПП "Харлес", замовник, та Адвокатське об`єднання "Смарт Юрист" уклали договір про надання юридичних послуг № 199.

Пунктом 1.1. Договору визначено, що клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до пункту 3.6. Договору адвокати адвокатського об`єднання, які надають правничу допомогу клієнту в обсязі і на умовах передбачених Договором: Соколов Дмитро Ігорович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3037 видане 18.05.2016, Циганок Роман Олександрович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2392 від 14.11.2011.

Згідно з пунктом 4.1. Договору надання правничої допомоги оплачується в розмірах і на умовах, встановлених Додатком до цього Договору.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що приймання-передача наданих послуг щомісячно оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг, по факту надання послуг, але не пізніше 5 числа кожного місяця, в якому надані послуги. Клієнт протягом 3-х календарних днів з моменту отримання Акту приймання-передачі наданих послуг повинен підписати його і направити адвокатському об`єднанню або надати в цей же строк мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну Акт приймання-передачі наданих послуг вважається прийнятим та підписаним клієнтом і підлягає оплаті клієнтом без заперечень.

Додатком від 01.03.2023 №5 до Договору про надання правничої допомоги №199 від 03.11.2021 визначено, що Адвокатське об`єднання на умовах Договору зобов`язується надати наступні послуги з надання правової допомоги клієнту: супровід адвокатами адвокатського об`єднання у суді апеляційної інстанції справи № 904/3288/22.

Між ПП "Харсел" та Адвокатським об`єднанням "Смарт Юрист" підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 09.03.2023, відповідно до якого вартість наданих послуг складається з надання послуг, що передбачені Додатком № 5 від 01.03.2022 до Договору про надання правничої допомоги № 199 від 03.11.2021.

Всього Адвокатом визначено, що вартість послуг, вказаних у Акті, становить 10 000 гривень 00 копійок.

В матеріалах справи наявний ордер про представництво в Центральному апеляційному господарському суді інтересів позивача адвокатом Циганок Р.О.

Зазначеним адвокатом був поданий відзив на апеляційну скаргу у судових засіданнях адвокат участі не приймав, оскільки справа слухалась у спрощеному провадженні, без виклику сторін.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідачем не заявлено.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України колегія суддів з власної ініціативи не вбачає підстав для присудження на користь позивача всі його витрати на професійну правову допомогу.

На даному етапі здійснюється апеляційний перегляд справи, вказаний адвокат обізнаний з обставинами даної справи, у адвоката була відсутня необхідність здійснювати пошук доказів, судової практики та формувати правову позицію; нових заперечень/обставин та нових доказів відповідачами не наведено.

Окрім того, ознайомлення з апеляційною скаргою відповідача, вивчення вимог чинного законодавства, юридична експертиза зібраних матеріалів по даному питанні охоплюється підготовкою та написанням відзиву на апеляційну скаргу.

Враховуючи відмову у задоволенні апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі у суді апеляційної інстанції та стягнення з відповідача, на користь позивача 3 000, 00 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до ст. 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

9.Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За встановлених обставин справи, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2023 у справі № 904/3288/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2023 у справі № 904/3288/22 залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, місто Кривий Ріг Дніпропетровської області; ідентифікаційний код 00191023) на користь Приватного підприємства "Харсел" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9А; ідентифікаційний код 37950949) 3 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу понесених у суді апеляційної інстанції.

Видачу наказів доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, за винятком випадків передбачених п. 2 ч. 1 ст. 286 ГПК України.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко