Рішення

від 01.12.2022 по справі 906/979/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/979/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Лазаренко О.М. (згідно витягу з ЄДРПОУ);

від відповідача: Терещенко І.Ю. - адвокат, ордер серія АМ №1024233 від 16.05.2022 (в режимі відеоконференції); Шкуратов М.Я. (в режимі відеоконференції);

прокурор: Ревелюк Т.О., посвідчення №058864 від 21.12.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Коростенської міської ради

до ОСОБА_1

про стягнення 180228,35 грн

Виконувач обов`язків керівника Коростенської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Коростенської міської ради звернувся до суду з позовом про стягнення доходу, одержаного від безпідставного збереження майна, згідно якого просить стягнути зі ОСОБА_1 на користь Коростенської міської ради 180228,35 грн збитків у вигляді недоотриманих доходів від використання земельної ділянки площею 0,1426 га, з кадастровим номером 1810700000:01:015:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , без оформлення речових прав на земельну ділянку.

Ухвалою від 08.09.2021 заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків.

Ухвалою від 27.09.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 21.10.2021.

Ухвалою від 21.10.2021 відкладено підготовче засідання на 18.11.2021 та направлено запит відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростенської міської ради про надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою від 18.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та, з урахуванням ч.2 ст. 182 ГПК України, відкладено підготовче засідання на 16.12.2021.

Ухвалою від 16.12.2021 продовжено строк підготовчого провадження, з урахуванням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 та, з метою належного повідомлення відповідача про час та місце підготовчого засідання відкладено підготовче засідання на 10.01.2022.

Ухвалою від 10.01.2022, з урахуванням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та, враховуючи клопотання відповідача, відкладено підготовче засідання на 25.01.2022.

У зв`язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. на лікарняному, справа №906/979/21, призначена на 25.01.2022 об 11:00, в судове засідання не вносилась.

Ухвалою від 16.02.2022 суд призначив підготовче засідання на 03.03.2022.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

З огляду на неприпиняючі повітряні удари ворога у місті Житомир та в Житомирській області та з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників суду та суддів, також враховуючи перебування судді Вельмакіної Т.М. у відпустці, справа в судове засідання 03.03.2022 не вносилася.

10.03.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

25.10.2022 від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності/

Ухвалою від 07.04.2022 суд призначив підготовче засідання на 17.05.2022.

06.05.2022 надійшли заперечення Коростенської окружної прокуратури на заяву та відзив відповідача.

Ухвалою від 17.05.2022, на підставі п.3 ч.2 ст. 183 ГПК України та з урахуванням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд відклав підготовче засідання на 03.06.2022.

Ухвалою від 03.06.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/979/21 до судового розгляду по суті на 24.06.2022.

У зв`язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. на лікарняному, справа №906/979/21 в судове засідання 24.06.2022 о 14:30 не вносилась.

Ухвалою від 25.07.2022 судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.08.2022.

У судових засіданнях суд оголошував перерви: 18.08.2022 до 27.09.2022, 27.09.2022 до 13.10.2022, 13.10.2022 до 03.11.2022.

У зв`язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. на лікарняному, справа №906/979/21, призначена на 03.11.2022, в судове засідання не вносилась.

Ухвалою суду від 14.11.2022 судове засідання призначено на 01.12.2022.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні 01.12.2022 позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач та його представник в судовому засіданні стосовно заявлених позовних вимог заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 200-204, т.1) та у запереченнях на відповідь позивача на відзив (а.с. 246-248, т.1). Також підтримали заяву від 17.03.2022 про застосування строків позовної давності (а.с. 212-215, т.1) щодо стягнення збитків у розмірі 67588,35 грн за період з 11.09.2015 по 15.08.2017 та у розмірі 14224,00 грн саме за період з 20.04.2018 по 24.08.2018.

Прокурор та представник позивача заперечили щодо задоволення заяви про застосування строків позовної давності з підстав, викладених у запереченнях на заяву та відзив відповідача від 04.05.2022 вих. №52-88-1833 (а.с. 219-233, т.1). Вважають, що строк позовної давності не пропущено, оскільки відбулося його переривання у зв`язку з поданням 09.07.2018 Коростенською місцевою прокуратурою Житомирської області в інтересах держави в особі Коростенської міської ради до ОСОБА_1 позову про стягнення збитків за час фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. В усному порядку прокурор уточнила, що у випадку пропуску строку позовної давності, просить визнати причини такого пропуску поважними.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позовна заява мотивована тим, що 14.08.2012 між Коростенською міською радою (позивач/орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Шкуратовим Миколою Яковлевичем (відповідач/орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для комерційного використання (розміщення та обслуговування нежитлової будівлі), яка знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 55-58, т.1).

В оренду передається земельна ділянка площею 0,1426 га, у тому числі 0,1426 га господарського двору (п. 2 договору оренди). На земельній ділянці знаходиться нерухоме майно (п. 3 договору оренди).

Відповідно до п. 7 договору оренди, договір укладено на 3 (три) роки. Після закінчення договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з п.40 договору оренди, останній набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Суд встановив, що за актом прийому - передачі земельної ділянки від 10.09.2012 (а.с.60, т.1), вказану земельну ділянку передано ОСОБА_1 для комерційного використання (розміщення та обслуговування житлової будівлі). Державна реєстрація вказаного договору відбулася 10.09.2012.

За вказаного, строк на який було укладено договір оренди закінчився 10.09.2015.

У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про поновлення вказаного договору на новий строк.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на 18.11.2021 нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності на підставі укладеного договору купівлі-продажу №7031 від 17.08.2006 належить ОСОБА_1 (а.с. 149-150, т.1). Вказане не заперечувалося останнім.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що ФОП Шкуратов М.Я. припинив свою діяльність 14.07.2014 за власним рішенням (а.с. 132, т.1).

Прокурор стверджує, що після закінчення cтроку дії договору оренди, відповідач належним чином не оформив та не здійснив державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку, на якій розташовано об`єкт нерухомого майна, що перебуває у його власності. Вказане не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Коростенська міська рада надсилала ОСОБА_1 попередження від 20.03.2017 вих. №02-14/772 (а.с. 62, т.1) про необхідність укладення договору оренди земельної ділянки та повідомлення від 27.04.2017 вих. №02-14/1201 (а.с. 64, т.1) про необхідність укладення договору про добровільне відшкодування збитків, у зв`язку з використанням земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , без правовстановлюючих документів. Вказані листи отримано відповідачем особисто, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 63, 65, т.1).

Крім того, Коростенська міська рада надсилала ОСОБА_1 повідомлення від 07.06.2017 вих. №02-14/1524 та від 10.07.2017 вих. №02-14/1304 про необхідність з`явитися на комісію по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних внаслідок використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю (а.с. 66, 68, т.1), останнє з яких вручено відповідачу особисто, що підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень (а.с. 69, т.1).

Згідно з актом комісії з визначення розрахунку суми збитків міського бюджету від недоотримання коштів за фактичне землекористування від 15.08.2017, за період з 11.09.2015 по 15.08.2017 збитки складають 67588,35 грн (а.с. 76-77). Вказаний акт затверджений п. 2 рішення Коростенської міської ради від 31.08.2017 №798 (а.с. 78-79, т.1).

11.09.2017 Коростенська міська рада надіслала відповідачу повідомлення про те, що комісія склала акт з визначення розрахунку суми збитків міського бюджету від недоотримання коштів за фактичне землекористування від 15.08.2017, який затверджений рішенням Коростенської міської ради від 31.08.2017 №798 (а.с. 70-72, т.1).

Прокурор вказує, що 09.07.2018 Коростенська місцева прокуратура Житомирської області зверталася до Коростенського міськрайонного суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Коростенської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків за час фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 11.09.2015 по 15.08.2017 у розмірі 67588,35 грн.

Постановою Верховного Суду від 23.09.2020 у справі №279/3095/18, залишено без змін ухвалу Коростенського міськрайонного суду від 11.05.2019 та постанову Житомирського апеляційного суду від 19.06.2019 про закриття провадження у справі №279/3095/18 за позовом прокуратури в інтересах Коростенської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків за час користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. Рішення суду мотивовано тим, що вказаний спір підлягає розгляду та вирішенню в порядку господарського судочинства.

Листами від 18.01.2021 вих. №02-14/91 та від 23.03.2021 вих.№02-14/679 Коростенська міська рада повідомляла ОСОБА_1 про необхідність звернення до міської ради із заявою про укладення договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , а також попереджала про намір звернення до прокуратури для вжиття заходів представницького характеру (а.с. 107-108, т.1).

Згідно з листом від 17.05.2021 вих. №02-17/1308, Коростенська міська рада направила матеріали щодо, зокрема, ФОП Шкуратова М.Я. для вжиття прокуратурою заходів представницького характеру в інтересах Коростенської міської ради та наповнення бюджету Коростенської міської територіальної громади (а.с. 109).

Прокурор, зсилаючись на приписи ст. 120, 125 ЗК України, вказує, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів, тобто без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, а тому зобов`язаний їх повернути, відповідно до вимог ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Вважає, що відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди, упродовж 2015-2021 років, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

До 180228,35 грн, які згідно прохальної частини позовної заяви прокурор просить стягнути, як збитки у вигляді недоотриманих доходів, від використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 1810700000:01:015:0046, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , без оформлення речових прав на земельну ділянку, включено 67588,35 грн за період з 11.09.2015 по 15.08.2017 та 112640,00 грн за період з 20.04.2018 по 21.04.2021.

Відповідач, згідно з відзивом на позовну заяву від 02.03.2022 (а.с. 200-204, т.1) у задоволенні позову просить відмовити. Вказує, що позивач пропустив строк позовної давності щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 11.09.2015 по 15.08.2017 у сумі 67588,35 грн, оскільки перебіг позовної давності починається з 15.08.2015, тобто з наступного дня після закінчення дії договору оренди землі. Крім того, відповідач не погоджується з поданим позивачем розрахунком збитків у вигляді безпідставно збережених коштів у сумі 112640,00 грн за період з 20.04.2018 по 21.04.2021, оскільки вважає, що до вказаної земельної ділянки має бути застосована ставка орендної плати 3% (замість 6% як зазначено у розрахунку позивача), тобто як для земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, що здійснюють виробничу діяльність, об`єкти технічної інфраструктури, транспорту та зв`язку (крім мобільного); земельних ділянок, відведених під майбутнє будівництво та зайнятих поточним будівництвом. Згідно з контррозрахунком відповідача за період з 20.04.2018 по 21.04.2021 сума за фактичне використання земельною ділянкою становить 61374,75 грн. Також зазначив, що повідомлення про укладення договору про добровільне відшкодування збитків не отримував та просить відмовити у задоволенні позову через необґрунтованість та недоведеність.

Згідно заяви від 17.03.2022 про застосування строків позовної давності просить відмовити в частині стягнення збитків за період з 11.09.2015 по 15.08.2017 у сумі 67588,35 грн та за період з 20.04.2018 по 24.08.2018 (127 днів х 112,00грн) у сумі 14224,00 грн, у зв`язку з пропуском строку позовної давності (а.с. 213-215, т.1). Обґрунтовуючи вказану заяву, відповідач вказує, що строк позовної давності в частині стягнення збитків, заподіяних внаслідок використання земельної ділянки без належно оформленого права користування земельною ділянкою за період з 11.09.2015 по 15.08.2017 у сумі 67588,35 грн закінчився 15.08.2018, а позовну заяву подано до суду першої інстанції лише 25.08.2021, тобто після спливу строку позовної давності. Вказав, що період з 20.04.2018 по 24.08.2018 також виходить за межі загального строку позовної давності.

Згідно заперечень на заяву та відзив відповідача від 04.05.2022 вих. №52-88-1833, Коростенська окружна прокуратура вказує, що в межах строку позовної давності 09.07.2018 керівник Коростенської місцевої прокуратури до Коростенського міськрайонного суду направив позовну заяву про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі Коростенської міської ради збитків у розмірі 67588,35 грн, завданих внаслідок недоодержання доходів за використання земельної ділянки площею 0,1426 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 219-223). Зазначає, що у зв`язку зі зверненням позивача після отримання остаточного рішення по вказаній справі з позовною заявою до Господарського суду Житомирської області через об`єктивний проміжок часу після закриття провадження у попередньо поданому позові, з урахуванням впливу чергового етапу реформування органів прокуратури, строки позовної давності не пропущено. При цьому просить відмовити у задоволенні заяви відповідача та обґрунтовує поважність причин, які утруднювали своєчасне подання позову. Зокрема зсилається на те, що перебування справи у провадженні судових органів виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, та вказує, що за змістом п.2 ч.1 ст. 81 ГПК України (в редакції чинній на час пред`явлення позову у справі №904/9402/17) та п.3 ч.1 ст. 226 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) наявність у провадженні суду справи зі спору між тими ж сторонамии про той самий предмет і з тих самих підстав є підставою для залишення позову без розгляду.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, з урахуванням наданих пояснень, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд вважає правомірним звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі визначеного ним позивача, при цьому суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи таке.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом ч.3 ст.4 ГПК України, до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.

За змістом ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Таким чином, передумовою звернення прокурора з позовом до суду є юридичний факт порушення законного інтересу держави або загрози порушення такого інтересу.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду в особі Коростенської міської ради прокурор зсилається на те, що оскільки орендна плата за користування земельною ділянкою має вноситись до місцевого бюджету Коростенської міської ради, тому використання ОСОБА_1 без належного оформлення земельної ділянки під об`єктом нерухомого майна, який на праві власності належить відповідачеві, зумовлює ненадходження коштів до місцевого бюджету міської ради, і відповідно, порушує права та інтереси держави в особі зазначеного органу місцевого самоврядування, у тому числі, як власника спірної земельної ділянки. Уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах є Коростенська міська рада Житомирської області, яка згідно зі ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є органом, що представляє територіальну громаду м. Коростеня та діє в її інтересах, а також, яка у відповідності до ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" має повноваження звертатись до суду з метою реалізації повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Підставою для представництва інтересів держави та безпосередньо інтересів територіальної громади м. Коростеня в особі Коростенської міської ради є об`єктивна обставина порушення інтересів держави у зв`язку з бездіяльністю позивача, що полягає у відсутності активних дій (підготовка позову, сплата судового збору, тощо), спрямованих на звернення до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Саме така правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в п.п. 41,43 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Так, Коростенській міській раді відомо про використання ОСОБА_1 земельної ділянки упродовж 2015-2021 років без належного оформлення права користування та реєстрації цього права, а також про несплату орендної плати, щонайменше з квітня 2017 року.

Разом з тим, як вище зазначалося, після звернення прокурора у 2018 році до суду з позовною заявою, Коростенською міською радою упродовж 2018- 2021 років жодних реальних заходів щодо усунення порушень законодавства не вжито, хоча відповідач і на далі продовжує користуватися земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Оскільки право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів, кожне порушення закону та несплата орендної плати за використання об`єкту комунальної власності є порушенням державних інтересів.

Крім того, сам факт не звернення до суду міською радою з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо контролю за використання земельної ділянки та здійснення наповнення місцевого бюджету, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади м. Коростеня на звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

З урахуванням висновків зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурором дотримано порядок звернення з позовною заявою, визначений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Відповідні повідомлення направлено до Коростенської міської ради 28.01.2021 та 12.05.2021, що підтверджує надання прокурором розумного строку уповноваженим органам для можливості відреагувати на порушення інтересів держави, вжити заходів до їх усунення.

Крім того, на адресу місцевої прокуратури 21.05.2021 надійшов лист Коростенської міської ради від 17.05.2021 №02-17/1308, з проханням вжити заходів представницького характеру.

Суд враховує, що ненадходження коштів за використання земельної ділянки створює передумови до невиконання соціально-економічних заходів на території Коростенської міської ради (виплати зарплати працівникам бюджетної сфери, фінансування бюджетних програм, недовиконання бюджету ради в цілому, тощо), а тому вимагає заходів реагування.

З огляду на наведене, у даному випадку, прокурор правомірно звернувся з позовом на захист прав та інтересів держави.

Даний позов в інтересах держави в особі Коростенської міської ради пред`явлено прокурором, оскільки безоплатне незаконне користування землею порушує право власника земельної ділянки на здійснення вільного користування та розпорядження нею, завдає збитки бюджету, перешкоджає створенню умов для раціонального використання й охорони земель.

При цьому суд враховує, що згідно прохальної частини позовної заяви прокурор просить стягнути збитки у вигляді недоотриманих доходів в загальному розмірі 180228,35грн від використання відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 1810700000:01:015:0046, що розташована за адресою: м. Коростень, вул. Шатрищанська, 75, без оформлення речових прав на земельну ділянку.

Водночас при обґрунтуванні позову прокурор, зсилаючись на ст. 120. 125 ЗК України та 1212 ЦК України, неодноразово зазначає, що у відповідача виникли кондикційні зобов`язання перед позивачем, тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень чинного законодавства про відшкодування шкоди (збитків). Крім того, наголошує, що предметом даного позову є стягнення з ОСОБА_1 майна, а саме безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, без належних на те правових підстав. Вважає, що відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди, упродовж 2015-2021 років, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

Також прокурор наголошує, що аналогічних висновків дійшов Верховний Суд 21.01.2019 у справі №902/794/17, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і №922/5468/14, від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.

Зважаючи на наведене прокурором обґрунтування позовних вимог, зміст правових позицій у наведених постановах ВС та ВСУ, з урахуванням того що у позовній заяві також зазначено, що остання "Про стягнення доходу, одержаного від безпідставно збереженого майна", суд дійшов висновку, що предметом позову у даній справі є стягнення безпідставно збережених коштів.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).

Відповідно до ст. 93 ЗК України, Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За приписами ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно зі ст. 120 ЗК України (в редакції, чинній станом на 11.09.2015 - початок користування земельною ділянкою без належної правової підстави), якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами суд виходить з того, що згідно чинного законодавства України зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов`язання можуть бути деліктними або безделіктними.

Суд встановив, що у зв`язку із закінченням 10.09.2015 строку дії договору оренди землі від 14.08.2012, користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об`єкт нерухомого майна здійснюється відповідачем без належної правової підстави.

При цьому суд враховує, що фактичне володіння і користування спірною земельною ділянкою має місце в результаті дії договору купівлі-продажу №7031 від 17.08.2006 об`єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (а.с. 149-150, т.1). .

Судом взято до уваги, що фактичне володіння і користування земельною ділянкою відповідачем без укладення договору оренди землі також не вважається правопорушенням, згідно чинного законодавства.

За вказаного, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні. Їх правове регулювання здійснюється згідно ст. 1212-1214 ЦК України.

Як вбачається зі змісту цих норм, останні підлягають застосованою в т.ч. у відносинах, які не місять ознак делікту. Так, ч.2 ст.1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, ці положення поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

З аналізу змісту норм ст. 1212-1214 ЦК України, абз. 4 ч.1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст. 174 ГК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи вбачається наявність усіх трьох названих ознак.

Так, судом встановлено, що дійсно відповідач зберіг майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою площею 0,1426 га, що знаходиться за адресою: м. Коростень, вул. Шатрищанська, 75.

Збереження такого майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття права приватної власності на підставі договору купівлі-продажу №7031 від 17.08.2006 на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: м. Коростень, вул. Шатрищанська, 75. Це є проявом правової природи нерухомого майна. Набута відповідачем будівля, що згідно зі ст. 181 ЦК України є нерухомим майном, органічно та нерозривно пов`язана з цією земельної ділянкою.

Оскільки відсутність договору оренди землі має фактичним наслідком володіння і користування відповідачем чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації, тому відбулося збереження відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у розмірі орендної плати.

Також суд встановив, що правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні, так як реалізація речового права на земельну ділянку, згідно зі ст. 206 ЗК, п. 14.1.136 ч. 14.1 ст. 14 ПК України, здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем права володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні, так само, як і підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю.

Крім того, суд встановив, що відповідач зберіг майно за рахунок позивача, оскільки власником вказаної земельної ділянки є Коростенська міська рада відповідно до ст. 83 ЗК України, за якою всі землі в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є комунальною власністю, за винятком земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності. Таким чином, збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т.ч. в практиці Європейського суду з прав людини.

Встановлене не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст.1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

За допомогою цих норм навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Згідно з розрахунком позивача, сума недоотриманих Коростенською міською радою коштів за фактичне землекористування за період з 11.09.2015 по 15.08.2017 становить 67588,35 грн (а.с. 75, т.1).

За період з 20.04.2018 по 21.04.2021 недоотримані Коростенською міською радою доходи за фактичне землекористування сформованою земельною ділянкою під об`єктами нерухомості, які перебувають у приватній власності відповідача становлять, згідно з розрахунком позивача 112640,00 грн (а.с. 112, т.1).

Вказані розрахунки здійснено на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,1426 га (а.с. 82, 111, т.1), з урахуванням ставки орендної плати - 6%, визначеної на підставі ст. 288 ПК України, Положення про порядок встановлення розмірів та справляння орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній і комунальній власності в місті Коростені Житомирської області, рішення 31 сесії VII скликання Коростенської міської ради від 23.05.2019 №1464 "Про встановлення ставок орендної плати за земельні ділянки несільськогосподарського та сільськогосподарського призначення на території міста Коростень" та рішення 2 сесії VIII скликання Коростенської міської ради від 24.12.2020 №39 про внесення змін до рішення від 23.05.2019 №1464, відповідно. Згідно вказаних розрахунків визначено суми орендної плати у рік, день та за заявлені періоди фактичного використання.

Суд також встановив, що порядок розрахунку розміру безпідставно збережених коштів, внаслідок фактичного користування земельною ділянкою відповідає визначеному у ст. 288, 289 ПК України порядку нарахування орендної плати.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок за період з 11.09.2015 по 15.08.2017, суд встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірними, тому вимога про стягнення 67588,35 грн безпідставно збережених коштів за вказаний період є правомірною.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок за період з 20.04.2018 по 21.04.2021, суд встановив, що останній є обґрунтованим, однак містить помилково визначену суму безпідставно збережених коштів за вказаний період у розмірі 112640,00 грн, тоді як вірною, виходячи із наведених у ньому вихідних даних є сума - 122640,00 грн. За вказаного суд враховує, що вимога про стягнення 112640,00грн безпідставно збережених коштів за період з 20.04.2018 по 21.04.2021 не перевищує їх обґрунтованого розміру та є правомірною.

При цьому суд розцінює як необґрунтовані заперечення відповідача стосовно суми збитків у вигляді недоотриманих доходів та контррозрахунок вказаної суми у розмірі 61374,75 грн, оскільки відповідач у своїх запереченнях та при здійсненні контррозрахунку використовував ставку орендної плати 3%, що встановлена у п. 13 додатку №3 до рішення Коростенської міської ради від 23.06.2016 №248 для земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, що здійснюють виробничу діяльність, об`єкти технічної інфраструктури, транспорту та зв`язку (крім мобільного); земельних ділянок, відведених під майбутнє будівництво та зайнятих поточним будівництвом; земельних ділянок житлової та громадської забудови, земельних ділянок під дитячими майданчиками; земельних ділянок, на яких розташовані парки культури та відпочинку.

Разом з тим, пунктом 14 договору оренди було визначено цільове призначення спірної земельної ділянки - для комерційного використання.

У акті прийому-передачі земельної ділянки від 10.09.2012 також зазначено, що Коростенська міська рада передала ФОП Шкуратову М.Я. в короткострокову оренду строком на 3 (три) роки земельну ділянку площею 0,1426 га, яка знаходиться по вул. Шатрищанській, 75 у м. Коростені для комерційного використання (розміщення та обслуговування нежитлової будівлі) (а.с. 60).

Згідно з актом про встановлення в натурі меж земельної ділянки, наданої в короткострокову оренду ФОП Шкуратову М.Я. від 10.09.2012, відведена земельна ділянка може бути використана тільки для комерційного використання (розміщення та обслуговування нежитлової будівлі) (а.с. 61).

Таким чином, вказана земельна ділянка не відноситься до жодної з категорій земельних ділянок, зазначених у п.13 додатку №3 до рішення Коростенської міської ради від 23.06.2016 №248 (а.с. 51-52).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано нарахував та заявив до стягнення з відповідача 180228,35 грн (67588,35 грн + 112640,00 грн) безпідставно збережених коштів.

Разом з тим, розглянувши заяву відповідача від 17.03.2022 про застосування строків позовної давності в частині стягнення коштів за період з 11.09.2015 по 15.08.2017 у сумі 67588,35 грн та за період з 20.04.2018 по 24.08.2018 у сумі 14224,00 грн (а.с. 213-215), з урахуванням того, що під час розгляду справи представник відповідача, на запитання суду, додатково наголосила, що просить застосувати строк позовної давності саме до вказаних період, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 3 ст.267 ЦК України передбачено можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Згідно зі статтями 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

Виходячи з аналізу наведених норм, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

З огляду на викладене подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову), не перериває перебігу позовної давності.

Аналогічний висновок щодо застосування частини 2 статті 264 ЦК України викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19.

Так, суд встановив, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою від 13.09.2018 Коростенський міськрайонний суд Житомирської області відкрив провадження у справі №279/3095/18 за позовом Коростенської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Коростенської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків за час фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Ухвалою від 28.02.2019 Коростенський міськрайонний суд Житомирської області передав справу №279/3095/18 за позовом Коростенської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Коростенської міської ради до ОСОБА_1 позову про стягнення збитків за час фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів до Господарського суду Житомирської області.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 02.04.2019 у справі №279/3095/18 скасовано ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 28.02.2019 та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 11.05.2019 закрито провадження у справі №279/3095/18 за позовом Коростенської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Коростенської міської ради до ОСОБА_1 позову про стягнення збитків за час фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів на підставі ч. 1 п. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Постановою Верховного Суду від 23.09.2020 у справі №279/3095/18 залишено без змін ухвалу Коростенського міськрайонного суду від 11.05.2019 та постанову Житомирського апеляційного суду від 19.06.2019 про закриття провадження у справі №279/3095/18 за позовом прокуратури в інтересах Коростенської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків за час користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. Постанова мотивована тим, що вказаний спір підлягає розгляду та вирішенню в порядку господарського судочинства.

Враховуючи викладене, у зв`язку із закриттям провадження у справі №279/3095/18, переривання перебігу строку позовної давності не відбулося.

З наведених вище процесуальних документів вбачається, що вказана позовна заява подана Коростенською місцевою прокуратурою Житомирської області до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області у липні 2018 року та предметом позову у справі №279/3095/18 було стягнення з б и т к і в за час фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Суд звертає увагу на те, що предметом позову у справі №279/3095/18 визначено стягнення збитків за час фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, тоді як предметом даного спору є повернення безпідставно збережених коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Зокрема, щодо предмета позову у справі №279/3095/18, то у тексті постанови Верховного суду від 23.09.2020 зазначено , що касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що між позивачем і відповідачем відсутні будь-які господарські зобов`язання з приводу плати за землю, а наявні лише цивільні відносини щодо застосування д е л і к т н о ї відповідальності у зв`язку із невиконанням власником нерухомого майна обов`язку щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку після припинення дії договору з ним, як фізичною-особою підприємцем.

Тобто, позов у справі не ґрунтувався на приписах ст. 1212 ЦК України, а його предметом було визначено саме стягнення збитків, як деліктної відповідальності, що вказує на відмінність предметів позову. Про обґрунтування вимог прокурора за позовом у справі №279/3095/18 саме обставинами заподіянням збитків свідчать і додані до позовної заяви додатки (а.с. 38-49, 73-77, т.1), які надано у тому числі на обґрунтування позовних вимог, заявлених за період з 11.09.2015 по 15.08.2017 у даній справі.

Водночас суд враховує, що у позовній заяві, обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зсилається, зокрема, на висновки Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №902/794/17, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і №922/5468/14, від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.

Зі змісту наведених постанов ВС та ВСУ вбачається, що їх предметом розгляду є стягнення доходу, одержаного від безпідставно збереженого майна на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, а не збитків.

Також суд зауважує, що позов у справі №279/3095/18 подавався стосовно стягнення збитків за період з 11.09.2015 по 15.08.2017, тому наведені обставини не стосуються заявленого у справі, що розглядається іншого періоду - з 20.04.2018 по 21.04.2021 і на оцінку строку звернення з позовом до суду у цій частині не впливають.

При цьому суд звертає увагу, що позовні матеріали у справі, що розглядається, надійшли на поштове відділення 01.09.2021 (а.с.32, т.1) і саме з урахуванням зазначеної дати, виходячи з приписів гл. 18 р. V ЦК України, підлягають оцінці обставини щодо строку позовної давності. За вказаного та з урахуванням того, що спірні відносини є триваючими, початок перебігу строку загальної позовної давності слід обраховувати з 01.09.2018.

Водночас суд враховує, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункти 61, 62), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19, пункти 5.43, 5.44) та у справі № 911/3677/17 (провадження №12-119гс19, пункти 6.43, 6.44).

При цьому питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 706/1272/14-ц (провадження № 14-456цс18)).

За змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому, так і в позасудовому порядку.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу. При цьому поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Аналогічна позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50гс20).

Разом з тим, враховуючи встановлені судом обставини, зважаючи також на те, що позов стосується двох окремо визначених у позові періодів користування земельною ділянкою без належних правових підстав, і обґрунтування строку звернення до суду щодо першого періоду не має відношення до строку звернення стосовно другого періоду такого користування, суд не встановив обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку позовної давності в частині заявлених вимог, а отже у суду відсутні підстави для застосування положень ч.5 ст.267 ЦК України та захисту порушеного права, враховуючи, що відповідачем заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що представник позивача неодноразово письмово та в усному порядку наголошувала, що підтримує заяву від 17.03.2022 про застосування строків позовної давності щодо стягнення збитків за період з 11.09.2015 по 15.08.2017 та за період з 20.04.2018 по 24.08.2018, враховуючи імперативні норми ч.3 ст.267 ЦК України, згідно яких передбачено можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 67588,35 грн за період з 11.09.2015 по 15.08.2017 та за період з 20.04.2018 по 25.08.2018 у розмірі 4224,00 грн (з урахуванням допущеної позивачем у розрахунку помилки), у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Водночас суд встановив, що позовні вимоги є обґрунтованими та, враховуючи визначені відповідачем періоди, до яких він просив застосувати наслідки пропуску строків позовної давності, підлягають задоволенню у розмірі 108416,00 грн безпідставно збережених коштів за період з 25.08.2018 по 20.04.20221 (968 днів).

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та, з урахуванням заяви про застосування строків позовної давності, підлягають частковому задоволенню у розмірі 108416,00 грн безпідставно збережених коштів. У стягненні 71812,35 грн безпідставно збережених коштів суд відмовляє.

Судовий збір, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ід. номер НОМЕР_1 ) на користь Коростенської міської ради (11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Грушевського, буд. 22, ід. код 13576977):

- 108416,00грн безпідставно збережених коштів.

3. У стягненні 71812,35 грн безпідставно збережених коштів відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ід. номер НОМЕР_1 ) на користь Житомирської обласної прокуратури 10002, м. Житомир, вулиця Святослава Ріхтера, буд. 11, ід. код 02909950) - 1626,24 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 26.01.23

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

2 - прокурору (рек.) + prokzt@zhit.gp.gоv.uа; kprokuratura@ukr.net;

3 - позивачу (рек.) + general_department@korosten-rada.gov.ua;

4 - відповідачу (рек.) - м. Коростень, провулок Миколи Лисенка,9 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).