Ухвала

від 25.01.2023 по справі 910/10307/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

25.01.2023Справа № 910/10307/17Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За заявою Публічного акціонерного товариства «Златобанк» провидачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання за позовом Публічного акціонерного товариства «Златобанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» Славкіна М.А. до за участю про Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСХІМ» Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача 1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; 2. Національного банку України стягнення заборгованості у розмірі 60 738 493 грн. 05 коп.

Представники:

від стягувача: Коваль Л.Л. (представник на підставі довіреності);

від боржника: Андрюхін Д.В. (представник на підставі довіреності);

від Третьої особи-1: не з`явились;

від Третьої особи-2: Перетятько С.М. (представник в порядку самопредставництва);

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 у справі №910/10307/17 позов Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славкіна М.А. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСХІМ" на користь Публічного акціонерного товариства "Златобанк" заборгованість по процентам у розмірі 35 927 952 грн. 54 коп., 3% річних у розмірі 5 397 321 грн. 38 коп. та пеню у розмірі 5 923 646 грн. 81 коп. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСХІМ" в дохід спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 186 697 грн. 77 коп. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в дохід спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 53 302 грн. 23 коп.

25.09.2017 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано накази.

03.01.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Публічного акціонерного товариства «Златобанк» надійшла Заява про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №910/10307/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2023 року розгляд заяви Публічного акціонерного товариства «Златобанк» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №910/10307/17 призначено на 18.01.2023 року.

06.01.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Національного банку України надійшли письмові пояснення.

17.01.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРТРАНСХІМ» надійшли заперечення на заяву.

18.01.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли пояснення на заяву.

В судове засідання 18 січня 2023 року з`явились представники стягувача, боржника та третіх осіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Позивача та Третіх осіб про надання часу ознайомитись з письмовими запереченнями Боржника, оголошено перерву в судовому засіданні до 25.01.2023 року.

24.01.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Національного банку України надійшли письмові пояснення.

В судовому засіданні 25.01.2023 року представник Публічного акціонерного товариства «Златобанк» подав письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Стягувача та долучено письмові пояснення до матеріалів справи, без дослідження нових доказів, долучених до них, оскільки вони подані з порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 25.01.2023 року представник Публічного акціонерного товариства «Златобанк» подану заяву підтримав, просив суд її задовольнити. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСХІМ" заперечив проти задоволення поданої заяви, просив суд відмовити в її задоволенні. Представник Національного банку України надав усні пояснення. Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не з`явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд, розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «Златобанк» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №910/10307/17, приходить до висновку, що вказана Заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 338 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до ч. 1 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк (ч.2 ст. ст. 329 Господарського процесуального кодексу України).

Вказана норма пов`язує можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.

Відновлення пропущеного процесуального строку означає, що суд дає дозвіл особі вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущений.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 у справі №910/10307/17 позов Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славкіна М.А. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСХІМ" на користь Публічного акціонерного товариства "Златобанк" заборгованість по процентам у розмірі 35 927 952 грн. 54 коп., 3% річних у розмірі 5 397 321 грн. 38 коп. та пеню у розмірі 5 923 646 грн. 81 коп. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСХІМ" в дохід спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 186 697 грн. 77 коп. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в дохід спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 53 302 грн. 23 коп.

25.09.2017 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано накази.

Отже, виконавчий документ (наказ суду), який набрав законної сили 23.09.2017 року, виданий 25.09.2017 року у справі №910/10307/17, підлягав пред`явленню стягувачем до примусового виконання протягом року з дня набрання рішенням законної сили, тобто до 23.09.2020 року.

Суд зазначає, що поновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо поновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Враховуючи вказане вище, господарський суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. При цьому, причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частина 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Отже, при розгляді заяви про поновлення пропущеного строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку з поданням відповідних доказів.

При цьому, Суд звертає увагу, що частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Вказаним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з висновком Європейського суду з прав людини, викладеним у рішенні у справі «Чірікоста і Віола проти Італії» сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Водночас суд зазначає, що принцип обов`язковості виконання судового рішення не може нівелювати норми законодавства щодо строків для звернення з виконавчим документом, видача дублікату виконавчого документу, поновлення строку для видачі дублікату виконавчого документу, тощо. Обов`язковість виконання судового рішення не є безумовною підставою для поновлення строку для видачі дублікату наказу.

Суд зазначає, що саме скаржник є ініціатором судового провадження, виконавчого провадження та, власне, стягувачем. А тому саме на нього, як на стягувача, покладається обов`язок слідкувати за виконанням такого рішення суду в розумні інтервали часу. Саме лише подання заяви про поновлення строку для видачі дублікату наказу не кореспондується з автоматичним обов`язком суду задовольнити таку заяву. На підтвердження поважності причин пропуску строку необхідно навести поважні причини пропуску такого строку.

При цьому, сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки, визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець визначив, що рішення суду повинно виконуватися. Однак законодавець визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, таким чином забезпечив рівність сторін виконавчого провадження.

Встановлений Законом строк для пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання необхідний для забезпечення рівності процесуального становища сторін, оскільки боржник не може необмежений час знаходитися під загрозою процедур примусового виконання судового рішення, тому закон надав суду право продовжити вказаний строк і лише у тому разі, якщо причини пропуску вказаного строку суд визнає поважними.

Заявник в обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання зазначає, що на підставі постанови Правління НБУ від 13.02.2015 № 105 "Про віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.02.2015 № 30 "Про запровадження тимчасової ліквідації у ПАТ "Златобанк", яким з 14.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 14.02.2015 по 13.05.015 включно та призначено уповноважену особу ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Златобанк" - Славінського Валерія Івановича.

На підставі постанови Правління НБУ від 12.05.2015 № 310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Златобанк" виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 13.05.2015 № 99 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Златобанк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славінського Валерія Івановича строком на один рік з 13.05.2015 по 12.05.2016 включно.

Заявник зазначає, що у зв`язку із ініціюванням ряду судових процесів пов`язаних з управління банком, численними реєстраційними діями щодо зміни керівника банку, його найменуванням та місцезнаходженням, Публічне акціонерне товариство "Златобанк" протягом тривалого часу був непідконтрольний Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, внаслідок чого останнє в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" та/або уповноважених представників об`єктивно було позбавлене можливості пред`явити наказ до виконання. Крім того, з березня 2020 року у країні діяли карантинні обмеження, а з 24.02.2022 р. - запроваджено режим воєнного стану, що також перешкоджає пред`явленню наказу до виконання.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 року по справі №826/2184/17 визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 13.02.2015 року №105 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗЛАТОБАНК» до категорії неплатоспроможних», визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.02.2015 року №30 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «ЗЛАТОБАНК», визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 12.05.2015 року №310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗЛАТОБАНК», визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.05.2015 року №99 «Про початок процедури ліквідації АТ «ЗЛАТОБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.05.2015 року №100 про внесення змін до рішення виконавчої Дирекції Фонду від 13.05.2015 №99 «Про початок процедури ліквідації АТ «ЗЛАТОБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 року №391 про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «ЗЛАТОБАНК» на два роки до 13 травня 2018 року включно, зобов`язано Національний банк України надати публічному акціонерному товариству «ЗЛАТОБАНК» строк, встановлений частиною сьомою статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», за винятком використаного строку, який вичерпаний, для проведення дій з фінансового оздоровлення публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» після проведення заходів з його ліквідації.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 змінено мотивувальну частину постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017, а в решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 залишено без змін.

Як зазначає Стягувач, 24.11.2017 року на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 у справі №826/2184/17, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано зміну керівника АТ «ЗЛАТОБАНК» з уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК» Славкіної М.А. на попереднього керівника Штелика В.М. З цієї дати уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію банку втратила контроль над банком, оскільки не могла вчиняти в повному обсязі представництво від імені банку внаслідок відсутності записів про неї як про керівника банку в Реєстрі юридичних осіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 відкрито провадження у справі №910/4475/19 про банкрутство ПАТ «Златобанк», призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Капустіна Володимира Володимировича, заборонено боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.

04.11.2019 р. до Єдиного Реєстру юридичних осіб внесено запис про порушення у справі про банкрутство, зазначено керівником юридичної особи ліквідатора у справі про банкрутство Капустіна В.В.

17.07.2019 р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано зміну найменування юридичної особи з ПАТ «ЗЛАТОБАНК» на ПАТ «ЗЛАТО» та змінено місцезнаходження юридичної особи.

29.01.2021 р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб проведено державну реєстрацію скасування реєстраційної дії - підстава - судове рішення від 14.01.2021 р. справа №910/4475/19 (судове рішення про відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство), скасовано запис про перебування у стані банкрутства.

02.02.2021 р. до Реєстру внесено записи: Скасування реєстраційної дії на підставі судового рішення справа №640/15294/19, окружний адмін. суд м. Києва (справа про незаконність зміни найменування на ПАТ ЗЛАТО) та «зміна відомостей про керівника») - зазначено єдиним керівником юридичної установи уповноважену особу ФГВФО Караченцева А.Ю.

03.02.2021 р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано зміну місцезнаходження юридичної особи з Україна, 03186, місто Київ, БУЛЬВАР ЧОКОЛІВСЬКИЙ, будинок 19 на Україна, 01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ Б.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 17/52, зміну найменування юридичної особи з ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЗЛАТО" (ПАТ "ЗЛАТО") на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЗЛАТОБАНК" (АТ "ЗЛАТОБАНК"). Також внесено запис про перебування АТ «ЗЛАТОБАНК» в стані припинення.

Отже, тільки з 03.02.2021 р. уповноважена особа ФГВФО отримала контроль над банком внаслідок внесення відповідних записів до Реєстру юридичних осіб.

Проте, Суд не приймає до уваги вказані доводи Публічного акціонерного товариства «Златобанк», оскільки після 25.10.2017 року Публічне акціонерне товариство «Златобанк» зверталась до господарських судів з заявами про видачу дублікатів наказів, виправлення описок в рішенні суду, участь в режимі відеоконференції, зі скаргами на дії ВДВС, касаційними скаргами, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень. Зокрема, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 року по справі №910/22729/15 скаргу Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК", від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ЗЛАТОБАНК" М.А.Славкіна на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України задоволено повністю, скасовано рішення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В`ячеславовича у вигляді повідомлення від 31.10.2018 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання (31.10.2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України повідомленням від 31.10.2018 року повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання з підстав того, що Славкіна М.А. не мала повноважень на підписання заяви про відкриття виконавчого провадження). (т.2 а.с.202-221)

Крім того, протягом 2017 - 2022 років уповноважений представник Публічного акціонерного товариства «Златобанк» звертався до органів державної виконавчої служби з заявами щодо пред`явлення виконавчих документів до виконання, що підтверджується роздруківкою з Автоматизованої системи виконавчого провадження. Також на сайті Прозорро.Продажі уповноваженою особою на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» у період з 25.10.2017 по 31.12.2022 року виставлялось майно Публічного акціонерного товариства «Златобанк» на електронні аукціони та укладено договори купівлі - продажу майна, контактною особою де значилась Славкіна М.А. (т.2 а.с.233-274)

Суд зазначає, що вказані дії свідчать, що в межах строку пред`явлення наказу до виконання уповноваженою особою на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» вчинялись дії з управління діяльності вказаного банку, а тому Суд не приймає до уваги доводи Публічного акціонерного товариства «Златобанк» щодо непідконтрольності банку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Судом розглянуті та відхилені доводи Позивача щодо неотримання оригіналу наказу Господарського суду міста Києва №910/10307/17 від 25.09.2017 року, оскільки оригінал вказаного наказу був надісланий засобами поштового зв`язку на адресу Публічного акціонерного товариства «Златобанк», що підтверджується відповідною відміткою канцелярії суду за вих. №74 від 27.09.2017 року (т.2 а.с.160), а заява стягувача про надіслання вказаного наказу на поштову адресу банку була надіслана на адресу суду 29.09.2017 р. й отримана останнім 02.10.2017 р. (т.1 а.с.164-165) Крім того, як вбачається з інформації з Діловодства спеціалізованого суду, наказ Господарського суду міста Києва №910/10307/17 від 25.09.2017 року був надісланий на адресу стягувача засобами поштового зв`язку.

Суд звертає увагу, що позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, у тому числі на її завершальній стадії, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, уповноважена особа на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» мала об`єктивну можливість вчиняти дії щодо пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва №910/10307/17 до виконання протягом строку, встановленого законом.

Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами та доповненнями) не установлено жодних перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Також, Суд зазначає, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року по справі №990/115/22.

Отже, фактичні обставини справи свідчать про пасивну поведінку Публічного акціонерного товариства «Златобанк», яке протягом тривалого часу байдуже ставилося до своїх процесуальних прав і обов`язків, як сторони виконавчого провадження, несумлінно користувалося усіма наданими правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, не вживало заходів щодо виконання рішення суду, а отже такі обставини вказують на те, що стягувач безпідставно відмовився від реалізації своїх прав у виконавчому провадженні.

Крім цього, у матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення стягувача, та були пов`язані з дійсно істотними перешкодами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що заявник не навів достатніх обґрунтувань та не надав доказів на підтвердження того, що строк пред`явлення наказу господарського суду до виконання пропущено ним з поважних причин, а тому заява Публічного акціонерного товариства «Златобанк» в частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №910/10307/17 задоволенню не підлягає.

Що стосується заяви Публічного акціонерного товариства «Златобанк» в частині видачі дубліката виконавчого документа по справі №910/10307/17, Суд зазначає.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ суду є виконавчим документом (частини перша, друга статті 327 ГПК України).

Схожі положення містила стаття 115 ГПК України в редакції до 15.12.2017, чинній на момент ухвалення судового рішення у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ суду є виконавчим документом (частини перша, друга статті 327 ГПК України). Аналогічні положення були передбачені статтею 116 ГПК України в редакції до 15.12.2017, чинній на момент набрання законної сили судовим рішенням у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.

Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".

Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд зауважує, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (аналогічний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі N 24/234, від 10.09.2018 у справі N 5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі N 916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі N 5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі N 5/229-04, від 01.04.2020 у справі N 916/924/16, від 18.06.2020 у справі N 24/262, від 03.08.2020 у справі N 904/9718/13, від 17.09.2020 у справі N 19/093-12 тощо).

Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Враховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі N 2-836/11 (провадження N 14-308цс19)).

Оскільки заявник звернувся до суду з заявою про видачу дубліката наказу після закінчення строку, встановленого для його пред`явлення до виконання, а в задоволенні його заяви про поновлення такого строку судом відмовлено, Суд приходить до висновку, що заява про видачу дубліката наказу від 25.09.2017 року у справі № 910/10307/17 не узгоджується з положеннями пункту 19.4 "Перехідних положень" Розділу XI Господарського процесуального кодексу України, а тому не підлягає задоволенню.

За таких підстав, заява Публічного акціонерного товариства «Златобанк» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №910/10307/17 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 233, 234, 235, 329, Розділом ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Златобанк» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №910/10307/17 - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Дата підписання та складання повного тексту ухвали: 27 січня 2023 року.

Суддя О.В. Чинчин