Постанова

від 12.07.2023 по справі 910/10307/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2023 р. Справа№ 910/10307/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінська О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 12.07.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 (повний текст складено 27.01.2023)

у справі № 910/10307/17 (суддя - Чинчин О.В.)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Златобанк" про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №910/10307/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" Славкіна М.А.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансхім"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

2. Національного банку України

про стягнення заборгованості у розмірі 60 738 493, 05 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Златобанк" про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №910/10307/17 відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, 13.02.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) Публічне акціонерне товариство "Златобанк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 910/10307/17, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 910/10307/17 та ухвалити нове рішення, яким поновити Публічному акціонерному товариству "Златобанк" строк для пред`явлення до виконання виконавчого документа - наказу, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 у справі № 910/10307/17, та видати дублікат виконавчого документа - наказу, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 у справі № 910/10307/17 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансхім" на користь Публічного акціонерного товариства "Златобанк" заборгованості за кредитним договором №201/1/13-KLMV від 24.07.2013: заборгованість по відсоткам у розмірі 35 927 952, 54 грн, 3% річних у розмірі 5 397 321, 38 грн та пеню у розмірі 5 923 646, 81 грн.

Підставою для скасування рішення суду скаржник вказував на відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, що вказує на втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009 року).

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що уповноважена особа банку, намагалася діяти в інтересах період 2017-2021 роки, проте такі можливості були обмеженими, тому вважає поважною причиною пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10307/17 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

27.02.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи 910/10307/17.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 910/10307/17 залишено без руху та запропоновано викласти прохальну частину клопотання про поновлення стоку на апеляційне оскарження та сплатити судовий збір у встановленому законодавством порядку та розмірі

24.03.2023 (згідно звернення до засобів електронного зв`язку) до Північного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 20.03.2023, у якій апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження та надає копію квитанції №7 від 24.02.2023 про сплату судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 поновлено Публічному акціонерному товариству "Златобанк" пропущений строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 910/10307/17. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 910/10307/17 та призначено до розгляду у судовому засіданні 26.04.2023.

06.04.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) Національним банком України подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими та правомірними та просить суд апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 910/10307/17 скасувати.

10.04.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано пояснення на апеляційну скаргу, в яких фонд ознайомившись з апеляційною скаргою ПАТ «ЗЛАТОБАНК» на ухвалу господарського суду м. Києва від 25.01.2023 поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання по справі № 910/10307/17, користуючись правами визначеними ст.ст. 42, 263 ГПК України вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою, законною та такою, що підлягає задоволенню.

12.04.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансхім" звернулось до апеляційного суду з відзивом на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи викладені в апеляційній скарзі та просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що стягувач під час розгляду його заяви в Господарському суді міста Києва не надав жодних доказів поважності причин пропуску строку пред`явлення наказу №910/10307/17, виданого 25.09.2017 Господарським судом міста Києва, до виконання. Натомість фактичні обставини, які були встановлені Господарським судом міста Києва при розгляді заяви позивача та які свідчать про те, що стягувач мав можливість пред`явити наказ до виконання в строк, але не вчиняв жодних активних дій щодо пред`явлення його до виконання та взагалі щодо реалізації своїх прав на примусове виконання рішення суду в строк.

Відповідач у відзиві вказує, що в межах строку для пред`явлення наказу до виконання (до 23.09.2020) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (його уповноважені особи) повноцінно управляли діяльністю Публічного акціонерного товариства «Златобанк» та здійснював контроль за діяльністю стягувача, що спростовує твердження стягувача про те, що АТ «Златобанк» нібито був непідконтрольний Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Також, відповідачем разом з відзивом подано нові докази по справі (протоколи електронного аукціону).

26.04.2023 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Гончарова С.А. у щорічній відпустці з 10.04.2023 по 05.05.2023.

Судді Шаптала Є.Ю. та Яковлєв М.Л. з 08.05.2023 по 09.05.2023 перебували у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2023 призначено до розгляду в судовому засіданні справу № 910/10307/17 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 на 24.05.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 відкладено розгляд апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 910/10307/17 на 07.06.2023.

31.05.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) Національним банком України подано пояснення по справі в яких банк зазначає, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.02.2023 у справі № 910/22462/15 заяву уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «Златобанк» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу Господарського суду міста Кисва від 20.09.2017 у справі № 910/22462/15 до виконання та про видачу його дубліката.

А постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 у справі № 910/22462/15, ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 залишено без змін.

Суддя Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному з 06.06.2023 по 09.06.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 призначено до розгляду в судовому засіданні справу №910/10307/17 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 на 05.07.2023.

05.07.2023 (згідно дати звернення до канцелярії суду) ПАТ «ЗЛАТОБАНК» подано додаткові пояснення щодо обставин справи, в яких додатково обґрунтовано вимоги апеляційної скарги та зазначено про відсутність фактичної можливості управління банком особою, уповноваженою на таке управління законом. Також, скаржником додано нові докази по справі, які не існували на момент ухвалення оскаржуваної ухвали довідка № 331/23 від07.06.2023.

У судовому засіданні, що відбулось 05.07.2023, судом апеляційної інстанції оголошено перерву до 12.07.2023.

11.07.2023 (згідно дати звернення до канцелярії суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансхім" в свою чергу, у запереяеннях зазначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2023 по справі Ne910/22728/15 визнано неповажними причини пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

11.07.2023 (згідно дати звернення до канцелярії суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансхім" подано заперечення на додаткові пояснення ПАТ «ЗЛАТОБАНК», в яких додатково обґрунтовано позицію по справі та зазначено про неправомірність подання нового доказу по справі.

В судове засіданні 12.07.2023 з`явились представники усіх сторін. Представниками надано пояснення щодо обставин справи.

Так, колегією суддів встановлено, що скаржником разом з додактковими пояснення по справі подано докази, які не існували на момент прийняття оскаржуваної ухвали, а відповідачем у відзиві нові доказі по справі.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідач не надав суду апеляційної інстанції докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

До того ж, скаржником додано докази які не існували на момент прийняття оскаржуваного рішення.

Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції, однак під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідачем вказані докази разом з відзивом не подавались.

Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак, неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції відмовив у позові, а заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги матеріали дослідження (висновок), який виготовлено на його замовлення після вирішення справи судом першої інстанції.

У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 по справі № 922/393/18 викладена правова позиція щодо подання доказів до суду апеляційної інстанції. Так, у тій справі касаційний суд підтвердив дотримання процесуальних процедур судом попередньої інстанції, який відхилив клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткового доказу через те, що цей доказ датований вже після прийняття рішення судом першої інстанції.

Верховний Суд вказав, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 та від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі №908/1908/19.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не приймає долучені до апеляційної скарги та до клопотання про витребування нові докази та розглядає справу за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 у справі №910/10307/17 позов Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" Славкіна М.А. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСХІМ" на користь Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" заборгованість по процентам у розмірі 35 927 952,54 грн, 3% річних у розмірі 5 397 321,38 грн та пеню у розмірі 5 923 646,81 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСХІМ" в дохід спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 186 697,77 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" в дохід спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 53 302,23 грн.

25.09.2017 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано накази.

03.01.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Публічного акціонерного товариства «Златобанк» надійшла заява про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №910/10307/17.

Заяву обґрунтовано тим, що у зв`язку із ініціюванням ряду судових процесів пов`язаних з управління банком, численними реєстраційними діями щодо зміни керівника банку, його найменуванням та місцезнаходженням, Публічне акціонерне товариство "ЗЛАТОБАНК" протягом тривалого часу був непідконтрольний Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, внаслідок чого останнє в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" та/або уповноважених представників об`єктивно було позбавлене можливості пред`явити наказ до виконання. Крім того, з березня 2020 року у країні діяли карантинні обмеження, а з 24.02.2022 - запроваджено режим воєнного стану, що також перешкоджає пред`явленню наказу до виконання.

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 338 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до ч. 1 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк (ч.2 ст. ст. 329 Господарського процесуального кодексу України).

Вказана норма пов`язує можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.

Відновлення пропущеного процесуального строку означає, що суд дає дозвіл особі вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущений.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 у справі №910/10307/17 позов Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" Славкіна М.А. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСХІМ" на користь Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" заборгованість по процентам у розмірі 35 927 952,54 грн, 3% річних у розмірі 5 397 321,38 грн та пеню у розмірі 5 923 646,81 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСХІМ" в дохід спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 186 697,77 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" в дохід спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 53 302,23 грн.

25.09.2017 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано накази.

Отже, виконавчий документ (наказ суду), який набрав законної сили 23.09.2017 року, виданий 25.09.2017 року у справі №910/10307/17, підлягав пред`явленню стягувачем до примусового виконання протягом року з дня набрання рішенням законної сили, тобто до 23.09.2020 року.

Поновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо поновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Враховуючи вказане вище, господарський суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. При цьому, причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частина 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Отже, при розгляді заяви про поновлення пропущеного строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку з поданням відповідних доказів.

При цьому, суд звертає увагу, що частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Вказаним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з висновком Європейського суду з прав людини, викладеним у рішенні у справі «Чірікоста і Віола проти Італії» сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Принцип обов`язковості виконання судового рішення не може нівелювати норми законодавства щодо строків для звернення з виконавчим документом, видача дублікату виконавчого документу, поновлення строку для видачі дублікату виконавчого документу, тощо. Обов`язковість виконання судового рішення не є безумовною підставою для поновлення строку для видачі дублікату наказу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що саме скаржник є ініціатором судового провадження, виконавчого провадження та, власне, стягувачем. А тому саме на нього, як на стягувача, покладається обов`язок слідкувати за виконанням такого рішення суду в розумні інтервали часу. Саме лише подання заяви про поновлення строку для видачі дублікату наказу не кореспондується з автоматичним обов`язком суду задовольнити таку заяву. На підтвердження поважності причин пропуску строку необхідно навести поважні причини пропуску такого строку.

При цьому, сам по собі факт того, що рішення суду залишається невиконаним, не може бути підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки, визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, законодавець визначив, що рішення суду повинно виконуватися. Однак законодавець визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання, таким чином забезпечив рівність сторін виконавчого провадження.

Встановлений Законом строк для пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання необхідний для забезпечення рівності процесуального становища сторін, оскільки боржник не може необмежений час знаходитися під загрозою процедур примусового виконання судового рішення, тому закон надав суду право продовжити вказаний строк і лише у тому разі, якщо причини пропуску вказаного строку суд визнає поважними.

Так, заявник в обґрунтування заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання зазначає, що на підставі постанови Правління НБУ від 13.02.2015 № 105 "Про віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.02.2015 № 30 "Про запровадження тимчасової ліквідації у ПАТ "Златобанк", яким з 14.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 14.02.2015 по 13.05.015 включно та призначено уповноважену особу ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Златобанк" - Славінського Валерія Івановича.

На підставі постанови Правління НБУ від 12.05.2015 № 310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Златобанк" виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 13.05.2015 № 99 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Златобанк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Златобанк" Славінського Валерія Івановича строком на один рік з 13.05.2015 по 12.05.2016 включно.

Заявник зазначає, що у зв`язку із ініціюванням ряду судових процесів пов`язаних з управління банком, численними реєстраційними діями щодо зміни керівника банку, його найменуванням та місцезнаходженням, Публічне акціонерне товариство "ЗЛАТОБАНК" протягом тривалого часу був непідконтрольний Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, внаслідок чого останнє в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" та/або уповноважених представників об`єктивно було позбавлене можливості пред`явити наказ до виконання. Крім того, з березня 2020 року у країні діяли карантинні обмеження, а з 24.02.2022 - запроваджено режим воєнного стану, що також перешкоджає пред`явленню наказу до виконання.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 року по справі №826/2184/17 визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 13.02.2015 року №105 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗЛАТОБАНК» до категорії неплатоспроможних», визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.02.2015 року №30 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «ЗЛАТОБАНК», визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 12.05.2015 року №310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗЛАТОБАНК», визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.05.2015 року №99 «Про початок процедури ліквідації АТ «ЗЛАТОБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.05.2015 року №100 про внесення змін до рішення виконавчої Дирекції Фонду від 13.05.2015 №99 «Про початок процедури ліквідації АТ «ЗЛАТОБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», визнано протиправним та скасовано рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 року №391 про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ «ЗЛАТОБАНК» на два роки до 13 травня 2018 року включно, зобов`язано Національний банк України надати публічному акціонерному товариству «ЗЛАТОБАНК» строк, встановлений частиною сьомою статті 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність», за винятком використаного строку, який вичерпаний, для проведення дій з фінансового оздоровлення публічного акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» після проведення заходів з його ліквідації.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 змінено мотивувальну частину постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017, а в решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 залишено без змін.

Як зазначає стягувач, 24.11.2017 року на підставі постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 у справі №826/2184/17, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано зміну керівника АТ «ЗЛАТОБАНК» з уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЗЛАТОБАНК» Славкіної М.А. на попереднього керівника Штелика В.М. З цієї дати уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію банку втратила контроль над банком, оскільки не могла вчиняти в повному обсязі представництво від імені банку внаслідок відсутності записів про неї як про керівника банку в Реєстрі юридичних осіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 відкрито провадження у справі №910/4475/19 про банкрутство ПАТ «Златобанк», призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Капустіна Володимира Володимировича, заборонено боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.

04.11.2019 до Єдиного Реєстру юридичних осіб внесено запис про порушення у справі про банкрутство, зазначено керівником юридичної особи ліквідатора у справі про банкрутство Капустіна В.В.

17.07.2019 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано зміну найменування юридичної особи з ПАТ «ЗЛАТОБАНК» на ПАТ «ЗЛАТО» та змінено місцезнаходження юридичної особи.

29.01.2021 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб проведено державну реєстрацію скасування реєстраційної дії - підстава - судове рішення від 14.01.2021 справа №910/4475/19 (судове рішення про відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство), скасовано запис про перебування у стані банкрутства.

02.02.2021 до Реєстру внесено записи: Скасування реєстраційної дії на підставі судового рішення справа №640/15294/19, окружний адмін. суд м. Києва (справа про незаконність зміни найменування на ПАТ ЗЛАТО) та «зміна відомостей про керівника») - зазначено єдиним керівником юридичної установи уповноважену особу ФГВФО Караченцева А.Ю.

03.02.2021 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано зміну місцезнаходження юридичної особи з Україна, 03186, місто Київ, БУЛЬВАР ЧОКОЛІВСЬКИЙ, будинок 19 на Україна, 01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ Б.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 17/52, зміну найменування юридичної особи з ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЗЛАТО" (ПАТ "ЗЛАТО") на Публічне акціонерне товариство "ЗЛАТОБАНК" АТ "ЗЛАТОБАНК"). Також внесено запис про перебування АТ «ЗЛАТОБАНК» в стані припинення.

Отже, на думку скаржника, тільки з 03.02.2021 уповноважена особа ФГВФО отримала контроль над банком внаслідок внесення відповідних записів до Реєстру юридичних осіб.

Проте такі доводи Публічного акціонерного товариства «Златобанк» відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки після 25.10.2017 Публічне акціонерне товариство «Златобанк» зверталось до господарських судів з заявами про видачу дублікатів наказів, виправлення описок в рішенні суду, участь в режимі відеоконференції, зі скаргами на дії ВДВС, касаційними скаргами, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень. Зокрема, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 по справі №910/22729/15 скаргу Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК", від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ЗЛАТОБАНК" Славкіна М.А. на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України задоволено повністю, скасовано рішення головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Медведєва Олександра В`ячеславовича у вигляді повідомлення від 31.10.2018 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання (31.10.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України повідомленням від 31.10.2018 повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання з підстав того, що Славкіна М.А. не мала повноважень на підписання заяви про відкриття виконавчого провадження). (т.2 а.с.202-221)

Крім того, протягом 2017 - 2022 років уповноважений представник Публічного акціонерного товариства «Златобанк» звертався до органів державної виконавчої служби з заявами щодо пред`явлення виконавчих документів до виконання, що підтверджується роздруківкою з Автоматизованої системи виконавчого провадження. Також на сайті Прозорро.Продажі уповноваженою особою на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» у період з 25.10.2017 по 31.12.2022 виставлялось майно Публічного акціонерного товариства «Златобанк» на електронні аукціони та укладено договори купівлі - продажу майна, контактною особою де значилась Славкіна М.А. (т.2 а.с.233-274)

За висновком суду апеляційної інстанції такі дії свідчать, що в межах строку пред`явлення наказу до виконання уповноваженою особою на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» вчинялись дії з управління діяльності вказаного банку, а тому Суд не приймає до уваги доводи Публічного акціонерного товариства «Златобанк» щодо непідконтрольності банку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В свою чергу, доводи апелянта щодо неотримання оригіналу наказу Господарського суду міста Києва №910/10307/17 від 25.09.2017, колегією суддів відхиляються, оскільки оригінал вказаного наказу був надісланий засобами поштового зв`язку на адресу Публічного акціонерного товариства «Златобанк», що підтверджується відповідною відміткою канцелярії суду за вих. №74 від 27.09.2017 року (т.2 а.с.160), а заява стягувача про надіслання вказаного наказу на поштову адресу банку була надіслана на адресу суду 29.09.2017 й отримана останнім 02.10.2017 (т.1 а.с.164-165).

Крім того, як вбачається з інформації з Діловодства спеціалізованого суду, наказ Господарського суду міста Києва №910/10307/17 від 25.09.2017 був надісланий на адресу стягувача засобами поштового зв`язку.

Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, у тому числі на її завершальній стадії, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, уповноважена особа на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» мала об`єктивну можливість вчиняти дії щодо пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва №910/10307/17 до виконання протягом строку, встановленого законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами та доповненнями) не установлено жодних перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 року по справі №990/115/22.

Отже, фактичні обставини справи свідчать про пасивну поведінку Публічного акціонерного товариства «Златобанк», яке протягом тривалого часу байдуже ставилося до своїх процесуальних прав і обов`язків, як сторони виконавчого провадження, несумлінно користувалося усіма наданими правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, не вживало заходів щодо виконання рішення суду.

Крім цього, у матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення стягувача, та були пов`язані з дійсно істотними перешкодами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірно висновку, що заявник не навів достатніх обґрунтувань та не надав доказів на підтвердження того, що строк пред`явлення наказу господарського суду до виконання пропущено ним з поважних причин, а тому заява Публічного акціонерного товариства «Златобанк» в частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №910/10307/17 задоволенню не підлягає.

Що стосується заяви Публічного акціонерного товариства «Златобанк» в частині видачі дубліката виконавчого документа по справі №910/10307/17, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ суду є виконавчим документом (частини перша, друга статті 327 ГПК України).

Схожі положення містила стаття 115 ГПК України в редакції до 15.12.2017, чинній на момент ухвалення судового рішення у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ суду є виконавчим документом (частини перша, друга статті 327 ГПК України). Аналогічні положення були передбачені статтею 116 ГПК України в редакції до 15.12.2017, чинній на момент набрання законної сили судовим рішенням у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.

Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".

Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Суд зауважує, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (аналогічний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 24/234, від 10.09.2018 у справі № 5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі № 916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі № 5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі № 5/229-04, від 01.04.2020 у справі № 916/924/16, від 18.06.2020 у справі № 24/262, від 03.08.2020 у справі № 904/9718/13, від 17.09.2020 у справі № 19/093-12 тощо).

Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Враховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі N 2-836/11 (провадження N 14-308цс19)).

Оскільки заявник звернувся до суду з заявою про видачу дубліката наказу після закінчення строку, встановленого для його пред`явлення до виконання, а в задоволенні його заяви про поновлення такого строку судом відмовлено, Суд приходить до висновку, що заява про видачу дубліката наказу від 25.09.2017 у справі № 910/10307/17 не узгоджується з положеннями пункту 19.4 "Перехідних положень" Розділу XI Господарського процесуального кодексу України, а тому не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку, що заява Публічного акціонерного товариства «Златобанк» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №910/10307/17 не підлягає задоволенню.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 910/10307/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 4, 269, 270, 271, п. 6 ч. 1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277, ст. 280, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі № 910/10307/17 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 у справі №910/10307/17 - залишити без змін.

3. Судові витрати, за перегляд ухвали у суді апеляційної інстанції, покласти на Публічне акціонерне товариство "Златобанк".

4. Матеріали оскарження № 910/10307/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 13.07.2023

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Шаптала